Постанова

від 05.11.2020 по справі 460/161/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року ЛьвівСправа № 460/161/20 пров. № А/857/9987/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засіданні Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у адміністративній у справі № 460/161/20 за позовом ОСОБА_1 до Березнівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

13.01.2020 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березнівської міської ради, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20 листопада 2019 року за №602 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років, орієнтовною площею 0,6455 га, в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації м. Березне, згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України;

зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га для обслуговування насосної станції (реєстраційний номер нерухомого майна 142124550) в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Березнівської міської ради від 20.11.2019 №602 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації м. Березне, згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Зобов`язано Березнівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 0,6455 га для обслуговування насосної станції в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Березнівської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Березнівської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6800,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим без дотримання вимог чинного законодавства України, Березнівська міська рада оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та закрити провадження у справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Березнівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі № 460/161/20 залишено без змін.

Представник позивача Тихончук Л.Х. звернулася до апеляційного суду із заявою про відшкодування судових витрат понесених позивачем у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання про відшкодування судових витрат у відповідності до вимог ст. 124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання клопотання не направляли.

В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до переконання про задоволення клопотання про відшкодування судових витрат.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» , від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» , від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивачем долучило договір про надання правової допомоги №15 від 04.07.2019, укладений між Адвокатським бюро «Лесі Тихончук» та ОСОБА_1 , за яким бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, згідно з переліком, закріпленим пунктом 1.1 Договору.

08.10.2020 Адвокатським бюро «Лесі Тихончук» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги №15 від 04.07.2019, згідно з яким сторони домовились, що вартість послуг щодо надання правової допомоги по супроводу адміністративної справи №460/161/20 у Восьмому апеляційному адміністративному суді становить 2500 грн.

Ця сума складається з надання такої правової допомоги позивачу, як:

1) підготовка відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - час надання послуги становить 3 години, вартість 1500 грн;

2) слухання справи - 1 судодень, вартість 1000 грн.

Оплата позивачем послуг відповідно до Додаткової угоди №3 від 08.10.2020 підтверджена долученою квитанцією до прибуткового касового ордера №08/10 від 08.10.2020.

Відповідно до Акта наданих послуг від 08.10.2020, скріпленого підписами та печатками сторін, бюро здійснило наступні роботи: підготовка відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції -вартість 1500 грн; 2) слухання справи - 1 судодень, вартість 1000 грн.

Всього вартість виконаних робіт становить 2500 грн.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: складність справи, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, зауважує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, взяв участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Проаналізувавши зроблений позивачам розрахунок, не заперечуючи, що результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів позивача, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, проведення судового засідання судом апеляційної інстанції за участі представника позивача, строк розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що слід стягнути на користь позивача 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що хоч метою стягнення витрат на правничу допомогу є, в тому числі і компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, однак така компенсація не повинна виходити за розумні межі визначення гонорару, як це передбачено статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , та відповідати як складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката, так і фінансовому стану клієнта.

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами співмірність його витрат на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт.

Керуючись статтями 137, 139, 143, 230, 252, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі №460/161/20 задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Березнівської міської ради (місцезнаходження: вул. Київська, 5, м. Березне, Рівненська область, 34600, код ЄДРПОУ 04387823) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень) витрати на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар

Повний текст додаткової постанови складено 05 листопада 2020 року.