Рішення

від 30.06.2020 по справі 295/14478/16-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14478/16-ц

Категорія 42

2/295/805/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря судового засідання Козакевич І.В.,

представників позивача Красовського, Цимбалюк, представника відповідача Гожда С.С. - Закришевського, представника відповідача Виконавчого комітету Житомирської міської ради Чернюк А.В., представника Квартирно-експлуатаційноговідділу м.Житомира Міністерстваоборони України Бобер А.В., представника Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини Крилової Т.М., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України, ОСОБА_5 , Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини, третя особа ТОВ "Домком Житомир" про захист житлових прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати недійсним договір найму житла в будинку державного і комунального житлового фонду на кімнату АДРЕСА_1 від 07.03.2008 року, який укладено між Будинкоуправлінням 1 Житомирської КЕЧ району МО України та ОСОБА_3 ;

-визнати недійсним договір найму житла в будинку державного і комунального житлового фонду на кімнату АДРЕСА_2 від 03.07.2008 року, який укладено між Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району МО України та ОСОБА_3 ;

-визнати недійсним договір від 01.07.2010 року піднайму житла в будинку державного і комунального житлового фонду на кімнату АДРЕСА_1 , укладеного між Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району МО України, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;

-визнати недійсним ордер на вселення ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_3 , виданий начальником КЕВ м. Житомир 30 липня 2009 року,

-визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Житомирської міської ради від 06.06.2012 року № 224 в частині погодження реконструкції кімнати АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок приєднання підсобних приміщень для наймача ОСОБА_3 на підставі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкту, виконаного ПП «Здобуток-П»;

- усунути перешкоди у користуванні позивачем допоміжними приміщеннями за номерами 23, 24, 25, 26 в житловому будинку по АДРЕСА_4 , згідно поетажного плану шляхом зобов`язання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звільните вказані допоміжні приміщення;

- визнати незаконною реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 .

У позові ОСОБА_2 вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідачів щодо переобладнання допоміжних приміщень, а саме душової, роздягальні та коридору він позбавлений законної можливості користуватись ними, оскільки інших приміщень для забезпечення нормальної життєдіяльності в будинку немає. Позов обґрунтовано тим, що на підставі ордеру № 20 на жиле приміщення, виданого начальником КЕВ м. Житомира, позивач, як військовослужбовець Збройних Сил України, разом з дружиною був вселений в кімнату АДРЕСА_6 . Для забезпечення нормальної життєдіяльності мешканців гуртожитку на першому поверсі знаходяться допоміжні приміщення, які складаються з душової, роздягальні та коридору. Дані допоміжні приміщення позначені на поетажному плані будинку під номерами 23, 24, 25, 26, та спільно використовувались мешканцями для забезпечення своїх побутових потреб. Позивачу стало відомо , що між Будинкоуправлінням № 1 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_3 17.03.2008 року було укладено договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, згідно якого ОСОБА_3 надано у безстрокове користування житло в гуртожитку по АДРЕСА_4 , у вигляді кімнати № 95, площею 12,4 кв.м. Фактично у безстрокове користування ОСОБА_3 було надано допоміжне приміщення душової кімнати, позначеної на поетажному плані будинку під номером 26. 03.07.2009 року між ОСОБА_3 та Будинкоуправлінням № 3 Житомирської КЕЧ району був укладений договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, яким ОСОБА_3 у безстрокове користування було надано кімнату № 95 площею 30,46 кв.м., а фактично вищезгадані допоміжні нежитлові приміщення під номерами 23, 24, 25, 26. 01.07.2010 року між ОСОБА_3 , Будинкоуправлінням № 3 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_5 був укладений договір піднайму житла в будинках державного і комунального житлового фонду згідно якого ОСОБА_5 було надано у безстрокове користування житлову квартиру АДРЕСА_1 , площею 23,2 кв. м. Водночас, надане ОСОБА_5 приміщення становить допоміжні приміщення позначені на поетажному плані будинку під номерами 25 та 26. 30.07.2009 року начальник КЕВ м. Житомира видав ОСОБА_4 ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, площею 22,4 кв.м. Проте, вказаний ордер на вселення був виданий відповідачу на не існуючу житлову площу, а на вищевказані нежитлові допоміжні приміщення душової, роздягальні та коридору. В подальшому рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06 червня 2012 № 224 було погоджено реконструкцію кімнати АДРЕСА_1 , з розширенням за рахунок приєднання підсобних приміщень для наймача ОСОБА_3 .

Крім того, позивач зазначає, що при укладенні спірного договору найму у ОСОБА_3 був відсутній ордер на вселення та спірний договір не був належним чином засвідчений, у відповідності до вимог чинного законодавства. Укладення договорів найму на нежитлові приміщення в будинку, як і вселення ОСОБА_3 у зазначені допоміжні приміщення без спеціального ордеру суперечить нормам законодавства, при цьому порушуючи права мешканців житлового будинку, тому такі договори найму від 17.03.2008 року та від 03.07.2009 року як і договір піднайму 01.07.2010 року мають бути визнані недійсними в судовому порядку.

Крім того, на момент укладення договорів найму та вселення до спірного приміщення ОСОБА_3 не відносилась до військовослужбовців ЗСУ, а з 28.11.2008 року була звільнена з роботи двірника Будинкоуправління № 1 Житомирської КЕЧ району, тому надання їй житлової площі у гуртожитку Збройних Сил України, є неправомірним.

На думку позивача рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.06.2012 № 224 є незаконним, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення позивач участі не брав та його не попереджали про розгляд такого питання, а Виконавчим комітетом Житомирської міської ради було залишено поза увагою те, що позивач, як мешканець першого поверху житлового будинку, не надавав згоди на перепланування та використання місць загального користування у будинку АДРЕСА_4 .

07.03.2017 року до суду надійшло заперечення від представника відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Жидецької Г.В., у якому зазначено, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира проти позову заперечує, оскільки до усіх правочинів, які ОСОБА_2 оспорює в своїй позовній заяві та просить визнати недійними застосовується позовна давність строком у три роки, яка вже сплила, а його посилання на ст. 268 ЦК України є безпідставним. Крім того, статтею 59 Житлового Кодексу встановлено, що ордер визнається недійсним протягом трьох років з моменту його видачі. (т. 1, а.с. 42)

20.02.2017 року від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 до суду надійшло заперечення на позов, у якому представник відповідача зазначив, що передбачені законодавством підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів відсутні. Приміщення №24, 25, 26 відповідають держаним будівельним нормам, які ставляться до житлових приміщень та згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.08.2011р. № 281 відповідають вимогам діючого санітарного законодавства. Згідно листа №1104 від 19.05.11р. відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Житомирського міського управління УМНС України в Житомирській області можливість використання зазначених приміщень під однокімнатну квартиру не заперечується. Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкту по АДРЕСА_4 ,встановлено їхвідповідність вимогамнадійної ібезпечної експлуатації.Також,у разіприпинення діїдоговору наймутакож припиняєтьсядія договорупіднайму,отже вимогапро визнаннянедійсним договорупіднайму єпохідною таокремого розглядуне потребує. ОСОБА_3 ,як наймачжитла,скористалася своїмправом напереобладнання іперепланування житловихі підсобнихприміщень здозволу власникаприміщення.Посилання позивачана те,що ОСОБА_3 шляхом зайняттяпідсобних приміщеньпорушила йогоправа накористування такимиприміщеннями,не відповідаютьдійсності,оскільки спірніприміщення тривалийчас запризначенням невикористовувалися.Також представниквідповідача зазначає,що посиланняпозивача нанорми ЦКУкраїни щодообов`язковогонотаріального посвідченнядоговору наймужитла уданому випадкує безпідставними,оскільки об`єктомнайму єжитло державногожитлового фонду,тому уданому випадкузастосовуються нормиЖК України. Посилання позивачана відсутністьу відповідачана моментукладення договорунайму відповідногоордеру невідповідає дійсності,оскільки підставоюдля вселення ОСОБА_3 був виданийКЕВ м.Житомира дозвілвід 11.03.2008року № 873про наданняжилої площіта реєстраціїїї заадресою: АДРЕСА_5 ,згідно їїзаяви від06.03.2008року пронадання їйкімнати вгуртожитку узв`язку зтрудовими відносинами.Такі дозволивважалися спеціальнимордером встановленогозразка,загальноприйнятого вдіяльності КЕВпри вирішенніпитань наданняжилої площів гуртожитках.Представник відповідачавказує,що узв`язку зтим,що спірнідопоміжні приміщеннязагального користуванняне використовувалисямешканцями зацільовим призначенням,з 1999року ідо середини2009року використовувалисяокремими мешканцямина свійрозсуд підкомори длязберігання особистихречей,а приміщеннядушової №26з 01.12.2006року вжевикористовувалося якжитлове, необхідності в отриманні дозволу на реконструкцію нежитлових приміщень у житлові не було, тому що ніяким чином не погіршувало умови експлуатації будинку і проживання всіх або окремих громадян в плані використання спірних приміщень за цільовим призначенням. Стосовно посилань позивача на те, що він не брав участі у прийнятті виконкомом рішення №224 від 06.06.2012 року і не попереджався про розгляд даного питання, то такого чинним законодавством не передбачено, тому підстав для скасування рішення виконкому №224 від 06.06.2012р. не вбачається. Також представник відповідача зазначає, що згідно ст. 59 ЖКУ, вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі, а тому вимога позивача про визнання ордера на вселення недійсним задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог просить відмовити. (т. 1, а.с. 54-60)

27.05.2019 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 подано до суду відзив, який за змістом аналогічний запереченню від 20.02.2017 року. (т. 2, а.с. 106-113)

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України у судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні.

В матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_5 , який просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав (т. 2, а.с. 1).

Інші учасники справи у судове засідання не з`являлися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був виданий КЕВ м. Житомира ордер №20 , без дати, про право на зайняття житлового приміщення жилою площею 17,3 кв.м, яке складається з 1 кімнати за адресою: АДРЕСА_7 (Т.1 а.с. 7), аналогічний ордер міститься на а.с. 236 в томі 1 про те є зазначеною дата видачі 21.08.2009 року .

Зі змісту паспорта ОСОБА_2 , останній зареєстрований за вказаною адресою 26.04.2002 року( Т.1а.с. 6)

ОСОБА_3 виданий КЕВ м. Житомира дозвіл від 11.03.2008р. №873 про надання жилої площі та реєстрації її за адресою: АДРЕСА_5 , згідно її заяви від 06.03.2008р. про надання їй кімнати в гуртожитку у зв`язку з трудовими відносинами. (а.с. 83).

17.03.2008 року між Будинкоуправлінням №1 Житомирської КЕЧ району в особі керівника Закшевського О.С., та ОСОБА_3 укладено договір найму житла у будинках державного і комунального житлового фонду, за умовами якого ОСОБА_3 та членам її родини надано у безстрокове користування житло у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , що складається із 1 кімнати житловою площею 12,4 кв.м., у тому числі: загальної кухні площею 11,1 кв.м., постірочної ванної кімнати площею 12,7 кв.м., санітарного вузла площею 9,9 кв.м., коридору площею 8,06 кв.м. (т. 1 а.с. 61-62)

Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , видано довідку № 28 від 29.07.2009 року у тому, що до загальної площі квартири було додано 10,8 м.кв., згідно дозволу ТВО начальника КЕВ м. Житомира Ткаченка Р.В. від 01.07.2009 року.

03.07.2009 року між Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району в особі керівника Закшевського О.С., та ОСОБА_3 укладено договір найму житла у будинках державного і комунального житлового фонду №128, за умовами якого ОСОБА_3 та членам її родини ОСОБА_4 надано у безстрокове користування житло у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 30,46 кв.м., що складається із 1 кімнати житловою площею 22,4 кв.м., коридору площею 8,06 кв.м. (т. 1 а.с. 63-64)

30.07.2009 року ОСОБА_4 видано ордер на жиле приміщення № 2 на право зайняття жилого приміщення площею 22,40 кв.м., яке складається із 1 кімнати, за адресою: АДРЕСА_5 . (т. 1 а.с. 43, 86)

01.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір піднайму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, за умовами якого наймач ОСОБА_3 надає піднаймачу ОСОБА_5 у безстрокове користування житло на період його збереження за тимчасово відсутнім наймачем, за адресою: АДРЕСА_5 , що складається з двох кімнат житловою площею 23,2 кв.м. (т. 1 а.с. 74)

Устатті 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною другою статті 810 ЦК України передбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом.

Відповідно до статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Таким чином, відносини, які виникають у зв`язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативними актами житлового законодавства (частина перша статті 3 ЖК Української РСР).

Відповідно до вимогстатті 128 ЖК Української РСРжила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 ЖК Української РСРпередбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пунктом 8 розділу I Положення про гуртожитки, затвердженогонаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27 квітня 2015 № 84, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2015 року № 778/27223 визначено, що жила площа в гуртожитках надається відповідно достатті 128 Житлового кодексу Української РСРнезалежно від черговості, наявності пільг тощо.

Організація забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями визначенанаказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, яким затверджено Інструкцію про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція).

Так, пунктом 5.2. Інструкції визначено, що жила площа в гуртожитках надається військовослужбовцям на час проходження служби в цьому населеному пункті рішенням КЕВ (КЕЧ) району за клопотанням командира військової частини. Список розподілу жилої площі в гуртожитку затверджується начальником гарнізону. Для прийняття рішення про надання жилої площі в гуртожитку командиром (начальником) військової частини подається клопотання начальнику КЕВ (КЕЧ) району на підставі рапорту про надання жилої площі в гуртожитку, зареєстрованого в журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання жилої площі в гуртожитках і місць у спеціально пристосованих казармах та заяв працівників щодо надання жилої площі в гуртожитках, який ведеться у військовій частині.

Пунктом 5.3. Інструкції визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення КЕВ (КЕЧ) району видає військовослужбовцю (працівнику) спеціальний ордер на жилу площу в гуртожитку (далі - Спеціальний ордер), який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Спеціальний ордер видається не пізніше ніж протягом одного місяця з часу прийняття рішення про надання житлового приміщення.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення про гуртожитки вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно достатті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

Статтями 58, 59 ЖК Української РСР визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Отже, ордер на жиле приміщення визнається судом недійсним у випадку, коли при вирішенні питання про надання жилого приміщення мали місце: неправомірні дії службових осіб; було порушено порядок та умови їх надання і такий позов заявлений до суду не пізніше трьох років з дня видачі ордера.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 був виданий КЕВ м. Житомира дозвіл від 11.03.2008р. № 873 про надання жилої площі та реєстрації її за адресою: АДРЕСА_5 , згідно її заяви від 06.03.2008р. про надання їй кімнати в гуртожитку у зв`язку з трудовими відносинами. (а.с. 83). На підставі вказаного дозволу між Будинкоуправління АДРЕСА_8 та ОСОБА_3 було укладені спірні договори найму житла від 17.03.2008 року та від 03.07.2009 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 вселилася у кімнату в гуртожитку з відома та на підставі рішення власника та тривалий час проживає в квартирі. Відсутність ордера на вселення у жиле приміщення само по собі не є підставою для висновку, що ОСОБА_3 неправомірно займає спірне жиле приміщення, правомірність користування ОСОБА_3 спірним житлом власником будинку не оспорюється.

27.05.2019 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності оскільки з дати видачі спірного ордеру 30.07.2009 року до заявлення позивачем вимоги 17.11.2016 року сплинув відрізок часу в сім років та три з половиною місяці. На підставі чого представник просив відмовити в задоволенні позову (т. 2, а.с. 119).

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З чого слідує, що вимогу про визнання ордера недійсним заявлено до суду 17.11.2016 року після спливу строку, встановленого законодавством для звернення до суду за захистом порушеного права, а саме після спливу трьох років з дня його видачі.

Враховуючи викладене, відповідач ОСОБА_4 вселилася до спірного житлового приміщення на підставі виданого 30.07.2009 року ордеру, як на законній підставі, обґрунтованих доводів для визнання вказаного ордеру недійсним, відповідно до положень ст.ст. 58, 59 ЖК Української РСР, судом не встановлено, а тому заявлена вимога до задоволення не підлягає.

Встановлено, що ОСОБА_3 згідно дозволу КЕВ м. Житомира від 11.03.2008р. №873 надано жилу площу за адресою: АДРЕСА_5 , а згідно договору найму житла у будинках державного і комунального житлового фонду від 17.03.2008 року, який укладено між Будинкоуправлінням №1 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_3 , розмір наданої житлової площі становив 12,4 м.кв., та згідно довідки Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ № 28 від 29.07.2009 року до загальної площі квартири було додано 10,8 м.кв. А ОСОБА_4 видано ордер на вселення до вказаної квартири, у якому площа зазначена у розмірі 22,40 кв.м.

Згідно витягу із технічного паспорта на перший поверх будинку за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення, які на плані позначені № 23, 24, 25, 26 є коридором, роздягальнею та душовими відповідно. (т. 1 а.с. 8, 76-77)

Відповідно до листа № 1104 від 19.05.2011 року, який надіслано Відділом з питань наглядово-профілактичної діяльності Житомирського міського управління з питань наглядово-профілактичної діяльності УМНС України в Житомирській області на ім`я ОСОБА_3 , відділ з питань наглядово-профілактичної діяльності не заперечує проти використання переобладнаних підсобних приміщень під однокімнатну квартиру по АДРЕСА_4 . (т. 1 а.с. 66)

16.08.2011 року Державною санітарно-епідеміологічною станцією м. Житомира надано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 281, по об`єкту ЕПП «Переобладнання підсобних приміщень під однокімнатну квартиру в житловому будинку по АДРЕСА_4 », згідно якого об`єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки\показникам: ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. основні положення". Приміщення, які передбачено переобладнати під однокімнатну житлову квартиру, яка знаходиться на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку. Загальна площа- 34,43 кв.м. Житлова -18,50 кв.м. До складу квартири входить: кімната -18,5 кв.м; кухня-7,0 кв.м.; коридор-6,13 кв.м.; ванна кімната-3,8 кв.м. За результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи (ЕПП "Переобладнання підсобних приміщень під однокімнатну квартиру в житловому будинку по АДРЕСА_4 "), за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування. (т. 1 а.с. 65)

У травні 2012 року ПП «Здобуток ІІ» в особі відповідальних фахівців ОСОБА_7 головного інженера проекту, та ОСОБА_8 головного конструктора, складено звіт № 114.2012 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкту підсобних приміщень в житловому будинку по АДРЕСА_4 , та зроблено висновок про те, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: підсобних приміщень житлового будинку по АДРЕСА_4 , що належать ОСОБА_3 , згідно технічного паспорту зі слідуючими техніко-економічними показниками: будівельний об`єм підсобних приміщень - 124,65 м.кв., загальна площа підсобних приміщень - 34,43м.кв., площа забудови підсобних приміщень - 49.86 м.кв., житлова площа підсобних приміщень - 18.50 м.кв. Встановлено їх відповідність вимогам надійної і безпечної експлуатації і можливість їх безпечної експлуатації, а також можливості перепланування під однокімнатну квартиру (т. 1 а.с. 67-71).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 224 від 06.06.2012 року погоджено реконструкцію Квартиро - експлуатаційному відділу м. Житомира Міністерства Оборони України - кімнати № 95 в житловому будинку АДРЕСА_4 з розширенням за рахунок приєднання підсобних приміщень для наймача ОСОБА_3 , на підставі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкту, виконаного приватним підприємством «Здобуток - ІІ» за № 114.2012. Всі роботи, що пов`язані з реконструкцією, виконати за рахунок квартиронаймача (т. 1 а.с. 75).

Отже, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно тривалий час на законних підставах користуються нежилими приміщеннями, які згодом, з дозволу балансоутримувача та за кошти ОСОБА_3 було переведено у житлове і вказані особи продовжили в ньому проживати, утримуючи його належним чином.

Позивачем не доведено порушення відповідачами його прав на користування загальними приміщеннями, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із листа КЕВ м. Житомира від 05.03.2014 року (т. 1 а.с. 82) та акту обстеження допоміжних приміщень загального в житловому будинку по АДРЕСА_4 на предмет законності їх використання за цільовим призначенням від 07.12.2016 року, який складено комісією у складі: начальника БУ-3, працівника ЗСУ ОСОБА_9 , інженера по ремонту БУ-3, працівника ЗСУ ОСОБА_10 , техніка БУ-3, працівника ЗСУ ОСОБА_11 , тесляра БУ-3, працівника ЗСУ ОСОБА_12 , прибиральниці БУ-3, працівника ЗСУ Філіної Г.О. (т. 1 а.с. 91), за результатами проведеного обстеження встановлено: спірні допоміжні приміщення коридору №23, роздягальні №24, душової №25 та душової №26 (номери та цільове призначення вказані згідно даних інвентаризаційної справи №17336, виготовленої КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - БТІ)) за цільовим призначенням мешканцями не використовуються. Використання спірних допоміжних приміщень за цільовим призначенням припинено з 1999 року у зв`язку з припиненням гарячого водопостачання у м. Житомирі згідно відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До теперішнього часу спірні приміщення використовувалися окремими мешканцями на свій розсуд.

Також не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами посилання позивача на незаконність рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 224 від 06.06.2012 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 18 ЖК УРСР, виконавчі комітети місцевих рад на території своєї компетенції здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством, здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад.

Підпунктом 3 пункту б частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищ.

Проте на даний час чинний Житловий Кодекс не передбачає правового регулювання переведення нежилого приміщення в жиле. Разом з тим, органи місцевого самоврядування не позбавлені права вирішувати питання щодо переводу нежилих приміщень в жилі відповідно до затвердженого виконавчим комітетом порядку переводу.

Процедура переведення нежитлового приміщення в житлове здійснюється в порядку, встановленому місцевою владою, так як саме органи місцевого самоврядування уповноважені вирішувати це питання.

Позивачем не обґрунтовано, у чому полягає незаконність рішення виконкому Житомирської міської ради від 06.06.2012 року № 224 в частині погодження реконструкції кімнати АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок приєднання підсобних приміщень для наймача ОСОБА_3 , а також не надано доказів того, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, отже судом не встановлено підстав для його скасування.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність зайняття відповідачем ОСОБА_3 спірних кімнат, тому вимога про визнання реєстрації її місця проживання за вказаною адресою безпідставною. Крім того, позивач ОСОБА_2 не є а ні власником, а ні користувачем спірних кімнат, тому він не наділений правом звертатися до суду з такою вимогою.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зістаттею 203 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно достатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення, невизнання або оспорювання житлового права особи є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (с. 76 ЦПК України).

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на законних підставах користуються житлом за адресою: АДРЕСА_5 , при цьому звертаючись до суду із позовом у зв`язку із порушенням житлових прав, позивач не довів, що відповідачами ці права порушені, доказів на підтвердження того, що спірні приміщення виділялись позивачу або були ним зайняті в матеріалах справи відсутні, оскільки спірні приміщення позивачу не належать та не перебували у його користуванні, тривалий час спірні приміщення взагалі не використовувалися за призначенням в тому числі позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання договорів недійсними є є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 211,258, 259,263-266, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України, ОСОБА_5 , Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини, третя особа ТОВ "Домком Жммитомир" про захист житлових прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_5 .

Виконавчий комітет Житомирської міської ради, місце знаходження: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира Міністерства оборони України, місце знаходження: м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, 20, код ЄДРПОУ 08492505.

ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини, місце знаходження: Житомирська область, Житомирський район, смт. Озерне, вул. Авіаційна, 57, код ЄДРПОУ 24978549.

Повний текст рішення буде виготовлено 09.07.2020 року.

Суддя Л.М. Чішман