Рішення

від 06.07.2020 по справі 922/1258/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1258/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича, Харківська область, Валківський район, село Мізяки до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (ДП "ЦСЕНСМ", місто Київ в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Харківська область, Валківський район, село Золочівське про стягнення 56 361,77 грн. за участю представників:

позивача - адвокат Музиченко О.В. ордер № 1014992 від 06.07.2020;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (відповідача) суму основного боргу за Договором № 367-19/2017-ПС про надання послуг від 18 травня 2017 року в розмірі 42 000,00 грн., штрафні санкції в розмірі 4 200,00 грн., в порядку частини другої статті 231 ГК України (пеня в розмірі 1 260,00 грн. та штраф в розмірі 2 940,00 грн.), три проценти річних в розмірі 3 126,77 грн. та інфляційні збитки в розмірі 7 035,00 грн., що разом складає 56 361,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 травня 2020 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1258/20. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 ГПК України.

10 червня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (за вх. № 12966), згідно якого відповідач просить суд витребувати у позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви; призначити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; застосувати позовну давність; відкласти розгляд справи, до закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 19 червня 2020 року клопотання Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін задоволено. Постановлено здійснювати розгляд справи № 922/1258/20 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 06 липня 2020 року.

22 червня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшла відповідь Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича на відзив ДП "ЦСЕНСМ" на позовну заяву (за вх. № 14059), в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану відповідь досліджено та прийнято судом до розгляду; відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 06 липня 2020 року.

Представник Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича, який брав участь в судовому засіданні 06.07.2020, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд також звертає увагу на те, що оригінали доказів, копії яких надані ФОП Партола С.М. до позовної заяви, надані представником позивача та оглянуті судом в судовому засіданні 06 липня 2020 року. Жоден з доказів не викликав у суду сумніву з приводу їх достовірності.

Представник Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в судове засідання 06.07.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи на більш пізніший термін, до закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби - COVID-19 (відзив за вх. № 12966), суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392, з 01.06.2020 послаблено протиепідемічні заходи та, зокрема, дозволено перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Розгляд справи № 922/1258/19 по суті з повідомленням сторін призначено судом саме за клопотанням ДП "ЦСЕНСМ", однак, відповідачем, у даному випадку, не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України неможливості прибуття представника в судове засідання 06 липня 2020 року.

Судом також враховано те, що чинний ГПК України спрямований на забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності. В розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень через механізм подачі заяв по суті справи, якими, згідно статті 161 Господарського процесуального кодексу України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно, ДП "ЦСЕНСМ" у відзиві на позовну заяву у справі № 922/1258/20 сформовано правову позицію відповідача та надано пояснення щодо предмета спору. Водночас, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася; інших документів та пояснень, ніж ті, що містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити, оскільки жодних обставин, які б вказували на існування об`єктивних перешкод для розгляду справи, відповідачем не наведено та судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ФОП Партола С.М. та заперечення ДП "ЦСЕНСМ" проти позову, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

18 травня 2017 року між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі в.о. директора Харківської філії (Замовник) та ФОП Партола С.М. (Виконавець) укладено Договір № 367-19/2017-ПС про надання послуг, переметом якого є послуги Виконавця про дискування, посів і обприскування на Куп`янський СДС, які виконуються технікою Виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки. Виконавець виконує роботи з використанням власних паливно-мастильних матеріалів на площі 80 га.

Вартість і оплата послуг погоджені Сторонами в розділі 2. Договору. Зокрема, згідно пункту 2.1. Вартість послуг Виконавця складає: Дискування - 630 грн/га, площа 25 га; Посів - 325 грн/га, площа 50 га; Обприскування - 200 грн/га, площа 50 га.

Загальна сума цього Договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в п. 2.1 цього Договору, але не може перевищувати 42 000,00 грн. Розрахунки між Сторонами здійснюються на підставі підписаних актів прийому- передачі наданих послуг.

Розрахунки між Сторонами за цим Договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Розрахунки можуть також здійснюватися, будь-яким іншим способом, який не суперечить чинному законодавству (пункти 2.2. - 2.4. Договору).

Згідно пункту 2.5. Договору Замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 1 жовтня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору ФОП Партола С.М. надав Замовнику обумовлені договором послуги на загальну суму 42 000,00 грн., що підтверджується без зауважень підписаним представниками та скріпленим печатками сторін Актом виконаних робіт про надання сільськогосподарських послуг (по Договору № 367-19/2017-ПС від 18.05.2017) від 31 травня 2017 року. Відповідачем погоджено, що роботи виконані якісно і в обмовлені строки.

Разом з тим, за твердженням позивача, оплату за фактично надані ФОП Партола С.М. послуги за Договором № 367-19/2017-ПС відповідачем проведено не було. Наявність у відповідача заборгованості в сумі 42 000,00 грн. підтверджується також складеним та підписаним сторонами Актом звірки взаємних станом за період 18.05.2017 - 24.03.2020 (сальдо кінцеве - 42 000,00 грн.).

З метою досудового врегулювання спору ФОП Партола С.М. направлено на адресу відповідачів Претензію від 24.03.2020, з вимогою провести розрахунок за надані послуги. Однак, вказану претензію залишено без відповіді та без задоволення.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача за Договором № 367-19/2017-ПС про надання послуг від 18 травня 2017 року становить 42 000,00 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" грошового зобов`язання, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції, в порядку частини другої статті 231 Господарського кодексу України, в розмірі 4 200,00 грн., з яких: пеня - 1 260,00 грн. та штраф - 2 940,00 грн.), 3% річних в розмірі 3 126,77 грн. та інфляційні збитки в розмірі 7 035,00 грн. Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Укладений між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії та ФОП Партола С.М. Договір № 367-19/2017-ПС за своєю правовою природою є договором про надання послуг, регулювання якого здійснюється главою 63 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відзиві Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на позовну заяву відповідач зазначив, що у Підприємства відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, а Харківській філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавався дозвіл на укладання спірної угоди та відсутні повноваження директора Харківської філії на її підписання. Крім того, на переконання Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" відповідачем в господарських справах може бути тільки юридична особа, а не філія.

У даному випадку, суд звертає увагу на те, що згідно частини третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, відповідно до чинного законодавства юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Стороною у даній справі є юридична особа - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", від імені якої діє відокремлений підрозділ - Харківська філія Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно також до статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Судом встановлено, що в пункті 4.1.1. Положення про Харківську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого Наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 03.01.2012 за № 21 та погодженого першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України, зазначено, що філія має право: самостійно від імені Підприємства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні.

Відповідно до пункту 4.2 Філія не має права: відчужувати самостійно основні засоби, нерухоме майно, транспортні засоби; випускати облігації, векселі; видавати майнові гарантії третім особам, забезпечені майном Підприємства.

Згідно пункту 5.2.3. філія зобов`язана направляти Підприємству не пізніше, ніж через п`ять днів після укладення договори (зміни та додатки до них), які підписані директором Філії від імені Підприємства. Директор Філії несе персональну відповідальність перед Підприємством за повне, своєчасне і якісне виконання покладених на Філію та нього особисто завдань і повноважень, (пункт 7.3. Положення).

На даний час керівником Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є Алексєєнко Д.В. , який і укладав Договір.

Факт виконання позивачем умов Договору № 367-19/2017-ПС та надання послуг на суму 42 000,00 грн., у даному випадку, підтверджується Актом виконаних робіт про надання сільськогосподарських послуг від 31.05.2017, який є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами Договору (пункт 2.5. - до 01.10.2017) та є таким, що настав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, те що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів оплати заборгованості за Договором № 367-19/2017-ПС про надання послуг від 18.05.2017 не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича в частині стягнення основного боргу в розмірі 42 000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до приписів статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність, відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді інфляційних втрат весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Ознайомившись із розрахунками трьох процентів річних та інфляційних втрат суд звертає увагу на те, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то з урахуванням конкретних обставин справи суд самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Нарахування 3% річних в сумі 3 126,77 грн. є арифметично вірними; інфляційні втрати, за розрахунком суду, складають 7 823,61 грн. Водночас враховуючи те, що нарахування позивача заявлені в розмірі меншому ніж розраховано судом, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 3 126,77 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 035,00 грн. також підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича в частині стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина друга статті 217 ГК України).

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас, посилання позивача на приписи частини другої 231 ГК України, як на підставу для стягнення з відповідача пені та штрафу господарським судом відхиляється, з огляду на таке.

Згідно приписів абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013; аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі 915/507/17, постанові Верховного суду України від 18.06.2019 у справі № 914/891/16 та інш.).

Таким чином, для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" порушено грошове зобов`язання - не проведено розрахунок за надані позивачем послуги, а відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 260,00 грн. та штраф в розмірі 2 940,00 грн., в порядку частини другої статті 231 ГК України.

Також в процесі розгляду справи Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, статтею 258 ЦК України визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами третьою і четвертою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що Замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 01.10.2017. Враховуючи те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо сплати боргу в передбачений Договором № 367-19/2017-ПС строк, він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань з 02 жовтня 2017 року.

За таких обставин, керуючись загальними строками позовної давності (яка становить три роки) та враховуючи, що позов у даній справі подано ФОП Партола С.М. 23 квітня 2020 року, тобто у межах строку позовної давності за основним зобовязанням, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності за основною вимогою.

Крім того, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ФОП Партола С.М. в частині стягнення штрафних санкцій, заява про застосування спеціальних строків позовної давності, що встановлені до вимог про стягнення неустойки також не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обґрунтованість заявлених Фізичною особою-підприємцем Партола Сергієм Миколайовичем позовних вимог у даній справі, судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. (мінімальна ставка судового збору) покладається судом на відповідача і також підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 ГПК України, ФОП Партола С.М. в позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому зазначено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. Однак, відшкодування вказаних витрат позивач не заявляв, доказів на підтвердження розміру таких витрат до суду не подав, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для їх розподілу.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (ДП "ЦСЕНСМ"; місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (місцезнаходження ВП: 63030, Харківська область, Валківський район, село Золочівське; код ЄДРПОУ ВП: 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) суму основного боргу за Договором № 367-19/2017-ПС про надання послуг від 18 травня 2017 року в розмірі 42 000,00 грн., три проценти річних в розмірі 3 126,77 грн., інфляційні збитки в розмірі 7 035,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 4 200,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" липня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/1258/20