Рішення

від 09.07.2020 по справі 922/573/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/573/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, вул. Тобольська, б. 55А, м. Харків, 61072 до 1. Харківської міської ради, майдан Конституції, б. 7, м. Харків, 61200 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий едельвейс", вул. Вавилова, б. 12, літ. 2, м. Харків, 61045 про визнання незаконним договору за участю представників сторін:

прокурора: Горгуль Н.В. (посвідчення від 29.10.2015 року № 036152);

відповідача 1: Новіков М.С. довіреність № 08-21/1671/2-20 від 08.07.2020 року;

відповідача 2: Терпелюк Є.В. (ордер серія АХ № 1000548 від 07.05.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 - Харківської міської ради, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий едельвейс» про:

- визнання незаконними та скасування пунктів 8, 8.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 20.04.2016 року № 184/16, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Білий едельвейс» наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земельної ділянки, площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного будинку по вул. Молочній, 8-а м. Харкова, із знесенням нежитлової будівлі літ. «Е-1» , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Білий едельвейс» на праві приватної власності;

- визнання незаконними та скасування пунктів 7, 7.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 року № 262/16 «Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Білий едельвейс» для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку, площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017), із знесенням нежитлової будівлі літ. «Е-1» по вул. Молочній, 8-А м. Харкова та щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Білий едельвейс» в оренду вказаної земельної ділянки;

- визнати недійсним договір від 21.10.2016 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017, по вул. Молочній, 8-А м. Харкова, площею 0,1983 га, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білий едельвейс» ;

- витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий едельвейс» земельну ділянку за адресою м. Харків, вул. Молочна, 8-А, площею 0.1983 га. Кадастровий номер 6310138800:02:012:0017 та передати Харківській міській раді.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду 02.03.2020 року позовну заяву Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (вх. № 573/20) залишено без руху.

10.03.2020 року від Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області надійшла заява (вх. № 6192) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду 16.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 922/573/20 здійснюється у порядку загального позовного провадження.

31.03.2020 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 7997) про продовження процесуального строку.

Ухвалою суду 03.04.2020 року задоволено заяву (вх. № 7997 від 31.03.2020 року) відповідача 1 про продовження процесуального строку. Продовжено відповідачу 1 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 12.05.2020 року до 10:00 год. Провести призначене на "14" квітня 2020 року об 10:30 год. підготовче засідання - "12" травня 2020 р. о(б0 11:30 год. Вважати продовженим строк підготовчого провадження на строк карантину до 24.04.2020 року.

06.04.2020 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 8434) на позовну заяву. У якому останній зазначає, що жодних дій, направлених на порушення діючого земельного законодавства, товариство не вчиняло. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України у відповідній редакції станом на 2016 рік.

Тому, за твердженнями відповідача 2, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за п.п. 8, 8.1, 8.2. додатку 1 до рішення 5 сесії ХМР 7 скликання від 20.04.2016 року № 184/16 здійснено не для обслуговування належного на праві власності майна, площею 20,0 кв.м., а у зв`язку із наданням у користування уже сформованої (існуючої) земельної ділянки зі зміною її цільового призначення - для будівництва багатоквартирного житлового будинку, що є законним у відповідності до статті 123 Земельного кодексу України.

У позові наголошується, що незаконність рішення Харківської міської ради полягає у наданні земельної ділянки значно більшої площі, ніж площа розміщеної на ній нежитлової будівлі, що могло б мати місце лише у разі надання земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі. Також зазначає, що станом на дату звернення відповідача 2 до відповідача 1 з листом від 08.04.2016 року, земельна ділянка, кадастровий номер 6310138800:02:012:0017, вже була сформована у площі 0,1983 га та зареєстрована у Державному земельному кадастрі, дата реєстрації 06.12.2005 року. Проектом землеустрою щодо відведення відповідачу 2 земельної ділянки зі зміною цільового призначення навий кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався. Реєстрація сформованої земельної ділянки не скасовувалася.

За твердженнями відповідача 2 на час прийняття рішення відповідачем 1 порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульовано статтею 124 Земельного кодексу України. Відповідно до вимог частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Враховуючи, що на час прийняття оскаржуваних рішень, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 розташований об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності відповідача 2, а саме нежитлова будівля Е-1 право на земельну ділянку не підлягає продажу на земельних торгах. Жодних застережень щодо розміру земельної ділянки чи порядку визначення розміру частина 2 статті 134 не містить.

Також зазначає, що позбавлення товариства права користування земельною ділянкою завдасть господарюючому суб`єкту значних матеріальних збитків. Задоволення позовних вимог у даній справі, становитиме непропорційне втручання у мирне володіння та користування відповідачем 2 своїм майном. Разом з тим, правовим наслідком, який вплине на результат розгляду справи, є встановлення пропуску позовної давності та наслідків її застосування (т. 1, а.с. 104-113).

10.04.2020 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 8887) у якій останній зазначає, що Відповідач 1 не мав законних підстав надавати оспорювань земельну ділянку в оренду відповідачу 2 для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Щодо такої мети, на думку прокурора, взагалі не передбачено можливості отримання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів. Можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду.

При цьому на думку прокурора, площа земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна. А також, може бути дещо більше такої площі, у разі необхідності обслуговування таких об`єктів, та така площа повинна бути обґрунтованою у відповідній технічній документації із землеустрою.

За твердженнями прокурора, у даному випадку відповідачем 2, лише зазначено, що на земельній ділянці по вул. Молочній, 8-А, розташована нежитлова будівля літ. Е-1 , що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до вимог частини 2 статті 134 Земельного кодексу України. В технічній документації відповідача 2 відсутні будь-які документи або аналітичні матеріали, з яких вбачається яка саме площа необхідна для обслуговування нежитлової будівлі. Тому відповідач 1 не міг з наданих матеріалів встановити, яка саме площа потрібна для обслуговування цих будівель, у тому числі з урахуванням вимог чинного законодавства.

На думку прокурора, наміри відповідача 1 та відповідача 2 спрямовані саме на отримання товариством земельної ділянки для нового будівництва, а наявність об`єктів нерухомості використана лише як формальний привід для уникнення процедури земельних торгів. Таким чином, оскаржувані рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а також правових позицій ВСУ, викладених у постановах у справах № 910/4528/15-Г та № 910/1356/13.

Щодо строку позовної давності, прокурором зазначено, що прокурор не є учасником спірних правовідносин, а з документів які подавалися для прийняття оскаржуваного рішення, як і з його змісту зазначені вище порушення не вбачаються. Порушення законодавства та незаконність рішень відповідача 1 прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих документів у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019221090000277 від 25.10.2019 року за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. З огляду на вищезазначене, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України позовну давність пропущено з поважних причин. У зв`язку із чим, просить суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 1, а.с. 135-141).

12.05.2020 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов додатковий відзив (вх. № 10553) на позовну заяву у якому останній зазначає, що прокурор протягом більше 3 років жодних заходів щодо оскарження спірних рішень відповідача 1 не вживав, дій щодо отримання договору від 21.10.2016 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 по вул.. Молочній, 8А в місті Харкові, площею 0,1986 га, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, у тому числі шляхом витребування його у відповідача 2, не здійснював. Позивачем разом із позовною заявою не надано та матеріали справи не містять доказів, що в період перебігу строку позовної давності прокурор звертався до суду .

Також на думку відповідача 2 прокурор невірно застосовую норми матеріального права, а саме статті 134, 135 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України.

За твердженнями відповідача 2, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної вдатності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.09.2018 року у справі № 910/1356/13, а також у постанові від 09.02.2018 року та ухвалі від 20.07.2018 року у справі № 910/4258/15-г, на думку відповідача 2, є безпідставними та вводять суд в оману, оскільки до спірних правовідносин, що були предметом розгляду у вказаних справах, застосовувалось законодавство, яке на час прийняття відповідачем 1 оскаржуваних рішень у справі № 922/573/20 вже не існувало. Так правові висновки Верховного суду у вказаних справах ґрунтувались на застосуванні статті 377 цивільного кодексу України (в редакції Закону України № 435-IV від 16.01.2003 року).

За твердженнями відповідача 2, враховуючи вищевикладене, рішення У 184/16 від 20.04.2016 року та № 262/16 від 06.07.2016 року відповідачем 1 були прийняті у відповідності із вимогами частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 1стиатті 166, частини 2 статті 120 та частини 2 статті 134, частини 2 статті 135 Земельного кодексу України. Посилання позивача на невідповідність розміру земельної ділянки, наданої спірними рішеннями відповідачем 1, є безпідставними та необґрунтованими жодними доказами, оскільки на думку колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного суду, викладеної у постанові від 09.02.2018 року у справі № 910/4528/15-г, навіть до правовідносин, що виникали до 05.11.2009 року питання обґрунтування розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, потребує спеціальних знань та відповідно до частини 2 статті 18-1 Постанови Пленуму Верховного Суду

України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ повинно визначатися шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи із урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, тощо. Проте позивачем така експертиза заявлена не була.

На думку відповідача 2, прокурором невірно застосовані норми матеріального права, а саме статті 387, 388 Цивільного кодексу України при обранні способу захисту та поновленні порушеного права, оскільки однією з позовних вимог є віндикаційна вимога, яка полягає у витребуванні із володіння відповідача 2 земельної ділянки. Згідно із статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, буз відповідної правової підстави заволоділа ним. Положення статті 388 Цивільного од кексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах № 730/556/17 від 22.04.2020 року та № 910/1356/13 від 05.09.2018 року. а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16. У зв`язку із чим, підстави для задоволення позовної вимоги щодо витребування із володіння відповідача 2 земельної ділянки та передання її відповідачу 1 відсутні.

Також відповідач 2 зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. На замовлення відповідача 2 в період з жовтня 2019 року по теперішній час на наданій в оренду земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 підрядником виконуються будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку. При цьому, слід зазначити, що на теперішній час фінансування будівельних робіт за договорами на пайову участь у будівництві вже здійснено здебільшого фізичними особами. Задоволення позовних вимог, становитиме надмірний тягар для відповідача 2. У зв`язку із чим, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Застосувати строки позовної давності, які на час звернення позивача до суду із позовними вимогами сплинули. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати зі справи витрат на правничу допомогу. Разом із додатковим відзивом на позовну заяву, відповідачем надано до суду попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу (т. 1, а.с. 148-163).

Ухвалою суду від 12.05.2020 року поновлено процесуальний строк відповідачу 2 на подання додаткового відзиву (вх. № 10553 від 12.05.2020 року) на позовну заяву. Клопотання (вх. № 8435 від 06.04.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий едельвейс" про відкладення розгляду справи - задоволено. Клопотання (вх. № 8786 від 09.04.2020 року) прокуратури Харківської області про відкладення розгляду справи - задоволено. Клопотання (вх. № 10511 від 12.05.2020 року) Харківської міської ради про відкладення розгляду справи - задоволено. Вважати продовженим строк підготовчого провадження на строк карантину. Підготовче засідання у справі № 922/573/20 відкладено "11" червня 2020 р. о(б) 11:30 год.

14.05.2020 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 10917) у якому останній, зазначає, що відповідач 1 вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що пред`явлені за відсутності порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Прокурор посилаючись на статті 134, 135 Земельного кодексу України, вказує, що земельна ділянка площею 0,1983 га в частині перевищення площі 0,0020 га повинна бути передана в оренду відповідачу 2 лише на конкурентних засадах (шляхом проведення земельних торгів).

Відповідач 1 зазначає, що з попереднім власником нежитлової будівлі Е-1 не було укладено договору оренди землі, інші особи також не звертались для оформлення права користування, а отже відсутні підстави для застосування норми, щодо переходу права користування земельною ділянкою на тих самих умовах, що і у попереднього землекористувача. Земельна ділянка саме для обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А взагалі не формувалась, межі її не встановлювалися, кадастровий номер не визначався, а тому доводи прокурора про те, що зазначена будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,0020 га є необґрунтованими та безпідставними.

Також відповідач 1 зазначає, що частина 2 статті 134 Земельного кодексу України не містить обмежень щодо подальшого використання земельної ділянки. Тому на час прийняття оскаржуваних рішень, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 розташований об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичної особи відповідача 2, а саме нежитлова будівля літ. Е-1 право на земельну ділянку не підлягає продажу на земельних торгах. Жодних застережень, щодо розміру земельної ділянки чи порядку визначення розміру частина 2 статті 134 Земельного кодексу України не містить.

На думку відповідача 1, оскаржувані рішення Харківської міської ради були прийняті на підставі статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статей 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та керуючись Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а отже відповідають вимогам чинного законодавства та компетенції органу, що його видав.

Межі, площа та цільове призначення земельної ділянки були визначені відповідно до вимог діючого законодавства. Проект землеустрою було погоджено відповідними службами в порядку визначеного діючим законодавством та затверджено Харківською міською радою.

Зазначена земельна ділянка розташована за межами червоних ліній по вул. Молочній. Передача в оренду вищевказаної земельної ділянки відповідачу 2 була здійснена за договором оренди землі укладеного 21.10.2016 року, що випливає із статті 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 року № 262/16. На момент підписання договору оренди землі та проведення державної реєстрації ця земельна ділянка не перебувала у приватній власності або користування інших осіб. У зв`язку із чим, рішення відповідача 1 від 20.04.2016 року № 184/16 та від 06.07.2016 року № 262/16, є вмотивованими, правомірними та такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства України та просить суд, увалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 187-197)

11.06.2020 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 13719) про надання доказів та долучення їх до матеріалів справи (т. 1, а.с. 221-238, т. 2 а.с. 1-171).

Ухвалою суду від 11.06.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 02.07.2020 року о(б) 13:45 год.

02.07.2020 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 15118) про застосування строків позовної давності, у якій останній, просить суд, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 2, а.с. 184-189).

Ухвалою суду від 02.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 922/573/20. Призначено справу до розгляду по суті на 09.07.2020 року.

09.07.2020 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 15707) у якій, останній зазначає, що прокурор не є учасником спірних правовідносин. Порушення законодавства та незаконність рішень відповідача 1 прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих документів у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019221090000277 від 25.10.2019 року за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. В рамках вказаного кримінального провадження у Харківській міській раді, ГУ Держгеокадастру у Харківській області та інших установах відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкові від 31.10.2019 року (справа № 638/16749/19) проведені тимчасові доступи з вилученням документів, на підставі яких були прийняті рішення щодо надання прав на ряд земельних ділянок. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З огляду на зазначене, пред`являючи позов, місцева прокуратура дізналась про порушення земельного законодавства саме з вивчення отриманих в ході досудового розслідування документів (технічної документації, проекту землеустрою тощо). Прийняття оскаржуваного рішення, внаслідок якого спірна ділянка незаконно перейшла в користування відповідача поза конкурсом, порушує право власності територіальної громади м. Харкова на спірну земельну ділянку. У зв`язку із чим, просить суд, заяву відповідача про застосування строку позовної давності залишити без задоволення.

09.07.2020 року від відповідача 1 надійшло клопотання (вх. № 15797) про долучення до матеріалів справи копії документів у підтвердження повноважень на представника.

09.07.2020 року від прокурора надійшло клопотання (вх. № 15798) про долучення до матеріалів справи копії посвідчення на прокурора.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні прокурор надав пояснення щодо позовних вимог, та зазначив, що відповідач 1 не мав законних підстав надавати земельну ділянку в оренду відповідачу 2 для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Щодо такої мети, на думку прокурора, взагалі не передбачено можливості отримання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.

Щодо площі земельної ділянки, яку було передано відповідачем 1 відповідачу 2, прокурор зазначив, що площа земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна. А також, може бути дещо більше такої площі, у разі необхідності обслуговування таких об`єктів, та така площа повинна бути обґрунтованою у відповідній технічній документації із землеустрою. А тому, надання земельної ділянки значно більшої площі, ніж площа розміщеної на ній нежитлової будівлі, не відповідає вимогам законодавства. У зв`язку із чим, просив суд, застосувати висновки викладені у прийнятих Верховним судом постановах у справах № 910/1356/13 та № 910/4528/15-г.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача 1 проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні. Також відповідачем 1 підтриману надану до суду заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача 2 проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні. Також зазначив, що прокурором взагалі не наведень будь-якої норми законодавства щодо розміру земельної ділянки чи порядку визначення такого розміру. За твердженнями відповідача 2, оскільки час прийняття оскаржуваних рішень, на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності відповідача 2, а саме нежитлова будівля Е-1 право на земельну ділянку не підлягає продажу на земельних торгах.

Щодо понесених судових витрат на правничу допомогу, відповідач 2 зазначив, що відповідні докази будуть надані протягом 5 ти днів з моменту винесення рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та прокурора, судом встановлено наступне.

Як зазначає прокурор, Харківською місцевою прокуратурою № 1 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019221090000277 від 25.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачено частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. В рамках вказаного кримінального провадження у Харківській міській раді, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та інших установах проведені тимчасові доступи з вилученням документів, на підставі яких були прийняті рішення щодо надання прав на ряд земельних ділянок.

Згідно договору купівлі-продажу від 12.04.2016 року № 552 та договору купівлі продажу від 12.04.2016 року № 554 нежилова будівля літ. Е-1 м. Харків, вул. Молочна, 8 загальною площею 20 кв.м. належить Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс (відповідач 2) (т. 1, а.с. 50-51).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс (відповідач 2) 08.04.2016 року звернулось до Харківської міської ради (відповідач 1) із листом про надання в оренду земельної ділянки площею 0,1983 га, кадастровий номер № 6310138800:02:012:0017 для будівництва багатоквартирного житлового будинку зі зносом нежитлової будівлі літ Е-1 по вул. Молочній, 8-А з визначенням адреси земельної ділянки (т. 1, а.с. 44).

Відповідно до пункту 8.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 20.04.2016 року № 184/16 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) із земель територіальної громади міста Харкова для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку по вул. Молочній, 8-А, зі знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс на праві приватної власності (т. 1, а.с. 42).

Згідно підпунктів 7.1., 7.2., 7.3., 7.4., пункту 7 додатку рішення Харківської міської ради 7 сесії 7 скликання Про надання земельних ділянок для будівництва від 06.07.2016 року № 262/16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку , за знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А. Змінено цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) на для будівництва багатоквартирного житлового будинку . Переведено земельну ділянку площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) по вул. Молочній, 8-А із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова, площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку, зі знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А до 31.12.2021 року (т. 1, а.с. 43).

21.10.2016 року між Харківською міською радою (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс (відповідач 2) було укладено договір оренди землі (т. 1, а.с. 38-40).

Відповідно до пункту 8, договір укладено строком до 31.12.2021 року.

В оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) загальною площею 0,1983 га у тому числі ріллі-га, багаторічних насаджень-га, сіножатей-га, пасовищ-га, лісів-га, під забудовою -га, інших угідь 0,1983 га (площа забудови земельної ділянки зазначена у плані земельної ділянки згідно з експлікацією земельних угідь (пункт 2 договору).

Як зазначає прокурор, площа забудови становить 0,0020 га, при тому що площа земельної ділянки, яка виділена відповідачу 2 становить - 0,1983 га, тобто більше в 99,15 разів.

В землевпорядній документації наявні копії договорів купівлі-продажу, які підтверджують, що відповідач 2 є власником вказаної будівлі, яка розташовано за адресою: м. Харків, вул. Молочна, 8-А. Проте, у зазначених договорах купівлі-продажу будь-які відомості щодо земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля, не вказані. Крім того, з копії технічного паспорту на вказану будівлю, вбачається загальна площа будівлі літ. Е-1 складає 20 кв.м., будь-які дані про земельну ділянку у вказаному технічному паспорті відсутні. Таким чином, на думку прокурора, площа земельної ділянки від вказаною будівлею складає 20 кв.м., що складаю лише 1 % від загальної площі земельної ділянки.

У зв`язку із чим, прокурор вважає вказане рішення Харківської міської ради про перечу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 не відповідає вимогам законодавства, зокрема статтям 124, 134, 135 Земельного кодексу України, оскільки право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 повинно було бути надано на підставі земельних торгів, що стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Відповідно до вимог статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Такі ж положення закріплені в статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами частини З статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради від 20.04.2016 року № 184/16 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів (пункт 8.1.) Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) із земель територіальної громади міста Харкова для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку по вул. Молочній, 8-А, зі знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс на праві приватної власності (т. 1, а.с. 42).

Згідно підпунктів 7.1., 7.2., 7.3., 7.4., пункту 7 додатку рішення Харківської міської ради 7 сесії 7 скликання Про надання земельних ділянок для будівництва від 06.07.2016 року № 262/16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку , за знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А. Змінено цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) на для будівництва багатоквартирного житлового будинку . Переведено земельну ділянку площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) по вул. Молочній, 8-А із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова, площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку, зі знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А до 31.12.2021 року (т. 1, а.с. 43).

Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України рішення про надання земельної ділянки приймаються відповідною радою у місячний строк, з моменту надходження проекту відведення земельної ділянки за наслідками його розгляду.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу 2 був розроблений та погоджений з усіма необхідними службами (т. 2, а.с. 22-66).

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб

Отже, чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження земельних ділянок комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків відчуження земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Вказане кореспондується зі статтею 120 Земельного Кодексу України.

Тому, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

При цьому, норми чинного законодавства не встановлюють порядок визначення або нормативи визначення розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.

Судом встановлено, що твердження прокурора, про розмір земельної ділянки, на отримання якої має право відповідача 2, не може перевищувати 0,0020 га (виключно площу під будинком) не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та спростовується матеріалами справи.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стреч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади (у даному випадку за договором оренди).

Як вбачається із матеріалів справи, на земельній ділянці з кадастровим номером № 6310138800:02:012:0017 розташований об`єкт нерухомого майна, що належить на власності відповідачу 2, згідно договору купівлі-продажу від 12.04.2016 року (за номером запису про право власності №14128928, яке зареєстровано в реєстрі № 552) та договору купівлі продажу від 12.04.2016 року(за номером запису про право власності №14129369, яке зареєстровано в реєстрі № 554) нежитлова будівля літ. Е-1 загальною площею 20 кв.м. (т. 1 а.с. 31-32, т. 2, а.с. 10-13) , що виключає відчуження вказаної земельної ділянки з кадастровим номером № 6310138800:02:012:0017 виключно на конкурентних засадах.

Тому посилання прокурора на правову позицію викладену у постанові Верховного суду України у справі № 910/1356/13 не приймається судом.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності відповідача 1 та відповідача 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України ).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі №6-68цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах зазначив, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-178цс15.

Відповідно до пункту 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 року (яка є чинною), позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

В пункті 2.1. зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Пунктом 2.2. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки суд відмовляє позивачу у позові по суті, у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідачем 2 у наданому до суду додатковому відзиву (від 12.05.2020 року вх. № 10553 т. 1, а.с. 148-167) зазначено, що попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу за договором про надання професійної правничої допомоги № 07/05/2020-1 від 07.05.2020 року у справі № 922/573/20 складає 25 500, 00 грн. Детальний опис виконаних робіт (надання послуг), договір № 07/05/2020-1 від 07.05.2020 року із додатками, акт приймання-передачі наданих робіт (послуг), рахунок на оплату, докази їх оплати (платіжні доручення або меморіальні ордери) будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або з поважних причин після розгляду справи по суті, у зв`язку із чим, відповідач 2 у пункті 4 прохальної частини зазначено про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати зі сплати витрат на правничу допомогу.

Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно частин 1-2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 38 465, 10 грн. у даній справі покладається на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 21, 377 Цивільного кодексу України; статтею 120, 122, 137 Земельного кодексу України, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, вул. Тобольська, б. 55А, м. Харків, 61072);

відповідач 1: Харківська міська рада (майдан Конституції, б. 7, м. Харків, 61200, ЄДРПОУ 04059243);

відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий едельвейс" (вул. Вавилова, б. 12, літ. А2, м. Харків, 61045, ЄДРПОУ 39948046).

Повне рішення складено "14" липня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова