Рішення

від 13.07.2020 по справі 460/161/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2020 року м. Рівне №460/161/20 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доБерезнівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Березнівської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Березнівської міської ради від 20 листопада 2019 року за №602 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років, орієнтовною площею 0,6455 га, в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації м. Березне, згідно з ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Березнівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га для обслуговування насосної станції (реєстраційний номер нерухомого майна 142124550) в АДРЕСА_1 Г для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Мотивуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначав, що він, як власник нерухомого майна, звернувся до органу місцевого самоврядування для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду під даним нерухомим майном. Проте, рішенням Березнівської міської ради від 20.11.2019 №602 йому було протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації м. Березне, згідно з ч.3 ст.123 Земельного кодексу України. Вказував, що підставою винесення даного рішення відповідачем визначено підсумки роботи внутрішньої комісії Березнівської міської ради з проведення обстеження земель комунальної власності м. Березне, з метою встановлення фактичної площі земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна для передачі в оренду. Разом з тим, позивач вважав створення комісії з обстеження земель комунальної власності м. Березне розпорядженням голови Березнівської міської ради від 28.10.2019 № 69 незаконним. Висновки та документи цієї комісії, зокрема, протокол, на підставі якого Березнівська міська рада прийняла спірне рішення, не є законними, а тому, не можуть братися до уваги при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Наголошував, що саме на постійну комісію з питань земельних ресурсів, екології, охорони навколишнього середовища Березнівської міської ради покладено обов`язок щодо складення висновків з земельних питань. При цьому, ОСОБА_1 зазначав про безпідставність посилання органу місцевого самоврядування у спірному рішенні на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації. Вказував, що наданими відповідачу документами підтверджується належність на праві власності позивачеві насосної станції на бажаній земельній ділянці, а також те, що поруч з насосною станцією знаходяться авто гаражі,які також йому належать. Зазначав, що детальний план міста Березне не затверджено. У відповідності до вимог чинного законодавства, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи. Для обслуговування насосної станції та всіх її складових необхідна спірна земельна ділянка. Однак, відповідачем при прийнятті незаконного рішення, дані обставини не були враховані. Також наголошував, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку комунальної власності, на яку він претендує, не зареєстровано будь-які обтяження прав на неї, обмеження у її використанні. Також відсутні відомості, що там знаходиться дорога. За наведеного у сукупності, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 29.01.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.02.2020 на 15:15 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву з доповненнями, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування своєї позиції, що позовні вимоги є безпідставними, ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях та формальних міркуваннях ОСОБА_1 . З покликанням на норми права, вказував на те, що державою для органів місцевого самоврядування встановлено правову, організаційну та матеріально-правову самостійність і вони вправі вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучено із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу. При цьому зазначав, що міський голова не тільки уповноважена посадова особа відповідної ради, але й особа наділена, як самостійними, так і представницькими функціями органу місцевого самоврядування. Постійні комісії міської ради є самостійними у своїй діяльності, члени яких можуть запрошувати на свої засідання представників громадськості, вчених і спеціалістів або керівників підзвітних комунальних закладів. Рекомендації постійних комісій можуть готуватись, як під час спільного засідання із запрошеними, так і за їх відсутності, при цьому попередньо розглянувши відповідні питання членами постійної комісії. Тому, під час розгляду 18.11.2019 постійною комісією з питань земельних ресурсів, екології, охорони навколишнього середовища проекту рішення "Про надання дозволів виготовлення землевпорядної документації", яке було внесено до порядку денного позачергової сесії Березнівської міської ради на 20.11.2019, було враховано результати роботи (акт обстеження від 31.10.2019) комісії з проведення обстеження земель комунальної власності м. Березне з метою встановлення фактичної площі, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості і майна для передачі в оренду, затвердженої розпорядженням міського голови від 28.10.2019 №69, з подальшим розглядом питання на сесії міської ради. Водночас, відповідачем повідомлено, що під час проведення обстеження земель комунальної власності м. Березне було встановлено, що ОСОБА_1 здійснив самовільне зайняття земельної ділянки земель запасу міської ради, шляхом самовільного будівництва приміщень для складування та переробки деревини, а також те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації м. Березне, оскільки на такій запроектовано дорогу. Відповідач наголошував, що в провадженні СВ Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження за фактом самовільного зайняття земельної ділянки. За таких обставин, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.57-61; 83-84).

20.02.2020 підготовче судове засідання відкладено до 20.03.2020 до 11:00 год.

Ухвалою суду від 20.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №460/161/20 на тридцять днів. Підготовче судове засідання у справі відкладено до 24.04.2020 до 09:30 год.

Ухвалою суду від 24.04.2020 підготовче судове засідання в адміністративній справі №460/161/20 відкладено до 18.05.2020 до 15:15 год.

Ухвалою суду від 18.05.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 24.06.2020 на 14:30 год.

21.05.2020 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.121-123).

Ухвалою суду від 24.06.2020 вирішено перейти до розгляду справи №460/161/20 в порядку письмового провадження.

Повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.10.2018 з індексним номером: 142124550, ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: насосної станції з спорудами, реєстраційний №1671138856204 (а.с.13).

11.07.2019 та повторно 17.10.2019 позивач звернуся до відповідача з заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під власними об`єктами нерухомого майна, в яких просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,55 га та 0,6455 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ-11.02) за рахунок земель комунальної власності Березнівської міської ради під об`єктом нерухомості ОСОБА_1 (насосна станція зі спорудами) по АДРЕСА_1 (а.с.25, 31, 32).

У заяві від 17.10.2019 (отримана відповідачем 22.10.2019) ОСОБА_1 просив врахувати, що попередньо 29.08.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Держархбудінспекції у Рівненській області повідомила Березнівську міську раду про те, що "параметри та технічні характеристики насосної станції, авто гаражу літ "М-1", навісу літ "Т", навісу "П", навісу "Р" по вул.Андріївська, 73Г в м.Березне відповідають зазначеним у технічних паспортах від 19.07.2019 та від 08.10.2018. Відповідно до витягу з ЄДР речових прав на нерухоме майно від 22.10.2018 №142124550 ОСОБА_1 є власником насосної станції по АДРЕСА_2 Андріївська, АДРЕСА_1 Г в м. Березне". Дані обставини позивачем визначено, як такі, що доводять правомірність звернення власника нерухомого майна до органу місцевого самоврядування для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки під даним нерухомим майном. Враховуючи наведене, просив розглянути дану заяву та прийняти відповідне рішення.

До заяви позивачем долучено витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, технічного паспорту на нерухоме майно, графічні матеріали з території Березнівської міської ради з нанесенням земельної ділянки площею 0,6455 га та орієнтовного бажаного місця розташування земельної ділянки.

22.10.2019 ОСОБА_1 подано відповідачу письмові доповнення до заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під власними об`єктами нерухомого майна від 17.10.2019, отриманої Березнівською міською радою 22.10.2019 (а.с.26).

У вказаних доповненнях позивач, у зв`язку з допущенням описки, просив читати прохальну частину заяви в наступній редакції: "Відповідно до ст.93, 122, 123, 154 ЗКУ прошу надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0155 га для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ-11.02) за рахунок земель комунальної власності Березнівської міської ради під об`єктом нерухомості ОСОБА_2 (артсвердловина з водопровідними колодязями - складові насосної станції, реєстраційний номер нерухомого майна №142124550) по АДРЕСА_3 . Андріївська 73 Г в м. Березне".

Розпорядженням міського голови Березнівської міської ради від 28.10.2019 №69 створено комісію для проведення обстеження земель комунальної власності м. Березне, з метою встановлення фактичної площі земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна для передачі в оренду (далі - Комісія). Зазначеним розпорядженням Комісію зобов`язано після проведення обстеження земель комунальної власності в м. Березне з метою встановлення фактичної площі земельної ділянки, необхідної для розміщення та експлуатації нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , подати відповідну інформацію на розгляд сесії (а.с.28, 85).

Листом від 29.10.2019 №1248/02-19 відповідач повідомив позивача про створення Комісії та про те, що 31.10.2019 об 11:00 год. буде проведено обстеження відповідних земель запасу Березнівської міської ради (а.с.86).

31.10.2019 Комісією було складено акт обстеження земельних ділянок (а.с.87; далі - Акт обстеження).

В Акті обстеження зазначено, що 31.10.2019 Комісією було проведено обстеження земель запасу Березнівської міської ради, що межують з земельними ділянками ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5620455101:01:006:0250) та земельною ділянкою ТОВ "Деревопереробна компанія "ЗЕЛЕНИЙ СВІТ" (кадастровий номер 5620410100:01:006:0362).

Обстеження проводяться з метою перевірки відповідності фактичного використання даних земельних ділянок до містобудівної документації міста Березне.

Після вивчення матеріалів, наданих ОСОБА_1 , та відповідності їх містобудівній документації м. Березне Комісія встановила:

-що ОСОБА_1 вже отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою під об`єктом нерухомого майна (трансформаторна підстанція, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1861627256204), згідно рішення Березнівської міської ради №573 від 13.08.2019, тому дану заяву не розглядати;

-бажане місце розташування земельної ділянки площею 0,6455 га згідно додатку до заяви № І-507/02-15 від 22.10.2019 не відповідає містобудівній документації м. Березне. На даній земельній ділянці запроектована дорога, а також у зв`язку з відкритим органами поліції провадженням по факту самовільного зайняття земельної ділянки на якій знаходяться об`єкти самовільної забудови, комісія пропонує відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду;

-земельна ділянка під складовою частиною об`єкта нерухомого майна, а саме артсвердловиною та насосною станцією (реєстраційний номер об`єкта - 1671138856204), обмежень та обтяжень не має, тому Комісія рекомендує надати дозвіл Іванову Ю.В. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га відповідно до заяви І- 508/02-15 від 22.10.2019.

Протоколом спільного засідання постійних комісій Березнівської міської ради від 18.11.2019, після заслуховування позивача, спеціаліста 1 категорії міської ради та міського голови з питань надання ОСОБА_3 . ОСОБА_4 дозволів на виготовлення землевпорядної документації, ухвалено проект рішення міської ради "Про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації" (а.с.29)

За результатами розгляду заяв позивача, керуючись протоколом Комісії, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.118, 124 Земельного кодексу України, ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Березнівська міська рада рішенням "Про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації" від 20.11.2019 №602 вирішила:

1) надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в межах міста АДРЕСА_4 б орієнтовною площею 0,09 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля);

2) відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації м. Березне, згідно з ч.3 ст.123 Земельного кодексу України (а.с.24, 62).

Не погоджуючись з рішенням відповідача в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями ст.123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з ч.1, 3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом ст.59 Закону №280/97-ВР вбачається, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З аналізу наведених норм чинного законодавства та в контексті спірних правовідносин вбачається, що процедура отримання в оренду земельної ділянки розпочинається із подання повноважними суб`єктами відповідного клопотання (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою). Водночас, належною та законодавчо передбаченою реакцією відповідного суб`єкта владних повноважень (місцевої ради) є виключно розгляд по суті вказаного клопотання на пленарному засіданні ради та прийняття відповідного рішення (ст.59 Закону №280/97-ВР) як окремого правового акту індивідуальної дії, та виключно про надання відповідного дозволу саме на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки або відмову в цьому з відповідним мотивуванням.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 в справі №823/15531/16, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

Як встановлено судом, звернення з даною позовною заявою обумовлено тим, що з прийняттям спірного рішення відповідачем ОСОБА_1 вважає порушеним своє право на користування земельної ділянкою як власника нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці.

Спірне рішення Березнівської міської ради було прийняте з урахуванням висновків Комісії, викладених в Акті обстеження від 31.10.2019, та за результатами спільного засідання постійних комісій Березнівської міської ради від 18.11.2019, відображеного у відповідному протоколі засідання.

На переконання позивача, прийняття оскаржуваного рішення на підставі підсумків роботи Комісії є незаконним, оскільки відповідно до вимог Закону №280/97-ВР органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету є постійні комісії ради, а створення жодних інших комісій головою ради не передбачено.

Проте, питання правомірності прийняття розпорядження міського голови Березнівської міської ради від 28.10.2019 №69, і, відповідно, створення комісії для проведення обстеження земель комунальної власності м. Березне, з метою встановлення фактичної площі земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна для передачі в оренду, не є предметом розгляду в межах даної адміністративної справи.

Суд зазначає, що згідно з приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Поряд з цим, суд наголошує, що діючим законодавством постійну комісію міської ради не наділено повноваженнями остаточно розглядати по суті питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та приймати відповідні рішення про надання або про відмову у наданні такого дозволу.

Згідно з ч.10 ст.47 Закону №280/97-ВР за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З наведеного вбачається, що постійні комісії за результатом своєї роботи надають лише висновки і рекомендації, що не мають імперативного характеру до виконання іншими суб`єктами (за виключенням обов`язковості лише розгляду рекомендацій органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані ч.11 ст.47 Закону №280/97-ВР), а отже такі висновки та рекомендації не можуть вважатися рішенням суб`єкта владних повноважень по суті поставленого питання та не можуть підміняти таке рішення повноважного органу.

Відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою оформлена рішенням Березнівської міської ради і саме його відповідність визначеним законом підставам для відмови в наданні відповідного дозволу є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Як було зазначено вище, підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначені в ч.3 ст.123 ЗК України, якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що в межах спірних правовідносин підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачем визначено невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації м. Березне, згідно з ч.3 ст.123 ЗК України.

В Акті обстеження від 31.10.2019, протоколі спільного засідання постійних комісій Березнівської міської ради від 18.11.2019 та у відзиві на позовну заяву відповідач на підтвердження обґрунтованості спірного рішення вказував, що бажане для позивача місце розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації м. Березне, оскільки на такій запроектовано дорогу. На підтвердження зазначеного долучив викопіювання з містобудівної документації (а.с.70-73, 88-89).

Проте, в оспорюваному рішенні відсутні обґрунтовані посилання, яким же саме вимогам містобудівної документації м. Березне не відповідає земельна ділянка.

З долучених відповідачем до матеріалів справи доказів судом встановлено, що у 1996 році Державним інститутом проектування міст "Містпроект" м.Львів розроблено Генеральний план м.Березне, який рішенням Березнівської міської ради від 27.03.2013 №357 визнано придатним для подальшого використання (а.с.63).

У той же час, доказів розроблення та затвердження детального плану території м.Березне відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

За вимогами п.1 ч.3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалося позивачеві на праві власності належить насосна станція, складовим якої є п`ять водопровідних колодязів ВК-1/Пг, ВК-2, ВК-3, ВК-4/ПГ, ВК-5/Пг; В 1,2,3 водопроводи діаметром 50 мм довжиною відповідно 160,3 25,6 139,4 м. Також до складу даного об`єкту нерухомості входять артсвердловина на водонапірна башта. Поруч з насосною станцією знаходяться авто гаражі, які також належать позивачеві.

Отже, на бажаній для відведення позивачем земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке відповідно до реєстраційних даних в складі певних будівель та споруд зареєстроване за позивачем. Доказів наявності будь-яких обтяжень чи обмежень на відповідне майно матеріали справи не містять.

Тому, з огляду на відсутність детального плану території м. Березне, відсутність обтяжень та обмежень на використання земельної ділянки, наявністю на ній власного нерухомого майна, а також з огляду на законодавчо визначені підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 незаконно відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Правомірність свого рішення відповідач також обґрунтовує самовільним захопленням позивачем спірної земельної ділянки.

Втім, суд зауважує, що дані обставини в спірному рішенні також не відображені, не підтверджені належними, допустими і достатніми доказами, не входять в предмет доказування в межах спірних правовідносин та не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у відповідності до вимог чинного законодавства.

За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що спірне рішення Березнівської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Березнівської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Втім, повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі № К/31204/15).

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 в справі №819/570/18.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, Березнівська міська рада має виключні повноваження щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду.

Як встановлено судом, Берзнівською міською радою вирішено клопотання позивача шляхом прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду.

Застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Висновки аналогічного характеру викладені у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №812/1313/18.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі " ОСОБА_5 проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Враховуючи, що в межах даної адміністративної справи уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні, а також те, що таке рішення судом визнано протиправним і скасовано, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, з огляду на що така позовна вимога підлягає до задоволення також.

Водночас, суд зауважує, що отримання такого дозволу не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17 та від 19.06.2018 в справі № 806/2982/17.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності, за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується наступним.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 840,80 грн.

Крім того, 24.06.2020 представником позивача подано клопотання, в якому вона просила вирішити питання про розподіл судових витрат, які окрім судового збору складаються з витрат на правничу допомогу адвоката, про що долучено до матеріалів справи відповідні докази.

На підтвердження фактичного понесення таких витрат в період з 15.01.2020 по 24.06.2020 у сумі 6800, 00 грн. стороною позивача долучено до матеріалів справи: ордер серії РН-887 №37 від 26.12.2019 (а.с.10), договір про надання правової допомоги від 04.07.2019 №15 (а.с.11, 135), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 03.03.2014 №1081 (а.с.12), додаткову угоду №1 від 24.06.2020 до договору про надання правової допомоги №15 від 04.07.2019 (а.с.136), акт приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги №15 від 04.07.2019 та додаткової угоди №1 від 24.06.2020 (а.с.137), квитанцію до прибуткового касового ордера від 24.06.2020 №024/06 (а.с.138) .

Положеннями п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того, ч.6 та ч.7 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оцінюючи співмірність заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI та ст.28, 29, 30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

При цьому, суд враховує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належним чином, та є співмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та підлягає розподілу за наслідками судового розгляду справи.

Таким чином, до складу судових витрат відноситься вартість адвокатських послуг у сумі 6800,00 грн.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Березнівської міської ради (вул. Київська, 5, м. Березне, Березнівський район, Рівненська область, 34600, код ЄДРПОУ 04387823) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Березнівської міської ради від 20.11.2019 №602 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації м. Березне, згідно з ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Березнівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га для обслуговування насосної станції в м АДРЕСА_1 Г для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Березнівської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Березнівської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6800,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 13 липня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін