Постанова

від 15.07.2020 по справі 420/6354/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6354/19 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Дата і місце ухвалення 10.02.2020р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Федусика А.Г.,

за участю секретаря- Андрушкевич М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргуГоловного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року по справі за позовом приватного підприємства "Віадук" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

28 жовтня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства ВІАДУК до Головного управління ДФС в Одеській області, у якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0026351410 та №0026361410 від 06.06.2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якійпосилалосьна порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилався на те, що на наслідками проведеної перевірки було встановлено факт заниження позивачем фактурної вартості товарів при їх митному оформленні. Згідно інформації, що надійшла від митних органів Туреччини встановлено справжню вартість товарів, ідентифіковано поставки, у зв`язку з чим товариству визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість та мита.

Апелянт вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання протиправнимиоскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області №3549 від 11.05.2019 року, у період з у період з 20 травня 2019 року по 22 травня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області Бровченко Людмилою Миколаївною, була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ПП Віадук вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 22.02.2017 року №100270001/2017/083305, №100270001/2017/083310, №100270001/2017/083306.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №988/15-32-14-10-11/31581382 від 23 травня 2019 року.

В акті перевірки вказано про те, що за результатами проведеної перевірки, з урахуванням отриманої інформації від митних органів Республіки Туреччина та відомостей, що зазначені в митних деклараціях від 22.02.2017 року №100270001/2017/083305, №100270001/2017/083310, №100270001/2017/083306, встановлено порушення ПП Віадук пункту 2 частини 2 статті 52 Митного Кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 600 432,70 гривень та податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 1 621 168,29 гривень.

В акті зазначено, що згідно митних декларацій від 22.02.2017 року №100270001/2017/083305, №100270001/2017/083310, №100270001/2017/083306 позивачем було здійснено митне оформлення товарів - різного виду трикотажного полотна. Відповідно до інформації, отриманої від митних органів Республіки Туреччина (листи від 20.07.2018 року № 29980007-724.01.03/UA-34135815-36027045, від 03.05.2018 року № 29980007-724.01.03/UA-32997573, від 03.05.2018 року № 29980007-724.01.03/UA-334002898), встановлено порушення вимог митного законодавства України в частині повноти декларування фактурної вартості товару. Зі співставлення даних, які містяться в наданих Республікою Туреччина копіях експортних декларацій, експортних інвойсів та транзитних декларацій, які пов`язані із експортом в Україну товару полотно на адресу ТОВ Віадук з відомостями митних декларацій від 22.07.2017 року, контролюючим органом встановлено, що фактурна вартість товару, заявлена при митному оформленні товару в режимі імпорт є меншою, ніж фактурна вартість задекларована у експортній декларації, яка надана уповноваженим органом Турецької Республіки.

На підставі Акту №988/15-32-14-10-11/31581382 від 23 травня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№0026351410 від 06 червня 2019 року, яким ПП Віадук збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 900 649,05 гривень, з яких 600 432,70 гривень за податковими зобов`язаннями та 300216,35 гривень за штрафними санкціями.

№0026361410 від 06 червня 2019 року, яким ПП Віадук збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість товарів ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 2 431 752,43 гривень, з яких 1 621 168,29 гривень за податковими зобов`язаннями та 810584,14 гривень за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

У частині першій статті 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;.

Відповідно до частини шостої вказаної статті МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Статтею 351 Митного кодексу України визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно ч. 2 ст. 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Статтею 352 МК України визначено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що органи ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. При цьому, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків.

В свою чергу, положеннями статті 272 Митного кодексу України, підпункту в пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Відповідно до статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття ГУ ДФС в Одеській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування ПП Віадук грошових зобов`язань із ввізного мита та ПДВ стали документи, отримані від уповноважених органів Республіки Туреччина щодо відправлення товару "тканина".

З матеріалів справи встановлено, що позивачем здійснювалось митне оформлення товарів, у зв`язку з чим були подані наступні митні декларації:

№100270001/2016/266930 від 23.08.2016 року (Т.1 а.с.38-39), до якої згодом надано додаткову декларацію №100270001/2017/083305 (Т.1 а.с.40-42);

№100270001/2016/267460 від 29.08.2016 року (Т.1 а.с.60-61), до якої згодом надано додаткову декларацію №100270001/2017/083306 (Т.1 а.с.62-64);

№100270001/2016/267665 від 30.08.2016 року (Т.1 а.с.83-84), до якої згодом надано додаткову декларацію №100270001/2017/083310 (Т.1 а.с.85-87).

Митні декларації, які стали предметом перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області, є додатковими деклараціями.

Митна вартість товарів за поданими митними деклараціями визначена за основним методом за ціною договору.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що до митних декларацій позивачем подано документи, необхідні для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість ввезеного ним для здійснення митного оформлення товару, а саме:

1. До митної декларації №100270001/2016/266930 від 23.08.2016 року надано Інвойс №АІІ-TUR-07 від 20.08.2016 року (Т.1 а.с.43), лист від 23.08.2016 року (Т.1 а.с.44), Інвойс №АІІ-TUR-07/1 від 23.08.2016 року (Т.1 а.с.45), Пакувальний лист від 23.08.2016 року (Т.1 а.с.46), Прайс-лист від 23.08.2016 року (Т.1 а.с.47), транспортний документ (Т.1 а.с.48), Договір купівлі-продажу товарів №AII/V-150816 від 15.08.2016 року (Т.1 а.с.51-57);

2. До митної декларації №100270001/2016/267460 від 29.08.2016 року надано Інвойс №АF-01 від 24.08.2016 року (Т.1 а.с.65), лист від 29.08.2016 року (Т.1 а.с.66), Інвойс №АF-01/1 від 29.08.2016 року (Т.1 а.с.67), Пакувальний лист від 29.08.2016 року (Т.1 а.с.68), Прайс-лист від 29.08.2016 року (Т.1 а.с.69), транспортний документ (Т.1 а.с.70), Договір купівлі-продажу товарів №АF/V-220816 від 22.08.2016 року (Т.1 а.с.73-79);

3. До митної декларації №100270001/2016/26665 від 30.08.2016 року надано Інвойс №ZD-TUR-15 від 27.08.2016 року (Т.1 а.с.88), лист від 30.08.2016 року (Т.1 а.с.89), Інвойс №ZD-TUR-15/1 від 30.08.2016 року (Т.1 а.с.90), Пакувальний лист від 30.08.2016 року (Т.1 а.с.91), Прайс-лист від 30.08.2016 року (Т.1 а.с.92), транспортний документ (Т.1 а.с.93), Договір купівлі-продажу товарів №ZD/V-250816 від 25.08.2016 року (Т.1 а.с.96-102).

В ході розгляду справи встановлено, що при митному оформленні позивачем товару, для визначення видових характеристик товару, що переміщується через митний кордон України щодо кожної із заявлених декларацій було проведено експертизи по визначенню коду товару за УКТЗЕД. На підставі відповідних висновків експертиз було визначено код товару за УКТ ЗЕД 6006240000, 6006230000, 6006329090, і з урахуванням наданих висновків визначено ставку ввізного мита 8%. Зазначене і стало підставою для подання додаткових декларацій, які є предметом перевірки ГУ ДФС в Одеській області.

Крім того, встановлено, що митним органом проводився фізичний огляд товарів, заявлених до митного оформлення та за наслідками таких оглядів складено акти про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів, в яких визначено кількість вантажних місць товару, його вагу.

Рішень про коригування митної вартості товару або карток відмови у митному оформленні товару митним органом при митному оформленні товару не приймалось.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

В свою чергу, з досліджених в ході перевірки контролюючим органом експортних митних декларацій, отриманих відповідачем від Турецької Республіки №16343100ЕХ500209 від 24.08.2018 року (т.1 а.с.172), та №16TR34130000913869 від 25.08.2016 року (Т.1 а.с.170-171), інвойсів до них, встановлено, що відправником товару, вказаного у цих деклараціях є EKVATOR TEKSTIL KUMAS SANAYI VE DIS.TICARET LIMITED , з яким позивачем не було укладено зовнішньоекономічний контракт.

Згідно наданих позивачем документів, які подавались при митному оформленні товару, постачальниками та відправниками товару на адресу ПП "Віадук" є "AYAN ITHALAT IHRACAT A.S.", "AFELLI DIS TIC.LTD.STI", "ZAFER DIS.TI.LTD.STI" згідно Договорів купівлі-продажу товарів №АП/V-150816 від 15.08.2016 року, № AF/V-1220816 від 22.08.2016 року, №ZD/V-250816 від 25.08.2016 року.

Таким чином, суб`єктний склад господарюючих суб`єктів, вказаних у митних деклараціях, які подавались позивачем при митному оформленні не відповідає відомостям декларацій, отриманих від Турецької Республіки.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що подані відповідачем на підтвердження своїх доводів документи не містять офіційного перекладу з іноземної мови, а проведений аналіз товару, що поставлявся позивачем, із товаром, зазначеним в експортних деклараціях Турецької Республіки, свідчить про те, що контролюючий орган встановив лише часткове співпадіння позицій товару. Так, у наявних документах містяться, окрім неспівпадіння відправників/постачальників товару, також розбіжності у вазі товару, умов поставки товару.

З огляду на викладене, висновок контролюючого органу про відповідність відомостей про найменування товару, їх вагу та кількість у поданих позивачем до митного оформлення МД та наданих Турецькою Республікою експортних деклараціях не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що контролюючий орган самостійно визначив митну вартість товару, що імпортувався позивачем, прийнявши за основу вартість ідентичних товарів, які зазначені в експортних деклараціях, надісланих Турецькою Республікою, однак, при цьому, жодних обґрунтувань щодо застосованого відповідачем методу визначення митної вартості товару акт перевірки не містить.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу про порушення позивачем положень митного та податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються наданими позивачем документами.

Крім того, як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 року, до ПП Віадук були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПК Україниу розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, як за повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.

Однак, в ході розгляду справи встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року у справі №420/3310/19 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0006191410 від 12.02.2019 року та №0006201410 від 12.02.2019 року - визнано протиправними та скасовано (Т.1 а.с.107-114). Рішення набрало законної сили 04.11.2019 року.

З огляду на викладене, висновок відповідача про повторність визначення суми податкового зобов`язання є необґрунтованим, а визначення штрафних санкцій в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях у розмірі 50% грошового зобов`язання є безпідставним.

Вказане також доводить протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищевикладене, встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0026351410 від 06.06.2019 року та №0026361410 від 06.06.2019 року та наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи зазначене,колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 року було задоволено клопотання Головного управління ДФС в Одеській області та відстрочено Головному управлінню ДФС в Одеській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року по справі № 420/6354/19 до ухвалення рішення по даній справі.

Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, згідно ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 року складає 28 815 грн.

Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Державного бюджету України підлягає сума несплаченого судового збору у розмірі 28 815 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державного бюджету: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA9089 9998 03131 1125 60000 26001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 28 815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.07.2020 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.Г. Федусик