Рішення

від 09.07.2020 по справі 826/12451/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Київ № 826/12451/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства чеської фірми Копос Колін

акціонерного товариства фірма Копос Електро УА

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство чеської фірми Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 03 квітня 2013 року №0000602205, за яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 51 839,75 грн (у тому числі 41 451,00 грн за основним платежем та 10 362,75 грн за штрафними санкціями);

- від 03 квітня 2013 року № 0000622205 про визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування за червень, вересень 2011 року в загальному розмірі 378 563,00 грн із застосуванням 21 436,00 грн штрафних санкцій;

- від 03 квітня 2013 року №0000582205, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 43 733,75 грн. (у тому числі 40 520 грн. за основним платежем та 3213,75 грн. за штрафними санкціями);

- від 03 квітня 2013 року №0000592205 про визначення підприємству суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 809 229,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року позов Дочірнього підприємства чеської фірми Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року №0000602205 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5916,25 грн. (у тому числі 4733,00 грн за основним платежем та 1183,25 грн за штрафними санкціями); у цій частині позову відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, а справу №826/12451/13- а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України зазначив, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити обставини щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд майнових вимог до позивача на час банкрутства, включення цих вимог до ліквідаційної маси, витребувавши для встановлення цих обставин необхідні документи у сторін та у інших осіб, установ та організацій (зокрема, у господарського суду міста Києва), і за наслідками цього встановити, чи відбулася зміна компенсації вартості поставлених позивачеві будівельних робіт за операціями з цим контрагентом. Також, судам слід виокремити застосовані до платника податкові наслідки згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями по іншим епізодам та прийняти законне і обґрунтоване рішення з урахуванням висновків та вказівок суду касаційної інстанції, викладених у цій ухвалі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2016 року адміністративну справу №826/12451/13-а прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 02 червня 2016 року представник позивача підтримав вимоги та доводи позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 замінено відповідача його правонаступником Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення даної заяви, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Дочірнього підприємства Копос Електро УА за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №494/22-50/25283594 від 18 березня 2013 року (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135, статті 145 та статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27 655,00 грн та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування всього у сумі 870 445,00 грн,

- підпункту 192.1.1 пункту 192.1, пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 420014,00 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2011 року в сумі 335 693,00 грн та за вересень 2011 року в сумі 42 870,00 грн, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2011 року на суму 41 451,00 гривень.

На підставі акта перевірки, контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року, а саме:

- №0000602205, яким позивачу збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 41451, 00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі -10362,75 грн;

- №0000622205, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 378563,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі - 21436,00 грн;

- №0000582205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, 11020300, на суму 40520,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі - 3213,76 грн;

- №0000592205, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 809229,00 грн за 2012 рік.

Спірні податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішеннями про результати розгляду первинної скарги №737/10/12-103 від 05 червня 2013 року Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України №6118/6/99-99-10-01-15 від 03 липня 2013 року, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року №0000582205 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та №0000592205, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту акта перевірки, висновки податкового органу щодо протиправного формування позивачем показників оподаткування податком на прибуток, обґрунтовано заниженням показника інші доходи , що відбулось через не відображення кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд в розмірі 619 494,00 грн.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому у відповідності до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість визначена як заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення безоплатно наданих товарів, робіт, послуг:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Тобто, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за виконані послуги залишається нестягнутою з огляду на відсутність вимоги щодо компенсації їх вартості, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, протягом якого контрагент платника податку може висунути вимогу про компенсацію наданих послуг, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням податку на додану вартість) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків формування податкового кредиту, в свою чергу, визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктами 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу України.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

6) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, у разі якщо залишок від`ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, який сформований платником податку на додану вартість за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами/послугами платник втрачає.

Як вбачається з матеріалів справи, на час проведення перевірки, у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд в сумі 619 494,00 грн, граничний строк сплати зазначеної суми згідно Договору Генерального підряду № 001/10 від 30 червня 2010 року за домовленістю сторін становив 36 місяців з дня підписання акта прийому-передачі об`єкта будівництва (травень 2011 року).

Віднесення вказаної суми до безнадійної заборгованості обґрунтовано податковим органом визнанням Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2012 року у справі № 5011-46/18233-2012.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком, виконання перебіг позовної давності починається зі впливом строку виконання.

Враховуючи зазначене та те, що строк виконання зобов`язання для обох сторін, визначений договором Генерального підряду від 30 червня 2010 року за домовленістю сторін становить 36 місяців з дня підписання акту прийому-передачі об`єктів будівництва (травень 2011 року), лише після настання визначеної ним дати починається перебіг строку позовної давності.

Враховуючи визначений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності (3 роки), цей термін закінчується у травні 2014 року.

Таким чином, до травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд було вправі подати позов до господарського суду про стягнення з позивача заборгованості у примусовому порядку.

Відтак, на час винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень сума кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд не являлась безнадійною.

Більш того, із наданих позивачем доказів вбачається, що 15 листопада 2012 року № 01-1012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд (первинний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП (новий кредитор), укладено договір відступлення права вимоги, відповідно умов якого, первісним кредитором передано Товариству з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП право вимагати у позивача виконати зобов`язання по договору генерального підряду № 001/10 від 30 червня 2010 року (Т. 3, а.с. 30-33).

Відповідно до змісту пункту 1.2 вказаного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП перейшло право вимагати від позивача здійснення оплати отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд будівельних робіт в розмірі 619 494,00 грн.

Відтак, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року, судом встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд майнових вимог до позивача на час банкрутства, оскільки таке право відступлено іншій особі.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року №0000582205 та №0000592205.

Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року № 0000602205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та № 0000622205, яким товариству зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту акта перевірки висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 409 817,67 грн, завищення суми бюджетного відшкодування в розмір 378563,00 грн та завищено суми амортизації за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року на суму 90 382,00 гривень обґрунтовано тим, що позивачем завищено балансову вартість заводу на загальну суму 2491686,00 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 415 281,00 грн.

З аналізу наданих доказів вбачається, що сума завищення балансової вартості основних засобів в розмірі 2 491 686,00 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 415 281,00 грн, є вартістю остаточних отриманих будівельних робіт (послуг) з будівництва заводу по випуску електромонтажних виробів, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд за період з 02 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Фактичне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд будівельних робіт підтверджується повним пакетом первинних бухгалтерських документів, що повною мірою висвітлюють обсяг, терміни та специфікації виконаних робіт. Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, відомості викладені в них відповідачем як суб`єктом владних повноважень не спростовані, а тому, відсутні підстави вважати, що спірні господарські операції реально проведені не були.

З чим погодився Вищий адміністративний суд в ухвалі від 22 липня 2015 року.

З аналізу акта перевірки та наданих в подальшому поясненнях представника податкового органу вбачається, що таке завищення податковий орган обґрунтовує безоплатністю послуг наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд , в силу визнання заборгованості із оплати вартості послуг безнадійною та визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд банкрутом, що виключає можливість вимоги виконання зобов`язання із оплати наданих послуг у майбутньому.

Натомість, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, право вимоги оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд на підставі договору генерального підряду будівельних послуг передано Товариству з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП на підставі договору відступлення права вимоги 15 листопада 2012 року № 01-1012.

Відтак, враховуючи висновки суду щодо безпідставності доводів податкового органу з приводу безнадійності заборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд , безпідставними є також доводи відповідача з приводу завищення позивачем балансової вартості основних засобів товариства.

Щодо правильності визначення позивачем амортизаційних відрахувань, суд зазначає наступне.

Досліджуючи правильність обчислення платником амортизаційних відрахувань у перевіреному періоді, суд встановив, що за наказом підприємства від 01 квітня 2011 року № 60/1 амортизація об`єктів основних фондів здійснювалася за прямолінійним методом, який передбачає визнання річної суми амортизації діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів (підпункт 1 підпункту 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

В силу вимог пунктів 146.2, 146.3 статті 146 Податкового кодексу України амортизація об`єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об`єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об`єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Пунктом 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що для визначення переліку об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об`єкту основних засобів , інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об`єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Строк корисного використання об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Таким чином, при обчисленні амортизаційних відрахувань, починаючи з 01 квітня 2011 року, платник повинен був використовувати вартість по кожному об`єкту основних засобів, визначену станом на 01 квітня 2011 року, а не первісну вартість, за якою відповідні об`єкти було зараховано на баланс.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року вказав на необхідність дослідження дотримання позивачем порядку визначення розміру амортизаційних відрахувань, а саме із розрахунку залишкової вартості основних засобів та залишку корисного часу.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, при обчисленні амортизаційних відрахувань Інспекцією використовувалася залишкова вартість об`єктів основних фондів, визначена в інвентаризаційному описі станом на 31 березня 2011 року, та залишок строку корисного використання відповідного об`єкта, тоді як позивач визначав амортизаційні відрахування виходячи з первісної балансової вартості об`єктів та їх загального строку корисного використання, визначений наказами Підприємства при зарахуванні цих об`єктів на баланс.

Позивачем вказані висновки акта перевірки заперечуються, та зазначається, що амортизаційні відрахування обчислювались виходячи із залишкової вартості об`єктів основних фондів, визначена в інвентаризаційному описі станом на 31 березня 2011 року, та залишку строку корисного використання відповідного об`єкта, натомість податковим органом, у акті перевірки допущено помилки в датах зарахування основних засобів на баланс, а також при визначенні залишку строку корисного використання.

Досліджуючи надані сторонами докази та пояснення судом встановлено наступне:

- 3 група основних засобів (виробничо-адміністративний будинок) зараховано на баланс 28 лютого 2005 року із первісною вартістю 2596659,36 грн.

Відповідно до даних інвентаризації залишкової вартості станом на 31 березня 2011 року залишкова вартість вказаного основного засобу складає 1623265,44 грн.

Строк корисного використання вказаного основного засобу становить 30 років (360 місяців).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до розрахунків наведених в акті перевірки амортизаційні відрахування за вказаним основним засобом здійснюються наступним чином - 1623265,44:299х3=16287,00 де: 1623265,44 залишкова балансова вартість; 299 - залишок корисного використання в місяцях; 3- кількість місяців в кварталі.

Як не заперечується податковим органом вказаний основний засіб взято на баланс 28 лютого 2005 року відтак, залишок корисного використання станом на перевіряємий період становить - 287 місяців ((360-73) розраховується шляхом віднімання від загального строку корисного використання, строку фактичного перебування в експлуатації).

Отже, позивачем у позові та поданих додаткових поясненнях вірно вказано формулу розрахунку суми амортизаційних відрахувань, за вказаним основним засобом як 1623265,44:287, що з урахуванням визначення суми за квартал становить 16967,94 грн.

Поряд із цим, проведеною перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку, позивачем відображено амортизаційні відрахування за вказаним основним засобом, за один квартал 21638,00 грн.

Оте сума завищення амортизаційних відрахувань за квартал повинна становити 4670,66 грн, а не 5351,00 грн як це визначено актом перевірки.

Відтак, позивачем доводів податкового органу щодо завищення розміру амортизаційних відрахувань не спростовано, однак відповідачем також не доведено завищення суми амортизаційних відрахувань у розмірі встановленому перевіркою.

Суд зазначає, що аналогічного змісту помилки при визначені розміру амортизаційних відрахувань допущено як податковим органом так і позивачем.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Натомість, здійснення донарахування зобов`язань із сплати податків та зборів віднесено до компетенції податкових органів.

З огляду на викладені обставини, суд, встановивши завищення позивачем амортизаційних відрахувань, та нарахування податковим органом розміру такого завищення, спірним податковим повідомленням-рішенням із порушенням норм податкового законодавства, не вправі своїм рішенням визначати розмір завищених підприємством витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування. Визначення розміру такого зобов`язання покладено на податковий орган, з урахуванням рішення суду у даній справі.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд приходить до висновку про неправомірність встановленої відповідачем суми завищення амортизаційних відрахувань, що вплинуло на завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на формування податкового кредиту у листопаді 2011 року вплинуло віднесення позивачем до його складу сум з податку на додану на підставі взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ .

Так, зокрема, Дочірнім підприємством Копос Електро УА в листопаді 2011 року перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ грошові кошти в сумі 28400,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 4733,33 грн, як передоплату за автомобілі.

В березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ грошові кошти в сумі 28 400,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 4733,33 грн повернуло на розрахунковий рахунок Дочірнього підприємства Копос Електро УА та відкоригувало податкові зобов`язання за листопад 2011 року, натомість позивачем таке коригування здійснено не було.

При цьому, представником позивача у письмових поясненнях від 30 вересня 2015 року наданих до Окружного адміністративного суду міста Києва зазначено, що товариством визнається правомірність донарахування зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5 916,25 грн, а податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року №0000602205 оскаржено товариством у повному обсязі помилково.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів податкового органу, в частині безпідставного заниження позивачем, зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 4 733,33 грн, відтак спірне податкове повідомлення рішення від 03 квітня 2013 року №0000602205 в частині донарахування зобов`язання в розмірі 5 916,25 грн (з яких 4 733,00 грн за основним платежем та 1 183,25 грн за штрафними санкціями) є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 квітня 2013 року №0000622205, від 03 квітня 2013 року №0000582205, від 03 квітня 2013 року №0000592205.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року № 0000602205, винесене Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в частині нарахування зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 36 718,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 9179,50 грн.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.