Постанова

від 13.07.2020 по справі б-50/232-09

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа № Б-50/232-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

скаржник - Богомол Т.С. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

ліквідатор - не з`явився;

кредитор АТ ПроКредит Банк - Токарєв А.О. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сазон , м. Харків вх. № 1472 Х/З на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.05.2020 р. у справі № Б-50/232-09 (суддя - Міньковський С.В., повний текст складено та підписано 25.05.2020 р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Сазон , м. Харків про визнання кредитором у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Лекском , м. Харків

про визнання банкрутом ТОВ Лекском , м. Харків

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 27.01.2010 у справі №Б-50/232-09 ТОВ "Лекском" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 01.10.2019 ліквідатором ТОВ "Лекском" призначено арбітражного керуючого Черкасова С.А., зобов`язавши його завершити ліквідаційну процедуру.

31.07.2019 р. ТОВ "Сазон" звернулося до суду першої інстанції із заявою про визнання кредитором у цій справі, в якій заявник, посилаючись на ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство) зазначає, що має право отримати задоволення своїх вимог в першу чергу, тому просить визнати його кредитором ТОВ "Лекском" в сумі 496 559,82 грн. основного боргу та 3 842 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що ТОВ Сазон як переможцем аукціону, який відбувся 12.07.2016 р., сплачено на користь банкрута грошові кошти за придбане майно в сумі 496 559,82 грн. відповідно до умов договору купівлі-продажу майна підприємства банкрута від 12.07.2016 р., проте ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017 р. визнано недійсними як результати аукціону, так і договір купівлі-продажу. На думку заявника, за приписами статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України ТОВ "Лекском" зобов`язане повернути ТОВ "Сазон" грошові кошти, отримані за недійсним правочином - договором купівлі-продажу від 12.07.2016, зареєстрованого за №1479.

11.12.2019 від ТОВ "Сазон" до матеріалів справи надійшли уточнення до заяви про визнання кредитором у справі, згідно з якими заявник обґрунтовує свої вимоги посиланням на ст.ст. 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2020 р. у задоволенні заяви ТОВ Сазон про визнання кредитором відмовлено.

Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що:

- станом на момент визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута власником цього майна вже було ТОВ Лексінг , а в подальшому - ТОВ Совберг , що унеможливлює застосування до покупця ТОВ Сазон реституції;

- договірний характер правовідносин між ТОВ Сазон та ТОВ Лекском виключає поширення на ці відносини норм ст. 1212 ЦК України;

- законодавцем не передбачена можливість застосування односторонньої реституції.

Крім того, в ухвалі від 21.05.2020 р. місцевий господарський суд зазначив, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства також не може бути застосована в даному випадку, оскільки до переліку правових підстав, визначених частиною 1 та 2 цієї статті, не відноситься така підстава як визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу, що був проведений згідно з вимогами Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013 р.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Сазон звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ Сазон щодо визнання кредитором четвертої черги ТОВ Лекском в сумі 496 559,82 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що у своїй заяві посилався на ст. 1212 ЦК України, оскільки недійсний правочин не створює правових наслідків, тому у банкрута відсутні підстави для набуття коштів заявника, натомість ТОВ Сазон не просило господарський суд Харківської області застосовувати реституцію.

За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції безпідставно поставив можливість звернення скаржника із заявами з кредиторськими вимогами в залежність від факту повернення майна до ліквідаційної маси іншими особами, за дії яких ТОВ Сазон не відповідає.

ТОВ Сазон наголошує, що заставний кредитор ПАТ ПроКредит Банк заперечує отримання сплачених скаржником за договором коштів, а кошти фактично і досі перебувають на рахунку банкрута.

08.07.2020 р. від АТ ПроКредит Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу.

10.07.2020 р. через канцелярію суду від ліквідатора отримано відзив на апеляційну скаргу.

Скаржник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник заставного кредитора АТ ПроКредит Банк у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017, визнано недійсними результати аукціону з продажу нерухомого майна банкрута ТОВ "Лекском", оформлені протоколом від 12.07.16 р. №100080616/1 аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються з: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 кв.м., корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 кв.м., корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 кв.м., розташовано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, а також договір купівлі-продажу від 12.07.2016 р. зареєстрований за №1479, що був укладений за результатом аукціону з продажу майна ТОВ "Лекском" від 12.07.16 р. № 100080616/1.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з цією ухвалою, реалізація на аукціоні об`єктів нерухомості банкрута, який забезпечував погашення грошових вимог заставного кредитора - ПАТ ПроКредит Банк була проведена із порушенням порядку організації та проведення другого повторного аукціону з реалізації об`єктів нерухомості.

При цьому, згідно з ухвалою суду від 24.04.2015 р. у даній справі, початкову вартість продажу цілісного майнового комплексу банкрута визначено у розмірі 34 483 354,87 грн., а запропонована переможцем аукціону ТОВ Сазон ціна склала 496 559,82 грн.

Господарським судом Харківської області встановлено, що правові наслідки недійсних правочинів у вигляді реституції не можуть бути застосовані до покупця ТОВ Сазон у порядку ст. 216 ЦК України, оскільки на час постановлення згаданої ухвали власником спірної нерухомості є ТОВ Лексінг (код ЄДРПОУ 40568147), що не є стороною у договорі купівлі-продажу від 12.07.2016 р. Ця обставина відображена у мотивувальній частині ухвали суду від 14.02.2017 р.

Іншою ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2019 р. у даній справі, яка постановою Верховного Суду від 05.02.2020 р. залишена в силі, встановлено, що ТОВ Лексінг відчужило нерухоме майно банкрута на користь ТОВ Совберг на підставі іпотечного договору № 1155 від 11.10.2016 р., яке (як новий власник) змінило характеристики майна, здійснивши його поділ на частини на підставі технічних паспортів виданих 08.10.2018 р. ТОВ БТІ оформлення землі та нерухомості та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виданого 08.10.2018 р. за номером 081118.

У зв`язку з тим, що нерухоме майно банкрута вибуло з володіння боржника поза волею власника, оскільки реалізація майна банкрута, яке перебувало у заставі ПАТ ПроКредит Банк здійснена ліквідатором з порушенням вимог Закону про банкрутство, внаслідок чого аукціон, на якому відчужено майно на користь ТОВ Сазон та договір купівлі-продажу, укладений за результатами цього аукціону визнано недійсними у судовому порядку, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання права власності за банкрутом на майно, яке було поділено на частини добросовісним набувачем і з володіння якого таке майно підлягає витребуванню.

Отже, ухвалою суду від 09.10.2019 р. визнано за ТОВ Лекском право власності на спірне майно та витребувано його з володіння ТОВ Совберг .

Незважаючи на викладені обставини, ТОВ Сазон вважає, що в контексті приписів ст.ст. 216, 1212 ЦК України ТОВ Лекском зобов`язане повернути йому грошові кошти, отримані за недійсним правочином - договором купівлі-продажу від 12.07.2016 р., чим і обґрунтовані кредиторські вимоги заявника.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Таким чином, реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена лише стороні недійсного правочину.

Положення ч. 1 ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватися як підстави позову (заяви) про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі.

Проте, ст. 216 ЦК України є загальною нормою, натомість спеціальна норма щодо умов та правових підстав для застосування реституції в процедурі банкрутства закріплена ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою та другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

У розумінні цієї норми для застосування реституції в даному випадку майно, яке вибуло з володіння банкрута ТОВ "Лекском" повинно бути повернуто останньому та включено до ліквідаційної маси банкрута, в свою чергу після цього, може бути здійснено банкрутом повернення грошових коштів ТОВ "Сазон" сплачених за вказане майно.

Матеріали справи свідчать про те, що нерухоме майно, отримане за договором купівлі-продажу майна від 12.07.2016 ТОВ "Сазон" до складу ліквідаційної маси ТОВ "Лекском" не повернуто та ринкову вартість цього майна не відшкодовано, а грошові кошти, одержані ТОВ "Лекском" від переможця аукціону ТОВ "Сазон", відповідно до прямих вимог Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 були спрямовані ліквідатором на погашення грошових вимог заставного кредитора ПАТ "ПроКредит Банк", чого скаржником в апеляційному провадженні не спростовано.

Судова колегія наголошує, що з матеріалів справи не вбачається надання ТОВ Сазон рішення суду про стягнення на його користь грошових коштів в сумі 496 559,82 грн. за договором купівлі-продажу від 12.07.2016 р. у розумінні вимог Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013 р. на підтвердження безспірності своїх кредиторських вимог (враховуючи, що договір визнаний недійсним ухвалою суду від 14.02.2017 р., а Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.04.2019 р. та введений в дію 21.10.2019 р.), або інших підстав, за якими у скаржника виникло обґрунтоване право вимагати у судовому порядку визнання його кредитором банкрута.

До того ж, приписи ч. 1 або ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, визначають окремі правові підстави щодо визнання недійсними правочинів боржника, які були вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, до переліку яких не включено таку підставу як визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу, що був проведений відповідно до Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013, що також унеможливлює застосування ст.42 Кодексу до спірних правовідносин.

Твердження скаржника про те, що заставний кредитор не отримав сплачених ТОВ Сазон за договором коштів, а кошти фактично і досі перебувають на рахунку банкрута відхиляються за недоведеністю, оскільки не підтверджені жодним належним доказом.

Крім того, неможливість застосування реституції на підставі ст. 216 ЦК України встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили - ухвалою суду від 14.02.2017 р., та обумовлюється зміною власника майна, який не є стороною недійсного правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ Сазон не просило господарський суд Харківської області застосовувати реституцію не приймаються до уваги, оскільки як у своїй заяві, так і в уточненнях до неї скаржник посилався на приписи ст. 216 ЦК України в обгрунтування своїх вимог щодо повернення банкрутом коштів, сплачених скаржником за договором купівлі-продажу від 12.07.2016 р.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосування до правовідносин ст. 1212 ЦК України через відсутність у банкрута підстав для набуття коштів заявника за недійсним правочином, враховується наступне.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Враховуючи наявність договірних відносин між банкрутом та ТОВ Сазон , які виконувалися сторонами правочину, незважаючи на визнання договору купівлі-продажу майна банкрута від 12.07.2016 р. в подальшому недійсним внаслідок недотримання учасниками торгів процедури аукціону, а також з огляду на неможливість застосування реституції в односторонньому порядку та відсутність доказів повернення спірного майна покупцем банкруту, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ТОВ Сазон в контексті вимог ст. 1212 ЦК України.

Посилання скаржника на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 р. щодо повернення спірного майна третіми особами до ліквідаційної маси банкрута не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за правилами реституції майно має бути повернуто виключно стороною правочину, а нові набувачі майна (ТОВ Лексінг та ТОВ Совберг ) не були покупцями за договором купівлі-продажу від 12.07.2016 р.

Отже, у задоволенні заяви ТОВ Сазон про визнання його кредитором у справі № Б-50/232-09 судом першої інстанції відмовлено на законних підставах.

На підставі викладених обставин, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.05.2020 р. у справі № Б-50/232-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 15.07.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка