Постанова

від 09.07.2020 по справі 204/2270/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4305/20 Справа № 204/2270/18 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

У січні 2020 року представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що предметом позовних вимог по справі є стягнення заборгованості в розмірі 159 855, 57 доларів США з урахуванням штрафних санкцій за несвоєчасне повернення суми боргу. Вказаний борг виник у відповідача на підставі договору позики, на підтвердження якого відповідачем було складено розписку.

Станом на день подання заяви на сайті https//setam.net.ua міститься інформація про продаж об`єктів нерухомості, які належать відповідачу. Станом на день підписання даної заяви торги зупинено.

Позивач вважав, що захід забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єктів нерухомого майна: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прим.107; 13/100 двоквартирного будинку з оздоровчим комплексом "ІНФОРМАЦІЯ_1" та кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є доцільним для ефективного захисту прав та інтересів позивача, співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду про стягнення заборгованості в розмірі майже 4 мільйона гривень.

Згідно висновків про вартість майна, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оцінене в 884 100,00 грн., 13/100 двоквартирного будинку з оздоровчим комплексом "ІНФОРМАЦІЯ_1" та кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оцінене в 1 514 400,00 грн., частки в статутному капіталі ТОВ "Регул-Агро", ТОВ "Бирс", ТОВ "Граматон".

Зважаючи, що сума заборгованості становить 159 855, 57 доларів США, що на день подачі цієї заяви значно більшою, ніж оцінка майна, вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження є співмірними заявленим позовним вимогам.

Відповідно до постанови приватного виконавця Селезньова М.О. від 26.12.2019 року за № 59371457 виконавче провадження за виконавчим листом у справі № 204/2270/18 закінчено, припинено чинність арештів майна боржника (відповідача у справі), накладених постановами в межах виконавчого провадження. Співмірність та послідовність двох способів забезпечення позову: заборони відчуження нерухомого майна та арешт корпоративних прав обґрунтовується розміром позовних вимог та недостатністю ринкової вартості нерухомого майна для погашення заборгованості відповідача у випадку задоволення позову. Звертає увагу, що ініціатором скасування арештів, накладених в межах закінченого виконавчого провадження, став саме відповідач, також відповідач виконуючи всі дії для скасування арештів та судових рішень, жодного разу не з`явився до судового засідання та за викликом приватного виконавця.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд в порядку забезпечення позову: заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єктів нерухомого майна: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 746587512101) та 13/100 двоквартирного будинку з оздоровчим комплексом "ІНФОРМАЦІЯ_1" та кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 59876712119); заборонити ОСОБА_1 відчужувати будь-яким чином корпоративні права, що виражені в частках у статутних капіталах ТОВ "Регул-Агро", ТОВ "Бирс", ТОВ "Граматон" до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

В порядку забезпечення позову заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, здійснювати проведення державної реєстрації прав, пов`язаних з відчуженням та переходом права власності щодо наступних об`єктів нерухомого майна: нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № НОМЕР_1 ); 13/100 частин двоквартирного будинку з оздоровчим комплексом "ІНФОРМАЦІЯ_1" та кафе-баром, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 59876712119).

В порядку забезпечення позову встановлено заборону ОСОБА_1 будь-яким чином здійснювати відчуження корпоративних прав, що виражені в частках у статутних капіталах ТОВ "Регул-Агро" та ТОВ "Бирс".

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за договором позики та існує загроза утруднення виконання можливого рішення суду, а тому є підстави для забезпечення позову. Обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, адекватним та не порушує права інших осіб.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду про наявність правових підстав для забезпечення позову.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко