Ухвала
11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 272/1197/18
провадження № 61-15998ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О.М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - секретар виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області Гебрич Неля Миколаївна, про визнання заповіту, свідоцтв про право на спадщину недійсними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом та просила визнати недійсними заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, а також свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видано 28 жовтня 2013 року Андрушівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_3 .
Також просила визнати недійсною державну реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 3,2905 га та 3,2967 га, що розташовані у с. Стара Котельня, Андрушівського району Житомирської області.
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги спадкоємців за законом (за правом представлення) про визнання недійсним заповіту з підстав, передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України, а також щодо встановлення нікчемності заповіту відповідно до частини першої цієї ж норми, підлягають задоволенню лише тоді, коли визнання недійсним оспорюваного заповіту чи встановлення його нікчемності є підставою для виникнення у цих спадкоємців права на спадкування. В свою чергу, право на спадкування мають ті особи, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.
28 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 02 листопада 2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
На усунення недоліків, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2020 року заявник направив до суду запитувані матеріали.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 431/1625/17, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/15-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подана у строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - секретар виконавчого комітету Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області Гебрич Неля Миколаївна, про визнання заповіту, свідоцтв про право на спадщину недійсними та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року.
Витребувати з Андрушівського районного суду Житомирської області вищезазначену цивільну справу № 272/1197/18.
Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та додані
до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у місячний строк.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2021 |
Оприлюднено | 14.01.2021 |
Номер документу | 94102118 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Осіян Олексій Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні