Постанова

від 09.07.2020 по справі 520/14114/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 р.Справа № 520/14114/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 23.03.20 року по справі № 520/14114/19

за позовом Головного територіального управління юстиції у Харківській області

до Громадської організації "Військово-патріотична організація "ФРАЙКОР" треті особи Адвокат Валерія Лутковська в інтересах представництва в Україні Міжнародної громадської організації "Freedom House"

про заборону діяльності юридичної особи шляхом припинення,

ВСТАНОВИВ:

Головне територіальне управління юстиції у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- заборонити діяльність шляхом припинення Громадської організації "Військово-патріотична організація "ФРАЙКОР" із статусом юридичної особи (код ЄДРПОУ 42007129).

- призначити комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановити порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

- зобов`язати комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію) провести припинення (ліквідацію) у порядку та строки, визначені Цивільним кодексом України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до Головного територіального управління юстиції у Харківській області з Міністерства юстиції України надійшла заява в порядку статті 28 Закону України «Про громадські об`єднання» адвоката Валерії Лутковської про вжиття заходів щодо пред`явлення позову про заборону (примусовий розпуск) Громадської організації "Військово-патріотична організація "ФРАЙКОР", в протиправних діях якої вбачаються порушення статей 36, 37 Конституції України та частини першої статті 4 Закону України Про громадські об`єднання . З матеріалів, які надійшли від адвоката Валерії Лутковської вбачається, що Відповідач здійснює свою діяльність із порушенням чинного законодавства України, а сама діяльність організації не відповідає заявленій меті, а саме дії учасників Громадської організації "Військово-патріотична організація "ФРАЙКОР" направлені на пропаганду насильства та систематично спрямовані на порушення прав і свобод людини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020р. адміністративний позов Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишено без задоволення.

Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 ухвалене судом з неправильним застосуванням норм процесуального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Крім того, в оскаржуваному рішенні має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Вважає , що у діяльності Громадської організації "Військово-патріотична організація "ФРАЙКОР" вбачаються протиправні дії, які порушують вимоги статей 36, 37 Конституції України, статті 4 Закону України «Про громадські об`єднання» , вказане стало підставою для звернення Головного територіального управління юстиції у Харківській області до суду з позовом про заборону вказаного громадського об`єднання. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані докази, надані позивачем. Викладені у позовній заяві факти протиправної діяльності представників Відповідача підтверджуються відеофайлами, які були створені під час вищевикладених подій та відповідними публікаціями, які містяться у інтернет мережі.Під час заходу 17.04.2019 всі дії представників ГО «ВПО «Фрайкор» були зафіксовані на відео, а вказані відео файли додані Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області до позовної заяви, як докази на підтвердження доводів позивача. На підтвердження подій та протиправності дій членів ГО «ВПО «Фрайкор» , які мали місце 12.09.2019 та 15.09.2019, управлінням юстиції у тексті позову зазначені відповідні посилання на публікації з мережі інтернет, які також були додані до позову у роздрукованому вигляді. Отже, на виконання вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області були викладені обставин, якими управління обґрунтовує свої вимоги та зазначенні докази, що підтверджують вказані обставини. Однак, всупереч нормам закону судом першої інстанції не були досліджені додані до позову докази у встановленому законом порядку, таким доказам не надана правова оцінка на предмет їх допустимості, належності і достатності у їх сукупності, а отже, як наслідок, у оскаржуваному рішенні суд не оцінив їх істотність та дійшов помилкового висновку про відсутність дій з боку представників ГО «ВПО «Фрайкор» , які суперечать вимогам встановленим Конституція України та Законом України Про громадські об`єднання . Вказує , що відповіді ГУНП в Харківській області, надані на адвокатські запити Відповідача, з яких вбачається відсутність кримінальних проваджень або проваджень за фактом вчинення кримінальних правопорушень, вчинених під час акції 17.04.2019 на території готелю Харків-Палас в м. Харкові стосовно членів ГО «ВПО «Фрайкор» , стосуються лише подій, які мали місце 17.04.2019 і не можуть бути прийняті судом як достатні докази, які підтверджують відсутність протиправної діяльності Відповідача в цілому. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт вважає , що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для залишення без задоволення позову, адже, не було повно та всебічно з`ясовано обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Головного територіального управління юстиції у Харківської області в повному обсязі.

Громадська організація "Військово-патріотична організація "ФРАЙКОР" подала до суду заперечення на апеляційну скаргу , наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Вказує , що у випадку задоволення позову та заборони діяльності юридичної особи Відповідача шляхом припинення на чому наполягає апелянт за відсутності в діях ГО "ВПО "ФРАЙКОР"ознак порушення вимог статті 36, 37 Конституції України та частини першої статті 4 Закону України Про громадські об`єднання були б порушені права Відповідача : на справедливий судовий розгляд, гарантовані ст. ст. 55, 61, 62 127 Конституції України, ст. 6 Конвенції та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; на свободу слова й думки та об`єднань, гарантовані ст. ст. 34, 35, 36, 39 Конституції України, ст. ст. 9, 10, 11 Конвенції та ст. ст. 18, 19, 21, 22 та 27 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; на заборону катування чи принижуючого гідність поводження, передбачені ст. 28 Конституції України, ст. З Конвенції та ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; на непорушність власності, гарантоване ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції; на заборону дискримінації, передбачену ч. 4 ст. 13, ст.ст. 21, 24, ч. 3, 5 ст. 36, ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52, п. 5 ст.116, п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Конвенції у взаємозв`язку зі ст. ст. 3, 9, 10, 11 Конвенції та ст. 1 Протоколу № 1 до неї та ст. 26 МПГПП у взаємозв`язку зі ст. ст. 7, 18, 19, 21,22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; на заборону політично-вмотивованого переслідування що витікає зі ст. ст. 32, 56, 64, Конституції України, ст. 18 Конвенції, у взаємозв`язку зі ст. ст. 9 та 6 Конвенції. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головне територіальне управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020р.

Третя особа, представництво в Україні Міжнародної громадської організації Freedom House (Фрідом Хаус Інк.), підтримує апеляцію позивача та вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 ухвалене судом з неправильним застосуванням норм процесуального права та при неповному з`ясуванні обставиш що мають значення для справи. Крім того, в оскаржуваному рішенні має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення . Просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі № 520/14114/19 повністю, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Головного територіального управління юстиції у Харківської області в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги .

Третя особа та її представники підтримали доводи та обґрунтування апеляційної скарги Головного територіального управління юстиції у Харківській області, просили суд задовольнити її.

Протокольною ухвалою від 09.07.2020р. колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотань про витребування інформації про стан розслідування та про виклик у судове засідання свідка.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що до Головного територіального управління юстиції у Харківській області з Міністерства юстиції України надійшла заява в порядку статті 28 Закону України «Про громадські об`єднання» адвоката Валерії Лутковської про вжиття заходів щодо пред`явлення позову про заборону (примусовий розпуск) ГО «ВПО «ФРАЙКОР» , в протиправних діях якої вбачаються порушення статей 36, 37 Конституції України та частини першої статті 4 Закону України «Про громадські об`єднання» .

В матеріалах, які надійшли від адвоката Валерії Лутковської зазначається, що відповідач здійснює свою діяльність із порушенням чинного законодавства України, а сама діяльність організації не відповідає заявленій меті.

Зокрема, у своїй заяві адвокат Валерія Лутковська вказує на наступні факти:

- 17.04.2019 в готелі «Харків-Палас» в м. Харкові за адресою: проспект Незалежності, 2, розпочався захід на підтримку маршу рівності у Харкові, який було організовано представництвом в Україні Міжнародної громадської організації « Freedom House» (США) спільно з українською ГО «Харківське жіноче об`єднання «Сфера» за участю представників міжнародної громадської організації « National Democratic Institute'' (США).

Приблизно о 19.35, через декілька хвилин після початку заходу, під час привітального слова директора регіональних програм « Freedom House» в ОСОБА_1 захід було зірвано 10-ма молодими чоловіками, які представилися представниками ГО "Фрайкор» і мали відповідні нарукавні знаки. Представники ГО «ВПО «Фрайкор» вимагали припинення заходу, не дали можливості ОСОБА_2 продовжити виступ, вимкнули телевізор, який використовувався для демонстрації презентацій, а також звинуватили організаторів заходу в «розбещенні малолітніх» , пропаганді «гнилих» західних цінностей. Під час словесної суперечки представники організації «Фрайкор» неодноразово ображали організаторів та учасників заходу у зв`язку з їх причетністю до ЛГБТ спільноти, використовуючи мову ворожнечі.

- 15.09.2019 в м. Харкові був проведений «Марш рівності» за участю майже двох тисяч людей, спрямований на підвищення рівня толерантності в суспільстві. Раніше в поліції повідомляли, що безпосередньо під час "Маршу рівності» у Харкові

- 15.09.2019 поліцейські не зафіксували грубих порушень правопорядку. Водночас кореспондент Громадського телебачення повідомив, що між представниками однієї з ультраправих організацій після завершення «Маршу рівності» і учасниками заходу сталася штовханина, в результаті якої постраждали щонайменше двоє учасників акції. Журналіст вказував, що ініціювали напад праворадикали. Поліція повідомила про двох постраждалих правоохоронців. В результаті повідомлено по підозру трьом чоловікам, напередодні затриманим після Маршу рівності . Затримані особи також були представниками ГО «ВПО Фрайкор (https:/www.radiosvoboda.org/a ІНФОРМАЦІЯ_1 -lhbt/30169483.html).

-12.09.2019 в м. Харкові в Харківському літературному музеї відбулась лекція Олеся Донія Толерантність як одна з складових модернової української національної ідеї . Представники ГО ВПО «Фрайкор намагались зірвати вказану лекцію, обливши ОСОБА_3 та пошкодивши йому око. Швидка допомога, яка прибула на виклик, пропонувала госпіталізацію, але ОСОБА_4 відмовився (https://mvkharkov.info/ne/v-harkove-natsionalistv-pvtalis-sorvat-lektsivu-o-tolerantnosti- 808Q5.html)/

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що позивач, всупереч вимогам КАС України та чинного законодавства, не надав до суду відповідних офіційних доказів, на підтвердження фактів, на які він посилається, а саме на підтвердження порушення відповідачем вимог статті 36, 37 Конституції України та статті 4 Закону України Про громадські об`єднання .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст.5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За змістом п.5 ч.4 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право на звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із наведених положень КАС України, а також зі змісту понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень , визначених п.п. 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень вправі звернутися до адміністративного суду із позовом, зокрема, до юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, виключно за умови здійснення ним публічно-владних управлінських функцій безпосередньо щодо цієї юридичної особи, до якої звернена вимога, та якщо таке право суб`єкта владних повноважень надано законом.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Відповідно до вимог ст.ст. 36, 37 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання, зокрема, у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Утворення і діяльність, зокрема, громадських організацій, дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються.

Головне територіальне управління юстиції у Харківській області в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до покладених на Головне територіальне управління юстиції у Харківській області завдань, управління юстиції здійснює відповідно до закону державну реєстрацію громадських об`єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання, обласних, регіональних, республіканських, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських та місцевих організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів; державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 № 326 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99» погоджено покладення виконання функцій з державної реєстрації громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об`єднань, з підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання на відповідні головні територіальні управління юстиції.

Відповідно до вимог пункту 14 частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон про реєстрацію) суб`єктом державної реєстрації є територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання.

Преамбулою Закону України "Про громадські об`єднання» встановлено, що цей закон визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань.

Статтею 4 Закону України Про громадські об`єднання визначено, що утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та їхньої символіки, забороняється.

Частиною першою, другою та п`ятою статті 28 Закону України Про громадські об`єднання визначено, що громадське об`єднання може бути заборонене судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статті 36, 37 Конституції України та статті 4 цього Закону. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

В той же час, наявність у діяльності громадського об`єднання ознак того, що мета (цілі) або дії такого об`єднання спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та їхньої символіки, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Сторони зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п.4 ч.5 ст. 44 КАС України) при цьому Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати всі наявні в нього докази разом із поданням позовної заяви (ч.4 ст.161 КАС України) та зазначити у ній докази, що підтверджують вказані обставини(п.5.ч.5 ст.160 КАС України) або зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою у разі їх наявності(п.8 ч.5 ст.160 КАС України).

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1).

Допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

Виключно належними і допустимими доказами має бути підтверджено і факт вчинення відповідачем порушення вимог статті 36, 37 Конституції України та статті 4 Закону України Про громадські об`єднання , порушення яких слугували зверненню з даним позовом до суду.

Позивач, в підтвердження фактів, викладених у заяві адвоката Валерії Лутковської надав до суду роздруківки в інтернет видань засобів масової інформації та відеофайли, в яких зазначається про вчинення відповідних дій підчас масових заходів.

Відповідно до ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом.

Абзац 2 ч. 5 ст. 94 КАС України містить норму щодо засвідчення копії документів відповідно до якої учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Колегією суддів в судовому засіданні досліджено відеофайли , надані позивачем до матеріалів справи , однак, вони не є беззаперечними доказами порушення вимог статті 36, 37 Конституції України та статті 4 Закону України Про громадські об`єднання саме ГО «ВПО «Фрайкор» .

Наявні в матеріалах справи роздруківки з інтернет сторінок (т.с.1 а.с. 73-82) також не свідчать про порушення вимог статті 36, 37 Конституції України та статті 4 Закону України Про громадські об`єднання саме ГО «ВПО «Фрайкор» . Крім того, вказані роздруківки не посвідчені належним чином.

Також, колегія суддів зазначає , що відеозаписи згідно приписів КАС відносяться до електронних доказів, та відповідно до процесуального порядку їх подання.

Надані позивачем відеофайли не можуть вважатися належним і достатнім доказом фіксування подій, оскільки не містять необхідних реквізитів електронного доказу, фіксації дати і часу зйомки, місця події, не досліджено обладнання на якому вівся запис, тощо.

Обґрунтування позову та апеляційної скарги викладено на підставі двох публікацій у Інтернет-ЗМІ та відеофайлів , які не є офіційними документами , що підтверджують наявність або відсутність певних юридичних фактів, при цьому, обґрунтування в чому саме полягали протиправні дії відповідача та в чому і яким чином ним було здійснено посягання на основоположні Конституційні права і свободи, не наведено так само як і доводів, щодо неможливості досягнення суспільно-корисної мети без застосування інших заходів, інших доказів, що походять від правоохоронних органів та компетентних експертних організацій не надано.

Кожна з наведених вище у частині першій статті 28 Закону № 4572-УІ підстав заборони Громадської організації за своїми сутністю та юридичним змістом містить в собі склад злочину або адміністративного правопорушення та передбачає існування фактів попереднього вчинення кримінальних та /або адміністративних правопорушень, зокрема ст. ст. 109, 110, 161, 293-297, 300, 436, ст.436-1 Кримінального кодексу України, ст. 173, 173-3, 185-1 КУпАПП.

Одномоментна уява про існування у просторі та у часі деяких видів діянь, що на перший погляд здаються такими, що містять склад адміністративного або кримінального правопорушення, не підтверджених поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами не виключає реальних загроз настання негативних наслідків для суспільства, проте, рівень цієї загрози з огляду на нез`ясування суб`єктом владних повноважень та компетентними органами усіх параметрів кожного окремого порушення (зокрема, таких що набрали законної сили вироків у кримінальній справі та /або постанов у справі про адміністративне правопорушення тощо) значною мірою носить декларативний (гіпотетичний) характер, що суперечить принципам безпосереднього дослідження доказів судом відповідно до приписів ч.1 ст.211 КАС України, обґрунтованості рішення суду відповідно до ч.3 ст.242 п.1, 2 ч.1 ст.244.

Порушення кримінального провадження, та навіть повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому , необхідно мати на увазі, що викладені у вироку (ухвалі, постанові у справі про адміністративне правопорушення) висновки суду із зазначених питань самі по собі не можуть вирішувати наперед наявність або відсутність підстав для призупинення діяльності або ліквідації громадського об`єднання.

Презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною (рішення ЄСПЛ у справі Daktaras v. Lithuania, заява Хе 42095/98, п. 41, ECHR 2000-Х; A.L. v. Germany, заява № 72758/01, п. 31 , від 28 квітня 2005 року, Грабчук проти України , заява № 8599/02, 21 вересня 2006).

В рішенні ЄСПЛ у справі Аллене де Рібемон проти Франції , Страсбург, 10 лютого 1995 року суд нагадав, що Конвенція повинна трактуватись так, щоб гарантувати конкретні та реальні, а не ілюзорні та теоретичні права, це стосується права передбаченого п. 2 ст. 6 Конвенції. Сфера застосування принципу невинуватості передбачає, що він є обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У рішенні по справі Лавентс проти Латвії , 28 листопада 2002 року , зазначено, що п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувались від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять в вину, доти, ця вина не буде офіційно встановлена судом.

Зазначені підстави встановлюються судом в результаті дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, які мають значення для справи, за правилами статті 90 КАС України.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням якого кореспондує статті 62 Конституції України, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №818/248/17, від 14 листопада 2018 року в справі №802/522/16-а, від 08 травня 2019 року в справі № 807/196/17, від 03 липня 2019 року в справі № 816/2050/16.

Позивачем в розумінні вимог ст.ст. 73,74,77 КАС України не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення відповідачем інкримінованих йому правопорушень - статті 36, 37 Конституції України та статті 4 Закону України Про громадські об`єднання , доказів притягнення членів Громадської організації "Військово-патріотична організація "ФРАЙКОР" до адміністративної чи кримінальної відповідальності не надано, а відповідно відсутні докази пов`язаності діяльності відповідача з протиправними діяннями. Взагалі відсутні докази в підтвердження наведених в позові обставин , які призвели до звернення з даним позовом.

Враховуючи те, що обов`язок доказування відповідно до вимог КАС України в даному випадку покладений на позивача , доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем не надано , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що такі позовні вимоги , які не підкріплені належними та допустимими доказами, є безпідставним та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містять виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та яким надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом , також не обґрунтовано в чому саме полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року по справі № 520/14114/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 14.07.2020 року