Рішення

від 06.07.2020 по справі 301/557/20

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/557/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2020 р.

Іршавський районний суд

Закарпатської області

в складі:

головуючого - судді Золотар М.М.

при секретарі - Фанта А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іршава справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Арданівської сільської ради Іршавського району, Іршавської державної нотаріальної контори, Кам`янської об`єднаної територіальної громади Іршавського району, комунального підприємства Іршавське бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про права на спадщину та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_4 , Арданівської сільської ради Іршавського району, Іршавської державної нотаріальної контори, Кам`янської об`єднаної територіальної громади Іршавського району, комунального підприємства Іршавське бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про права на спадщину та скасування державної реєстрації.

Посилається на те, що 14 грудня 1978 року позивач ОСОБА_2 одружилась з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час подружнього життя у позивачки з її чоловіком народилось двоє дітей: донька ОСОБА_4 , 1979 року народження, та син ОСОБА_3 , 1981 року народження. Впродовж 1986-1992 років позивачкою та її чоловіком побудовано будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Чоловік позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті чоловіка Позивач ОСОБА_2 разом із сім`єю проживала в АДРЕСА_1. Спадщину після смерті чоловіка, як і її неповнолітні діти, не оформляла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку, та важким матеріальним становищем.

На даний час в будинку АДРЕСА_1 проживає позивач ОСОБА_2 , її мама похилого віку, донька (відповідач) ОСОБА_4 , а також донька останньої разом із сім`єю. Останнім часом відповідач ОСОБА_4 приїжджаючи із заробітків стала виганяти свою маму (позивача) ОСОБА_2 з будинку, вчиняти сварки під час яких погрожувала, що вона має намір продати будинок або вимагала від неї орендної плати за користування будинком.

Після цього позивачі звернулись за правовою допомогою до адвоката та з`ясували, що відповідач ОСОБА_4 незаконно оформила на себе право власності на будинок та земельну ділянку, які розміщені в АДРЕСА_1 . За допомогою адвокатських запитів було встановлено, що рішенням №43 Арданівської сільської ради Іршавського району від 30 серпня 2007 року ОСОБА_6 , мешканцю АДРЕСА_1 видали свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , незважаючи на те що на той час останній вже помер і не міг звертатися до сільської ради з таким проханням.

На підставі вищевказаного рішення Арданівської сільської ради цим же органом 19.09.2009 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 за підписом голови Арданівської сільської ради ОСОБА_12 , згідно якого будинок за адресою АДРЕСА_1 та інші споруди, що знаходяться по вищевказаній адресі передано у власність вже померлого на той час ОСОБА_5 .

При цьому в свідоцтві про право власності зазначено, що підставою видачі такого свідоцтва є рішення сільської ради №45, а не 43. Крім того в рішенні Арданівської сільської ради №43 про видачу свідоцтва про право власності на будинок в АДРЕСА_1 вказаний ОСОБА_6 , а не ОСОБА_5 .

З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи було скеровано адвокатський запит до Кам`янської ОТГ з проханням видати копії рішень №43 та №45 за 2007 рік.

Згідно отриманих відповідних чином засвідчених копій вищевказаних рішень було з`ясовано, що рішенням Арданівської сільської ради №45 від 30 серпня 2007 року, яке в свідоцтві про право власності зазначено, як підстава його видачі, було прийнято рішення про видачу свідоцтва про власності на домоволодіння АДРЕСА_2 гр . ОСОБА_9 , а не ОСОБА_5 , що вкотре вказує на незаконність рішення прийнятого сільською радою.

Отже жодного рішення Арданівською сільською радою (депутатами) про передачу у власність саме ОСОБА_5 домоволодіння в АДРЕСА_1 не приймалось, що в свою чергу вказує на незаконність видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (домоволодіння в АДРЕСА_1 ) вже на той час померлого ОСОБА_5 ..

З метою протиправного і явно незаконного способу отримання у власність будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_4 звернулась до Іршавської державної нотаріальної контори, де на підставі свідоцтва про право власності виданого Арданівською сільською радою отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 , яке в подальшому було зареєстроване в КП Іршавське бюро технічної інвентаризації . Підставою видання такого свідоцтва нотаріусом зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане виконкомом Арданівської сільської ради на вже раніше померлого ОСОБА_5 , тобто батька відповідача.

Про вищевказані обставини позивачам стало відомо тільки нещодавно через те, що позивач ОСОБА_3 проживає в с. Доробратово Іршавського району, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України про реєстрацію місця проживання. З відповідачем (рідною сестрою) ОСОБА_4 жодних стосунків не підтримує. Від спадщини, що відкрилась після смерті батька не відмовлявся.

Позивачу ОСОБА_2 також не було відомо, що будинок в с. Арданово Іршавського району належить її доньці, дізналася про це коли остання стала виганяти її з власного будинку. Крім цього, позивач ОСОБА_10 зайнята доглядом своєї матері, якій вже більше вісімдесяти років і ніколи не думала, що її донька буде вчиняти такі дії.

Позивачі після смерті ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом, однак не мали можливості прийняти спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Представник позивачів ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, а подав заяву, якою позов підтримав, просив його задовольнити, а справу розглянути в його відсутності ( а. с. 210).

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_11 у судове засідання не з`явився, а подав відзив, яким позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з мотивів, наведених у відзиві, ( а. с. 147), де вказав, що позивачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 добре відомі всі обставини законного оформлення прав володіння на спірний будинок АДРЕСА_1 з самого початку оформлення даних прав на забудовника та голову домогосподарства (померлого), що є ініціативою матері ОСОБА_4 .. Так само законно оформлені права на присадибні земельні ділянки по адресі: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 і спадкові права, де мати відмовилася від своїх прав в користь іншого спадкоємця по причині відомій всім сторонам спору, оскільки позивач ОСОБА_3 перебував у свій час в місцях позбавлення волі, але з 2007 і 2009 років позивачам було відомо і вони брали участь в оформленні прав володіння на будинок та земельні ділянки, пропустивши строк можливого захисту своїх цивільних прав на спірне майно з 2007 року, а саме їм більше як 10 років відомо про рішення, які вони просять скасувати, а продовження строку звернення за захистом своїх прав не просять по єдиній причині - вони с неповажними і без доказів. Зазначені в позові відомості та інформація, а також копії документів з приводу рішення сільської ради, помилки в їх нумерації, прізвище, ім`я та по-батькові батька (померлого), а також копія свідоцтва про право власності за 2007 рік на батька ОСОБА_5 в цілому є такими, що по суті не спростовує самого факту оформлення прав власності у законний спосіб на голову домогосподарства, з ініціативи, а також відома як дружини, так і інших можливих претендентів на дане майно, а саме сторін спору. Відповідач, хоча і є зараз в натягнутих відносинах з матір`ю і братом, і дочкою, і зятем, по відомим їм причинам, хоче звернути увагу про факти підтримки їх дуже довготривалий час матеріального, одноосібне фактичне як утримання будинку, так і одноосібне володіння більш ніж 10 років. Все інше зі слів позивачів голослівні заяви і безпідставні обвинувачення і вимоги до суду в основному відповідач ОСОБА_4 бажає своїй доньці і брату, позивачу, бути більш самостійними, заможними, відповідальним за свої дії та вчинки, в іншому відповідач ОСОБА_4 нічого протизаконного чи аморального відносно них не вчиняла.

Представник відповідача Арданівської сільської ради Іршавського району в судове засідання не з`явився, про час і місце справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомив, тому розгляд справи проведено у його відсутності.

Представник відповідача Іршавської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час і місце справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, тому розгляд справи проведено у його відсутності.

Представник відповідача Кам`янської сільської об`єднаної територіальної громади Іршавського району в судове засідання не з`явився, а подав заяву про розгляд справи в його відсутності ( а. с. 62, 63, 122, 124).

Представник відповідача комунального підприємства Іршавське бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з`явився, а подав заяву про розгляд справи в його відсутності ( а. с. 69).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що 14 грудня 1978 року позивач ОСОБА_2 одружилась з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_2 виданого виконкомом Арданівської сільської ради 28.06.1984 року ( а.с. 11).

За час подружнього життя у позивачки з її чоловіком народилось двоє дітей: донька ОСОБА_4 , 1979 року народження, та син ОСОБА_3 , 1981 року народження. Впродовж 1986-1992 років позивачкою та її чоловіком побудовано будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Чоловік позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Арданівською сільською радою 08 січня 1993 року ( а.с. 13). На час смерті чоловіка позивачі ОСОБА_2 , неповнолітній ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 проживали в с. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї (а. с. 53). Спадщину після смерті чоловіка, як і її неповнолітні діти не оформляла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку, та важким матеріальним становищем.

На даний час в будинку АДРЕСА_1 проживає позивач ОСОБА_2 , її мама похилого віку, донька (відповідач) ОСОБА_4 , а також донька останньої разом із сім`єю.

Позивачі звернулись за правовою допомогою до адвоката та з`ясували, що відповідачка ОСОБА_4 оформила на себе право власності на будинок та земельну ділянку, які розміщені в АДРЕСА_1 .

За допомогою адвокатських запитів (а. с. 14, 17) було встановлено, що рішенням №43 Арданівської сільської ради Іршавського району від 30 серпня 2007 року ОСОБА_6 , мешканцю АДРЕСА_1 видали свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , незважаючи на те що на той час останній вже помер і не міг звертатися до сільської ради з таким проханням.

На підставі вищевказаного рішення Арданівської сільської ради цим же органом 19.09.2009 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 за підписом голови Арданівської сільської ради ОСОБА_12 , згідно якого будинок за адресою АДРЕСА_1 та інші споруди, що знаходяться по вищевказаній адресі передано у власність вже померлого на той час ОСОБА_5 ( а.с. 19).

При цьому в свідоцтві про право власності зазначено, що підставою видачі такого свідоцтва є рішення сільської ради №45, а не 43. Крім того в рішенні Арданівської сільської ради №43 про видачу свідоцтва про право власності на будинок в АДРЕСА_1 вказаний ОСОБА_6 , а не ОСОБА_5 .

На адвокатський запит до Кам`янської ОТГ з проханням видати копії рішень №43 та №45 за 2007 рік.

Згідно отриманих засвідчених копій вищевказаних рішень було з`ясовано, що рішенням Арданівської сільської ради №45 від 30 серпня 2007 року (а. с. 15), яке в свідоцтві про право власності зазначено, як підстава його видачі, було прийнято рішення про видачу свідоцтва про власності на домоволодіння АДРЕСА_2 гр . ОСОБА_9 , а не ОСОБА_5 .

Таким чином суд констатує, що жодного рішення Арданівською сільською радою про передачу у власність саме ОСОБА_5 домоволодіння в АДРЕСА_1 не приймалось, тому воно не підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

В подальшому відповідач ОСОБА_4 звернулась до Іршавської державної нотаріальної контори, де на підставі свідоцтва про право власності виданого Арданівською сільською радою отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 ( а. с. 20), яке в подальшому було зареєстроване в КП Іршавське бюро технічної інвентаризації ( а. с. 21).

При цьому в спадковій справі наявна довідка ( а. с. 78), видана виконкомом Арданівської сільської ради, що на день смерті ОСОБА_5 в спадковому будинку АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_4 ..

Позивачам не було відомо, що будинок АДРЕСА_1 належить відповідачці ОСОБА_4 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ч. 1 ст. 535 ЦК України (в редакції 1963 року) неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною першою ст.393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 81, 82, 89, 149, 150, 153, 263-265, 268, 272, 273, 280, 281-285 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 534 ЦК України (в редакції 1963 року) ст. ст. 30, 203, 207, 215, 216, 393 ЦК України, суд,-

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №970687 від 19.09.2009 року, видане на ОСОБА_5 , на будинок за адресою АДРЕСА_1 та інші споруди.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3 видане Іршавською державною нотаріальною конторою 21 вересня 2007 року, згідно якого спадкоємцем всього майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його донька ОСОБА_4 , яка проживає в

АДРЕСА_1. Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_4 ), яка проведено Комунальним підприємством Іршавське бюро технічної інвентаризації 24 вересня 2007 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1260 (тисяча двісті шістдесят) гривень 80 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуючий: М. М. Золотар