Рішення

від 01.07.2020 по справі 685/1278/18

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 685/1278/18

Провадження № 2/669/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Бараболі Н.С.,

з участю: секретаря судового засідання Бульбах Т.М.,

представника позивача Латюка П.Я .

представника відповідача Аксютіна Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП в особі Філії Рідний край приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ Зернопродукт МХП про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, в якому вказав, що його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,761 га з кадастровим номером 6824785000:04:004:0203, що знаходиться на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Після смерті матері, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 березня 2017 року, він /позивач/ став власником даної земельної ділянки. Вступивши у право власності він виявив, що 01 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Зернопродукт МХП був укладений сфабрикований договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, на підставі якого відповідач з 2011 року користується вказаною земельною ділянкою незаконно. Вказав, що рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року, даний договір визнано недійсним у зв`язку із тим, що він не був підписаний ОСОБА_3 . У звязку із тим, що відповідач після набрання чинності даним судовим рішенням у добровільному порядку його не виконував дане рішення 14 серпня 2018 року у частині повернення земельної ділянки було примусово виконано. Вказав, що так, як відповідач з липня 2011 року по 14 серпня 2018 року незаконно володів та використовував належну позивачу земельну ділянку він міг отримувати та отримував доходи в розмірі 80000,00 гривень на рік, а за весь період незаконного користування, тобто за 7 років, цей розмір становить 560000,00 гривень. Просив стягнути із ПрАТ Зернопродукт МХП 560000,00 грвень доходу, який це товариство одержало або могло одержати від незаконного володіння та користування земельною ділянкою.

08 лютого 2019 року представником відповідача ПрАТ "Зернопродукт МХП" подано відзив на позов, в якому ПрАТ Зернопродукт МХП просило відмовити в задоволенні позову, так як вважає, що викладені в позовній заяві обставини, на які посилаються позивачі, є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач зазначає, що недоотримання доходу з не укладенням договору оренди на спірну земельну ділянку за своєю правовою суттю є збитками, які слід доводити у загальному порядку і для застосування якого слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою та збитками і вини). Вказали, що позивачем не додано до позову жодних розрахунків чи будь-яких інших належних та допустимих доказів про отримання відповідачем доходів у заявленому розмірі від користування земельною ділянкою.

ПозивачОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача - адвокат Латюк П.Я. в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП - Аксютін Р.В.в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №306 від 07.03.2017 року є власником земельної ділянки площею 2,7961 га з кадастровим номером 6824785000:04:004:0203, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Земельною ділянкою, власником якої є позивач, користувався відповідач ПрАТ Зернопродукт МХП на підставі договору оренди землі від 01 липня 2011 року, зареєстрованого 28 березня 2012 року у відділі Держкомзему Теофіпольського району, укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ Зернопродукт МХП строком на 10 років.

Згідно рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року №685/486/17, залишеного в силі постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року, визнано недійсним договір оренди від 01 липня 2011 року земельної ділянки площею 2,80 га з кадастровим номером 6824785000:04:004:0203 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району, сторонами якого зазначено ОСОБА_3 та Приватне акціонерне товариство Зернопродукт МХП .

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство Зернопродукт МХП повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,80 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області.

Згідно акту державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 14 серпня 2018 року зобовязаноПАТ Зернопродукт МХП повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,80 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області.

Із зазначених вище обставин, встановлених судовим рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року, акту державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 14 серпня 2018 року, суд приходить до висновку, що земельна ділянка, належна позивачу ОСОБА_2 , фактично перебувала в користуванні ПрАТ Зернопродукт МХП з 01 липня 2011 року по 14 серпня 2018 року.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, факту користування земельною ділянкою позивача.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути від шкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За ч. 1 ст. 390 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Згідно з нормами права, якими унормовані деліктні правовідносини, не вимагається доведення факту використання недобросовісним набувачем чужого майна, а достатньо лише доведення факту незаконного володіння таким майном.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Так, норми Цивільного кодексу України виходять не лише з неправомірності підстав заволодіння недобросовісним набувачем річчю, що саме по собі має призводити до негативних наслідків для нього, а й з такої важливої засади цивільно-правового регулювання, як компенсаційність.

Внаслідок витребування речі із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) відповідно до ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. При цьому власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна. Натомість добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

За п. 2 ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України про наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовують також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. При цьому за ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Крім того, вираз про доходи, які особа мала одержати, слід розуміти аналогічним чином, як і визначення розміру упущеної вигоди (складової збитків, яка не є абстрактною). Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння, як недобросовісний набувач, а від добросовісного набувача з того часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини цивільного, а не земельного характеру.

В обгрунтування своїх позовних вимог у даній справі позивач посилається на положення ч.1 ст.1214 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави та просить стягнути з відповідача безпідставно отримана доходи у сумі 560000,00 гривень.

На підтвердження позовних вимог представником позивача суду надано інформацію щодо середньої урожайності окремих сільськогосподарських культур у Теофіпольському районі за 2010-2017 роки та станом на 01 жовтня 2018 року, однак позивачем не надано доказів та не заявлено клопотання про їх витребування відносно ринкової ціни пропорційно до площі земельних ділянок позивача від продажу вказаного зібраного зерна відповідач отримав або міг отримати дохід.

При цьому позивач ні в позовній заяві, ні в додатках до неї, не надає розрахунку доходів отриманих відповідачем в зазначеному в позові розмірі.

Клопотань про витребування додаткових доказів заявлено не було.

Представником відповідача суду надано середньорічний дохід, визначений згідно додатку 1постанови КМ України від 25 липня 2007 року № 963 про затвердження Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу , згідно якого середньорічний дохід Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП з 2011 року по 2018 рік становить 19662,18 грн.

Судом встановлено, що Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963, яка у п. 4 визначає розрахунок не отриманого власником доходу, тобто майнової шкоди, передбаченої п. ч.1 ст.156 ЗК України, які врегульовують відносини, що перебувають поза межами розглянутого по цій справі спору, що стосується стягнення безпідставно набутого доходу, передбаченого ч.ч. 1 ст.ст. 390, 1214 ЦК України.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ч.1,3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, задовленню не підлягає заява представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 261, 1216, 1218, 1220 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 березня 2017 року позивач є спадкоємцем за законом після смерті померлої ОСОБА_3 11 грудня 2017 року рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області визнано недійсним договір оренди від 01 липня 2011 року між ПАТ Зернопродукт МХП та ОСОБА_3 . До суду позивач звернувся 20 вересня 2018 року, тому строк позовної давності не пропущений.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-14, 76-81, 141, 209-211, 213, 216, 221, 228, 229, 235, 240-242, 258, 259,263-265,268, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 390, 1214 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП в особі Філії Рідний край приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Білогірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 10 липня 2020 року.

Суддя підпис Н. С. Бараболя