Постанова

від 27.10.2020 по справі 295/14478/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/14478/16-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 43 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Пеклін Л.О.,

розглянувши у розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/14478/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Житомирської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України, ОСОБА_4 , Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДомКом Житомир", про захист житлових прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 1 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що КЕВ м. Житомира йому, як військовослужбовцю, видано ордер на вселення разом із сім`єю у складі двох чоловік у кімнату №8, площею 17,3 кв.м., яка розташована на першому поверсі гуртожитку Міністерства оборони України по АДРЕСА_1 .

Для забезпечення нормальної життєдіяльності мешканців цього гуртожитку на його першому поверсі розташовані допоміжні приміщення, а саме: душова, роздягальня та коридор, позначені на поетажному плані будинку під номерами 23,24,25,26, та спільно використовувались мешканцями будинку за призначенням.

Позивач вказує, що 17 березня 2008 року між Будинкоуправлінням №1 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_5 укладений договір найму житла, відповідно до якого останній надано у безстрокове користування кімнату № НОМЕР_1 , площею 12,4 кв.м., у цьому гуртожитку. Проте, фактично у користування ОСОБА_5 надано допоміжне приміщення душової кімнати 26.

Окрім того, 3 липня 2009 року між ОСОБА_5 та Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району укладений договір найму, за умовами якого ОСОБА_5 та її сім`ї, до складу якої входила ОСОБА_6 , надано право користування житловою кімнатою АДРЕСА_2 , загальною площею 30,46 кв.м., у вказаному гуртожитку. Фактично за даним договором найму ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано в користування допоміжні приміщення 24,25,26.

В подальшому, 1 липня 2010 року між ОСОБА_5 , Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_4 укладений договір піднайму, відповідно до якого ОСОБА_4 надано у безстрокове користування житлову кімнату № НОМЕР_1 , площею 23,2 кв.м., у вказаному гуртожитку. Проте фактично предметом цього договору були допоміжні приміщення №25 та 26.

30 липня 2009 року начальник КЕВ м. Житомира надав ОСОБА_6 ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_3 . Проте, вказаний ордер був виданий на неіснуючу житлову площу, а саме на нежитлові допоміжні приміщення душової, роздягальні та коридору.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 6 червня 2012 року №224 погоджено реконструкцію вказаної кімнати № НОМЕР_1 , з розширенням за рахунок приєднання підсобних приміщень.

Таким чином, у користування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 надані нежитлові приміщення, які раніше використовувались мешканцями гуртожитку для задоволення своїх побутових потреб.

ОСОБА_1 вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідачів він позбавлений можливості користуватись зазначеними вище допоміжними нежитловими приміщеннями.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив визнати недійсними договори найму житла, укладені 7 березня 2008 року між Будинкоуправлінням №1 Житомирської КЕЧ району, та 3 липня 2008 року між Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_5 , а також договір піднайму житла, укладений 1 липня 2010 року між Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Також просив визнати недійсним ордер на вселення ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_3 та визнати незаконним й скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 6 червня 2012 року №224 в частині погодження реконструкції кімнати АДРЕСА_4 .

Окрім того, просив усунути перешкоди у користуванні ним допоміжними приміщеннями, позначеними на поетажному плані цифрами №23,24,25 та АДРЕСА_5 , шляхом зобов`язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звільнити вказані допоміжні приміщення та визнати незаконною реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 1 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Зокрема, зазначає, що в обгрунтування своїх позовних вимог пояснював, що спірні допоміжні приміщення загального користування є нежитловими, відповідачі їх незаконно переобладнали, чим обмежили його житлові права щодо користування душовою, роздягальнею та коридором.

Висновок суду про те, що вказані допоміжні приміщення тривалий час не використовувались за призначенням та спірні договори й рішення органу місцевого самоврядування не порушують його права, є безпідставним, оскільки відповідно до вимог законодавства та судової практики він, як мешканець житлового будинку, вправі вільно користуватись допоміжними приміщеннями, розташованими у цьому будинку.

Вважає невірними висновок суду про те, що позовна вимога про визнання недійсним ордера на вселення у житлове приміщення заявлена поза межами строку позовної давності, оскільки вищенаведені порушення його прав з боку відповідачів мають триваючий характер.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що КЕВ м. Житомира видано позивачеві ордер на його вселення разом із сім`єю у складі двох чоловік у кімнату №8, жилою площею 17,3 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1 . Позивач з 26 квітня 2002 року зареєстрований за вказаною адресою.

17 березня 2008 року між Будинкоуправлінням №1 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_5 , яка на той час перебувала у трудових правовідносинах із Будинкоуправлінням №1, укладений договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, за умовами якого ОСОБА_5 надано у безстрокове користування кімнату АДРЕСА_7 .

Як встановлено судом першої інстанції, до загальної площі вказаної кімнати з дозволу керівництва КЕВ м. Житомира було включено 10,8 кв.м.

3 липня 2009 року між Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району та ОСОБА_5 укладено договір найму, відповідно до якого ОСОБА_5 та членам її сім`ї - ОСОБА_6 , надано у безстрокове користування квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,46 кв.м., житловою площею 22,40 кв.м., яка складається із однієї кімнати.

30 липня 2009 року ОСОБА_6 видано ордер на вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_8 .

1 липня 2010 року ОСОБА_5 , з дозволу КЕВ м. Житомира, уклала з ОСОБА_4 договір піднайму, за умовами якого ОСОБА_4 надано у користування ( на період збереження цього житла за тимчасово відсутнім наймачем) двокімнатну квартиру АДРЕСА_9 .

Витяг з технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 , містить інформацію про те, що на першому поверсі цього будинку розташовані: коридор, позначений на плані №23, роздягальня №24 та душові №25,№26.

На звернення ОСОБА_5 відділ з питань наглядово-профілактичної діяльності Житомирського міського УМНС України в Житомирській області своїм листом від 19 травня 2011 року повідомив, що не заперечує проти використання переобладнаних підсобних приміщень під однокімнатну квартиру у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16 серпня 2011 року №281 переобладнання підсобних приміщень під однокімнатну квартиру в житловому будинку АДРЕСА_1 , за наданим ОСОБА_5 зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний у сфері житлового будівництва.

Досліджений в судовому засіданні звіт про проведення працівниками ПП Здобуток -ІІ технічного обстеження підсобних приміщень зазначеного житлового будинку, які перебувають у користуванні ОСОБА_5 , свідчить про те, що за результатами технічного обстеження об`єкта встановлено їх відповідність вимогам надійної і безпечної експлуатації і можливість їх безпечної експлуатації, а також можливість їх перепланування під однокімнатну квартиру.

22 травня 2012 року начальник КЕВ м. Житомира звернувся до Житомирської міської ради із проханням надати дозвіл на переобладнання і перепланування підсобних приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 6 червня 2012 року за №224 Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомира Міністерства оборони України погоджено реконструкцію кімнати АДРЕСА_4 , з розширенням за рахунок приєднання підсобних приміщень, для наймача ОСОБА_5 .

Матеріали справи також свідчать, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебував у власності Міністерства оборони України, знаходився на балансі та обслуговуванні Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району.

Згідно з Наказом Міністерства оборони України №359 від 23 липня 2018 року зазначений житловий будинок 31 липня 2018 року списаний з балансу Міністерства оборони України. Управителем цього будинку відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №549 від 25 травня 2018 року призначено ТОВ Домком Житомир .

Заперечуючи проти позову, КЕВ м. Житомира надав суду акт від 7 грудня 2016 року, який містить інформацію про те, що спірні допоміжні приміщення не використовуються мешканцями будинку за цільовим призначенням з 1999 року у зв`язку з припиненням гарячого водопостачання.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його житлових прав, оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 набули право користуватись спірним нерухомим майном у встановленому законом порядку, а органи місцевого самоврядування не позбавлені права вирішувати питання щодо переведення нежилих приміщень в жилі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, конституційне право на житло містить заборону примусового позбавлення житла не інакше як на підставі закону і за рішенням суду. Цьому праву кореспондується обов`язок держави створювати умови для його захисту та реалізації. Основною гарантією реалізації права на житло є те, що ніхто не може бути примусово побавлений житла інакше, як за рішенням суду ( ст. 47 Конституції України).

Як встановлено судом, на час передачі у користування ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_4 , вказане приміщення не набуло статусу житлового у розумінні законодавства України.

Водночас, поняття житло в контексті ст.8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод трактується ЄСПЛ з урахуванням суб`єктивного ставлення особи до свого помешкання. Тобто, для надання певному об`єкту статусу житла Суд обирає критерій його застосування особою для проживання ( суб`єктивний критерій). При цьому, не має значення, чи пристосований цей об`єкт заздалегідь для таких цілей.

Виходячи з практики ЄСПЛ, право на повагу до житла, передбачене ст.8 Конвенції, включає, по-перше, невтручання держави в цю сферу життя людини (держава не повинна втручатися у таку сферу більше, ніж це необхідно з огляду на її обов`язок забезпечувати загальні інтереси особи) - негативний обов`язок держави; по-друге, захист цієї сфери з боку держави - позитивний обов`язок.

Отже, та обставина, що на час набуття ОСОБА_5 та її дочкою ОСОБА_6 права користування квартирою АДРЕСА_2 , яка розташована за вказаною адресою, це приміщення не було житловим, не свідчить про обгрунтованість позовних вимог.

В подальшому вказане приміщення було реконструйоване з дозволу власника та за погодженням з органом місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією ( а в разі її відсутності - відповідним підприємством , установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого виданий ордер.

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст. 91 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Наймач може здати в піднайом частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду - все приміщення. Жиле приміщення здається в піднайом без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутніми.

Уклавши у встановленому законом порядку договори найму, ОСОБА_5 разом зі своєю сім`єю набула право користування спірною квартирою.

Укладення договору піднайму цього житла відбулось з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи ту обставину, що спірні допоміжні приміщення з 1999 року не використовувались за призначенням, й з огляду на те, що квартира АДРЕСА_2 є житлом, право на користуванням яким набуте відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Прийшовши до висновку про те, що ОСОБА_6 вселилась у спірне житлове приміщення на законній підставі, суд одночасно зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогою про визнання недійсним ордера. Оскільки у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено за безпідставністю, застосування положень цивільного законодавства щодо строку позовної давності, є зайвим. Проте, зазначена обставина не призвела до ухвалення незаконного рішення й таке рішення не може бути скасоване лише з формальних ознак.

Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2020 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: