Постанова

від 14.07.2020 по справі 580/3846/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3846/19 Суддя першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача- Степанюка А.Г.,

суддів- Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі- Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи Черкаський обласний військовий комісаріат, Черкаський об`єднаний міський військовий комісаріат, виконавчий комітет Вергунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Вергунівський старостинський округ №1 Червонослобідської сільської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 (далі Позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі Відповідач, Міноборони України), треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Третя особа-1, Черкаський ОВК), Черкаський об`єднаний міський військовий комісаріат (далі Третя особа-2, Черкаський ОМВК), про:

- визнання протиправним та скасування рішення Міноборони України про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, яке викладене у витязі з протоколу від 05.07.2019 року №88, що затверджений т.в.о. Міністра оборони України;

- зобов`язання Міноборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, і надіслати зазначене рішення уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, яке викладено у витязі з протоколу від 05.07.2019 року №88, що затверджений т.в.о. Міністра оборони України;

- зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується, що на момент смерті її батька ОСОБА_3 спільно проживали та вели спільний побут з ним, то в силу ст. 3 Сімейного кодексу України Позивач є членом сім`ї загиблого ОСОБА_4 та має право на отримання одноразової грошової допомоги після його загибелі. Крім того, суд підкреслив, що надання Відповідачу копії свідоцтва про народження Позивача не свідчить про те, що останній звертався за отриманням одноразової грошової допомоги саме як дитина померлого військовослужбовця, адже вказаний документ поданий виключно для ідентифікації ОСОБА_3 до числа членів загиблого ОСОБА_4 .

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд підкреслив, що покладення на Міноборони України обов`язку саме прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 свідчитиме про втручання у дискреційні повноваження Відповідача, що не узгоджується з положеннями процесуального закону.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що на момент мобілізації загиблий ОСОБА_4 у поданих ним документах не згадував про ОСОБА_3 як про члена сім`ї. Наголошує на безпідставності врахування судом першої інстанції довідки про склад сім`ї від 11.01.2019 року, оскільки, починаючи з 31.03.2016 року ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині у місті Бахмуті Донецької області та об`єктивно не міг проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 , вести з нею спільний побут та мати взаємні права та обов`язки. Крім іншого, звертає увагу, що в силу ст. 6 Сімейного кодексу України Позивач втратив статус дитини з моменту досягнення повноліття.

Після усунення визначених в ухвалі від 16.03.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У поясненнях на апеляційну скаргу Черкаський ОВК просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що оскільки ні в послужному списку, ні в автобіографії, ні в інших документах, які подавалися чи складалися на момент прийняття ОСОБА_4 на військову службу, ОСОБА_3 не була зазначена членом сім`ї загиблого, а станом на день смерті ОСОБА_4 . Позивач досяг повноліття, то останній не має права на призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, підкреслює, що викладені у довідці про склад сім`ї від 11.01.2019 року відомості повністю спростовуються даними, які зазначав та подавав ОСОБА_4 при прийнятті на службу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що факт належності ОСОБА_3 до сім`ї загиблого ОСОБА_4 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, надана до суду апеляційної інстанції довідка від 18.02.2020 року №218/14-04/01 не може вважатися доказом правомірності рішення Відповідача, оскільки останнім не обґрунтовано неможливості її надання до суду першої інстанції. Окремо звертає увагу на тому, що ОСОБА_3 не відомі мотиви незазначення її ОСОБА_4 в автобіографії, а проживати спільно з ним Позивач взагалі не міг, позаяк загиблий перебував у зоні проведення Операції Об`єднаних Сил.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.06.2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Вергунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі Третя особа-3, Виконком Вергунівської сільради), Вергунівський старостинський округ №1 Червонослобідської сільської ради (далі Третя особа-4, Вергунівський старостинський округ №1). Крім того, зобов`язано Черкаський ОВК, а також Виконком Вергунівської сільради і Вергунівський старостинський округ №1 надати ряд документів. Даною ухвалою відкладено розгляд справи на 15.07.2020 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Крім того, від ОСОБА_3 14.07.2020 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Міноборони України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суд першої інстанції скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, молодший сержант ОСОБА_4 проходив службу за контрактом у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частин НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2018 року №262 ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 18.09.2018 року у зв`язку із загибеллю у ході участі у бойових діях від ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, вибухової травми, інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, шоку, поблизу м. Луганське Бахмуцького району Донецької області (а.с. 36). Аналогічні підстави загибелі особи зафіксовані й у свідоцтві про смерть від 02.10.2018 року серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.11.2018 року №3383, травма ОСОБА_4 «Так, пов`язана із захистом Батьківщина» (а.с. 13).

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 (а.с. 9), а відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Вергунівською сільською радою Черкаського району Черкаської області 11.01.2019 року за №27, на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав спільно з донькою ОСОБА_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

У свою чергу, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги Черкаський ОВК листом від 29.07.2019 року №6/8/6/1310 повідомив останню про те, що комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийнято рішення від 05.07.2019 року №88 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що ОСОБА_3 в силу ст. 6 Сімейного кодексу України не має статусу дитини у зв`язку із досягненням повноліття та не перебувала на утриманні загиблого (а.с. 15-16).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 року №336, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_3 на момент смерті батька спільно проживала та вела з ним спільний побут, то вона є членом сім`ї загиблого ОСОБА_4 та має право на отримання одноразової грошової допомоги.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону його лія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Приписи ч. ч. 6, 9 ст. 16-3 вказаного Закону визначають, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог даної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №975).

Так, в абз. 3 п. 2 даної постанови закріплено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Положеннями п. «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону, як і приписами абз. 2 п. 5 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно ст. 16-1 Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічні положення закріплені й в абз. 6 п. 5 Порядку №975.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Викладене, у свою чергу, дає підстави погодитися з позицією Міноборони України про те, що оскільки на момент загибелі ОСОБА_4 . 18.09.2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття, то остання не має статусу дитини. Відтак, подання останньою до заяви про отримання одноразової грошової допомоги копії свідоцтва про її народження не може вважатися достатнім документом для прийняття рішення про призначення такої допомоги.

Поряд з цим, судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові від 17.04.2019 року у справі №456/1258/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування положень ст. 16-1 Закону та ст. 3 СК України, за яким для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. При цьому, у своєму рішенні суд касаційної інстанції звернув увагу, що такі обставини щодо особи мають бути встановлені на момент мобілізації (прийняття на службу) військовослужбовця, який згодом загинув.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, однак було залишено поза увагою судом першої інстанції, відповідно до послужного списку ОСОБА_4 . ОСОБА_3 не зазначена ним як член сім`ї (а.с. 37). Відсутні відповідні відомості про Позивача й в автобіографії загиблого (а.с. 39). Крім того, зі змісту виданої виконавчим комітетом Вергунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області довідки від 17.03.2016 року №270 про склад сім`ї та проживання вбачається, що до складу сім`ї за адресою АДРЕСА_1 входять ОСОБА_5 (голова домогосподарства) та ОСОБА_4 (її син) (а.с. 38).

При цьому судовою колегією критично оцінюються відомості, викладені у довідці Вергунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 11.01.2019 року №27 про складі сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за якою на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав спільно з донькою ОСОБА_3 , оскільки з її змісту вбачається, що така довідка видана виключно на підставі відомостей свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

Крім іншого, згідно наданої до апеляційної скарги копії довідки Вергунівського старостинського округу №1 Червонослобідської сільської ради від 18.02.2020 року №218/14-04/01 вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та з ним не проживало і не було зареєстровано жодних осіб. До того ж, у вказаній довідці зафіксовано, що вона видана на підставі погосподарської книги та картотеки, що ведеться за даними паспортів під час реєстрації та зняття з реєстрації громадян.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що на момент прийняття ОСОБА_4 на військову службу за контрактом до складу сім`ї останнього входила лише його мати ОСОБА_6 . Інші особи з ним у АДРЕСА_1 , не проживали, спільний побут не вели та не мали взаємних прав та обов`язків. Наявність у матеріалах справи декількох довідок із взаємовиключними суперечливими відомостями щодо складу сім`ї загиблого свідчать про неможливість врахування їх в якості доказів для розгляду і вирішення даної справи, у зв`язку з цим судовою колегією беруться до уваги відомості, які подавалися ОСОБА_4 при прийнятті на військову службу.

З урахуванням наведеного, оскільки матеріалами справи не підтверджується належність ОСОБА_3 до членів сім`ї загиблого ОСОБА_4 у розумінні положень ст. 16-1 Закону з урахуванням приписів ст. 3 Сімейного кодексу України, то судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується факт належності ОСОБА_3 до членів сім`ї загиблого ОСОБА_4 , то судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Черкаського окружного адміністративного суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідачА.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано « 15» липня 2020 року.