Ухвала

від 06.07.2020 по справі 554/11055/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/11055/19 Номер провадження 11-сс/814/136/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - суддіОСОБА_2 ,суддів з секретарем з участю представника власника майнаОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу представника ТОВ «МАКСІ ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 10 січня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62019170000000920 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та наклав арешт на майно, вилучене 27 грудня 2019 року під час обшуку приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 21-а, а саме комп`ютерну техніку та документацію ТОВ «МАКСІ ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ».

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «МАКСІ ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ» ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

При цьому зазначає, що вилучене майно не може бути знаряддям злочину, передбаченого ст.364 КК України, та не містить на собі слідів кримінального правопорушення чи відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже не відповідає в даному випадку ознакам речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у відповідності до вимог ст.170 та ст.173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна.

Приписами ч.1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п.1 ч.2 вказаної статті Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Наведені вимоги закону слідчим суддею не дотримано.

Як вбачається із матеріалів справи, з 01 жовтня 2019 року слідчими ТУ ДБР, розташованим у м. Полтава, проводилося досудове розслідування кримінального провадження №62019170000000920 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ НП в Дніпропетровській області з метою одержання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до повідомлення слідчого, за результатами проведення слідчих (розшукових) дій вказані факти не знайшли свого підтвердження і 13 лютого 2020 року визначено підслідність даного кримінального провадження за Дніпровським ВП ГУ НП в Дніпропетровській області.

Згідно з витягом з ЄРДР, станом на 06 липня 2020 року цей відділ поліції продовжує досудове розслідування злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ НП в Дніпропетровській області з метою одержання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки.

При цьому про підозру в даному провадженні нікому не повідомлялося.

Об`єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем характеризується: діянням, яке може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності; полягає у використанні службовою особою влади чи своїх службових повноважень; суперечить інтересам служби; наслідками у вигляді істотної шкоди або тяжких наслідків; причинним зв`язком між зазначеними діянням та його наслідками.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, ні клопотання слідчого, ні рішення слідчого судді не містять належного обґрунтування того, яким чином належне товариству з обмеженою відповідальністю майно може бути знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Твердження слідчого в клопотанні про протиправну діяльність власника майна не узгоджується з відсутністю підозри в цьому кримінальному провадженні.

Більше того, відповідно до витягу з ЄРДР, на час розгляду апеляційної скарги в даному провадженні, слідчі органу Національної поліції, всупереч вимогам ст.216 КПК України, здійснюють досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, вчиненого працівниками поліції, тобто віднесеного до підслідності слідчих органів державного бюро розслідувань.

З урахуванням наведеного ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись статтями 405, 407 та 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 представника ТОВ «МАКСІ ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 10 січня 2020 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62019170000000920 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 27 грудня 2019 року за адресою: м. Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 21-а, а саме комп`ютерну техніку та документацію ТОВ «МАКСІ ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4