Ухвала

від 09.03.2021 по справі 420/6354/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/6354/19

адміністративне провадження № К/9901/2643/21

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №420/6354/19 за позовом Приватного підприємства Віадук до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

28 жовтня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства ВІАДУК до Головного управління ДФС в Одеській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0026351410 та №0026361410 від 06 червня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 25 січня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №420/6354/19 залишено без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про поновлення строку на подання касаційної скарги, в якій скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №420/6354/19.

У вказаному клопотанні податковий орган зазначає, що вже звертався до з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 31 серпня 2020 року, від 27 листопада 2020 року її повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги. Також, посилається на велику завантаженість працівників контролюючого органу та наявність великої кількості осіб, які хворіли.

Наведені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 15 липня 2020 року, повне судове рішення складено 16 липня 2020 року, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду 17 серпня 2020 року, проте ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року касаційну скаргу повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги передбачених ст. 328 КАС України, яку ним отримано 07 вересня 2020 року. Податковий орган повторно подав касаційну скаргу, утім ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року її повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою про залишення касаційної скарги без руху (щодо надання документу про сплату судового збору та не зазначення підстав передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України), яку він отримав 04 грудня 2020 року, а повторно скаржником подано касаційну скаргу до поштового відділення лише 22 січня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Доводи скаржника пов`язані з запровадження карантинних заходів відповідно до постанови Уряду від 11 березня 2020 року №211 та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Суд не бере до уваги, оскільки карантинні обмеження запровадженні лише 12 березня 2020 року, а ухвалу про повернення касаційної скарги від 30 липня 2020 року отримано скаржником 12 серпня 2020 року.

Крім цього, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Закон № 731-IX).

Вказаним Законом законодавець по-іншому врегулював питання процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжено на строк дії карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Так, Законом № 731-IX пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №731-IX від 18 червня 2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

20-денний строк з дня набрання чинності цим Законом закінчився 06 серпня 2020 року.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Також, слід зазначити, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Верховний Суд звертає увагу на те, що факт перебування осіб контролюючого органу на лікарняному не може бути підставою для несвоєчасного подання касаційної скарги, оскільки податковий орган є суб`єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов`язана з конкретною службовою особою.

Своєю чергою, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №420/6354/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №420/6354/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов