Рішення

від 16.07.2020 по справі 41/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 41/266

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія

Київводоканал в особі Розрахункового департаменту

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Теремки-1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відаповідача 1 .Київська міська рада

2 . Голосіївська района в м. Києві державна адміністрація

про стягнення 4119,87 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал в особі Розрахункового департаменту звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Теремки-1 про стягнення 15183,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 01.10.2008.

01.10.2008 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів, а саме Київську міську раду та Голосіївську районну в м.Києві державну адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2008 продовжено строк вирішення спору на невизначений термін, розгляд справи відкладено на 13.11.2008, клопотання відповідача про залучення до участі у справі інших відповідачів відхилено, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську раду та Голосіївську районну в м.Києві державну адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 розгляд справи відкладено на 05.12.2008.

19.12.2008 від Київської міської ради надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 зупинено провадження у справі №41/266 до вирішення іншої пов`язаної з нею справи №8/131.

13.05.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява по справі.

Листом Господарського суду міста Києва №06-31.1/1947 від 23.05.2011 позивачу направлено відповідь на заяву.

20.07.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

13.01.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

26.06.2017 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №41/266.

25.05.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, з якого вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі №41/266 відпали, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва №8/131 від 24.01.2008 визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 № 640, від 30.05.2007 № 641, від 30.05.2007, № 642, від 30.05.2007 № 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 у справі №22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва №8/131 від 24.01.2008 було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К-2608/09 від 02.07.2009 касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК Київенерго задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва №8/131 від 24.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду №22-а-14381/08 від 09.01.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2010 у справі №2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ Престиж до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК Київенерго про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 у справі №2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК Буревісник-3 , ЖБК Ремонтник , ЖБК Суднобудівник-18 , ЖБК Алмазний , ОСББ Мотор , ВАТ Універсам № 14 , на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2010 у справі №2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 у справі №2а-673/2010 скасовано, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.04.2011 у справі №2а-376/2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.08.2012 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ Престиж до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК Київенерго , про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Означеним нормативно-правовим актом викладено у новій редакції, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України, згідно з п.9 ч.1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №41/266, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 поновлено провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

10.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

22.06.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких підтверджено обставини погашення відповідачем основного боргу та зменшено позовні вимоги до 4119,87 грн. інфляційних втрат.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

24.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.1999 між Відкритим акціонерним товариством АК Київводоканал , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Теремки-1 (абонент) було укладено договір №6613/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затверджених наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (надалі Правила №65).

За умовами п.2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п.2.2 договору абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника (п.п.3.1, 3.4 договору).

Відповідно до п.3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

У п.3.7 договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей договір укладається строком з 14.04.1999 по 14.04.2009 і набуває чинності з моменту підписання його сторонами (п.5.1 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір, який укладений між сторонами, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що для обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів заявником було відкрито код №1-50262.

За даними позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом заборгованість відповідача за договором становила 11063,84 грн. При цьому, зі змісту наведеного позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість визначена за постачання води за кодом №1-50262 (облік послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів) за період з жовтня місяця 2005 року по травень місяць 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України Про питну воду та питне водопостачання визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

В ст.1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до ст.19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто ст.19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що у спірний період були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 №65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об`єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 12.17 Правил №65 передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту б п.12.3 Правил №65, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов`язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Захищене ст.6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

На підтвердження споживання відповідачем послуг за кодом №1-50262 позивачем представлено до матеріалів справи маршрутні карти за період з жовтня місяця 2005 року по травень місяць 2008 року та розшифровки рахунків абонента.

При цьому суд зазначає, що зі змісту наданих позивачем маршрутних карток у вказаний період фактично підтверджується споживання відповідачем послуг за кодом №1-50262 у період з жовтня місяця 2007 року по травень місяць 2008 року.

З приводу заборгованості відповідача у вказаний період (з жовтня місяця 2007 року по травень місяць 2008 року) за кодом №1-50262 суд зазначає наступне.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем здійснювалось виставлення рахунків відповідачу за період з жовтня місяця 2007 року по травень місяць 2008 року з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №640 від 30.05.2007, №641 від 30.05.2007, №642 від 30.05.2007, №643 від 30.05.2007.

З приводу застосування зазначених вище тарифів, суд зазначає наступне.

Згідно ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом підпункту 2 п. а ч.1 ст.28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Положеннямит ст.ст.14, 16 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ визначено, що однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні №21-рп/2003 від 25.12.2003 вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Водночас, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.1 Указу №493/92 від 03.10.1992 Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992 Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

У абз.2 п.15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011 у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації №640 від 30.05.2007, №641 від 30.05.2007, №642 від 30.05.2007, №643 від 30.05.2007 не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд не застосовує тарифи, які затверджені Розпорядженнями №640 від 30.05.2007, №641 від 30.05.2007, №642 від 30.05.2007, №643 від 30.05.2007, оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

В той же час, чинними в зазначений період були тарифи, затверджені Розпорядженням №1680 від 28.08.2002 Київської міської державної адміністрації Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002 за №66/449). Вказаним актом передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кодом №1-50262, в тому числі, за період з жовтня місяця 2007 року по травень місяць 2008 року в час дії Розпорядження №1680 від 28.08.2002 Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення , то розрахунок вартості наданих послуг в зазначений період повинен був здійснюватися згідно тарифів, встановлених даним розпорядженням, за яким тариф для житлово-експлуатаційних організацій визначений в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення.

Судом було здійснено перерахунок вартості наданих послуг за кодом №1-50262 у період з жовтня місяця 2007 року по травень місяць 2008 року за тарифами, встановленими Розпорядженням №1680 від 28.08.2002 Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення з урахуванням обсягів споживання, ПДВ та знижки у розмірі 5,5%, внаслідок чого, за розрахунком суду, у вказаний період відповідач повинен був оплатити 1624,71 грн.

З представлених суду документів вбачається, що відповідачем фактично було визнано споживання у вказаний вище період води, яка йде на підігрів, шляхом погашення заборгованості за вказані послуги після відкриття провадження у справі.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо правомірності тверджень позивача щодо порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за послуги, облік який здійснювався за кодом 1-50262 у період з жовтня місяця 2007 року по травень місяць 2008 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Теремки-1 строків розрахунків за послуги, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати на загальну суму 4119,87 грн (період заборгованості з жовтня місяця 2005 року по травень місяць 2008 року).

З приводу наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 19.03.2020 по справі №906/232/19.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано не було.

Після здійснення власного перерахунку інфляційних втрат за період заборгованості, який визнано судом обґрунтованим (з жовтня місяця 2007 року по травень місяць 2008 року), з урахуванням умов договору щодо оплати наданих послуг та платіжних вимог-доручень позивача, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 116,17 грн.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в особі Розрахункового департаменту до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Теремки-1 .

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Теремки-1 (03191, м.Київ, Голосіївський район, вул.Дмитра Луценка, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 23492218) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) в особі Розрахункового департаменту інфляційні втрати в сумі 116,17 грн, державне мито в розмірі 2,88 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 3,33 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 п.17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Спичак О.М.