Ухвала

від 03.09.2020 по справі 279/5983/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 279/5983/16-ц

провадження № 61-9684ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі у власність земельних ділянок ,

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 01 липня 2020 року, в якій заявник просить рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року змінити у частині задоволення позовних вимог щодо виділення у власність земельних ділянок сторонам, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням, відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень, що визначено у пункті 1 частини першої цієї статті. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

На усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2020 року заявник направила до суду матеріали, а саме уточнену касаційну скаргу без зазначення конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень , помилково вважаючи, що вимоги зазначеної ухвали Верховного Суду виконано.

Вивчивши касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судом встановлено, що вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2020 року заявником не виконано з огляду на наступне.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, також рішення Європейського суду з прав людини, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.

Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду й повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимоги процесуального закону під час подання касаційної скарги, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян