Ухвала

від 07.07.2020 по справі 279/5983/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 279/5983/16-ц

провадження № 61-9684ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі у власність земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним вище позовом.

Свої вимоги мотивували тим, що сторони у справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель (присадибної ділянки), площею 0,1 га, яка розташована за цією адресою.

Відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_4 належить 1/3 частина, ОСОБА_2 1/4 частина та ОСОБА_3 5/12 частин зазначеного житлового будинку та земельної ділянки.

Заявники у добровільному порядку не можуть вирішити спір з відповідачем щодо поділу в натурі земельної ділянки, призначеної для обслуговування вказаного житлового будинку, у зв`язку з чим змушені були звернутися до суду.

Враховуючи вище зазначене, просили суд здійснити розподіл земельної ділянки між співвласниками відповідно до їх часток у праві власності, призначеної для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 від 10 травня 2019 року замінено сторону у цій цивільній справі, а саме позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її правонаступника ОСОБА_1

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Здійснено розподіл між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до 3 варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2018 року № 794/12.18.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

27 червня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, що надійшла 01 липня 2020 року, в якій заявник просить суд рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року змінити у частині задоволення позовних вимог щодо виділення у власність земельних ділянок сторонам, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

До касаційної скарги ОСОБА_1 не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в установленому порядку та розмірі.

Однак, прохальна частина цієї касаційної скарги містить клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір , оскільки є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, надавши, при цьому, відповідні докази.

Відповідно до пунктів 9, 10 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки, відповідно до положень Закону України Про судовий збір заявник, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії звільнений від сплати судового збору, тому підстав для вирішення питання про додаткове його звільнення від сплати судового збору Верховний Суд не вбачає.

Разом з цим, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, що передбачена (передбачені) статтею 389 цього Кодексу.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).

Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу XII Прикінцевих положень вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України та Законом № 540-IX,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України , але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян