Рішення

від 23.06.2020 по справі 346/6158/18

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/6158/18

Провадження № 2/346/131/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Бойко В.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бандури В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні, та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги з урахуванням уточнень до позовної заяви позивач обґрунтовує тим, що з 25.03.2008 року його призначено згідно з наказом № 9 ос від 24.03.2008 року на посаду головного державного інспектора відділу контролю будівництва та виробництва будівельних матеріалів і виробів як такого, що пройшов за конкурсом. Наказом № 35-ос від 01.06.2013 року позивача переведено на посаду начальника південного інспекційного відділу в управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції ( далі - ДАБІ) в Івано-Франківській області.

04.10.2013 року у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ухвалою Коломийського міськрайонного суду позивача відсторонено від посади начальника Південного інспекційного відділу інспекційного управління № 2 Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області. В ході даного кримінального провадження № 12013090180001503 до позивача неодноразово застосовувався вказаний захід забезпечення, а саме ухвалами вказаного суду від 27.01.2014 року, 03.04.2014 року, 19.06.2014 року, 07.08.2014 року, 19.09.2014 року та 19.11.2014 року.

27.06.2018 року вироком Коломийського міськрайонного суду позивача за інкримінованим йому злочином виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та визнано винним за ч. 3 ст.15, ч. 1 ст. 190 КК України і звільнено від покарання у вигляді штрафу на підставі п.2 ч. 1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили. Таким чином, позивач вважає, що в ході досудового розслідування його незаконно обмежено у правах і позбавлено можливості отримувати заробітну плату.

Так, під час застосування вказаного відсторонення від посади позивач не отримував заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2013 року в розмірі відповідно 5 120,11 грн., 5 517, 66 грн. та 5 517,66 грн., що в загальному розмірі становить 16 155,43 грн. За 2014 рік позивачу не виплачено заробітну плату в зальній сумі 35 543,45 грн.. Отже, загальний розмір невиплаченої заробітної плати за вказані періоди становить 51 698,88 грн. Підтвердженням факту існування заборгованості є інформація щодо нарахування заробітної плати за вказані роки, надана відповідачем 30.10.2018 року у відповідь на адвокатський запит № П-1 від 26.10.2018 року. Посилаючись на ст. 34 Закону України Про оплату праці , позивач також має право на відшкодування інфляційних втрат, визначених станом на 30.11.2018 року, в загальному розмірі 27 767,21 грн.

Крім того, відповідно до правил п.6.2 Методичних рекомендацій з питань запобігання та протидії корупції, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 26.12.2007 року № 337, за державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата. В зазначених ухвалах Коломийського міськрайонного суду не вказано про відсторонення позивача без збереження заробітної плати (ст. 72 Закону України « Про державну службу ).

Згідно зі ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Позивача, який не є службовою особою правоохоронного органу, відсторонено від посади за вчинення діяння, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості (ч. 1 ст.190 КК України), оскільки саме за цей злочин його визнано винним вищевказаним вироком від 27.06.2018 року та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.368 КК України, що є підставою для відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення від посади.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади), а відповідно до ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у разі постановлення виправдувального вироку. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; моральна шкода.

Позивач також зазначає, що під час досудового розслідування, тобто до постановлення вироку, наказом № 76 голови ліквідаційної комісії В.І.Кобилянського від 29.12.2014 року позивача звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (п.1 ч.1 ст 40 КЗпП України). Вказаним наказом передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати у порядку ст. 44 КЗпП України.

Однак, станом на 16.11.2018 року позивачу не виплачено вихідну допомогу. Причиною її невиплати у відповіді на адвокатський запит ДАБІ України зазначила ліквідацію підприємства та відсутність коштів. Однак, це не може вважатися підставою позбавлення позивача належних грошових виплат.

Крім того, посилаючись на норми ч.1, 2, 6, 7 ст.1176 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України, позивач вказує, що факти порушення його прав у сфері трудових відносин, що полягали у невиплаті заробітної платі та вихідної допомоги, призвели до моральних переживань у зв`язку з відсутністю коштів, необхідних для забезпечення елементарних життєвих потреб, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації власного життя; позбавило можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими. Порушення прав позивача продовжувалось протягом тривалого періоду, тому він був вимушений звертатись за захистом своїх прав до суду, у зв`язку з чим перебував у постійному стресі.

Відповідач помилково посилається на відсутність будь-яких доказів того, що спірні кошти фактично не виплачені, оскільки відсутні належні докази саме того, що позивач фактично отримав ці кошти.

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, позивачу в період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року нараховано (виплачено): за 2013 рік - 29 624,87 грн.; за 2014 рік - 5 252,52 грн., а всього 34 877,37 грн. Однак, позивач вважає дану інформацію недостовірною оскільки вона суперечить відомостям про нарахування йому заробітної плати, що надані ПАТ Райффайзен Банк Аваль та АТ КБ Приватбанк . Крім того, згідно з історією по картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 , виданою ПАТ Райффайзен Банк Аваль 08.11.2019 року, за період з 07.01.2013 року по 31.12.2014 року, через який ДАБІ здійснює виплати заробітних плат своїм працівникам, позивачу виплачено: в 2013 році (І квартал) 6 418,28 грн.( а не 8 041,44 грн.); ІІ квартал - 5 871,30 грн. (а не 7 356,68 грн.); ІІІ квартал - 1 341,69 грн. ( а не 2 309,73 грн.); ІV квартал - 4 086,62 грн. (а не 10 637,77 грн.), а всього 17 717,89 грн. ( у відомостях ГУ ДПС - 29 624,87 грн.); в 2014 році: І квартал - 2 126,98 грн. ( а не 3 085,64 грн.); ІІ квартал - 1 729, 48 грн. ( а не 2 166,86 грн.); ІІІ та ІV квартали відсутні нарахування та виплати. Всього за 2014 рік виплачено 3 856,46 грн. ( у відомостях ГУ ДПС - 5 252,52 грн.). Таким чином, позивачу виплачено заробітну плату в розмірі 21 574,35 грн., а не 34 877,37 грн. Підтвердженням неотримання позивачем заробітної плати є довідка АТ КБ Приватбанк від 20.11.2019 року про відсутність зарахувань та виплат заробітної плати на картку позивача за період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь 84 527,70 грн., невиплачених при звільненні, включаючи вищевказані розміри заборгованої заробітної плати, інфляційних втрат та вихідної допомоги, 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди, а також присудити судові витрати в розмірі 6 000 грн. як такі, що понесені на правничу допомогу.

Позивач та його представник, адвокат Бандура О.В. в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням зазначених уточнень підтримали і просять ці вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явилася. В попередніх судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала з підстав, вказаних у відзиві на позов. В останньому зазначено, що детальний аналіз ст. ст. 1166, 1167 ЦК України дає підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для відшкодування шкоди є причинно-наслідковий зв`язок між виною особи та шкодою, яка відшкодовується виключно тією особою, якою завдана. Держархбудінспекція не наділена повноваженнями щодо подання клопотання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади, тобто на неї не може бути покладено обов`язок щодо відшкодування збитків, що заподіяні незаконним, на думку позивача, відстроненням його від посади. Відповідно до Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відшкодування проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Оскільки Державна казначейська служба України реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, то вимоги про відшкодування мають бути заявлені до казначейської служби.

Крім того, позивач на підтвердження завдання моральної шкоди обмежився формальним формулюванням без надання правового чи документального обгрунтування своїх доводів. Позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх позовних вимог. Зокрема, позивачем не надано доказів про те, що він відчував фізичні або душевні страждання та факту заподіяння моральної шкоди внаслідок дій відповідача чи його територіальними органами. Позивач є керівником приватного підприємства Анти , основним видом господарської діяльності якого є будівництво. Отже, його твердження про неможливість забезпечення себе елементарними життєвими потребами не відповідає дійсним обставинам справи і є намаганням ввести суд в оману та за рахунок судового рішення отримати матеріальну вигоду, що матиме наслідком неправомірні витрати з Державного бюджету України.

Посилаючись на норми Закону України Про оплату праці , представник відповідача також зазначає, що заробітна плата нараховується, крім іншого, за фактично відпрацьований час. Враховуючи характер кримінального правопорушення, за яким проводилось розслідування, а також заходи забезпечення, що були застосовані до позивача, його фактична відсутність на робочому місці, заробітна плата йому не нараховувалась. Можливість застосування індексу зростання цін Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду не передбачає. Тому розмір матеріальної шкоди, заявлений позивачем, необґрунтований та не підлягає задоволенню. До спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги п. 6.2 вказаних Методичних рекомендацій з питань запобігання корупції та протидії корупції, відповідно до яких за державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата. У випадку виявлення фактів недодержання державними службовцями законів України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією", іншого антикорупційного

законодавства та етики поведінки може бути призначено службове

розслідування. Однак, по відношенню до позивача не призначалось службове розслідування, а здійснювалось кримінальне провадження. Тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив стороною позивача вказано, що з моменту відкриття кримінального провадження від 25.07.2013 року, відсторонення позивача від посади та припинення виплати йому заробітної плати з 04.10.2013 року по 29.12.2014 року у позивача значно погіршився стан здоров`я з приводу чого він: з 25.07.2013 року по 01.08.2013 року перебував на стаціонарному лікуванні в Коломийській ЦРЛ з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ступеня; 26.07.2013 року позивачу проведено комп`ютерну томографію голови із заключенням: КТ-ознаки постішемічних атрофічних змін в лівій гемісфері головного мозку; з 05.08.2013 року по 19.08.2013 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні з діагнозом: ішемічний інсульт; з 08.10.2013 року по 18.10.2013 року позивач повторно перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Коломийської ЦРЛ з діагнозом: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного характеру з астено-вегетативним синдромом, вегето-судинний криз. Тривале перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 25.07.2013 року по 01.04.2014 року підтверджується листками непрацездатності.

Крім того, згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем з 27.07.2012 року позивач не здійснює підприємницької діяльності.

В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача наголошує, що згідно з випискою № 8525 з історії хвороби стаціонарного хворого позивач хворіє на ішемічну хворобу серця з 2004 року, внаслідок чого отримує амбулаторне лікування. Отже, його твердження про взаємозв`язок відсторонення і захворювання є недоведеним. В письмових поясненнях від 04.09.2019 року представник відповідача зазначає, що посилання представника позивача про невиплачені позивачу кошти в 2013 році з посиланням на відповідь на адвокатський запит № 3025/1009/1.18/2018 від 30.10.2018 року не відповідають дійсності, оскільки довідка містить інформацію про нараховані кошти і жодного посилання на те, що такі фактично не виплачені. Згідно з розрахунковою відомістю заробітної плати за січень 2014 року в графі До видачі відсутня інформація щодо існування заборгованості підприємства перед працівниками. Заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу відсутня, оскільки за 2013 рік виплачено заробітну плату згідно з розрахунковими відомостями, складеними за кожним звітним місяцем. З приводу виплати заробітної плати за 2014 рік зазначено, що на відповідача не може бути покладено обов`язок щодо відшкодування збитків, що заподіяні незаконними, на думку позивача, діями щодо відсторонення його від займаної посади, яке проводилось в порядку, передбаченому нормами КПК України, на підставі ухвал суду, що винесені в рамках кримінального провадження. Однак, нормами КПК України та КЗпП України не передбачено нарахування та виплату заробітної плати відстороненому від посади працівнику. Не передбачено такого обов`язку і судовими рішеннями про відсторонення позивача від посади. Отже, відсутня заборгованість щодо виплати заробітної плати позивача за фактично відпрацьований час.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 25.03.2008 року згідно з наказом № 9 ос від 24.03.2008 року прийнятий на посаду головного державного інспектора відділу контролю будівництва та виробництва будівельних матеріалів і виробів як такого, що пройшов за конкурсом. 01.06.2013 року його переведено на посаду начальника Південного інспекційного відділу інспекційного управління № 2 (наказ № 35-ос від 01.06.2013 року), що стверджується даними копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення якої 12.09.1977 року (т.1, а.с. 28, 35, 36).

Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 04.10.2013 року підозрюваного ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника Південного інспекційного відділу інспекційного управління № 2 Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області строком на 2 місяці у кримінальному провадженні № 12013090180001503 від 25.07.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 368 ч. 4 КК України (т.1, а.с.5).

Ухвалами вказаного суду від 27.01.2014 року, 03.04.2014 року, 19.06.2014 року, 07.08.2014 року, 19.09.2014 року, 19.11.2014 року обвинуваченого ОСОБА_1 відсторонено від вказаної посади щоразу на строк 2 місяці (т.1, а.с.6-11).

Наказом голови ліквідаційної комісії Кобилянського В.І. № 76 ос від 29.12.2014 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 з 29.12.2014 року звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області. Пунктом 2 вказаного наказу зазначено про виплату вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Підстава: наказ Держархбудінспекції України № 150 від 09.07.2014 року, попередження про наступне вивільнення в зв`язку з ліквідацією від 08.10.2014 року (т.1, а.с. 29, 34).

Листом № 719/03 1-19/47 від 29.12.2014 року Інспекція Державного архітектурно -будівельного контролю в Івано-Франківській області довела до відома позивача наказ № 76 ОС від 29.12.2014 року про його звільнення з посади (т.1, а.с.33).

Вироком Коломийського міськрайонного суду від 27.06.2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.3 ст. 15 , ч.1 ст. 190 КК України і на підставі п.2 ч.1 ст. 49 , ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у виді штрафу у зв`язку із закінченням строків давності. По обвинуваченню за одержання неправомірної вигоди, поєднаного з вимаганням такої вигоди, вчиненого повторно, ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини (т.1, а.с. 12-18).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.10.2018 року вказаний вирок залишено без змін (т.1,а.с. 19-25).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з відповіддю управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 30.10.2018 року № 3025/1009/1.18/2018 на адвокатський запит № П-1 від 26.10.2018 року вказана Інспекція ліквідована згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 150. Вихідна допомога позивачу не виплачена у зв`язку з ліквідацією та відсутністю коштів на рахунку (т.1, а.с.31).

Відповідно до ст.1 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України 02.06.2011 року, Інспекція є територіальним органом державної архітектурної інспекції України, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй (а.с.26, 27).

Згідно з листом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області № 3025/1009/1.18/2018 від 30.10.2018 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області ліквідована згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 150, вихідна допомога не виплачена в зв`язку з ліквідацією та відсутністю коштів на рахунку (т.1, а.с.31).

Відповідно до розрахунку нарахованої заробітної плати, наданої відповідачем на запит адвоката В.Бандури, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в 2013 р. в сумі 29 239,52 грн., в тому числі за жовтень 5 120,11 грн., за листопад 2013 року - 5517,66 грн.; в 2014 році нараховано: за січень - березень, червень на загальну суму 5 252,30 грн. (т.1, а.с. 32).

Згідно з розрахунком інфляційні збитки за період з 01.10.2013 року по 30.11.2018 року складають 27 767, 21 грн. (т.1, 241-243).

Згідно з листом № 19/1009/1.18 від 07.10.2019 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Івано-Франківській області зверталось до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо надання інформації про нараховані та виплачені Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області позивачу кошти (заробітну плату) за 2013, 2014 роки (т.2, а.с. 46).

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, позивачу в період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року нараховано (виплачено): за 2013 рік - 29 624,87 грн.; за 2014 рік - 5 252,52 грн., а всього 34 877,37 грн. (т.2, а.с. 62).

В судовому засіданні з пояснень спеціаліста Головного управління ДПС в Івано-Франківській області О.Гбура з приводу відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про отримані доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області Прокопіву Т.М. за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, що надіслані на адресу суду супровідним листом № 1864/9/09-19-02-01-15 від 20.12.2019 року на виконання ухвали суду від 08.11.2019 року (т.2, а.с. 61), встановлено, що до вказаного управління відповідачем подано відомості щодо звітності по заробітній платі, однак, органи ДПС не перевіряють фактичну виплату зазначених коштів працівникам.

Однак, згідно з історією по картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 , виданою ПАТ Райффайзен Банк Аваль 08.11.2019 року, за період з 07.01.2013 року по 31.12.2014 року позивачу виплачено: в 2013 році (І квартал) 6 418,28 грн. (а не 8 041,44 грн.); ІІ квартал - 5 871,30 грн. (а не 7 356,68 грн.); ІІІ квартал - 1 341,69 грн. ( а не 2 309,73 грн.); ІV квартал - 4 086,62 грн. (а не 10 637,77 грн.), а всього 17 717,89 грн. ( у відомостях ГУ ДПС - 29 624,87 грн. В 2014 році: І квартал - 2 126,98 грн. ( а не 3 085,64 грн.); ІІ квартал - 1 729, 48 грн. ( а не 2 166,86 грн.); ІІІ та ІV квартали - відсутні нарахування та виплати, всього за 2014 рік 3 856,46 грн. ( у відомостях ГУ ДПС 5 252,52 грн. (т.2, 71-75)). Таким чином, позивачу виплачено заробітну плату в розмірі 21 574,35 грн., а не 34 877,37 грн.

Підтвердженням неотримання позивачем заробітної плати є також довідка АТ КБ Приватбанк від 20.11.2019 року про відсутність зарахувань та виплат заробітної плати на картку позивача за період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року (т.2, а.с.76).

При цьому судом враховується, що стороною відповідача не подано доказу на підтвердження саме виплати хоча б нарахованих безспірних сум заробітної плати позивачу, а саме відповідних платіжних відомостей з відміткою банківської установи про проведення останньою таких виплат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст.237-1 цього Кодексу передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми - ст. 56 Конституції України , статті 1173-1176 ЦК України , Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2, 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок в тому числі незаконного відсторонення від роботи (посади). Відповідно до ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у тому числі у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді.

Ст. 3 цього Закону визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив

внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по

них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому

юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відповідно до ст.4 зазначеного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок

коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі наведеного, враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем в день його звільнення не проведений з обов`язковим попереднім повідомленням про розмір нарахованих сум, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів, невиплачених працівнику при звільненні, в загальному розмірі 84 527,70 грн. (51 242,83 грн. розмір невиплаченої заробітної плати (16 155,43 грн. в 2013 році, 35 087,40 грн. - в 2014 році); 27 767,21 грн. інфляційні збитки; 5 517,66 грн. вихідної допомоги) підлягають задоволенню.

При визначенні вказаного розміру суд погоджується з розрахунком середньомісячної заробітної плати, проведеним стороною позивача 09.08.2019 р. (т.1, 229-230) на основі вищевказаної відповіді відповідача від 30.10.2018 р. на адвокатський запит від 26.10.2018 р. Згідно з цим розрахунком розмір середньомісячної заробітної плати становить 2 923, 95 грн. (29239,52 грн., нарахованих за 10 місяців 2013 р., / 10 (кількість місяців в 2013 р.). З урахуванням цього заробітна плата за 2014 р. становить 35 087, 40 грн. (2923,95 грн. * 12 місяців 2014 р.).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з виписками № 8525 та № 11469 з історії стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 25.07.2013 року по 01.08.2013 року та з 08.10.2013 року по 18.10.2013 року перебував

на стаціонарному лікуванні відповідно в кардіологічному та неврологічному відділеннях Коломийської центральної районної лікарні з діагнозами: гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце ст.2, ризик 3 (високий); дискуляторна енцефалопатія І-ІІ ст., міокардичний та дифузний кардіосклероз, шлуночкові ексрасистологія по типу тригіменії НК ФК НОМЕР_3 , остеохондроз шийного відділу хребта, вертебро-базилярна недостатність, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок більше зліва І-ІІ ст.; стан після перенесеного ішемічного церебрального інсульту в басейні лівої с/м артерії у вигляді легкого парезу правої ноги, апраксії правої руки (т.1, а.с. 82,83).

26.07.2013 року ОСОБА_1 проведено комп`ютерну томографію голови із заключенням: КТ-ознаки постішемічних атрофічних змін в лівій гемісфері головного мозку; з 05.08.2013 року по 19.08.2013 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні з діагнозом: ішемічний інсульт; з 08.10.2013 року по 18.10.2013 року повторно перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Коломийської ЦРЛ з діагнозом: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного характеру з астено-вегетативним синдромом, вегето-судинний криз, що підтверджується листками непрацездатності, довідкою №35 від 08.08.2013 року та висновком від 28.10.2013 року обласної лікарсько-консультативної комісії Обласної клінічної лікарні, відповіддю Коломийської ЦРЛ від 15.10.2013 року № 2737/01-05/06 (т.1, а.с. 85-100 ).

Враховуючи факт порушення прав позивача у сфері трудових відносин, що полягає у невиплаті заробітної плати та призвело до моральних страждань у зв`язку з відсутністю коштів, необхідних для забезпечення елементарних життєвих потреб, похилий вік позивача, погіршення стану його здоров`я, необхідність прикладення зусиль для підтримання в належному стані його здоров`я, нервові стреси,суд визначає, що розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням засад розумності, справедливості і тривалості моральних повинен становити 7 000 грн. Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6 000 грн., що стверджується відповідними квитанціями (а.с.37, 38).

Відповідно до правил ч.2 ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача слід присудити на користь позивача вказані судові витрати.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач, як за 1 вимогу майнового характеру та 1 вимогу немайнового характеру в загальному розмірі 1 686,08 грн. (845,28 грн. + 840,80 грн.).

На підставі наведеного, ст.ст. 1166,1167 ЦК України, ст. 47, 116, 237-1 КЗпП України, Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , керуючись ст.ст. 82, 141, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України, код ЄДРПОУ 37471912, (30113, м. Київ, вул. Л.Українки, 26), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , жителя

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять сім ) гривень 70 копійок, не виплачених при звільненні, включаючи заборгованість за заробітній платі за 2013-2014 роки, вихідну допомогу при звільненні та інфляційні втрати станом на 17.07.2019 року.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України, код ЄДРПОУ 37471912, (30113, м. Київ, вул. Л.Українки, 26), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_3 (сім тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України, код ЄДРПОУ 37471912, (30113, м. Київ, вул. Л.Українки, 26), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , жителя

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 (шість тисяч) гривень судових витрат .

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України, код ЄДРПОУ 37471912, (30113, м. Київ, вул. Л.Українки, 26), судовий збір в загальному розмірі 1 686 (одна тисяча шістсот вісімдесят шість) гривень 08 копійок на користь держави на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 03 липня 2020 року.

Суддя Калинюк О. П.