Рішення

від 16.07.2020 по справі 826/2348/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року м. Київ № 826/2348/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Управляюча Компанія Нерухомістю

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2017 року №0000661401, №0000651401, №0000641401,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Управляюча Компанія Нерухомістю (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд

- визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2017 року №0000661401, №0000651401, №0000641401, винесені Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що податковим органом зроблено безпідставні висновки з приводу заниження зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також заниження від`ємного значення, оскільки товариством не надавались безоплатні послуги з сервісного обслуговування переданих в суборенду приміщень.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у письмових запереченнях проти позову послався на те, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт №16/26-15-14-01-02/37726027 від 19 січня 2017 року, в якому зазначено про виявлені порушення позивачем вимог законодавства, зокрема, про порушення, які призвели до нарахування податкових зобов`язань, зокрема, протиправного, на думку відповідача, невключення позивачем до доходу від операційної діяльності (доходу від реалізації товарів, робіт, послуг) з безоплатного надання послуг охорони, прибирання, а також послуг електриків, інженерів, диспетчерів, слюсарів-сантехників, операторів котельні, двірників тощо, які фактично обслуговували приміщення, передані в суборенду та були використані в господарській діяльності суборендаторами.

Також, як зазначено у письмових запереченнях проти позову, перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 03РІ декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-) (рядок 3.2.4 додатку РІ до декларації про прибуток підприємства за ІІІ квартали 2016 року Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років на суму 2 214 204,00 грн.

Більш того, представник відповідача вказує й на те, що перевіркою встановлено, що позивачем не включено до податкових зобов`язань податок на додану вартість від операцій з безоплатного надання послуг охорони, прибирання, а також послуг електриків, інженерів, диспетчерів, слюсарів-сантехників, операторів котельні, двірників тощо, які фактично обслуговували приміщення, передані в суборенду та були використані в господарській діяльності суборендаторами.

На підставі викладеного, за твердженнями представника відповідача, відповідачем правомірно винесені оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 09 листопада 2017 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві. Представники відповідачів позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на аналогічні обставини, що викладені у письмових запереченнях проти позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником Головним управління Державної податкової служби у м. Києві.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку дочірнього підприємства Управляюча Компанія Нерухомістю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, за результатом якої складено акт перевірки № 16/26-15-14-01-02/377726027 від 19 січня 2017 року (далі по тексту - акт).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 7 415, 00 грн, та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2016 року в сумі 2 214 204,00;

- підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 052 997,00 грн, в тому числі:

- за 2013 рік на суму 249 353,00 грн (січень - 21987,00 грн, лютий - 21047,00 грн, березень - 21442,00 грн, квітень - 19238,00 грн, травень - 19574,00 грн, червень - 20661,00 грн, липень - 21536,00 грн, серпень - 21384,00 грн, вересень - 22002,00 грн, жовтень - 20215,00 грн, листопад - 21643,00 грн, грудень - 18624,00 грн);

- за 2014 рік на суму 201 292,00 грн (січень - 19418,00 грн, лютий - 15017,00 грн, березень - 17933,00 грн, квітень - 15116,00 грн, травень - 15897,00 грн, червень - 18964,00 грн, липень - 19049,00 грн, серпень - 16467,00 грн, вересень - 16031,00 грн, жовтень - 15613,00 грн, листопад - 15466,00 грн, грудень - 16321,00 грн);

- за 2015 рік на суму 260 539,00 грн (січень - 15936,00 грн, лютий - 21321,00 грн, березень - 20849,00 грн, квітень - 22247,00 грн, травень - 19554,00 грн, червень - 21162,00 грн, липень - 24754,00 грн, серпень - 23397,00 грн, вересень - 22405,00 грн, жовтень - 24918,00 грн, листопад - 21754,00 грн, грудень - 22627,00 грн);

- за 2016 рік на суму 341 813,00 грн (січень - 60887,00 грн, лютий - 86804,00 грн, березень - 44567,00 грн, квітень - 51930,00 грн, травень - 21627,00 грн, червень - 20094,00 грн, липень - 18463,00 грн, серпень - 19304,00 грн, вересень - 18136,00 грн).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки податкового органу щодо завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності, заниження зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано наданням позивачем орендарям безоплатних сервісних послуг, що включають сервісне обслуговування загальних площ будівлі, охорони та пожежної сигналізації, прибирання площі загального користування та ін.

На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 02 лютого 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000651401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 214 204,00грн;

- №0000641401, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 9 269,00 грн, в тому числі 7 415,00 грн за основним платежем та 1 854,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000661401 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 205 465,00 грн, в тому числі 803 643,00 грн за основним платежем та 401 822,00 грн штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктоv 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно визначення наведеного в підпункті 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.203. пункту14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно з пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, визначених статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі по тексту - Положення №88), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За приписами пункту 2.2. Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно із абзацом 1 пункту 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 1999 року за № 860/4153 (далі по тексту - П(С)БО №15 Дохід ), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО № 15 Дохід визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

За приписами п. 8 П(С)БО № 15 Дохід дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Отже, при невиконанні хоча б однієї з наведених вимог, дохід у бухгалтерському обліку не визначається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договорів оренди №03/02 від 01 лютого 2015 року, №06/06 від 01 червня 2013 року, № 04/02 від 01 лютого 2015 року, 07/06 від 01 січня 2014 року, № 01/03-К від 01 березня 2013 року, № 01/04-К від 01 лютого 2016 року, №04/06 від 01 червня 2013 року, № 01/04-А від 01 березня 2015 року, № 01/05-А від 01 квітня 2015 року, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю Н.С.К. Сіті орендуються об`єкти нерухомого майна, як цілісні майнові комплекси або їх частини, загальною площею 26218,55 метрів квадратних.

Вказані приміщення протягом 2013-2016 років передавалися на умовах суборенди.

Проведеною перевіркою встановлено, що витрати по оренді приміщень, за вказаний період склали 60 775 737,00 грн, тоді як дохід отриманий від надання таких приміщень в суборенду склав 60 770 784,00 грн.

При цьому, відповідно до змісту договорів суборенди, позивачем своїм орендарям, окрім безпосередньо послуг з оренди приміщень, додатково надавались наступні послуги:

- сервісне обслуговування загальних площ будівлі;

- охорона та пожежна сигналізація;

- прибирання площі загального користування, вивіз снігу, прибирання парковки перед будівлею;

- прибиральники та двірники: заробітна плата двірників та оплата послуг клірингових компаній, заробітна плата чи часткова компенсація заробітної плати двірників;

- витрати по утриманню персоналу на об`єкті (адміністратор, менеджер, діловод);

- вивіз сміття з загальних площ;

- технічне обслуговування інженерних мереж та комунікацій ;

- витрати на управління будівлею;

- витрати на адміністрування будівлі;

- компенсація плати за землю;

- компенсація плати за нерухоме майно, інших податків і зборів та обов`язкових платежів.

Враховуючи, що витрати з оренди приміщень понесені позивачем у перевіряємому періоді є ідентичними отриманому доходу від надання таких приміщень в суборенду, податковим органом зроблено висновки, що наведені вище додаткові послуги, які надавались позивачем суборендарям не входять в структуру орендної плати, та відповідно є безоплатними.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з копіями наданих договорів суборенди, в них врегульовано питання оплати вартості електроенергії, комунальних, інших послуг окремо від орендної плати, проте, тоді як видатки орендодавця з утримання належного його приміщення входять до структури орендної плати, а не предметом окремих розрахунків.

Згідно зі змістом акту перевірки відповідач дійшов висновку про безоплатність для орендарів послуг вказаних працівників позивача, оскільки прямої вказівки про це немає в укладених договорах суборенди.

Натомість, із змісту договорів суборенди, копії яких наявні в матеріалах справи вбачається, що експлуатаціно-сервісні послуги надавались суборендарям не безоплатно, а вартість в 5-6 грн за 1 метр квадратний (пункт 3.1.3 договорів суборенди).

Крім того, як зазначено позивачем та не спростовано податковим органом, частина приміщень, орендованих у Товариства з обмеженою відповідальністю Н.С.К. Сіті , у період січень-квітень 2016 року, а саме: січень-лютий 2016 року - 6400,2 метрів квадратних; березень-квітень 2016 року - 5164,7 метрів квадратних, в оренду не передавалась, у зв`язку із відсутністю суборендарів.

Натомість, зі змісту акта перевірки вбачається, що податковим органом, під час проведення перевірки структура орендної плати не вивчалася, також не досліджено періоди перебування орендованих позивачем приміщень в суборенді, а вартість наданих послуг розраховано виключно з обсягу нарахованої заробітної плати та єдиного внеску оплати праці за перевіряємий період. При цьому, акт перевірки не містить відомостей щодо яких працівників нарахована вказана заробітна плата та щодо виконання яких робіт.

За таких обставин, висновок відповідача є необґрунтованим, а оскільки факт надання позивачем безоплатних послуг орендарям не підтверджується матеріалами перевірки, відповідно не може бути підставою для збільшення позивачеві суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та для виникнення обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні, що, в свою чергу свідчить, про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність протиправність податкових повідомлень-рішень від 02.02.2017 №0000661401, №0000651401, №0000641401 та наявність правових підстав для їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 51434,07 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02 лютого 2017 року №0000661401, №0000651401, №0000641401.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства Управляюча Компанія Нерухомості (04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, будинок 25, код ЄДРПОУ 37726027) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 51434 (п`ятдесят одна тисяча чотириста тридцять чотири гривні) 07 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.