Ухвала

від 13.07.2020 по справі 588/1116/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 р.Справа № 588/1116/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 20.11.2017 року по справі № 588/1116/17

за позовом ОСОБА_1

до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання протиправною бездіяльность та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області щодо не проведення йому перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 3 групи категорії 1 за період, починаючи з 01.01.2017; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області провести перерахунок призначеної йому пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 3 групи категорії 1 за період, із заробітної плати за період, починаючи з 01.01.2017 року.

Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 20.11.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 по справі № 588/1116/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 20.11.2017 по справі № 588/1116/17 скасовано.

Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Тростянецькому районі щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків ЧАЕС, інваліду 3 групи категорії 1 за період, починаючи з 01.01.2017.

Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Тростянецькому районі провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 3 групи категорії 1 за період, починаючи з 01.01.2017.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області за рахунок бюджетни асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведення судової економічної експертизи у розмірі 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) гривень 00 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року замінено боржника у справі № 588/1116/17 - Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області (код ЄДРПОУ 21129459), у виконавчому листі по справі № 588/1116/17 на його правонаступника - Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 42421549).

15.06.2020 до Другого апеляційного адміністративного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просить встановити судовий контроль за виконанням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 по справі № 588/1116/17 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати звіт про виконання рішення суду. В обґрунтування заяви пояснив, що Південним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 11.09.2018 у жовтні 2018 року пенсію було перераховано з 01.01.2017 року. Проте, з 01.04.2019 розмір пенсії був знову перерахований без врахування рішення суду.

Колегія суддів, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Так, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 по справі № 588/1116/17, якою було зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Тростянецькому районі провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 3 групи категорії 1 за період, починаючи з 01.01.2017, набрала законної сили з дати її прийняття - 11.09.2018.

Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

При цьому, законодавством не встановлено імперативних приписів щодо послідовності застосування цих способів судового контролю або певних умов, наявність яких визначає право позивача звернутися до суду або із заявою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, в порядку ст.382 КАС України, або про визнання протиправною бездіяльності такого суб`єкта щодо невиконання судового рішення, в порядку ст.383 КАС України.

Таким чином, право вибору способу судового контролю належить позивачу, а повноваження щодо застосування відповідного способу судового контролю відноситься до компетенції суду.

Враховуючи, що відповідно до ст. 382 КАС України судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), слід дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17.

В обґрунтування вимог заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення по справі № 588/1116/17 позивачем зазначено, що відповідачем з 01.04.2019 розмір пенсії був перерахований без врахування рішення суду.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було виконано рішення суду, як це було зазначено в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 по справі № 588/1116/17, про що повідомлено позивача листом від 26.11.2019 року за №2176/Л-11.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судове рішення було виконано відповідачем, а позивач, по суті, не згоден із тим, яким чином відповідач його виконав.

Проте, незгода позивача із тим, яким чином виконано судове рішення відповідачем, не є підставою для встановлення судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 по справі № 588/1116/17 необгрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки відсутні докази невиконання цієї поставнови суду.

Керуючись ст.ст. 243, 325, 370, 382, 383 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №588/1116/17 за позовом ОСОБА_1 до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльность та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.