Ухвала

від 06.07.2020 по справі 340/727/15-ц

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/727/15-ц

Провадження № 6/938/5/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання старшого державного виконавця Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Томащук Алли Ярославівни про виділення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -

в с т а н о в и в:

старший державний виконавець Верховинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Томащук А.Я. звернулася до суду з поданням про визнання права спільної сумісної власності на будівлю, переробний цех по дереву, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності за ОСОБА_2 , виділення частки спільної сумісної власності за ОСОБА_2 відповідно до ст.357 ЦК України, надання дозволу на реалізацію виділеної частки будівлі, переробного цеху по дереву.

В обґрунтування подання зазначає, що на примусовому виконанні у Верховинському РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження АСВП "61702023 з виконання виконавчого листа №340/78/16-ц від 12.12.2018 та виконавчого листа №340/727/15-ц від 12.12.2018. 02.04.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт на все майно боржника, направлено запити до реєструючих органів про наявність за боржником рахунків відкритих у банках чи інших фінансових установах, рухомого та нерухомого майна. Однак, було встановлено, що у боржника ОСОБА_2 відсутні рахунки у банках чи інших фінансових установах, рухоме та нерухоме майно. Відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, боржник з 2005 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дружині боржника, ОСОБА_1 , належать об`єкти нерухомого майна: будівлю, переробний цех по дереву, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 13.02.2015. Таким чином, право власності набуто дружиною боржника у період шлюбу з ним, відповідно на підставі ст. 60 СК України вказані об`єкти нерухомого майна є спільною сумісною власністю боржника ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 . Враховуючи норму ч. 1 ст. 70 СК України, частки подружжя у зазначеному майні є рівними і невизначними. А тому просить подання задовольнити.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, про дату і час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Державний виконавець подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги подання підтримала в повному обсязі, просить подання задовольнити. Представник боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншій справі в іншому суді.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника боржника та відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали подання, суд постановляє ухвалу про наступне.

Як вбачається з матеріалів подання, на примусовому виконанні у Верховинському РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження АСВП "61702023 з виконання виконавчих листів №340/78/16-ц від 12.12.2018 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики від 05.03.2015 в сумі 350000 грн. та 3500 судового збору та виконавчого листа №340/727/15-ц від 12.12.2018 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 414767 грн. та судових витрат в розмірі 4423,27 грн.

Виконавче провадження було відкрите постановою від 02.04.2020, згідно з якою боржника було зобов`язано подати декларацію про доходи і майно, та стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця. Цієї ж дати приватним виконавцем винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна.

З метою перевірки майнового стану боржника було здійснено запит з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Пенсійного фонду України, ІС ДП "НАІС". За отриманими даними нерухоме майно за боржником не зареєстровано. Також відсутні рахунки в банках та будь які доходи.

Водночас згідно з інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану з 24.09.2005 боржник ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дружині боржника, ОСОБА_1 , належить зокрема об`єкт нерухомого майна, а саме будівля, переробний цех по дереву, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 13.02.2015.

Згідно ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки об`єкт нерухомого майна, а саме будівля, переробний цех по дереву, набуто ОСОБА_1 у період шлюбу з боржником ОСОБА_2 , а тому враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суд вважає, що таке належить подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Старший державний виконавець Верховинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Томащук А.Я. з посиланням на ст.443 ЦПК України звернулася до суду із поданням про визнання права спільної сумісної власності на будівлю, виділення частки спільної сумісної власності відповідно до ст.357 ЦК України, надання дозволу на реалізацію виділеної частки будівлі.

Згідно положень ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.12Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Згідно з ст.2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

У відповідності до ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом. Одночасно ст. 13 Закону визначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч.ч.5, 6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно зробленого Великою Палатою Верховного Суду правового висновку зробленого в постанові в справі № 367/6231/16-ц від 15.01.2020, поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 48 Закону України Про виконавче провадження передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

Якщо нерухомість належить боржнику на праві спільної сумісної власності, як переважна кількість усієї нерухомості подружжя, то для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що об`єкт нерухомості належить боржнику ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а тому для звернення стягнення на частку майна боржника, державний виконавець повинна звернутися до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні. Однак, як вбачається з матеріалів подання, старший державний виконавець звернулася до суду з вимогою про виділення частки спільної сумісної власності за ОСОБА_2 відповідно до ст.357 ЦК України, у спосіб не передбачений законом, а тому в задоволенні подання слід відмовити.

При цьому, суд вважає безпідставними вимоги старшого державного виконавця про надання дозволу на реалізацію виділеної частки будівлі, переробного цеху по дереву, оскільки державний виконавець має вчинити такі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження без будь-яких додаткових судових рішень.

В той же час, суд зазначає, що державний виконавець не позбавлений права на звернення до суду з поданням в порядку ст. 443 ЦПК України.

Керуючись статтями 258-261, 268, 354, 443 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні подання старшого державного виконавця Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Томащук Алли Ярославівни про визнання права спільної сумісної власності на будівлю, переробний цех по дереву, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності за ОСОБА_2 , виділення частки спільної сумісної власності за ОСОБА_2 відповідно до ст.357 ЦК України, надання дозволу на реалізацію виділеної частки будівлі, переробного цеху по дереву, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, однак може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявник: Старший державний виконавець Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Томащук Алла Ярославівна, юридична адреса: селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул.І.Франка,23;

Боржник: ОСОБА_2 , місце проживання: с.Замагора, Верховинський район, Івано-Франківська область; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Стягувач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_1 , місце проживання: с.Замагора, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Повний текст ухвали суду складено 09 липня 2020 року.

Суддя: Бучинський А.Б.