Рішення

від 02.07.2020 по справі 909/1338/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1338/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі її регіональної філії "Львівська залізниця"

до відповідачів: Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області

Приватного підприємства "Екотехносервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області

про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

за участі:

від позивача: Левчука Івана Михайловича ,

від відповідача - Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області: Дрогомирецького Миколи Степановича ,

від відповідача - Приватного підприємства "Екотехносервіс": Старчевського Романа Івановича ,

від третьої особи: представник в судове засідання не з`явився.

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Боднарівської сільської ради, Приватного підприємства "Екотехносервіс" про визнання незаконним та скасування рішення Боднарівської сільської ради чотирнадцятої сесії п`ятого демократичного скликання від 18.05.2008; визнання недійсним договору оренди землі від 23.03.2009; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки у державному реєстрі прав.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. 18.12.2019, за наслідком автоматизованого розподілу справи № 909/1338/19 (протокол від 16.12.2019) суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 16.01.2020, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області та встановив строк для подачі заяв по суті спору.

6. 09.01.2020 від Приватного підприємства "Екотехносервіс", 28.01.2020 від Боднарівської сільської ради до суду надійшли відзиви на позовну заяву, 29.01.2020 - відповідь на відзив, які суд прийняв до розгляду.

7. 16.01.2020 підготовче засідання відкладено на 30.01.2020.

8. 30.01.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відклав на 18.02.2020, за наслідком якого підготовче засідання було відкладено на 06.03.2020.

9. 06.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив на 16.03.2020 розгляд справи по суті.

10. 16.03.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 31.03.2020.

11. 31.03.2020, у зв`язку із запровадженням на території України карантинних заходів, спричинених поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, судове засідання не відбулось.

12. 10.06.2020 суд призначив розгляд справи по суті на 02.07.2020, за наслідком якого у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення Боднарівської сільської ради прийняте із перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, з порушенням норм земельного законодавства та є таким, що порушує право позивача на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна. На думку позивача, оскільки правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом (державна власність) і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону, сільська рада незаконно розпорядилася та передала в оренду Приватному підприємству "Екотехносервіс" спірну земельну ділянку. В підтвердження того, що земельна ділянка на момент прийняття рішення входила у смугу відведення Залізниці надав "План полоси отвода линии Стрый-Ивано-Франковск Львовской железной дороги" 1966 року, який, на його думку, є містобудівною документацією. Вказував на те, що про порушення свого права дізнався у 2015 році в результаті проведеної інвентаризації смуги відведення. Посилаючись на виявлену велику кількість спірних земельних ділянок, а відповідно і велику кількість судових справ, позич обґрунтовує не можливість звернення із цим позовом до суду в межах встановленого законом трьохрічного терміну позовної давності.

14. Позиція відповідачів. Щодо задоволення позову заперечили. Представлений позивачем План смуги відведення, на їх переконання, не є правовстановлюючим документом та не підтверджує право користування земельною ділянкою. Вказали, що на спірній земельній ділянці розміщене нежитлове приміщення (за назвою бурякоприймальний пункт), яке належало Боднарівській сільській раді та використовувалось Боднарівською середньою школою (з 1957 року), а з 2005 року передано у власність Приватному підприємству "Екотехносервіс". Така обставина унеможливлює віднесення спірної земельної ділянки до земель Залізниці. У відзиві на позовну заяву відповідач - Приватне підприємство "Екотехносервіс" заявило про застосування позовної давності.

15. Позиція третьої особи. Надала письмові пояснення, у яких навела норми земельного законодавства щодо набуття права користування земельною ділянкою та просила розгляд справи проводити без участі її представника.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Боднарівська сільська рада 18.04.2008 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству "Екотехносервіс" для обслуговування нежитлової будівлі (бурякоприймальний пункт) та гаражу.

17. В подальшому, 23.03.2009 між Боднарівською сільською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Екотехносервіс" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0, 1212 га по вул. Шевченка, 1, в селі Боднарів, Калуського району, Івано-Франківської області для обслуговування нежитлової будівлі (бурякоприймальний пункт) та гаражу. Договір зареєстровано в Калуському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.05.2009 та зареєстровано в державному земельному кадастрі за № 2622880101:01:001:0054.

18. В результаті інвентаризації земель смуги відведення Залізниці позивачем було виявлено, що в адміністративних межах Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області за напрямком Стрий - Івано-Франківськ (від 78 км + 634 м до 80 км + 803 м), земельна ділянка, яка перебуває в оренді у Приватного підприємства "Екотехносервіс", площею 0, 1212 га, повністю накладається на смугу відведення Залізниці.

19. Позивач вважає, що сільська рада, приймаючи спірне рішення та укладаючи договір оренди, фактично передала у користування земельну ділянку, яка належала Залізниці, оскільки остання знаходиться в смузі відведення для обслуговування залізничного полотна. Як на підставу належності саме Залізниці земельної ділянки, посилається на "План полосы отвода линии Стрый - Ивано-Франковск Львовской железной дороги", 1966 року, який вважає документом, що підтверджує право на земельну ділянку.

20. Вказані обставини стали підставою звернення Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" із цим позовом до суду.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими керувався суд при ухваленні рішення.

21. При вирішенні цього спору суд керувався, як нормами чинного земельного законодавства в частині регулювання правовідносин, що виникають між господарськими суб`єктами землекористування, так і нормами раніше діючого законодавства станом на момент виникнення спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду.

22. Свою позицію позивач обґрунтовував тим, що оскільки правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом (державна власність) і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону, сільська рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою.

23. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт", землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

24. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт").

25. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про транспорт", землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

26. Частиною 1 статті 23 Закону України "Про транспорт", яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

27. Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

28. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт "б" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

29. Суд вказує на те, що наявність чи відсутність у позивача документів, які посвідчують право на користування земельними ділянками у разі їх відведення як земель залізничного транспорту не змінює їх правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту, а тому доводи позивача у цій частині є обґрунтованими. Проте, наведені вище положення законів не звільняють останнього від доказування того, що спірна земельна ділянка належить саме до земель залізничного транспорту .

30. В обґрунтування позовних вимог позивач також вказував на те, що відповідно до раніше діючого законодавства не вимагалося проведення реєстрації землекористування, а право користування спірною земельною ділянкою виникло у нього відповідно до Плану полоси відведення 1966 року.

31. Суд відхиляє вказані твердження позивача з огляду на таке.

32. На період виникнення спірних правовідносин діяло Положення "Про землі, надані транспорту", затверджене постановою Ради народних комісарів СРСР від 07.02.1933 № 50, пункт 10 якого регламентував оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством.

33. Також діяла "Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железних дорог и использовании полоси отвода", затверджена Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963, відповідно до пунктів 27, 32 якої містились прямі вимоги щодо складання документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування підрозділами залізниць.

34. Водночас, діючим на той час Земельним кодексом УРСС, затвердженим постановою ВЦВК від 29.11.1922 (із змінами та доповненнями від 27.02.1927), передбачалось обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.

35. При цьому суд виходить з того, що закон є нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, а тому усі посилання позивача на інструкції та положення якими не передбачалося реєстрації та видачі залізниці правовстановлюючих документів суперечать нормам діючого на той час Земельного кодексу, як акту вищої юридичної сили.

36. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.05.2019 у справі № 914/1420/18.

37. Окрім цього, необхідно зазначити, що наявний у позивача "План полоси отвода линии Стрый - Ивано-Франковск Львовской железной дороги" від 1966 року є лише одним із документів містобудівної документації, який був виготовлений з метою вчинення подальших дій для належного оформлення землекористування.

38. Отже, станом на час прийняття сільською радою спірного рішення від 18.04.2008, земельна ділянка площею 0, 1212 га не належала на праві користування позивачу, оскільки останній не оформив таке відповідно до діючого тоді земельного законодавства.

39. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України - права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власникові.

40. Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

41. Згідно частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

42. Суд встановив, що на спірній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля (складається з бурякопункту та гаражу), яка належала Боднарівській сільській раді, а з 2005 року належить на праві власності Приватному підприємству "Екотехносервіс" (відповідно до договору купівлі-продажу від 12.10.2005).

43. Боднарівська сільська рада не мала підстав для відмови Приватному підприємству "Екотехносервіс" у наданні земельної ділянки в користування для обслуговування нежитлової будівлі, оскільки технічна документація із землеустрою, надана останнім отримала позитивний висновок державної землевпорядної експертизи від 05.03.2008 № 551/П, не була оскаржена чи оспорена позивачем та третіми особами. А отже, при прийнятті спірного рішення сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень.

44. Судом також враховано лист позивача від 27.02.2017, згідно з яким Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", як суміжний землекористувач, погодила зміну межі населеного пункту села Боднарів Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області відповідно до наданого проекту землеустрою щодо зміни межі населеного пункту с. Боднарів, за яким земельна ділянка ПАТ "Укрзалізниця" в адміністративних межах Боднарівської сільської ради розміщена за межами населеного пункту.

45. Разом із цим, суд критично оцінює доводи позивача щодо сплати податку за користування спірною ділянкою, оскільки з довідки про сплату земельного податку, яка приєднана до матеріалів позовної заяви, не можливо встановити в яких саме межах знаходиться земельна ділянка площею 91, 00 га та чи вона територіально включає в себе спірну земельну ділянку площею 0, 1212 га. Натомість, в матеріалах справи міститься довідка, за підписом сільського голови Боднарівської сільської ради, в якій вказано, що з 2009 року Приватне підприємство "Екотехносервіс" сплачує оренду плату за користування земельною ділянкою по вулиці Шевченка, 1, в селі Боднарів, а також податок на нерухоме майно - нежитлову будівлю (бурякоприймальний пункт та гараж), розміщену на означеній земельній ділянці.

46. Відповідно статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

47. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

48. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

49. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

50. Встановлені судом обставини спростовують доводи позивача стосовно порушення його прав як землекористувача земельної ділянки площею 0, 1212 га, що знаходиться в межах Боднарівської сільської ради. А відтак в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо заявленої позовної давності суд зазначає таке.

51. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

52. З огляду на те, що право та інтерес позивача не порушені, суд відмовляє у задоволенні заяви про застосування позовної давності.

53. Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в Україні, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28.10. 2010).

Висновок суду.

54. Враховуючи викладене, в позові належить відмовити.

Судові витрати.

55. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в позові Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" до Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, Приватного підприємства "Екотехносервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з продовженням цього строку на час дії карантину.

5. Повний текст рішення складено 09.07.2020.

Суддя В. В. Михайлишин