Постанова

від 15.09.2021 по справі 685/1278/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 685/1278/18

провадження № 61-14633 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О.В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - приватне акціонерне товариство Зернопродукт МХП ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року у складі судді Бараболі Н. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Талалай О. І., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП (далі - ПрАТ Зернопродукт МХП ) про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , якій на праві власності належала земельна ділянка, площею 2,80 га, кадастровий номер 6824785000:04:004:0203, що розташована на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області.

07 березня 2017 року на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом він став власником вказаної земельної ділянки і виявив, що з 2011 року земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача на підставі сфабрикованого договору оренди землі від 01 липня 2011 року № 90.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року та зобов`язано відповідача повернути йому земельну ділянку. 14 серпня 2018 року відповідач примусово виконав судове рішення.

Отже, з липня 2011 року по 14 серпня 2018 року відповідач незаконно володів, користувався земельною ділянкою та отримував доходи, розмір яких за його підрахунком становив 80 000 грн за рік, а за весь період незаконного користування протягом 7 років - 560 000 грн.

Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статті 1214 ЦК України, ОСОБА_3 просив суд стягнути із ПрАТ Зернопродукт МХП на свою користь 560 000 грн доходу, який відповідач одержав або міг одержати від незаконного володіння та користування належною йому земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,80 га, що розташована на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області за період з 01 липня 2011 року до 14 серпня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено розміру доходу, які відповідач одержав або міг одержати від використання належної позивачу земельної ділянки. ОСОБА_1 надав лише інформацію про середню урожайність окремих сільськогосподарських культур у Теофіпольському районі Хмельницької області за 2010-2017 роки та станом на 01 жовтня 2018 року, однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ринкової ціни сільськогосподарської продукції у відповідний період, від продажу якої відповідач отримав або міг отримати дохід.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником спірної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 березня 2017 року. 11 грудня 2017 року рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області визнано недійсним договір оренди землі від 01 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Зернопродукт МХП . Тому звернувшись до суду з позовом у вересні 2018 року, позивач не пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції правильно виходив із недоведеності позивачем обставин, на які він посилається в обґрунтування позову. Посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на те, що за його підрахунком розмір річного доходу відповідача за користування належної ОСОБА_1 земельною ділянкою становить 80 000 грн, не підтверджено відповідним розрахунком та не ґрунтується на доказах. Надана позивачем інформація про середню урожайність окремих сільгоспкультур в Теофіпольському районі Хмельницької області не є достатнім доказом на підтвердження доходів, які відповідач одержав чи міг одержати, за відсутності даних про те, які саме культури вирощувалися кожного року у період 2011-2018 років на земельному масиві, що включає земельну ділянку позивача, та їх ринкову вартість у відповідний період. Клопотання про витребування у відповідача відповідних доказів позивач не заявляв. Тому є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 686/17335/18, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 685/1278/18 із Білогірського районного суду Хмельницької області.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановлено без повного та всебічного з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Судами не витребувано даних від відповідача про отриманий ним дохід від використання земельної ділянки позивача за період 2011-2018 років. Хибним є твердження судів попередніх інстанцій про ненадання позивачем розрахунку доходів, оскільки такий розрахунок містить позовна заява. Не відповідає дійсності і посилання судів на те, що сторона позивача не заявляла клопотання про витребування у відповідача доказів отриманого ним доходу від використання ділянки позивача, оскільки таке клопотання зазначено у позові і ці докази витребувано ухвалою суду першої інстанції, яка не виконана відповідачем.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ПрАТ Зернопродукт МХП подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 306 від 07 березня 2017 року є власником земельної ділянки, площею 2,7961 га, з кадастровим номером 6824785000:04:004:0203, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаною земельною ділянкою користувалося ПрАТ Зернопродукт МХП на підставі договору оренди землі від 01 липня 2011 року, зареєстрованого 28 березня 2012 року у відділі Держкомзему Теофіпольського району Хмельницької області, укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ Зернопродукт МХП , строком на 10 років.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року у справі № 685/486/17, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року, площею 2,80 га, з кадастровим номером 6824785000:04:004:0203, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, сторонами якого зазначено ОСОБА_3 та ПрАТ Зернопродукт МХП ; зобов`язано ПрАТ Зернопродукт МХП повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Згідно акта державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 14 серпня 2018 року в порядку примусового виконання виконавчого листа, виданого Теофіпольським районним судом Хмельницької області 17 квітня 2018 року № 683/486/17, ПрАТ Зернопродукт МХП зобов`язано повернути ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

З урахуванням обставин, встановлених рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року, суди попередніх інстанцій встановили, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка фактично перебувала у користуванні ПрАТ Зернопродукт МХП з 01 липня 2011 року по 14 серпня 2018 року.

Згідно інформації, наданої ПрАТ Зернопродукт МХП на виконання ухвали Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2018 року про витребування доказів, товариство не веде облік доходів у розрізі земельних ділянок та жодна статистична та податкова звітність не вимагає звітування щодо середньостатистичного доходу від використання 1 га земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому не може надати інформацію щодо отриманого доходу від використання належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 6824785000:04:004:0203 (а. с. 94, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом положень статті 1214 ЦК України особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його у себе, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. Під доходом у даному випадку розуміються гроші або матеріальні цінності, одержувані вказаною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької тощо). При цьому слід враховувати реально отримані або можливі доходи, починаючи з моменту, коли боржник довідався або міг довідатися, що володіє майном без достатньої правової підстави.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Установивши, що ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача доходу, одержаного від безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 2,80 га, кадастровий номер 6824785000:04:004:0203, що розташована на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, не надав суду жодного належного та допустимого доказу про те, що у період з 01 липня 2011 року по 14 серпня 2018 року ПрАТ Зернопродукт МХП одержало чи могло одержати гроші або матеріальні цінності від використання належної ОСОБА_1 земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання ОСОБА_1 на те, що за його підрахунком розмір річного доходу відповідача за користування належною йому земельною ділянкою становить 80 000 грн, не підтверджено відповідним розрахунком та ґрунтується на припущеннях щодо отримання або можливе отримання відповідачем такого доходу.

Суди зауважили, що на підтвердження обставин, на які посилається ОСОБА_1 у позові, позивачем надана лише інформація про середню урожайність окремих сільськогосподарських культур у Теофіпольському районі Хмельницької області за 2010-2017 роки та станом на 01 жовтня 2018 року, яка не є достатнім доказом на підтвердження доходів, які отримав або міг отримати відповідач за відсутності даних про те, які саме культури вирощувалися кожного року у період 2011-2018 років на земельному масиві, що включає земельну ділянку позивача, та їх ринкову вартість у відповідний період.

Відповідно до інформації, наданої ПрАТ Зернопродукт МХП на виконання ухвали Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2018 року, відповідач повідомив, що не веде облік доходів у розрізі земельних ділянок та жодна статистична та податкова звітність не вимагає звітування щодо середньостатистичного доходу від використання 1 га земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Клопотання про витребування інших доказів позивач не заявляв.

Відповідно до частин першої-другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю його позовних вимог.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 686/17335/18, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові. Крім того, у вказаній справі фактичні обставини відмінні від обставин справи, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович