Ухвала від 07.07.2020 по справі 906/895/19

УХВАЛА

07 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/895/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Шевченка А. А. (директор), Вовка С. П. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлаб"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 (суддя Вельмакіна Т. М.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 (Миханюк М. В. - головуючий, судді Савченко Г. І., Демидюк О. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлаб"

до Приватного підприємства "Фабрика вікон та дверей "Океан"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019, із застосуванням двосторонньої реституції, та стягнення 220 000,00 грн збитків, 74 400,00 грн збитків (упущеної вигоди), 30 000,00 грн моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледлаб" (далі - ТОВ "Ледлаб") звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить визнати недійсним договір купівлі - продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019, укладеного між ТОВ "Ледлаб" та ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан"; зобов`язати ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" повернути ТОВ "Ледлаб" грошові кошти в сумі 220 000,00грн, отримані від ТОВ "Ледлаб", а ТОВ "Ледлаб" - повернути ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" автомобіль ЗИЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1978 року випуску; стягнути з ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" збитки у подвійному розмірі у сумі 220 000грн, 74400грн збитків (упущеної вигоди), 30 000 грн моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 у справі № 906/895/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що позивач не довів, що саме відповідач вчинив дії, які призвели до невідповідності нанесеного заводом виробником ідентифікаційного номеру (номер шасі): 796571на рамі наданого на дослідження автомобіля "ЗИЛ-131" номеру шасі, внесеному до свідоцтва про реєстрацію, та номеру шасі нанесеному на заводській табличці (шилді). Водночас, підписаний сторонами без зауважень акт приймання-передачі автомобіля, в сукупності із здійсненим судом аналізом конклюдентних дій сторін договору, спрямованих на його виконання, є більш вірогідними доказами безпідставності позиції позивача, якою обґрунтовано позов.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 906/895/19, ТОВ "Ледлаб" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній з 08.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) і заначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц про те, що договір купівлі-продажу, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Фабрика вікон та дверей "Океан" вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 906/895/19.

Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 906/895/19 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, оскільки правовідносини у справі № 906/895/19 не є подібними із правовідносинами, що склалися у справі № 683/2694/16-ц. Так, у справі № 906/895/19 предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу автотранспортного засобу від 06.06.2019, із застосуванням двосторонньої реституції, та стягнення збитків і моральної шкоди, а у справі № 683/2694/16-ц предметом спору було визнання права власності на автомобіль та зняття арешту.

Крім того, з постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц убачається, що окрім іншого предмета спору зі справою № 906/895/19, відмінними є підстави позову, зміст позовних вимог, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Таким чином, після відкриття касаційного провадження у справі № 906/895/19 суд касаційної інстанції встановив, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, на яку послався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 906/895/19.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, позивач не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ледлаб" на рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 906/895/19.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлаб" на рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 906/895/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ