Рішення

від 13.07.2020 по справі 500/1021/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1021/20

13 липня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, скасування запису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника адвоката Шкварку Тараса Романовича звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі по тексту ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач 1), Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області (далі по тексту відповідача 2), у якому просив:

- визнати дії ГУ ДПС у Тернопільській області щодо прийняття вимоги №Ф-2297-50 від 08.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн протиправними;

- скасувати вимогу ГУ ДПС у Тернопільській області №Ф-2297-50 від 08.11.2019;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Тернопільській області, що виразилась у не приведенні у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегрованої картки платника, з урахуванням прийнятого Державною податковою службою України (далі по тексту ДПС України) рішення;

- зобов`язати ГУ ДПС у Тернопільській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегрованої картки платника, виключивши ОСОБА_1 з вказаної інформаційної системи як фізичної особи - підприємця, а також нараховану згідно з вимогою №Ф-2297-50 від 08.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн;

- визнати запис у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки від 06.08.1996 за №108/340 щодо ОСОБА_1 , який знаходиться у Відділі державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, таким, що вчинений з порушенням норм законодавства України, що діяли на час його здійснення;

- скасувати (зобов`язати Відділ державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області виключити) запис у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки від 06.08.1996 за №108/340 щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 04.01.2020 ОСОБА_1 отримав від ГУ ДПС у Тернопільській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2297-50 від 08.11.2019 року на суму 26539,26 грн. Вимога сформована на заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (далі по тексту ЄСВ) станом на 31.10.2019, яка рахується за позивачем як фізичною особою - підприємцем (далі по тексту ФОП). Проте позивач не реєструвався підприємцем та не має такого статусу. Не погоджуючись із вимогою, позивач 13.01.2020 подав до ДПС України скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Рішенням ДПС України №5390/6/99-00-08-06-01-06 від 12.02.2020 вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) скасована та відкликана з дня прийняття такого рішення, а також даним рішенням зобов`язано ГУ ДПС у Тернопільській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегровану картку платника, з урахуванням зазначених у рішенні обґрунтувань. Однак, це рішення ГУ ДПС у Тернопільській області не виконано з підстав наявності факту реєстрації ОСОБА_1 підприємцем. Представник позивача вважає, що дії ГУ ДПС у Тернопільській області щодо прийняття вимоги №Ф-2297-50 від 08.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн. є протиправними, а вказана вимога підлягає скасуванню. Не приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегрованої картки платника, з урахуванням прийнятого ДПС України рішення, є протиправною бездіяльністю ГУ ДПС у Тернопільській області.

Також позивач вважає, що запис в журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки від 06.08.1996 за №108/340 щодо нього, який знаходиться у Відділі державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, є таким, що вчинений з порушенням норм законодавства України, що діяли на час його здійснення та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із цим позовом для захисту свої прав.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області, Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, вказано недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

07.05.2020 представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій, із урахуванням наведених в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 роз`яснень, викладено позовні вимоги до відповідачів наступним чином:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Тернопільській області, що виразилась у не приведенні у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегрованої картки платника, з урахуванням прийнятого ДПС України рішення від 12.02.2020 №5390/6/99-00-08-06-01-06;

- зобов`язати ГУ ДПС у Тернопільській області привести у відповідність із прийнятим рішенням ДПС України облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегровану картку платника шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) в розмірі 26539,26 грн та припинення нарахування ОСОБА_1 ЄСВ;

- визнати протиправним та скасувати запис у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки від 06.08.1996 за №108/340 про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , що знаходиться у Відділі державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 13.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 04.06.2020.

26.05.2020 до суду електронною поштою надійшла заява Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації про проведення розгляду справи за відсутності їх представника. При розгляді справи відповідач 2 покладався на розсуд суду. Ця ж заява до суду надійшла поштовим зв`язком 28.05.2020 (а.с.75). Такого ж змісту заяв надійшла до суду 1.07.2020 (а.с.144). Інших заяв по суті від відповідача 2 до суду не надходило, також не подано документи витребувані судом, які стосуються спірних правовідносин, а саме: документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію підприємця ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04.06.2020, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено замінити Відповідача 2 Відділ державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на Сектор державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, продовжено процесуальний строк відповідачу 1 для подання відзиву на позов. Розгляд справи відкладено на 24.06.2020, витребувано від Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області докази по справі.

15.06.2020 до суду надійшов відзив від представника ГУ ДПС у Тернопільській області, у якому він проти позову заперечує. Зазначає про наявність підстав, визначених Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , для визначення ФОП ОСОБА_1 до сплати ЄСВ, оскільки за даними обліку платників податків податкового органу позивач має статус підприємця. Факт такої реєстрації підтверджено записом у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки відповідного органу державної реєстрації. Представник відповідача 1 просить у позові відмовити.

У судових засіданнях, які відбувалися у цій справі, 24.06.2020 та 09.07.2020, суд заслухав пояснення представника позивача Шкварки Т.Р. та допитав позивача ОСОБА_1 за його згодою як свідка.

Представники відповідачів, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду, участі у судових засіданнях не брали.

При цьому 24.06.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача 1 про розгляд справи за його відсутності.

В подальшому 06.07.2020 представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника у основній щорічні відпустці.

10.07.2020 представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.143).

Клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін 13.07.2020 надійшли до суду від кожного з відповідачів (а.с. 144-147).

Оскільки учасниками справи подано клопотання про розгляд справ за їх відсутності, то відповідно до статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, допитавши свідка позивача ОСОБА_1 , суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , 04.01.2020 отримав від ГУ ДПС у Тернопільській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2297-50 від 08.11.2019 на суму 26539, 26 грн. Вказана вимога сформована по заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 31.10.2019.

Позивач не погоджуючись із даною вимогою, 13.01.2020 подав до ДПС України скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Як підставу для скасування даної вимоги позивачем зазначено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту ЄДР) він не зареєстрований як ФОП, ним не вчинялися дії, пов`язані з реєстрацією як ФОП, у зв`язку з чим у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування йому ЄСВ згідно з Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

У рішенні ДПС України №5390/6/99-00-08-06-01-06 від 12.02.2020 зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не зареєстрований як ФОП згідно з даними ЄДР, то оскаржувана вимога підлягає скасуванню. Цим рішенням скаргу фізичної особи ОСОБА_1 задоволено, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2297-50 від 08.11.2019 ГУ ДПС у Тернопільській області скасовано, у зв`язку з чим зазначено вважати її відкликаною з дня прийняття цього рішення (а.с.24-26).

Окрім того, даним рішенням також зобов`язано ГУ ДПС у Тернопільській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, з урахуванням вищенаведеного, згідно вимог чинного законодавства. З метою приведення у відповідність облікових даних зобов`язано ГУ ДПС у Тернопільській області звернутись до державного реєстратора та Головного управління Пенсійного фонду для отримання архівного витягу/інформації щодо реєстрації ОСОБА_1 , який згідно даних інформаційної системи органів доходів і зборів зареєстрований як ФОП до 01.07.2004, але не включений до ЄДР.

24.02.2020 позивач звернувся до ГУ ДПС у Тернопільській області із листом, у якому просив виконати рішення ДПС України №5390/6/99-00-08-06-01-06 від 12.02.2020 та привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегровану картку платника, виключивши його з вказаної інформаційної системи як ФОП, а також нараховану заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн (а.с.27).

Листом Головного управління ДПС у Тернопільській області №248/6-1/19-00-50 від 11.03.2020 про результатами розгляду листа ОСОБА_1 , позивача повідомлено, що станом на 10.03.2020 немає законних підстав для внесення змін в інтегровану картку платника податків, оскільки він рахується у податковому органі як платник податків за основним місцем обліку. Даний висновок контролюючим органом був зроблений на підставі отриманої інформації від Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №673/05 від 06.02.2019 та від Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області №147/01-09 від 22.12.2018 (а.с.28-29).

04.10.2019 представником позивача, адвокатом Шкварком Т.Р. був направлений адвокатський запит до Чортківського відділу обслуговування громадян (Сервісного центру управління обслуговування громадян) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області про направлення на адресу адвоката копій документів, які слугували підставою для постановки на облік в органах Пенсійного фонду України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32).

29.10.2019 Борщівським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) на адвокатський запит від 04.10.2019 надано інформацію за №573/02-03 про те, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), житель селища міського типу Мельниця-Подільської, Борщівського району, Тернопільської області на обліку в Управлінні не перебуває (а.с.33).

Також, 04.10.2019 представником позивача, адвокатом Шкварком Т.Р. був направлений адвокатський запит до Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, у якому він просив надати копії документів щодо реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (далі по тексту СПД - ФО) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: реєстраційну картку за зразком додатка №2; аркуші журналу обліку реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, з внесеним щодо ОСОБА_1 записом; документи, що підтверджують факт видачі заявникові свідоцтва за зразком додатка №4; документи, що підтверджують факт подачі відомостей про реєстрацію фізичної особи до державної податкової інспекції (додаток №6) за місцезнаходженням (місцем проживання) цього суб`єкта (а.с.34).

На що Відділом державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області надано відповідь №167/01-10 від 15.10.2019, про те, що запит адвоката не підлягає реєстрації у ЄДР у разі відсутності документа про внесення плати за надання документів, що містяться у реєстраційній справі. Документи не надано (а.с.35).

23.01.2020 представником позивача, адвокатом Шкварком Т.Р. був підготовлений адвокатський запит до ГУ ДПС у Тернопільській області про направлення на його адресу копії документів, які слугували підставою для взяття на податковий облік (внесення даних в інформаційну систему органу доходів і зборів платника), як платника податків, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі документів, що підтверджують факт подачі відомостей про реєстрацію фізичної особи до державної податкової інспекції (додаток №6) за місцезнаходженням (місцем проживання) цього суб`єкта в 1996 році (а.с. 38).

Листом Борщівської ДПІ Чортківського управління ГУ ДПС у Тернопільській області №76/6-1/19-00-50-09-09 від 30.01.2020 на адвокатський запит надано відповідь, в якій зазначено, що державну реєстрацію ОСОБА_1 проведено згідно журналів реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки, запис від 06.08.1996 року за №108/340 (а.с.39). На підставі яких документів взято позивача на облік платником податків відповіді не надано.

Позивач вважаючи, що ГУ ДПС у Тернопільській області безпідставно не виконано рішення ДПС України №5390/6/99-00-08-06-01-06 від 12.02.2020, та не приведено у відповідність із даним рішенням облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегровану картку платника шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) в розмірі 26539,26 грн, тобто допущено протиправну бездіяльність, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Окрім того, враховуючи також і відсутність паперових документів, що надавалися для проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації СПД - ФО ОСОБА_1 , позивач вважає, що в органу державної реєстрації, не було правових підстав для внесення запису за №108/340 від 06.08.1996 року в журнал реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки, а відтак, такий запис підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, для нарахування та сплати ЄСВ обов`язковим є наявність в особи статусу фізичної особи - підприємця.

Згідно з положеннями частини першої статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (набрав чинності 01.01.2004) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідним законом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (далі по тексту Закон №755-IV). Цей Закон згідно з пунктом 1 розділу VІІІ Прикінцеві положення , набрав чинності з 01.07.2004 та дія його поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (частина перша статті 3).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №755-IV:

державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (пункт 4);

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7).

Основні принципи державної реєстрації визначено в статті 4 Закону №755-IV. Так, відповідно до цієї статі державна реєстрація, серед іншого, базується на принципах обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Пункт 2 розділу VІІІ Прикінцеві положення Закону №755-IV передбачав, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання від 01.07.2010 №2390-VI (набрав чинності 10.02.2011, далі Закон №2390-VI) внесено зміни до Закону №755-IV. Згідно з розділом II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачено, що:

- процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2);

- усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (пункт 3);

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (пункт 4);

- спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 7);

- після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8);

- порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації (пункт 9).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI наказом Міністерства юстиції України №575/5 від 12.04.2012 Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців затверджено Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Положення №575/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин). Це Положення визначало порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - комісії).

Як передбачено пунктами 1.2 розділу І Загальні положення та 2.4 розділу Порядок утворення комісій Положення №575/5 комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - невключені суб`єкти); до складу комісії входять працівники реєстраційних служб головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та територіальних органів Державної податкової служби України, територіальних органів державної статистики, територіальних органів Пенсійного фонду України.

Завданням комісії було проведення інвентаризації невключених суб`єктів. До повноважень комісії входило: прийняття від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; складання узагальненої інформації про невключених суб`єктів; передання узагальненої інформації про невключених суб`єктів виконавчим комітетам міських рад міст обласного значення, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) (п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Положення №575/5).

Як передбачали пункти 4.1, 4.2, 4.10 розділу ІV Положення №575/5 прийом від уповноважених органів аналітичної інформації здійснюється комісією до 03 травня 2012 року; аналітична інформація про проведення інвентаризації щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, приймається комісією у паперовій та електронній (у форматі Microsoft Excel) формах, наведених у додатках 1 та 2, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках; комісія завершує свою діяльність після отримання від державних реєстраторів звіту про завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру невключених суб`єктів.

25.03.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до деяких законів України, щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру №1155-VII, відповідно до якого виключила пункти 2-4 і 7-9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання . Наказ №575/5 від 12.04.2012 Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до Закону №1155-VII втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №935/5 від 16.06.2014.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2020 в ЄДР відомостей по критеріях пошуку ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , немає (а.с.115-124). Записи, які б підтверджували реєстрацію ОСОБА_1 СПД - ФО до 01.07.2004 року чи як ФОП після цієї дати, відсутні.

Разом з тим, в інформаційній системі податкового органу містять відомості про платника податків ФОП ОСОБА_1 , зареєстрованого підприємцем Борщівською районною державною адміністрацією 06.08.1996, запис № 108/340 (а.с.110-111). Оскільки відомості про припинення підприємницької діяльності відсутні, то податковий орган вважає, що ОСОБА_1 не втратив статус підприємця.

Державна реєстрація згідно зі статтею 4 Закону №755-IV базується, зокрема, на принципах обов`язковості державної реєстрації в ЄДР, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР.

Долучені до справи відомості з ЄДР підтверджують, що в ньому станом на 01.01.2020 відсутні відомості про ОСОБА_1 як ФОП.

З матеріалів справи вбачається, що ДПС України цей факт визнає та вважає, що ОСОБА_1 не має статусу ФОП, а тому скасовує всі вимоги про сплату ЄСВ, прийняті ГУ ДПС у Тернопільській області щодо нього як підприємця. Такі рішення ДПС прийняті 24.01.2019 (а.с. 61-63), яким скасована вимога про сплату боргу від 12.11.2018, 16.10.2019 (а.с. 64-66), яким скасована вимога про сплату боргу від 13.08.2019, від 12.02.2020 (а.с.24-26), яким скасовано вимога про сплату боргу від 08.11.2019. Одночасно у кожному з цих рішень ДПС України вказує ГУ ДПС у Тернопільській області на необхідності привести у відповідність облікові дані платника податків з врахуванням встановлених при розгляді скарг обставин, а саме того, що ОСОБА_1 не зареєстрований як ФОП відповідно до даних ЄДР.

Відповідно до положень статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд переконаний, що єдиним належним та допустимим доказом наявності в фізичної особи статусу підприємця є відповідні відомості в ЄДР, а відсутність таких відомостей про ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) в ЄДР однозначно підтверджує, що він не має статусу ФОП.

За таких обставин ОСОБА_1 не має статусу платника єдиного внеску як ФОП, що в своїх рішеннях підтверджує ДПС України.

Невжиття ГУ ДПС у Тернопільській області дій та заходів для приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , з урахуванням прийнятих ДПС України рішень, у тому числі рішення за результатами розгляду останньої скарги позивача від 12.02.2020 №5390/6/99-00-08-06-01-06, свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу. Позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо наданих відповідачем 1 відомостей з бази даних ІС Податковий блок , згідно з якими ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області з 06.08.1996 як основний платник податків та з 07.04.2003 як платник ЄСВ та не знятий з обліку, то суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований як СПД-ФО 06.08.1996 (а.с. 91, 93), до набрання чинності Законом №755-IV (01.07.2004). Закон №755-IV передбачав державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців та визначав порядок перереєстрації раніше зареєстрованих як суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб. Так, Перехідними положеннями Закону № 755-IV визначалося, що особа, зареєстрована як СПД-ФО, повинна подати державному реєстратору реєстраційну картку для внесення до ЄДР відомостей про неї як про ФОП.

Станом на 2010 рік проблема СПД-ФО, зареєстрованих до 01.07.2004, котрі не звернулися до державного реєстратора щодо внесення відомостей в ЄДР, залишалася актуальною. Тому законодавець для вирішення цієї проблеми прийняв Закон №2390-VI, відповідно до якого передбачив:

- кінцеві строки подання усіма зареєстрованими до 1 липня 2004 року підприємцями реєстраційних карток для включення відомостей про них до ЄДР;

- визначив обов`язок спеціально уповноважених органів з питань державної реєстрації підготувати аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8);

- порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій;

- робота цих комісій (за участі представників ПФУ та податкової інспекції, тепер - ДФС) полягала в опрацюванні та звірці інформації про всіх суб`єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих до 01.07.2004 та не внесених в ЄДР, та скеруванні узагальненої інформації державному реєстратору - для включення до ЄДР відомостей про таких суб`єктів господарювання (в тому числі СПД-ФО).

Отже, впродовж строку дії Закону №2390-VI держава в особі уповноважених нею органів повинна була опрацювати (провести інвентаризацію та звірку) інформацію всіх реєстраційних та контролюючих органів про суб`єктів господарювання, зареєстрованих до 01.07.2004 та не внесених в ЄДР, а також самостійно (без подання таким суб`єктом господарювання реєстраційної картки) внести відомості про цих суб`єктів до ЄДР.

Закон №2390-VI втратив чинність 25.04.2014, а отже - з цієї дати завершено процес інвентаризації державою та внесення нею в ЄДР відомостей про суб`єктів господарювання, котрі зареєстровані до 01.07.2004 та самостійно (шляхом подання реєстраційної картки) не ініціюють їх перереєстрацію в ЄДР.

З показів допитаного у судовому засіданні ОСОБА_1 вбачається, що він не вживав будь-яких дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки для включеним до ЄДР (почав функціонувати 01.07.2004) як ФОП, оскільки взагалі не знав, що зареєстрований як СПД-ФО. В свою чергу уповноважені державою органи (в тому числі місцева обласна ДПС) під час проведення впродовж 2011-2014 років (період, коли ці органи мали відповідне завдання та повноваження) інвентаризації суб`єктів господарювання, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких не включені до ЄДР, не знайшли підстав для включення відомостей про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця до ЄДР.

За таких обставин перебування ОСОБА_1 на обліку в контролюючому органі як підприємця не ґрунтується на законі, оскільки відсутні належні та допустимі докази наявності в нього цього статусу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов переконання, що з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно зобов`язати ГУ ДПС у Тернопільській області привести у відповідність із прийнятими рішеннями ДПС України про результати розгляду скарг ОСОБА_1 , та враховуючи відсутність відомостей про нього у ЄДР, облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів щодо платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з них відомостей про нього як фізичну особу - підприємця та інтегровану картку платника шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн по ЄСВ.

Щодо позовної вимог про зобов`язання відповідача 1 припинити нарахування ОСОБА_1 ЄСВ, то суд вважає, що така не підлягає задоволенню, оскільки фактично є вимогою на майбутнє. Позивачем не надано доказів про те, що ГУ ДПС у Тернопільській області після приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків щодо ОСОБА_1 буде нараховувати йому ЄСВ як платнику зі статусом підприємця. Крім того, в подальшому ОСОБА_1 не позбавлений права у будь-який час набути такий статус. Так, згідно з відомостями ЄДР станом на 23.06.2020 щодо позивача він 16.06.2020 зареєструвався як ФОП, проте відразу ж 16.06.2020 прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності (а.с. 121-123).

Визначений судом спосіб захисту прав позивача шляхом приведення облікових даних інформаційної системи податкового органу у відповідність (через виключення статусу підприємця) та виключення з інтегрованої картки платника безпідставно нарахованих сум єдиного внеску є достатнім і дієвим.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування запису у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки від 06.08.1996 за №108/340 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , то суд зазначає таке.

Судом вжито заходів для витребування від Відповідача 2 відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 СПД-ФО та документів, які були підставою для такої реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. До суду надано лише копію витягу ж журналу реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області (а.с.77-81).

Відповідно до даних такого журналу за реєстраційним номером 108/340 на підставі документів, які надійшли 06.08.1996, зареєстровано СПД-ФО ОСОБА_1 (вид діяльності - музичний супровід), жителя АДРЕСА_1 . Дата реєстрації та отримання свідоцтва 23.08.1996, проставлено підпис про одержання документів.

Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні 09.07.2020 дав показання про те, що з 1994 по 2001 роки працював у місцевій школі завідувачем господарства, в подальшому у ТОВ Магістер-Д оператором АЗС. Підприємницькою діяльністю ніколи не займався та не реєструвався, документів для реєстрації жодних не подавав, свідоцтва про реєстрацію підприємцем від органів державної реєстрації не отримував. Разом з тим, повідомив, що у той час кілька разів на рік грав з колективом у клубі на музичних інструментах, цю діяльністю оформляли шляхом придбання одноразових патентів, патенти виписували інспектори податкового органу після сплати податку.

Також ОСОБА_1 зазначив, що в 2007 році отримав виклик з податкової інспекції з`явитися туди для оновлення податкових даних та з`ясував, що зареєстрований підприємцем. Тоді ж повідомляв і податковий орган, і неодноразово повідомляв державного реєстратора про те, що не реєструвався підприємцем, підприємницької діяльності не веде. Від державного реєстратора отримав відповідь, що відсутні відомості про його реєстрацію підприємцем, а тому будь-яких заяв додатково він не подавав.

Відтак, ОСОБА_1 вважав, що не має такого статусу аж поки не почав отримувати у 2018-2019 роках вимог від податкового органу про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ.

Станом на 23.08.1996 (дата реєстрації позивача як СПД-ФО) порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності визначав Закон України Про підприємництво № 698-XII від 07.02.1991 та Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 276 від 19.04.1994.

Так, статтею 8 Закону України Про підприємництво державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності, крім об`єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 6 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 276 від 19.04.1994, громадянин, який має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (заявник), подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за зразком додатка № 2, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, і документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору, а також пред`являє документ, що посвідчує його особу.

Згідно з пунктом 9 вказаного Положення орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності.

За наявності всіх документів, зазначених у пунктах 4 - 6 цього Положення, орган державної реєстрації протягом п`яти робочих днів з дати надходження цих документів зобов`язаний провести державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво за зразком додатка № 3 (для юридичної особи) або додатка № 4 (для фізичної особи) та один примірник установчих документів з відповідною відміткою органу державної реєстрації (для юридичної особи).

Аналізуючи наведені норми законодавства необхідною умовою для державної реєстрації фізичної особи, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи було подання до органу державної реєстрації реєстраційної картки за зразком додатка № 2, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, і документа, що підтверджує сплату реєстраційного збору, а також пред`явити документ, що посвідчує його особу.

Свідок ОСОБА_1 стверджував, що таких документів до органу державної реєстрації не подавав, а оглянувши підпис у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області у графі про отримання відповідного свідоцтва наполягав, що це не його підпис.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_1 суд враховує, що відповідно до діючого на той час законодавства видача податковим органом одноразового патенту була можлива. Так, Декретом Кабінету Міністрів України від 17.03.1193 N 24-93 Про податок на промисел , зі змінами і доповненнями, який запроваджено з 01.07.1993, визначено, що платниками податку на промисел є громадяни, які не зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності і здійснюють продаж вироблених, перероблених та куплених товарів не більше чотирьох разів протягом календарного року. Отже, одноразовий патент після сплати податку на промисел видавався саме не суб`єктам підприємницької діяльності.

Враховуючи такі обставини справи, а також ненадання відповідачем 2 будь-яких документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію СПД-ФО ОСОБА_1 , та беручи до уваги те, що наявність запису в журналі реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності фізичних осіб Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області за 1996-1998 роки породжує для позивача негативні наслідки, оскільки як встановив суд у цій справі був підставою для його обліку платником ЄСВ у податковому органі, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині до відповідача 2. Запис у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 06.08.1996 за №108/340 про проведення державної реєстрації СПД-ФО ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , слід скасувати.

Разом з тим суд зауважує, що ГУ ДПС у Тернопільській області помилково вважає, що наявність такого запису є перешкодою для приведення облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів щодо платника податків ОСОБА_1 у відповідність, оскільки такі мають відповідати даним ЄДР.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та на підставі норм чинного законодавства, що наведені вище, суд дійшов висновку, що позивач під час розгляду справи надав належні та допустимі докази, що підтверджують відсутність у нього статусу СПД-ФО чи ФОП, а відтак відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність, що виразилась у не приведенні у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегрованої картки платника, з урахуванням рішень ДПС України про результати розгляду скарги та має вчинити дії щодо приведення у відповідність облікових даних позивача у інформаційній системі органу доходів і зборів та інтегрованої картки платник, а також слід скасувати запис про державну реєстрацію позивача як СПД-ФО. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач поніс витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн згідно з квитанціями про сплату №81845 від 21.04.2020 на суму 840,80 грн (а.с. 8) та №16619 від 05.05.2020 на суму 840,80 грн (а.с.58), за вимоги до кожного з відповідачів. При цьому судом встановлено, що зазначена сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки суд задовольняє позов частково до ГУ ДПС у Тернопільській області та повністю позовну вимогу до Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Тернопільській області, вимоги до якого задоволені частково, судові витрати позивача у сумі 420,40 грн (840,80 грн / 2), та за рахунок бюджетних асигнувань Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації, вимоги до якого задоволені повністю, судові витрати позивача у сумі 840,80 грн.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У відзиві на позов відповідач 1 просив відмовити у стягненні судових витрат на правничу допомогу. Зауважив, що дана справа є типовою, а розмір витрат - неспівмірним із підготовкою такого типу позовної заяви (а.с.108-109). Відповідач 2 з приводу витрат на правничу допомогу заперечень суду не подав.

На підтвердження витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правничої допомоги від 03.01.2020, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 29.03.2018, розрахунок вартості правничої допомоги від 17.04.2020, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.04.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 17.04.2020 (а.с.40-46).

Умовами договору, укладеного між адвокатом Шкварком Т.Р. та ОСОБА_1, визначено, що адвокат надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту його інтересів, представляє замовника у суді. Відповідно до розрахунку вартості правничої допомоги оплату визначено в розмірі 450,00 грн за 1 год витраченого часу, всього витрачено 10 год, у тому числі на вивчення та аналіз документів - 6 год, збір доказів - 1 год, підготовка позову і оформлення копій документів - 3 год, всього вартість становить 4500 грн.

Виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, складність цієї справи, наданий адвокатом обсягом послуг та затрачений ним часом на надання таких послуг, та з огляду на часткове задоволення позову відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Тернопільській області та Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області підлягають судові витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн по 1500,00 грн кожним з відповідачів.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області, що виразилась у не приведенні у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів щодо платника податків ОСОБА_1 та інтегрованої картки платника, з урахуванням прийнятого Державної податкової служби України рішення від 12.02.2020 №5390/6/99-00-08-06-01-06.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області привести у відповідність із прийнятими рішеннями ДПС України про результати розгляду скарг ОСОБА_1 , та враховуючи відсутність відомостей про нього у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань:

1) облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів щодо платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з них відомостей про нього як фізичну особу - підприємця,

2) інтегровану картку платника шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Скасувати запис у журналі реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб за 1996-1998 роки Відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 06.08.1996 за №108/340 про проведення державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1920,40 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять грн 40 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сектору державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2340,80 грн (дві тисячі триста сорок грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 43142763).

Сектор державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації (48702, Тернопільська область, місто Борщів, вулиця Шевченка, 20а, ідентифікаційний код юридичної особи 40320398).

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.