Постанова

від 13.07.2020 по справі 138/594/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/594/20

Провадження № 22-ц/801/1249/2020

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 рокуСправа № 138/594/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Матківської М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2020 року, постановлене суддею Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Київською Т.Б.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину.

Мотивуючи свої вимоги вказує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 10.03.2009. Від шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з відповідачем.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 08.04.2008 стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 зазначає, що змінився його сімейний стан, оскільки він зареєстрував шлюб з іншою жінкою, з якою у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом із відповідачем та перебувають на його утриманні. Діти підросли, витрати на їх утримання збільшились, в зв`язку з чим погіршилось матеріальне становище.

Позивач вказує, що виходячи із розміру утримуваних аліментів на одну дитину, його доходи на утримання всіх дітей розподілені нерівномірно. Також військовою частиною за місцем служби позивача з його грошового забезпечення щомісячно утримується певна частка коштів.

Враховуючи наведене ОСОБА_1 , уточнюючи позовні вимоги, просив змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 08.04.2008 із 1/4 на 1/6 частки всіх видів його заробітку(доходу).

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 березня 2020 року в частині позовних вимог про зміну розміру аліментів, які стягуються на підставі виконавчого листа відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 надалавідзив напозовну заяву,в якомупросила взадоволенні позовувідмовити тазазначила,що позивач вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі виконавчого документу. Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.02.2020 рішення суду першої інстанції було скасовано та відмовлено у задоволенні позову з інших підстав. Також позивач не зазначив в позові про придбання ним в 2016 році нерухомого майна. земельної ділянки та не зазначив про свої реальні доходи і не доведено погіршення його матеріального стану. Вказала, що позивач будь-якої участі у вихованні дитини не приймає, додаткових витрат, які потребує дитина, не несе.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В якості основного доводу зазначає, сплачуючи аліменти в розмірі ј на доньку ОСОБА_2 , порушуються права його доньок від іншого шлюбу, оскільки вони позбавлені можливості отримувати лежне утримання від батька. Також суд не врахував зміни його сімейного стану.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач ОСОБА_2 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістомст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що з дня постановлення рішення про стягнення аліментів у позивача змінився сімейний стан, однак матеріальний стан у платника аліментів не погіршився, а покращився, оскільки позивач отримує постійний дохід та має у власності кілька об`єктів нерухомого майна, що свідчить про відсутність визначенихст.192 СКпідстав для зміни розміру аліментів.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано (а.с. 7). Від шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з відповідачем.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 08.04.2008 стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9 зв.б.).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Відповідно дост. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зістаттею 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частиною другоюстатті 182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першоюстатті 192 СК Українипередбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тількист. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей.

Ураховуючи зміст статей181,192 СК Українирозмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Відповідно достатті 182 Сімейного кодексу Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, суд має з`ясувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи впливає ця зміна на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на доньку суттєво змінився його сімейний стан (одруженнята народженнядвох дітей,які разомз дружиноюперебувають найого утриманні)та погіршилося матеріальне становище, тому є підставивідповідно довимог ст.192СК Українидля зменшеннярозміру аліментів.

Разом з тим, доказів про погіршення матеріальногостановища позивач суду не надав і цій обставині суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до статей 12,81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Так судом першої інстанції встановлено, що у позивача середньомісячний заробіток складає 20054,09 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 242 від 19.12.2019 виданої військовою частиною НОМЕР_1 та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України, з яких слідує, що дохід ОСОБА_1 становить 189186,44 грн. сума грошового забезпечення, 50167,65 грн. інші доходи та 1295,00 грн. соціальні виплати, а разом 240649,09 грн. (а.с.138, 174, 175).

ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,0057 га, кадастровий номер 1810400000:01:034:0238, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована по АДРЕСА_1 та гараж, що розташований на вказаній земельній ділянці, як слідує із копії договору дарування земельної ділянки від 10.08.2016 та договору дарування гаража від 10.08.2016 (а.с.150,151). Дана обставина також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 194608160 від 23.12.2019 (а.с.159-161).

Суд,з урахуваннявстановлених обставині сукупностіналежних тадопустимих доказів,прийшов доправильного висновку,що данідокази свідчатьпро покращенняматеріального станупозивача,оскільки нимбуло отриманоу власністьнерухоме майно,земельну ділянкутакож працюєта отримуєпостійний дохід,тому позивачмає можливістьсплачувати аліментиу вжевизначеному розмірі.

Матеріалами справи підтверджено, що доходи які отримує позивач по справі, мають стабільний характер і достатні для виконання своїх зобов`язань на виконання аліментних зобов`язань для утримання доньки, без погіршення матеріального стану позивача.

Той факт, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє його від обов`язку забезпечувати належне утримання своєї неповнолітньої дочки від першого шлюбу та сплачувати аліменти на її утримання.

Заперечуючи щодо позову ОСОБА_2 зазначила, що вона не має змоги самостійно утримувати доньку, яка постійно хворіє, що підтверджується копією протоколу УЗД щитоподібної залози від 22.07.2011, копією консультаційного заключення Вінницького обласного клінічного ендокринологічного диспансеру за 2011, 2013, 2014, 2017, 2018 р.р., копією епікризу Могилів-Подільської ЦРЛ, копіями виписок із карти амбулаторного хворого Вінницької обласної дитячої лікарні, медичною карткою амбулаторно хворого № 19.53497, виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30.10.2019, 18.11.2019, 16.12.2019, 03.02.2020, копією висновку ультразвукового дослідження органів черевної порожнини ОСОБА_6 від 30.10.2019, випискою епікризом з історії хвороби № 4092 (а.с.63-89).

Колегія суддів завертає увагу на те, що відповідно до положеньСК Україникожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд правильно звернув увагу, що обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, покладено на обох батьків.

Також апеляційний суд враховує, що батьки мають рівні обов`язки з утримання дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Вирішуючи спір,суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що за час, що минув з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів на доньку, у позивача не погіршився матеріальний стан і на переконання суду не є підставою для зменшення розміру аліментів. Такий висновок повною мірою відповідає інтересам дитини та захищає її права.

Враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не надав доказів щодо наявності підстав для зменшення розміру присуджених до стягнення з нього аліментів, а наведені позивачем факти не є, на думку колегії суддів, передбаченими законом обставинами, що свідчать про наявність у позивача підстав, з якими законодавець пов`язує зменшення розміру стягуваних аліментів.

Прийнявши доуваги зазначенівище обставини,а такожвимоги законодавства, суд виходячи з положень ст. ст.182,192 СК Українидійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову про зміну розміру стягнення аліментів, з цим висновком погоджується і апеляційний суд враховуючи фактичні обставини справи.

Доводи скаржника про те, що оскаржуваним рішенням порушено права двох його доньок від іншого шлюбу, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не дають суду підстав для зменшення присуджених судом аліментів, оскільки батько зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку своїх дітей.

Інші доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції постановлено рішення без всебічного, повного дослідження доказів наданих сторонами - не являються підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно дост. 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду першої інстанції, який у рішенні оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно дост.89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів за 6 місяців (п. 3 ч. 1ст. 176 ЦПК України), становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.367,374,375,381-384,ст. 389 ЦПК України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді О.В. Ковальчук

М.В. Матківська