Рішення

від 09.07.2020 по справі 922/1468/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1468/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Вітерець" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 81, код ЄДРПОУ 22681041) про стягнення 37 392,12грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 35 635,13грн. заборгованості за зобов`язаннями, 199,17грн. 3% річних, 177,32грн. збитків від інфляції, 1 380,50грн. пені. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на розподіл природного газу № 09420МІХ15АР016 в частині здійснення оплати вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу з посиланням на ст.ст.256, 257, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 14.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.05.2020 у встановлений законом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на його безпідставність, оскільки позивачем не доведено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу, що потягнув би за собою викривлення даних обліку газу. Як зазначає відповідач, відповідно до акту № 549БЕ від 21.03.2019 під час проведення експертизи встановлено, що фактичне розташування пломб відповідає місцям, пломби не відповідають зразку заводу виробника, пошкоджена охоронна пломба ПАТ "Харківміськгаз" "Бар`єр" № 7306986, наявні сліди повторного перевстановлення та механічні пошкодження корпусу відлікового пристрою в місці опломбування, сторонні предмети в середині не виявлені, під час проведення експертизи ЗВТ не вскривався, ЗВТ відповідає маркуванню нормативно-технічної документації, програмне забезпечення відповідає паспорту ЗВТ, а факт втручання в роботу ЗВТ даною експертизою не встановлено. Відсутність висновків комісійної експертизи та повірки, що лягли в основу задоволення Акту про порушення та нарахування необлікованого природного газу щодо втручання в роботу лічильника, не дають підстав на твердження щодо факту несанкціонованого втручання.

За заявою відповідача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса було проведено експертне інженерно-технічне дослідження, за результатами якого 18.12.2019 надано висновок, яким встановлено відсутність ознак стороннього втручання в роботу лічильного механізму газового лічильника "Октава-А G6-1" із заводським номером 589443; відліковий механізм лічильника газу не реагує на дію магнітного поля, в тому числі шляхом зупинки передаючих шестерень та декад; без порушення цілісності пломб на лічильному механізмі попереднє втручання в роботу лічильного механізму виключається.

На підставі зазначеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Також відповідачем у відзиві на позов зазначено про судові витрати, пов`язані з розглядом справи, які складаються з судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи в розмірі 20 158,80грн. та судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000,00грн., які відповідач, у разі відмови в задоволенні позову, просить суд покласти на позивача. Крім того, відповідач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн., що складатиметься з підготовки та написання заперечень на відповідь позивача на відзив та представлення інтересів в судовому засіданні.

02.06.2020 позивач у встановлений судом строк надав відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується, посилаючись на те, що відповідач помилково вважає, що для донарахування необлікованого газу необхідно доводити не лише факт пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема, пошкодження пломб, а й встановлювати факт викривлення даних обліку природного газу, оскільки наявні ознаки невідповідності ідентифікаційних ознак захисного пломбування тим, що використовується заводом-виробником, а також пошкодження захисної пломби АТ "Харківміськгаз" з ознаками її повторного перевстановлення, а також виявлені механічні пошкодження корпусу відділікового пристрою в місці опломбування є втурчанням в роботу лічильника - облік здійснюється з порушенням законодавства. Як зазначає позивач, пошкоджені пломби не несуть захисної/охоронної функції та свідчать, що облік газу відбувся з порушенням закону.

Нарахування вартості необлікованого (донарахованого) природного газу Оператором ГРМ застосовується незалежно від наявності вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання та не потребує встановлення повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для притягнення до цивільно-правової відповідальності, а докази оскарження відповідачем даних нарахувань в судовому порядку відсутні.

Наданий відповідачем висновок № 26615 від 18.12.2019 позивач вважає не обґрунтованим, оскільки в ньому відсутнє застереження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у зв`язку з чим виникає сумнів у його об`єктивності та неупередженості. На думку позивача, даний висновок жодним чином не спростовує обставини, зафіксовані в Акті експертизи в Довідці про непридатність ЗВТ, суперечить Акту експертизи, а зовнішній стан відлікового пристрою взагалі не досліджувався. Оскільки у Висновку № 26615 відсутні деякі дослідження, які могли б спростувати висновки експертизи Оператора ГРМ, позивач вважає, що даний висновок експерта про відсутність втручання в лічильник є неналежним доказом, а тому не може братись судом до уваги.

Як зазначає позивач, за наявності висновку сертифікованої установи, уповноваженої на проведення експертизи щодо наявних ознак несанкціонованого втручання, Акціонерне товариство "Харківміськгаз" обґрунтовано кваліфікувало вказане порушення як "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ" та змінило режим нарахування об`ємів природного газу, відповідно до Кодексу ГРМ. Представник відповідача був присутній на засіданні комісії, йому було повідомлено про рішення комісії, зауважень до протоколу відповідачем внесено не було.

Також позивач не погоджується з вимогою відповідача про стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки проведення експертного інженерно-технічного дослідження № 26615 здійснювалось за ініціативою відповідача та не на вимогу суду в рамках розгляду господарської справи № 922/1468/20. Що стосується судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу позивач вважає заявлений до стягнення розмір в сумі 23 000,00грн. завищеним та неспівмірним зі складністю справи і загальною ціною позову.

17.06.2020 від відповідача, відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, у встановлений судом строк надано заперечення на відповідь позивача на відзив, які приймаються судом та долучаються до матеріалів справи.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач наголошує на тому, що позивачем жодними аргументами чи доказами не доведено факту викривлення обліку газу в ЗВТ, втручання в роботу ЗВТ та їх причинно-наслідкового зв`язку, документи оформлено з порушенням вимог законодавства, що тягне за собою безпідставність позовних вимог та підстави для відмови в позові в повному обсязі.

Крім того, як вважає відповідач, склад комісії з розгляду актів про порушення не відповідає вимогам Кодексу ГРС та є неповноважним.

Також відповідач заперечує щодо аргументів позивача в частині відшкодування витрат на проведення експертизи, посилаючись на те, що оскільки такі витрати прямо передбачені Господарським процесуальним кодексом України, як такі, що входять до складу судових витрат, що відшкодовуються, а не оскарження в судовому порядку Рішення постійно діючої комісії з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень споживачем та Акту комісійної експертизи не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на проведення експертизи, в силу того, що дані документи самі по собі не підлягають оскарженню окремо в судовому порядку, оскільки не тягнуть порушення права сторони та не мають передбаченого для цього порядку оскарження.

Що стосується заперечень позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач посилається на те, що позивачем не надано жодної аргументації нерозумності або неспівмірності витрат обсягу наданих послуг.

Відповідачем надано розрахунок судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, відповідно до якого відповідачем фактично понесено витрати на правову допомогу в розмірі 33 000,00грн.

Позивач на адресу суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що зауваження відповідача щодо відсутності у комісії Оператора ГРМ повноважень та невідповідність її складу Кодексу ГРМ є хибним та таким, що спростовується наданим наказом Оператора ГРМ.

Також позивачем до письмових пояснень надано документи, які позивач просить суд прийняти в якості доказів.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить врахувати, що надані позивачем письмові пояснення та додаткові докази подані після надання сторонами усіх заяв по суті справи і є такими, що не тягнуть процесуальних наслідків для розгляду справи по суті.

Розглянувши клопотання позивача про прийняття документів, доданих до пояснень в якості доказів, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач в порушення вимог ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, не повідомив суд та не зазначив у позовній заяві доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, а також не надав докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про надання доказів з порушенням строків, визначених ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, тобто після закінчення тридцятиденного строку, передбаченого для вчинення процесуальних дій.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивачем взагалі необґрунтовано причини пропуску строку для подання до суду доказів, із заявою про поновлення або продовження процесуального строку для надання доказів позивач до суду також не звертався.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття доказів, наданих ним разом із письмовими поясненнями 23.06.2020, у зв`язку з чим зазначені докази судом до розгляду не приймаються.

Що стосується наданих позивачем письмових пояснень, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Оскільки надані позивачем 23.06.2020 письмові пояснення не є за своїм правовим характером такими, що відповідають п.3 ч.4 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, а до відповідної заяви не надано клопотання про обгрунтування неможливості її подання у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України для подання відповідних заяв, суд дійшов висновку про неприйняття її до розгляду, так саме як і доказів, поданих разом із ними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вітерець» (відповідач) було підписано заяву приєднання № 09420МІХ15АР016, відповідно до якої відповідач приєднався до Типового договору розподілу природного газу, згідно умов якого Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» «Харківмськгаз» (позивач) зобов`язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу на об`єкт відповідача, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, а відповідач прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.

14.03.2019 на об`єкті відповідача за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81 представниками позивача було проведено обстеження обладнання та виявлено несанкціоноване втручання в роботу вузла обліку газу - лічильник газу - Октава-А G-6- № 589443 (зрив пломби вхідного контролю, подряпини пломби заводу-виробника, подвійний відтиск), про що було складено акт про порушення № 061/19. Лічильник був запакований та опломбований.

В подальшому лічильник газу Октава-А G-6- № 589443 було демонтовано для проведення позачергової повірки та експертизи, про що складено два протоколи: про направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу № 486/19-1 від 19.03.2019 та про направлення ЗВТ на позачергову чи експертну повірку № 486-19 від 19.03.2019.

21.03.2019 комісією Акціонерного товариства "Харківмськгаз" спільно з Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» проведено експертизу ЗВТ та пломб, в результаті чого складено Акт № 549БЕ експертизи ЗВТ та пломб від 21.03.2019, згідно з висновками якого було встановлено втручання в газовий лічильник відповідача.

Вищезазначений акт про проведення експертизи лічильника з боку відповідача не підписано. При цьому, представником відповідача у даному акті зазначено про незгоду з результатами акту експертизи.

На підставі виявлених порушень, Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" видано довідку про непридатність лічильника від 21.03.2019.

В подальшому протоколом постійно діючої комісії позивача з питань пов`язаних із розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем № 1287 від 30.01.2020, в присутності представника відповідача, було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № 061/19 від 14.03.2019, нарахування провести згідно п.4.1 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем - за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з 01.03.2019 по 19.03.2019.

На підставі вказаного протоколу фахівцем Акціонерного товариства "Харківмськгаз" був здійснений розрахунок необлікованих об`ємів природного газу, згідно якого було здійснено перерахунок за період з 01.03.2019 07:00 по 19.03.2019 11:00 та донараховано об`єм газу у розмірі 3 692,93м.куб.

Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу складає 35 635,13грн.

Представнику відповідача, який був присутній на засіданні комісії, 07.02.2020 вручено розрахунок необлікованих об`ємів природного газу та рахунок на оплату від 06.02.2020р., про що міститься відповідний запис на розрахунку.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не здійснив оплату необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (надалі - Кодексу ГРС).

За змістом розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. У такому разі в акті про порушення робиться відповідний запис, при цьому представник Оператора ГРМ здійснює заходи щодо пакування пошкодженої пломби та/або лічильника газу (ЗВТ) та складає відповідний акт про направлення їх на експертизу чи позачергову або експертну повірку. До отримання їх результатів нарахування, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.

Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу визначено, що під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Відповідно до п. 5 глави 10 кодексу ГРМ, після зовнішнього огляду пакувального пакета (тари) комісією перевіряються:

1) відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним у протоколі;

2) цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознаки порушень, зазначених у протоколі;

3) цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ;

4) цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ;

5) цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ;

6) наявність сторонніх предметів усередині ЗВТ;

7) відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації;

8) відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ;

9) відповідність втручань у роботу ЗВТ наявним актам перевірок та/або відомостям про повірку та ремонт ЗВТ тощо.

Під час обстеження пломби та/або ЗВТ комісія перевіряє ознаки, зазначені в протоколі. Результати огляду заносять до акта експертизи ЗВТ.

Із змісту акту експертизи № 549БЕ від 21.03.2019 вбачається, що, під час експертизи лічильника було встановлено, що відповідність місць фактичних розташувань пломб - відповідають; цілісність та місцезнаходження пломб - пломби не відповідають зразку заводу виробника. Охоронна пломба ПАТ «Харківміськгаз» «Бар`єр» № 7306986 пошкоджена, має сліди повторного перевстановлення; цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ - згідно п.1.2; цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ - механічне пошкодження корпусу відлікового пристрою в місці опломбування. Під час проведення експертизи лічильник не вскривався.

Також вищезазначеним актом було проведено позачергову повірку лічильника, якою встановлено відсутність втрати тиску, герметичності, похибка лічильника за об`ємної втрати Q min - %; 0.2 Qmax %; Qmax-%.

Як вбачається із вищенаведеного акту, представник відповідача акт не підписав, проте зазначив, що з результатами акта експертизи не згоден.

Відповідно до протоколу № 1287 на підставі проведеної експертизи та повірки видано довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-4/8496 ЦСБ 549БЕ від 21.03.2019.

На підставі своєї незгоди з актом експертизи, відповідач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса для проведення експертизи лічильника та надання висновку з наступних питань:

- Чи було втручання в лічильний механізм газового лічильника?

- Чи може відліковий механізм лічильника газу, з урахуванням якого він виготовлений реагувати на дію магнітного поля шляхом зупинки передаючих шестерень та декад?

- Чи можливо втручання в лічильний механізм газового лічильника без пошкодження пломб, які встановлені на ньому?

Відповідно до висновку Харківського науково-дослідного інституту ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса експертного інженерно-технічного дослідження № 26615 від 18.12.2019, було встановлено відсутність ознак стороннього втручання в роботу лічильного механізму газового лічильника «Октава-А G6-1» із зав. № 589443; відліковий механізм лічильника газу «Октава-А G6-1» із зав. № 589443, з урахуванням матеріалів з яких він виготовлений, не реагує на дію магнітного поля, в тому числі шляхом зупинки передаючих шестерень та декад; без порушення цілісності пломб на лічильному механізмі, наданого на дослідження лічильника газу «Октава-А G6-1» із зав. № 589443 попереднє втручання в роботу лічильного механізму виключається.

В той час, як вже було зазначено вище, позивачем в акті експертизи було встановлено, що відповідність місць фактичних розташувань пломб - відповідають; цілісність та місцезнаходження пломб - пломби не відповідають зразку заводу виробника. Охоронна пломба ПАТ «Харківміськгаз» «Бар`єр» № 7306986 пошкоджена, має сліди повторного перевстановлення; цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ - згідно п.1.2; під час проведення експертизи лічильник не вскривався; відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації - відповідає, відповідність ЗВТ, Програмного забезпечення та контрольної суми паспорту ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ - відповідає.

Пунктом 4 глави 1 розділу І КГС надано визначення такого поняття, як пошкодження ЗВТ/лічильника газу - механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з`єднання.

Кодекс газорозподільних систем розмежовує такі види порушень, як "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу" та "пошкодження ЗВТ/лічильника газу".

При цьому, для кваліфікації виявленого порушення, саме як "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу" необхідна наявність цілого складу факторів.

Виходячи з приписів глави 2 розділу ХІ КГС "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу" відноситься до порушень, які кваліфікуються, як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та, внаслідок яких, здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 вказаної глави розділу ХІ). Натомість, "пошкодження ЗВТ (лічильника газу), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно" належить до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), які кваліфікуються як "не з вини споживача", але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу (пункт 3 вказаної глави розділу ХІ).

Втім, при порушеннях, пов`язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВТ, за наявності по об`єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також в ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, процедура щодо визначення необлікованих об`ємів природного газу або зміни їх режиму нарахування не застосовується (пункт 8 глави 4 розділу ХІ КГС).

Згідно п. 1. гл. 2 розділу ХІ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать:

1) наявність несанкціонованого газопроводу;

2) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу);

4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання;

5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку);

6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Тобто, суд зазначає, що для здійснення нарахування необлікованого об`єму природного газу, зокрема слід встановити несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, визначено, що під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється, у тому числі, втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку обліковується з порушенням законодавства, та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Вказане свідчить про те, що викривлення даних обліку природного газу є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу. Зазначене також підтверджується тим, що відповідно до положень глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ при задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 18.06.2019 року по справі № 922/1573/18, від 12.02.2020 у справі № 922/1850/19.

Тобто наявні в матеріалах справи докази, а саме висновок Харківського науково-дослідного інституту ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса експертного інженерно-технічного дослідження № 26615 від 18.12.2019, та акт експертизи, здійснений позивачем свідчать про те, що втручання в лічильник не спричинило викривлення даних обліку природного газу, яке є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу.

В той час, як для доведення правомірності здійснених позивачем донарахувань відповідачу об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу) з боку відповідача.

Так, згідно пп. 37. п. 4 глави 1 Кодексу газорозподільних систем для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме:

1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку;

2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації);

3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу).

При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 24.10.2018 по справі № 914/2384/17.

Позивачем не було доведено вчинення з боку відповідача усіх складових правопорушення щодо несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, зокрема наслідків такого втручання, а саме дії, що призвела до викривлення даних обліку природного газу та причинно-наслідкового зв`язку між втручанням в лічильник та діями відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що встановлене позивачем втручання в роботу лічильника не спричинило викривлення облікованих даних газу, в той час, як викривлення даних обліку природного газу є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу, а також те, що позивачем не було доведено втручання в роботу ЗВТ самим відповідачем, в той час, як для доведення правомірності здійснених позивачем донарахувань відповідачу об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу) з боку відповідача, та приймаючи до уваги те, що сам лічильник не вскривався при його дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 35 635,13грн. необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 199,17грн. 3% річних, 177,32грн. збитків від інфляції та 1 380,50грн. пені, суд зазначає, що ці вимоги є похідними.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 35 635,13грн. необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, відсутні й правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 199,17грн. 3% річних, 177,32грн. збитків від інфляції та 1 380,50грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладає на позивача.

Що стосується вирішення питання розподілу судових витрат відповідача, пов`язаних з розглядом справи, суд керується наступним.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами п.1, п.2, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Дослідивши подану заяву про розподіл судових витрат у справі № 922/1468/20 в частині покладення на позивача витрат, понесених відповідачем на проведення експертизи, суд керується наступним.

Відповідно до ч.4 ст.127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

В обґрунтування понесених витрат на проведення експертизи відповідачем надано суду копію квитанції № 0.0.1542610710.1 від 04.12.2019 про сплату 20 158,80грн. за проведення експертизи Харківським науково-дослідним інститутом ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, а також висновок експертного інженерно-технічного дослідження № 26615 від 18.12.2019.

Позивач щодо відшкодування витрат на проведення експертизи заперечує, посилаючись на те, що експертиза проводилась за ініціативою відповідача і не на вимогу суду в рамках розгляду господарської справи № 922/1468/20, а тому, вважає таке відшкодування безпідставним та необґрунтованим. На підставі зазначеного просить суд в задоволенні заяви відповідача відмовити.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 3 ст.98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта може бути наданий, зокрема, на замовлення учасника справи.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

З аналізу зазначених вище правових норм вбачається, що учасник справи має право надати висновок експертизи, виконаний на його власне замовлення з питань, які є або будуть предметом судового розгляду в майбутньому, при цьому ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Закон України «Про судову експертизу» не відокремлюють за своїми правовими наслідками та юридичним статусом висновки експертизи в залежності від процедури їх отримання (за власною заявою чи на підставі ухвали суду).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що п.2 ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України не містить застережень щодо відшкодування витрат на проведення експертизи в залежності від процедури їх отримання, а саме за власною ініціативою учасника справи чи за ухвалою суду, а також у часі її замовлення учасником справи (до або під час здійснення судового провадження).

Таким чином, заперечення позивача щодо відсутності підстав для відшкодування витрат, понесених відповідачем на проведення експертизи, оскільки така експертиза проводилась за ініціативою відповідача і не на вимогу суду в рамках розгляду господарської справи № 922/1468/20 є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи те, що відповідачем надано належні докази, що підтверджують понесення ним витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, ці витрати суд визнає такими, що пов`язані з розглядом справи, а також те, що за приписами п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача, у зв`язку з чим витрати на проведення експертизи в розмірі 20 158,80грн. суд покладає на позивача.

Розглянувши заяву відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33 000,00грн., суд керується наступним.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на

репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

На підтвердження понесених відповідачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: копію договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020, копії додаткових угод угоду про сплату гонорару № 1 від 12.02.2020, № 2 від 20.05.2020, № 3 про сплату гонорару від 15.06.2020, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6082/10 від 07.07.2017, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ фірма «Вітерець» , копії акті здачі-приймання виконаних послуг № 1 від 13.02.2020, № 2 від 20.05.2020, № 3 від 15.06.2020, копії квитанцій № 0.0.1713479402.1 від 21.05.2020 на суму 20 000,00грн. та № 0.0.1736165838.1 від 15.06.2020 на суму 10 000,00грн. про сплату послуг за договором № 16/2020 від 12.02.2020.

Відповідно до умов п.1.1 про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Авангард» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітерець» , Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати Клієнтові юридичні послуги на правову допомогу щодо захисту прав по правовідносинам, що виникли з нарахування не облікованого природного газу та усіх, зокрема, судових провадженнях, що пов`язані із вказаними правовідносинами та/або випливають з них, через адвокатів, помічників адвокатів та юристів, які знаходяться в трудових або цивільно-правових чи інших договірних відносинах з Адвокатським об`єднанням, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язався оплатити замовлення (послуги) у порядку та строки, обумовлені сторонами у даному договорі та додаткових угодах до нього.

У п.1.2 договору сторони погодили невичерпний перелік послуг правової допомоги в рамках правовідносин, зазначених у п.1.1 договору.

За правову допомогу, передбачену п.1.2 договору Клієнт зобов`язався сплатити Адвокатському об`єднанню грошову винагороду в розмірі, визначеному додатками про сплату гонорару, які укладаються до обсягу надання правової допомоги у відповідний період часу, до цього договору (п.2.1 договору).

За умовами п.3.1 договору розмір оплати юридичних послуг та правової допомоги Адвокатського об`єднання, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами у додатках про сплату гонорару, в яких зазначається обсяг наданої та або запланованої до виконання правової допомоги, вартість послуг та/або робочого часу та остаточний відповідний розрахунок вартості послуг, що надані в певний проміжок часу.

Відповідно до п.3.2 договору оплата послуг здійснюється відповідно до фіксованого розміру та погодинної оплати, яка встановлена в розмірі 1 250,00грн. за витрачену годину. Фіксована вартість окремої послуги погоджується сторонами у відповідних додатках (п.3.3 договору).

Здача-приймання наданих юридичних послуг та правової допомоги, за умовами п.3.5 договору, оформлюються актами прийому-передачі надання юридичних послуг, які підписуються сторонами за фактом надання послуг, передбачених у відповідних додатках про сплату гонорару.

13.02.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про сплату гонорару, відповідно до 1.1. якої сторони погодили, що за правову допомогу по договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020 за захист прав Клієнта по правовідносинам, що виникли з нарахування не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу та провадженнях, що пов`язані із вказаними правовідносинами та/або випливають з них, Клієнт зобов`язався сплатити шляхом передоплати 3 000,00грн., що є оплатою виконаних послуг за даною Додатковою угодою № 1.

Обсяг послуг, за умовами п.5 Додаткової угоди № 1, має фіксовану вартісну визначеність, що передбачена договором: за ведення претензійної роботи в досудовому порядку сторонами погоджена фіксована вартість, що становить 3 000,00грн.

Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних послуг № 1 від 12.02.2020 за Додатковою угодою № 1 від 12.02.2020 в рамках договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020 відповідач прийняв без зауважень послуги з претензійної роботи щодо до АТ «Харківміськгаз» з приводу нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу вартістю 3 000,00грн.

20.05.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 про сплату гонорару, відповідно до 1.1. якої сторони погодили, що за правову допомогу по договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020 за захист прав Клієнта по правовідносинам, що виникли з нарахування необлікованого природного газу та провадженнях, що пов`язані із вказаними правовідносинами та/або випливають з них, зокрема, представництво інтересів Клієнта в господарському суді Харківської області по справі № 922/1468/20 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та інших нарахувань, Клієнт зобов`язався сплатити шляхом передоплати 30 000,00грн., що є оплатою виконаних послуг за даною Додатковою угодою № 2 та передоплатою послуг за наступними Додатковими угодами.

Обсяг послуг, що надані за цією Додатковою угодою № 2, за умовами п.5 Додаткової угоди № 2, має вартісну визначеність, що відповідає витраченому часу та складності: аналіз правовідносин, що є предметом спору та фактичних обставин справи - 4 год., що становить 5 000,00грн.; аналіз судової практики з відповідних правовідносин - 4 год., що становить 5 000,00грн.; аналіз нормативно-правових актів (зокрема, Кодексу газорозподільної системи, Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, Р-50-071-98 «Лічильники газу побутові» тощо), що є підставами вимог та є підставами процедури усунення порушень - 2 год, що становить 2 500,00грн.; складання відзиву - 4 год, що становить 5 000,00грн.; процесуальне діловодство: написання документів, підготовка (копіювання) додатків - 2 год, що становить 2 500,00грн.

У п.6 Додаткової угоди № 2 сторонами зазначено, що обсяг послуг, що надані відповідно до даної угоди становить 20 000,00грн., різниця в 10 000,00грн. становить передоплату (п.7 Додаткової угоди № 2), а оплата здійснюється двома окремими платіжними дорученнями (п.8 Додаткової угоди № 2).

Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних послуг № 2 від 20.05.2020 за Додатковою угодою № 2 від 20.05.2020 в рамках договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020 відповідач прийняв без зауважень послуги з надання правової допомоги вартістю 20 000,00грн.

Відповідачем був сплачений гонорар за надання професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.1713479402.1 від 21.05.2020 на вказану суму.

15.06.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 про сплату гонорару, відповідно до 1.1. якої сторони погодили, що за правову допомогу по Договору про надання юридичних послу та правової допомоги № 16/2020 під 12.02.2020 за захист прав Клієнта по правовідносинам, що виникли з нарахування необлікованого природного газу та провадженнях, що пов`язані із вказаними правовідносинами та/або випливають з них, зокрема, представництво інтересів Клієнта в господарському суді Харківської області по справі № 922/1468/20 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та інших нарахувань, Клієнт сплатив шляхом передоплати 30 000,00грн., що є оплатою виконаних послуг за даною Додатковою угодою № 2 та передоплатою послуг за даною Додатковою угодою № 3.

За умовами п.5 Додаткової угоди № 3 обсяг послуг, що надані за цією Додатковою угодою № 3, має вартісну визначеність, що відповідає витраченому часу та складності: аналіз судової практики з оскарження актів комісійної експертизи та судових витрат - 3 год., що становить 3 750,00грн.; складання заперечення - 3 год, що становить 3 750,00грн.; процесуальне діловодство: написання документів, підготовка (копіювання) додатків - 2 год, що становить 2 500,00грн.

У п.6 Додаткової угоди № 3 сторонами зазначено, що обсяг послуг, що надані відповідно до даної угоди становить 10 000,00грн.

Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних послуг № 3 від 15.06.2020 за Додатковою угодою № 3 від 15.06.2020 в рамках договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020 відповідач прийняв без зауважень послуги з надання правової допомоги вартістю 10 000,00грн.

Відповідачем був сплачений гонорар за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.1736165838.1 від 15.06.2020 на вказану суму.

Таким чином, згідно актів про здачу-приймання виконаних послуг відповідачу було надано наступний перелік послуг: «Претензійна робота щодо до АТ «Харківміськгаз» з приводу нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу» , «Аналіз правовідносин, що є предметом спору та фактичних обставин справи» ; «Аналіз судової практики з відповідних правовідносин» ; «Аналіз нормативно-правових актів (зокрема, Кодексу газорозподільної системи, Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, Р-50-071-98 «Лічильники газу побутові» тощо), що є підставами вимог та є підставами процедури усунення порушень» ; «Складання відзиву» ; «Процесуальне діловодство: написання документів, підготовка (копіювання) додатків» ; «Аналіз судової практики з оскарження актів комісійної експертизи та судових витрат» ; «Складання заперечення» ; «Процесуальне діловодство: написання документів, підготовка (копіювання) додатків» , вартістю всього на 33 000,00грн.

Позивач проти відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу заперечує, посилаючись на те, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат є завищеним та неспівмірним зі складністю справи і загальною ціною позову, у зв`язку з чим вважає, що вимога в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується наявними в матеріалах справи відзивом на позов, запереченнями на відповідь на відзив та іншими процесуальними документами поданими в інтересах відповідача.

Однак суд, ознайомившись з Актами здачі-приймання наданих послуг, які додані відповідачем в якості детального опису робіт адвоката, вважає, що адвокатом необґрунтовано належним чином деякі види та обсяги наданих послуг, а також витрачений час на їх надання, виходячи з наступного.

Щодо «Претензійної роботи щодо до АТ «Харківміськгаз» з приводу нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу» суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, та на підтвердження цих обставин до суду повинен бути наданий, зокрема, договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати тощо.

Як вбачається з умов договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 16/2020 від 12.02.2020, а саме: п.3.1, сторони погодили, що умови та порядок розрахунків визначаються в Додатках про сплату гонорару.

Так, відповідно до п.1 додаткової угоди № 1 від 12.02.2020 оплата гонорару за правову допомогу здійснюється відповідачем шляхом передоплати на поточний рахунок Адвокатського об`єднання.

Відповідачем доказів здійснення попередньої оплати Адвокатському об`єднанню "Авангард" в розмірі 3 000,00грн. за надання останнім послуг по проведенню претензійної роботи не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для покладення цих витрат на позивача.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем, в порушення ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом з претензійної роботи, а лише зазначено в графі «Перелік наданої правової допомоги» - «Претензійна робота щодо до АТ «Харківміськгаз» з приводу нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, що включає» .

Що саме включає в себе надана Адвокатським об`єднанням «Авангард» правова допомога з претензійної роботи в акті № 1 від 12.02.2020 адвокатом не зазначено.

Щодо "Процесуального діловодства: написання документів, підготовка (копіювання) додатків", перелік послуг яких зазначений у Акті здачі-приймання виконаних послуг № 2 від 20.05.2020 та № 3 від 15.06.2020 суд зазначає, що адвокатом не конкретизовано, які саме документи були ним написані, а що стосується підготовки (копіювання) документів, ці дії взагалі не потребують професійних навичок, а тому не можуть входити до складу правової допомоги.

Також, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вказує на те, що при складанні відзиву, заперечень на відповідь позивача на відзив адвокат здійснює юридичний аналіз правовідносин, що є предметом спору та фактичних обставин справи, аналіз судової практики з відповідних правовідносин, аналіз нормативно-правових актів, аналіз судової практики з оскарження актів комісійної експертизи та судових витрат.

Перелічені послуги не можуть бути надані окремо одна від одної, вартість послуг з надання аналізу правовідносин, що є предметом спору та фактичних обставин справи, аналізу судової практики з відповідних правовідносин, аналізу нормативно-правових актів та аналізу судової практики з оскарження актів комісійної експертизи та судових витрат від тої, що сплачена за складання відзиву на позов та заперечення на відповідь позивача на відзив становить 8 750,00грн., а детальний аналіз цих послуг показує занадто завищену суму годин, витрачених окремо на кожну із цих видів діяльності, які за своєю суттю є пов`язаними між собою.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, бути пропорційним предмету спору з урахуванням ціни позову.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково в розмірі 8 750,00грн., яку суд визнає обґрунтованою та пропорційною до ціною позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Вітерець" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 81, код ЄДРПОУ 22681041) - 28 908,00грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "09" липня 2020 р.

Суддя Т.А. Лавренюк