Постанова

від 25.03.2021 по справі 826/12451/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12451/13-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА звернулося до Окружного адміністративного суду міста з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 03 квітня 2013 року №0000602205, за яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 51 839,75 грн. (у тому числі 41 451,00 грн. за основним платежем та 10 362,75 грн. за штрафними санкціями);

- від 03 квітня 2013 року № 0000622205 про визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування за червень, вересень 2011 року в загальному розмірі 378 563,00 грн. із застосуванням 21 436,00 грн. штрафних санкцій;

- від 03 квітня 2013 року №0000582205, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 43 733,75 грн. (у тому числі 40 520 грн. за основним платежем та 3213,75 грн. за штрафними санкціями);

- від 03 квітня 2013 року №0000592205 про визначення підприємству суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 809 229,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року позов Дочірнього підприємства чеської фірми Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року №0000602205 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5916,25 грн. (у тому числі 4733,00 грн за основним платежем та 1183,25 грн за штрафними санкціями); у цій частині позову відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, а справу №826/12451/13- а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 квітня 2013 року №0000622205, від 03 квітня 2013 року №0000582205, від 03 квітня 2013 року №0000592205. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року № 0000602205, винесене Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в частині нарахування зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 36 718,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 9179,50 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Дочірнього підприємства Копос Електро УА за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №494/22-50/25283594 від 18 березня 2013 року (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: - підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135, статті 145 та статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27 655,00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування всього у сумі 870 445,00 грн; - підпункту 192.1.1 пункту 192.1, пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 420014,00 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2011 року в сумі 335 693,00 грн. та за вересень 2011 року в сумі 42 870,00 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2011 року на суму 41 451,00 гривень.

На підставі акта перевірки, контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року, а саме:

- №0000602205, яким позивачу збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 41451, 00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі -10362,75 грн;

- №0000622205, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 378563,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі - 21436,00 грн;

- №0000582205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, 11020300, на суму 40520,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі - 3213,76 грн;

- №0000592205, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 809229,00 грн за 2012 рік.

Спірні податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішеннями про результати розгляду первинної скарги №737/10/12-103 від 05 червня 2013 року Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України №6118/6/99-99-10-01-15 від 03 липня 2013 року, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу без задоволення.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково та зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 16.10.2019 р. №0108825105 прийнято відповідачем з порушенням процедури, встановленої статтею 86 ПК України, а тому є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2013 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС винесено Дочірньому підприємству Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА податкові повідомлення-рішення №0000582205 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 43 733,75 грн. (за основним платежем - 40520 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 213,75 грн) та №0000592205, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 809 229 грн..

Згідно акту перевірки Розділ 3.1 Податок на прибуток, перевіркою Дочірнього підприємства Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА встановлено, що у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у сумі 62 947 563 грн.

Перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження у сумі 619 494, у тому числі за ІУ квартал 2012 року у сумі 619 494 грн.

Такий висновок обґрунтовано заниженням показника інші доходи , що відбулось через не відображення кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд в розмірі 619 494,00 грн.

Так, відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

В силу підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість визначена як заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення безоплатно наданих товарів, робіт, послуг: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З наведеного слідує, що у разі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за виконані послуги залишається нестягнутою з огляду на відсутність вимоги щодо компенсації їх вартості, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, протягом якого контрагент платника податку може висунути вимогу про компенсацію наданих послуг, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням податку на додану вартість) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

У разі якщо залишок від`ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, який сформований платником податку на додану вартість за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами/послугами платник втрачає.

З матеріалів справи вбачається, що на час проведення перевірки, у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд в сумі 619 494,00 грн, граничний строк сплати зазначеної суми згідно Договору Генерального підряду № 001/10 від 30 червня 2010 року за домовленістю сторін становив 36 місяців з дня підписання акта прийому-передачі об`єкта будівництва (травень 2011 року).

Податковий орган посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2012 року у справі № 5011-46/18233-2012 та дійшов висновку про неможливість проведення в подальшому будь-яких розрахунків між позивачем та TOB Промкапіталбуд та необхідність визнання такої кредиторської заборгованості безоплатно отриманими коштами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності таких висновків податкового органу, оскільки TOB Промкапіталбуд ліквідовано не було, а тому до травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд було вправі подати позов до господарського суду про стягнення з позивача заборгованості у примусовому порядку. Враховуючи вищевикладене на момент проведення перевірки у податкового органу були відсутні правові підстави до визнання такої заборгованості безнадійною.

Крім цього, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року надано обов`язкові до виконання вказівки, а саме зазначено, що для визначення дійсного обсягу податкового обов`язку Підприємства по розглядуваному епізоду суду слід було встановити, чи обліковувалися у ТОВ Промкапіталбуд майнові вимоги до Підприємства у сумі 619 494 грн. на час визнання його банкрутом, чи увійшли ці вимоги до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, яким чином зазначені майнові вимоги були використані ліквідатором у ліквідаційній процедурі ТОВ Промкапіталбуд тощо.

Матеріали справи свідчать, що позивачем з даного приводу надано пояснення, згідно яких, визначена податковим органом сума, як безнадійна заборгованість, сплачена на користь ТОВ "ПКБ ГРУП" відповідно до договору про відступлення прав вимоги на надано відповідні копії документів.

Так, 15 листопада 2012 року № 01-1012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд (первинний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП (новий кредитор), укладено договір відступлення права вимоги, відповідно умов якого, первісним кредитором передано Товариству з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП право вимагати у позивача виконати зобов`язання по договору генерального підряду № 001/10 від 30 червня 2010 року.

Згідно пункту 1.2 вказаного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП перейшло право вимагати від позивача здійснення оплати отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд будівельних робіт в розмірі 619 494,00 грн.

Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд відсутні майнові вимоги до позивача на час банкрутства, оскільки таке право відступлено іншій особі.

З огляду на вказане, на думку колегії суддів, податковий орган дійшов помилкових висновків про порушення позивачем вимог п.п. 135.5.4 Податкового кодексу України та не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року №0000582205 та №0000592205.

Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року № 0000602205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 51 813, 75 грн. (за основним платежем - 41 451 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 362,75 грн) та № 0000622205, яким товариству зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 378 563 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 409 817,67 грн., завищення суми бюджетного відшкодування в розмір 378563,00 грн., завищення суми амортизації за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року на суму 90 382,00 гривень обґрунтовано тим, що позивачем завищено балансову вартість заводу на загальну суму 2 491 686,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 415 281,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума завищення балансової вартості основних засобів в розмірі 2 491 686,00 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 415 281,00 грн, є вартістю остаточних отриманих будівельних робіт (послуг) з будівництва заводу по випуску електромонтажних виробів, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд за період з 02 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Позивачем на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд будівельних робіт до матеріалів справи надано первинні бухгалтерські документи (акти приймання-передачі виконаних робіт за формою № КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3, податкові накладні, декларацію про готовність новозбудованого об`єкта до експлуатації, свідоцтво про право власності на цей об`єкт тощо).

Відомості викладені у вказаних документах відповідачем як суб`єктом владних повноважень не спростовані, а тому, відсутні підстави вважати, що спірні господарські операції реально проведені не були.

Доводи апелянта про відсутність у контрагента майна, трудових ресурсів, основних засобів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки акт перевірки не містить будь-якої конкретизації визначень та застосованих економічних термінів, як то "відсутність необхідних трудових ресурсів", "відсутність майна"; в акті відсутні посилання на джерела відомостей про відсутність об`єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих на підприємстві, укладання договорів аутсорсингу персоналу. Акт перевірки не містить логічно ув`язаного зв`язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Крім цього, чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо доводів контролюючого органу про завищення позивачем балансової вартості основних засобів товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося, право вимоги оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд на підставі договору генерального підряду будівельних послуг передано Товариству з обмеженою відповідальністю ПКБ ГРУП на підставі договору відступлення права вимоги 15 листопада 2012 року № 01-1012.

Відтак, враховуючи висновки суду щодо безпідставності доводів податкового органу з приводу безнадійності заборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталбуд , безпідставними є також доводи відповідача з приводу завищення позивачем балансової вартості основних засобів товариства.

Щодо правильності визначення позивачем амортизаційних відрахувань, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 30 вересня 2015 року № 157/1, за наказом ДП Копос Колін акціонерного товариства фірма Копос Електро УА від 01 квітня 2011 року № 60/1 була проведена повна інвентаризація залишків основних засобів та нематеріальних активів, незавершених ремонтів основних засобів, фінансових вкладень станом на 31 березня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом ДП Копос Електро УА від 01.04.2011 №60/1 Про облікову політику підприємства закріплено, що амортизація об`єктів основних засобів нараховується прямолінійним методом відповідно до ст. 145 ПК України.

Відповідно до підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно пунктів 146.2, 146.3 статті 146 Податкового кодексу України амортизація об`єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об`єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об`єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Пунктом 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що для визначення переліку об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об`єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об`єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Строк корисного використання об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що при обчисленні амортизаційних відрахувань, починаючи з 01 квітня 2011 року, платник повинен був використовувати вартість по кожному об`єкту основних засобів, визначену станом на 01 квітня 2011 року, а не первісну вартість, за якою відповідні об`єкти було зараховано на баланс.

Так, Вищий адміністративний суд України скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року вказав на необхідність дослідження дотримання позивачем порядку визначення розміру амортизаційних відрахувань, а саме із розрахунку залишкової вартості основних засобів та залишку корисного часу.

З акту перевірки вбачається, що при обчисленні амортизаційних відрахувань контролюючим органом використовувалася залишкова вартість об`єктів основних фондів, визначена в інвентаризаційному описі станом на 31 березня 2011 року, та залишок строку корисного використання відповідного об`єкта, проте, позивач визначав амортизаційні відрахування виходячи з первісної балансової вартості об`єктів та їх загального строку корисного використання, визначений наказами Підприємства при зарахуванні цих об`єктів на баланс.

Як слідує із пояснень позивача, амортизаційні відрахування ним обчислювались виходячи із залишкової вартості об`єктів основних фондів, визначена в інвентаризаційному описі станом на 31 березня 2011 року, та залишку строку корисного використання відповідного об`єкта, натомість податковим органом, у акті перевірки допущено помилки в датах зарахування основних засобів на баланс, а також при визначенні залишку строку корисного використання.

Суд першої інстанції досліджуючи надані сторонами докази та пояснення встановив, що при визначені розміру амортизаційних відрахувань як податковим органом так і позивачем допущено помилки та дійшов висновку про неправомірність встановленої відповідачем суми завищення амортизаційних відрахувань, що вплинуло на завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування.

Під час апеляційного розгляду справи будь - яких інших доказів щодо правильності обчислення амортизаційних відрахувань під час перевірки у перевіреному періоді податковим органом не надано, висновків суду першої інстанції не спростовано.

Апелянт не вказує, з яких підстав висновки суду першої інстанції щодо невірного розрахунку контролюючим органом кількості місяців експлуатації основних засобів під час обчислення амортизаційних відрахувань підприємства, є помилковими, а лише цитує акт перевірки.

Отже, відповідачем не доведено завищення суми амортизаційних відрахувань у розмірі встановленому перевіркою.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що суд, встановивши завищення позивачем амортизаційних відрахувань, та нарахування податковим органом розміру такого завищення, спірним податковим повідомленням-рішенням із порушенням норм податкового законодавства, не вправі своїм рішенням визначати розмір завищених підприємством витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування. Визначення розміру такого зобов`язання покладено на податковий орган, з урахуванням рішення суду у даній справі.

Щодо податкового повідомлення рішення від 03 квітня 2013 року №0000602205 в частині донарахування зобов`язання в розмірі 5 916,25 грн (з яких 4 733,00 грн за основним платежем та 1 183,25 грн за штрафними санкціями) колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що представником позивача у письмових поясненнях від 30 вересня 2015 року зазначено, що товариством визнається правомірність донарахування зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5 916,25 грн, а податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року №0000602205 оскаржено товариством у повному обсязі помилково.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03 квітня 2013 року №0000622205, від 03 квітня 2013 року №0000582205, від 03 квітня 2013 року №0000592205, від 03 квітня 2013 року № 0000602205, в частині нарахування зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 36 718,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 9179,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень апелянта - висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 р. - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.