Рішення

від 03.07.2020 по справі 272/1197/18

АНДРУШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 272/1197/18

Провадження № 2/272/7/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Чуб І.А.

секретаря судового засідання - Яцюк В.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа секретар виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області ОСОБА_31 про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності, -

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа секретар виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області ОСОБА_31 про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності. В обґрунтування вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_5 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті баби за правом представлення, так як мати позивача - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до смерті баби. Після встановлення рішенням Андрушівського районного суду від 07.02.2018 року додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач подала її до державного нотаріуса РНО Фещука В.А.. Таким чином прийняла спадщину після смерті своєї баби - ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги за законом. Інших спадкоємців за законом, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 не має. В ході розгляду цивільної справи про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини в січні 2018 року, із витребуваних у нотаріуса матеріалів спадкової справи, позивачу стало відомо, що 12.01.2012 року ОСОБА_5 було складено заповіт на користь ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,2967 га та на земельну ділянку площею 3,2905 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Старокотельнянської сільської ради. Заповіт посвідчено 12.01.2012 року секретарем виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради, Андрушівського району, Житомирської області ОСОБА_31. Позивач вважає, що даний заповіт не відповідає чинному законодавству, так як підписаний не ОСОБА_5 , його зміст не відповідає її волі, в період коли вона за станом здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. На підставі заповіту 28.10.2013 року відповідачці ОСОБА_2 Андрушівською держнотконторою були видані свідоцтва про право на спадщину № 55213190 бланк ВТО 129415, № 55213233 бланк ВТО 129416, № 55213252 бланк ВТО 129417, № 55213274 бланк ВТО 129418. В подальшому 01.11.2013 року відповідачка ОСОБА_2 провела державну реєстрацію земельних ділянок, як власник в ДЗК, а саме : площею 3,2967 га, державний акт ЯБ № 234669, із них 3,1907 га - рілля, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:03:000:0100 та 0,1060 га - пасовище, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:04:000:0244 та площею 3,2905 га, державний акт ЯБ № 234670, із них 3,1843 га - рілля, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:03:000:0101 та 0,1062 га - пасовище, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:04:000:0245. Позивач просить визнати заповіт ОСОБА_5 складений на користь ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,2967 га державний акт ЯБ № 234669 та на земельну ділянку площею 3,2905 га державний акт ЯБ № 234670, що знаходяться в с.Стара Котельня, посвідчений 12.01.2012 року секретарем виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області ОСОБА_31, зареєстрований в реєстрі за № 2 недійсним, визнати свідоцтва про право на спадщину № 55213190 бланк ВТО 129415, № 55213233 бланк ВТО 129416, № 55213252 бланк ВТО 129417, № 55213274 бланк ВТО 129418 видані ОСОБА_2 28.10.2013 року Андрушівською державною нотаріальною конторою недійсними та відповідно до уточнених позовних вимог скасувати державну реєстрацію земельних ділянок проведену на ОСОБА_2 01.11.2013 року: площею 3,2967 га, державний акт ЯБ № 234669, із них 3,1907 га - рілля, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:03:000:0100 та 0,1060 га - пасовище, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:04:000:0244 та площею 3,2905 га, державний акт ЯБ № 234670, із них 3,1843 га - рілля, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:03:000:0101 та 0,1062 га - пасовище, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:04:000:0245 недійсною.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 позов підтримав із викладених у позовній заяві підстав, просив задовольнити та вважав, що в ході судового розгляду доведено, що спадкодавець ОСОБА_5 не підписувала заповіт від 12.01.2012 року та не мала наміру заповідати вказане у заповіті спадкове майно відповідачу ОСОБА_2 .. Під час складення оспорюваного заповіту ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні у Старокотельнянській амбулаторії та за станом здоров`я не могла підписати заповіт. Допитані судом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили суду, що ОСОБА_5 мала єдину внучку ОСОБА_4 та висловлювала побажання заповісти їй все своє майно. Також, висновком почеркознавчої експертизи підтверджується, що у першому примірнику заповіту від 12.01.2012 року підпис від імені ОСОБА_5 виконаний шляхом перерисовки на просвіт, що вказує на те, що спадкодавець не підписувала заповіт від 12.01.2012 року. Крім того, як пояснила третя особа та відповідач спадкодавець підписувала заповіт у автомобілі біля сільської ради, однак заповіт не містить будь-яких вказівок про таке. Вважав, що ОСОБА_5 не мала волевиявлення заповісти майно відповідачу та не підписувала оспорюваний заповіт. Просив позов задовольнити, визнати заповіт та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні відносно задоволення позовних вимог заперечила, вважала, що підстав для визнання заповіту недійсним немає, позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню з підстав викладених у відзиві (а.с.44-45 т.1). також зазначила, що вона доглянула ОСОБА_5 до смерті та похоронила, та це була воля спадкодавця заповісти їй спадкові земельні ділянки. Позивач ОСОБА_4 знала про заповіт та не висловлювала ніяких заперечень, та не бажала реалізовувати своє право на інше спадкове майно, так як вона є громадянкою Казахстану та це потребує чималих грошових затрат. ОСОБА_5 особисто підписала заповіт від 12.01.2012 року. Перебуваючи у лікарні спадкодавець добре розуміла значення своїх дій, вони забирали її з лікарні додому, щоб помитися та переодягнутися та в один із таких днів 12.01.2012 року, ОСОБА_5 виявила бажання скласти заповіт та особисто його підписала.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні також відносно задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не надано доказів та не доведено, що ОСОБА_5 не мала волевиявлення на складення заповіту на користь відповідача та не підписувала заповіт. Навпаки свідки в судовому засіданні підтвердили, що родина відповідача доглядала ОСОБА_5 , допомагала по господарству, лікувала та похоронила ОСОБА_5 .. У них були гарні стосунки, тому ОСОБА_5 висловила свою волю та заповіла частину свого майна відповідачу ОСОБА_2 .. Заповіт був нею прочитаний та підписаний особисто. Висновок почеркознавчої експертизи не вирішив питання та не підтвердив, що підпис в заповіті виконаний не ОСОБА_5 , що також підтвердила суду експерт. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа секретар виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області ОСОБА_31 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та пояснила, що вона проживає неподалік ОСОБА_5 .. ОСОБА_5 доглядала відповідач ОСОБА_2 зі своїм чоловіком. Позивач є внучкою ОСОБА_5 , приїздила до бабусі десь два рази на рік. Позивач розповідала їй, що померла хотіла заповісти на неї землю, однак вона відмовилася, сказавши, що хай переписує на д.ОСОБА_32 . Одного разу, в січні 2012 року ОСОБА_2 їхали до лікарні з ОСОБА_5 та зупинилися біля сільської ради, так як ОСОБА_5 хотіла скласти заповіт. Вона виготовила на комп`ютері в кабінеті сільської ради заповіт та вийшла до автомобіля, де була заповідач ОСОБА_5 , остання прочитала зміст заповіту та підписала його особисто. Відповідач доглядала ОСОБА_5 до смерті та похоронила її. В травні місяці приїхала позивач та їй повідомили, щоб вона приймала спадщину після бабусі ОСОБА_5 , однак вона відмовилася.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_11 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с.9-10). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8 т.1). Позивач є дочкою ОСОБА_6 , яка є дочкою ОСОБА_5 , та внучкою ОСОБА_5 , тому є спадкоємцем за правом представлення, та має право нак успадкування часкти спадщини, яка належала за законом її матері ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану (т.1 а.с.106, 107, 109-110).

Спадкодавець ОСОБА_5 залишила заповіт від 12.01.2012 року, згідно якого заповіла земельну ділянку на яку виготовлений державний акт ЯБ № 234670, загальною площею 3,2905 га, державний акт ЯБ № 234669, загальною площею 3,2967 га, що знаходяться в с.Стара Котельня ОСОБА_2 (а.с.5. т.1). Із копії книги нотаріальних дій Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району видно, що 12.01.2012 року ОСОБА_5 було вчинено нотаріальну дію, а саме: складення заповіту на користь ОСОБА_2 на земельну частку (пай), за що остання поставила підпис в одержанні нотаріально оформленого документа (а.с.6-7). З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру видно, що після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа за заявою та видані свідоцтва про право на спадщину № 55213190 бланк ВТО 129415, № 55213233 бланк ВТО 129416, № 55213252 бланк ВТО 129417, № 55213274 бланк ВТО 129418 (а.с.11-12).

Згідно інформації Андрушівської держнотконтори спадщину після смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла його дружина ОСОБА_5 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,2905 га-для ведення товарного с/г виробництва, розташовану на території Старокотельнянської сільської ради; після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 справа не заводилась (а.с.70-72). Матеріалами копії спадкової справи № 234/2012, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 підтверджується, що спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом від 12.01.2012 року та останній були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВТО 129415 від 28.10.2013 року на земельну ділянку площею 0,1060 га, серії ВТО 129416 від 28.10.2013 року на земельну ділянку площею 3,1907 га, серії ВТО 129417 від 28.10.2013 року на земельну ділянку площею 0,1062 га , серії ВТО 129418 від 28.10.2013 року на земельну ділянку площею 3,1843-га, цільове призначення вказаних земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; також в матеріалах спадкової справи міститься заява позивача ОСОБА_4 від 15.02.2016 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та рішення Андрушівського районного суду від 07.02.2018 року, яким ОСОБА_4 встановлено додатковий строк для прийняття спадщини , яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 (т.1 а.с.73-114).

Із витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастрових планів земельних ділянок видно, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 3,2967 га, державний акт ЯБ № 234669, із них 3,1907 га - рілля, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:03:000:0100 та 0,1060 га - пасовище, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:04:000:0244 та площею 3,2905 га, державний акт ЯБ № 234670, із них 3,1843 га - рілля, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:03:000:0101 та 0,1062 га - пасовище, кадастровий номер земельної ділянки 1820388300:04:000:0245 (а.с.13-18).

Як вбачається із виписки, наданої суду Старокотельнянською амбулаторією загальної сімейної практики № 121 від 03.12.2018 року ОСОБА_5 , 1929 р.н., у 2012 році перебувала на лікування декілька разів: карти стаціонарного хворого 19- 07.01.2012-26.01.2012 р. та інші періоди (т.1 а.с.115).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 була її пацієнтом, вона її лікувала. ОСОБА_2 доглядали ОСОБА_5, саме вони викликали її, привозили лікування. Останнім часом частіше зверталася за допомогою, вона лежала в лікарні. Мати Добровінської ще допомагала їм. ОСОБА_5 була в ясній пам"яті. В січні 2012 року її до ОСОБА_5 привезли автомобілем ОСОБА_2 та вона госпіталізувала останню, тому що ОСОБА_5 потребувала стаціонарного лікування. Була у неї загроза дисциркуляторна енцефолопатія, до кінця життя у неї був ясний розум, вона була начитаною, спілкувалася зі всіма, по телефону говорила. У неї ноги хворіли, артроз був, то вона тяжко ходила. Дисциркуляторна енцефолопатія могла впливати на розумові здібності, однак після лікування ці здібності відновлювалися. ОСОБА_2 забирали ОСОБА_5 додому і привозили до лікарні. ОСОБА_5 у розмові розказувала про онучку ОСОБА_4 , вона її декілька раз бачила. ОСОБА_4 не часто приїздила, казала ОСОБА_5, що у неї була обіда на ОСОБА_4 , яка вона не знає. Було таке, що ОСОБА_4 до ОСОБА_5 її викликала додому, вона казала що не може доглядати бабусю через відстань. Діагнозів у ОСОБА_5 , які б перешкоджали нормальній розумовій діяльності не було. Дисциркуляторна енцефолопатія - це залишкове явище перенесеної хвороби. Людина із ясним розумом при цьому діагнозі, це не психічна хвороба, людина адекватна. Ситуацію щодо ОСОБА_5 знає добре і пам"ятає, оскільки були знайомі і близько спілкувалися. В них ведуться історії хвороби, журнал стаціонарного хворого і він зберігається, а історії хвороби не збереглися.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона працює листоношею в с.Стара Котельня, носила пенсію ОСОБА_5 .. По господарству їй допомагали ОСОБА_2 , вона казала, що все для ОСОБА_32 . ОСОБА_2 носила їй їсти, купували продукти, лікували. Про онуку ОСОБА_4 розповідала все гарне, онуку вона бачила лише один раз.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що проживає в с.Стара Котельня вже 40 років, ОСОБА_5 добре знала, щодня їздила біля них на роботу. В похилому віці за ОСОБА_5 доглядала родина ОСОБА_2 , які допомагали їй по господарству. Вона була у ОСОБА_5 та розповідала їй, що у неї є онука в Казахстані. Жила вона звичайно, який матеріальний стан у неї був їй невідомо. Перед смертю ОСОБА_5 потрапила в лікарню, там її також доглядали ОСОБА_2 , вона там особисто не була.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона працює соціальним працівником, вона особисто обслуговувала ОСОБА_5, там бачила ОСОБА_2 та їх матір. До смерті ОСОБА_5 відвідувала, вона казала, що ОСОБА_32 і ОСОБА_2 все буде, він хрещеник. Внучку бачила лише два рази після смерті діда. ОСОБА_5 нічого не згадувала про внучку, говорила нормально, вона читала, була ясна пам"ять в неї. Як їй щось було треба вона купувала за свої гроші потім ОСОБА_5 їй віддавала. В лікарню вона приходила лише два рази в тиждень. ОСОБА_2 сказала, що завезли ОСОБА_5 в лікарню. На другий день вона була в лікарні все було нормально, ОСОБА_5 говорила та казала, що все буде ОСОБА_32 і ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що вона особисто знала ОСОБА_5 , вона ходила туди з ОСОБА_2 , вони допомагали по господарству, вона приймала участь у похованні. Її чоловік возив ОСОБА_5 у лікарню, вони допомагали їй по господарству. Всі польові роботи робили ОСОБА_2. Коли ОСОБА_5 була в лікарні, то всі ліки купувала ОСОБА_2 . Бабушка ходила погано на двох палицях.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона знала ОСОБА_5 , як вона була одинокою, допомагала їй будинок мастила та по господарству. В січні 2012 року ОСОБА_5 потрапила до лікарні та вона її там відвідувала. В лікарні ОСОБА_5 була при свідомості та говорила нормально, однак важко рухалася. Постійно казала, що в неї одна внучка ОСОБА_4 і все майно буде їй. Також вона казала , що ОСОБА_2 будуть отримувати гроші за паї та відсилати внучці ОСОБА_4 . Вона не чула , щоб ОСОБА_5 хотіла заповісти майно ОСОБА_2 , з її слів вона хотіла все заповіти внучці ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що вона працює медсестрою, тому бувала у будинку ОСОБА_5 , вона знає її онуку ОСОБА_4 , з нею спілкувалася. Привезли ОСОБА_5 в січні 2012 року в лікарню з інсультом. Вона була у тяжкому стані, не балакала. Потім періодично була в лікарні до смерті. Стан здоров"я у неї був поганий. 12.01.2012 року ОСОБА_5 була у лікарні не виписувалася. ОСОБА_2 знає і бачила, що вони доглядали та допомагали ОСОБА_5 по господарству. ОСОБА_5 давно казала, що все перепише ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вони познайомилися з ОСОБА_5 після подій Чорнобиля та з того часу спілкувалися. Вони бачили і спілкувалися з внучкою ОСОБА_4 , яка приїздила. Щодо спадщини ОСОБА_5 сказала їй, що в неї внучка ОСОБА_4 одна, тому все буде їй. В січні 2012 року їй позвонила ОСОБА_4 та сказала, що не може дозвонитися до бабушки та ОСОБА_2 повідомила їй про інсульт. Пізніше, проживаючи у селі вона дізналася про заповіт на ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм права вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2 розділу I цього Порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (пункти 2.1, 2.3 розділу II Порядку).

У пункті 1.4. розділу III цього Порядку зазначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 12.01.2012 року ОСОБА_5 було складено заповіт на користь ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,2967 га та на земельну ділянку площею 3,2905 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Старокотельнянської сільської ради ( т.1 а.с.79), який посвідчено 12.01.2012 року секретарем виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району, Житомирської області ОСОБА_31 та зареєстровано в реєстрі № 2.

У даному заповіті вказано про те, що заповідачу роз`яснено зміст статей 1235, 1241, 1274, 1276, 1307Цивільного кодексу України.

Заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається і зберігається у справах виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, а другий видається заповідачу.

На підставі ст.ст. 1248, 1253 ЦК України заповіт ОСОБА_5 на її прохання записано з її слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів посадовою особою виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

У заповіті зазначено, що ОСОБА_5 заповіт прочитаний вголос та вона ознайомлена із загальними вимогами, додержання яких є необхідні для чинності правочину, усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідає її внутрішній волі, підписано власноручно ОСОБА_5 .

Особу сторони встановлено, дієздатність перевірено.

Заповіт посвідчено 12.01.2012 року секретарем виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району, Житомирської області ОСОБА_31 та зареєстровано в реєстрі № 2.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України.

Згідно зістаттею 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними встаттях 1251-1252 цього Кодексу, і зареєстрований у Спадковому реєстрі.

Зазначені вимоги закону при посвідченні заповіту дотримано.

Представник позивач просивтакож визнати недійсним заповіт з підстав, що заповідач ОСОБА_5 не висловлювала волі на складення оспорюваного заповіту та не підписувала заповіт.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду було призначено судову почеркознавчу експертизу, метою якої було довести, що заповідач ОСОБА_5 не підписувала заповіт від 12.01.2012 року .

Відповідно до висновків експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1420/2070-2079/19-25 від 29.10.2019 року п.1 підписи від імені ОСОБА_5 у другому примірнику заповіту від 12.01.2012 року та у книгах нотаріальних дій виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів; п.2 підпис від імені ОСОБА_5 у першому примірнику заповіту від 12.01.2012 року виконаний шляхом перерисовки на просвіт з використанням підпису -моделі у рядку підпис ОСОБА_5 у другому примірнику заповіту, інші питання експертом не вирішені (т.2 а.с.3-28).

Есперт ОСОБА_29 в судовому засіданні висновок експерта підтримала та пояснила, що їй не було поставлено питання щодо ідентифікації підпису. Один підпис виконаний з іншого підпису шляхом перерисовки, хто його робив вона у висновку не вирішувала, а лише вказувала спосіб виконання. Один підпис був оригіналом, щоб зробити інший, для порівняння чи однією особою виконано було недостатньо ознак. Запитання чи виконаний підпис у заповіті ОСОБА_5 чи іншою особою їй на вирішення не ставилося, тому у висновку вона цього не відображала.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

Дослідивши висновок судової почеркознавчої експертизи , вислухавши пояснення експерта, суд вважає, що висновки експертизи не підтверджують обставин, на які посилається предсатвник позивача про те, що підпис у заповіті від імені ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_5 , оскільки таке питання експертом не вирішувалося.

Так як, на вирішення експерта не ставилося питання - Чи виконано підпис у заповіті від 12.01.2012 року у рядку підпис від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_5 чи іншою особою, що підтвердила суду експерт ОСОБА_29 , судом на виконання вимог ст. 12 ЦПК України було роз`яснено представнику позивача його право клопотати про проведення повторної експертизи з метою вирішення вказаного питання, однак представник позивача не скористався даним правом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 89 ЦПК України).

Проаналізувавши покази сторін та свідків, дослідивши письмові докази, в тому числі висновок експертизи, судом не встановлено, що волевиявлення заповідача заповісти частину майна відповідачу ОСОБА_2 , не відповідало волі заповідача ОСОБА_5 .. При цьому суд враховує, що допитані судом свідки та сторони підтвердили суду, чого не заперечував представник позивача, що відповідач ОСОБА_30 та її родина досить тривалий час доглядали за ОСОБА_5 , допомагали їй по господарству, займалися її лікуванням та поховали ОСОБА_5 , остання була хрещеною чоловіка відповідача, а внучка позивач ОСОБА_4 лише декілька разів приїздила до ОСОБА_5 , та починаючи з січня 2012 року , незважаючи та тривалий період хвороби до смерті ОСОБА_5 до неї не приїздила.

Також судом не встановлено порушень при виготовленні заповіту, який був складений та зареєстрований повноваженою особою, у приміщенні сільської ради, тому відсутнія помітка про складення його в іншому місці, особа та дієздатність заповідача встановлена та перевірена, заповідач особисто прочитала та підписала заповіт у автомобілі, що відбулося біля приміщення Старокотельнянської сільської ради. Підписання заповіту у автомобілі не впливає на волевиявлення заповідача на складення заповіту .

Вказаний заповіт відповідає вимогам законодавства, оскільки було дотримано обов`язкову нотаріальну форму, а сам правочин відповідає волі заповідача та направлений на реалізацію його права власності в частині розпорядження належним йому майном, оскільки був підписаний з доброї волі за власним бажанням та з власної ініціативи власноручно спадкодавцем.

Доказів того, що ОСОБА_5 не мала волевиявлення на складення заповіту від 12.01.2012 року та не підписувала заповіт в ході судового розгляду позивачем та її представником суду не надано, посилання представника позивача як на підставу для визнання недійсним заповіту факт перебування ОСОБА_5 у лікарні в день складення заповіту та висновок експертизи про вчинення підпису шляхом перерисовки на просвіт не свідчить про те, що ОСОБА_5 не підписувала оспорюваний заповіт та не мала волевиявлення на складання такого заповіту та спростовується показаннями свідків, а саме: ОСОБА_13 , яка пояснила, що ОСОБА_5 перебуваючи на стаціонарному лікуванні іноді їздила додому та була при свідомості, розуміла значення своїх дій, жодних відхилень, які б впливали на її розумові здібності у неї не було, відповідача та третьої особи, про те, що ОСОБА_5 особисто по дорозі до лікарні біля приміщення сільської ради у автомобілі прочитала та підписала заповіт, а також експерта, яка пояснила, що нею не вирішувалися питання чи підпис у заповіті від імені ОСОБА_5 виконаний ОСОБА_5 чи іншою особою.

Отже, представник позивача та позивач не надали суду жодного належного та допустимого доказу про те, що заповіт вчинений із порушенням вимог законодавства та підпис у заповіті здійснено не заповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заповіту через їх недоведеність позивачем, а також про відмову в задоволенні похідних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 279,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа секретар виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області ОСОБА_31 про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 13.07.2020 року.

Позивач: ОСОБА_4 , проживає: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_3 .

Третя особа: секретар виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області Гебрич Неля Миколаївна, адреса місцезнаходження: 13413, с.Стара Ктельня, пл. Миру, 1, Андрушівський район, Житомирська область.

Суддя:І. А. Чуб