Ухвала

від 14.07.2020 по справі 420/6072/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6072/20

У Х В А Л А

14 липня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0010750511 від 14.04.2020 року.

Заявник просить прийняти рішення про відстрочення судового збору, яке обґрунтовує наступним.

За об`єктивних умов, що склалися, ПрАТ ПМК-15 Дунайводбуд немає змоги наразі сплатити судовий збір за поданим адміністративним позовом, додатком до якого слугує ця заява. Ці обставини зумовлені, зокрема, виникненням епідемії, спричиненої вірусом CPVID-19.

Позивач здійснює діяльність за наступними кодами КВЕД (згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Та громадських формувань, далі за текстом - ЄДР):

42.91 Будівництво водних споруд;

43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.;

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний);

42.21 Будівництво трубопроводів.

Оскільки провадження зазначених видів господарської діяльності не є дозволеним на протязі дії карантинних заходів, позивач був змушений з 12.03.2020 року по 22.05.2020 року призупинити господарську діяльність, наслідком чого стали численні фінансові збитки для нього. Ця обставина, зокрема, зумовлює необхідність у постановленні перед судом питання про можливість відстрочення сплати судового збору за адміністративним позовом, додатком до якого є ця заява.

Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

Разом з тим, слід враховувати, що майновий стан (важкий) сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, які в даному випадку позивачем не надані.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі , право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia ) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ Kniat v. Poland від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ Jedamski and Jedamska v. Poland від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.