Постанова

від 16.07.2020 по справі 640/8278/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8278/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: БеспаловаО.О., суддів: Ключковича В. Ю., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України в особі Прем`єр-міністрів України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Міністерства соціальної політики України в особі Міністрів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, міського голови Івано-Франківська ОСОБА_6, Державної казначейської служби України, треті особи: Президент України ОСОБА_7, Генеральний прокурор України ОСОБА_8 , Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій, визнання права та припинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружному адміністративному суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України в особі Прем`єр-міністрів України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Міністерства соціальної політики України в особі Міністрів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, Міського голови Івано-Франківська ОСОБА_6 та Державної казначейської служби України, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України в особі Прем`єр-міністрів України ОСОБА_2 і ОСОБА_3, члена Кабінету Міністрів України - Міністерства соціальної політики України в особі Міністрів соціальної політики України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області в особі міського голови міста Івано-Франківська ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та про визнання за позивачем права без дискримінації, про припинення дій, які порушують право позивача, включно з рішенням Уряду, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, а саме: не призначення житлової субсидії, як соціальної допомоги, та не направлення до Уряду на відшкодування за реєстраційною належністю; не надання разової допомоги на прожиття (фізичне існування) в строках 2015-2020 років, як органом місцевого самоврядування особі соціально незахищеній в Україні за статтями1, 3, 19, 24, 28, 46, 56, 116, 119, 140 - 146 Конституції України - при катуванні ОСОБА_1 та визнання на право без дискримінації, про припинення дій, які порушують право позивача, включно з рішеннями, на підставі яких порушується право ОСОБА_1 у спосіб застосування дискримінації Урядом та Виконавчим комітетом, яка перетнула мінімальний рівень жорстокості щодо ОСОБА_1 та вилилась у владно-управлінські рішення та виконавчо-процесуальні катування позивача, спрямовані на фізичне його знищення, внаслідок позбавлення з підстав застосування дискримінації законних Урядових виконавчих рішень, як тихий матеріальний геноцид , який приводить до фізичної смерті, з порушенням Конституції України, включно:

а) не призначення соціальної житлової субсидії, як соціальної допомоги на суму 26 953,52 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні 52 копійки) за період з 01 червня 2017 року по 01 березня 2020 року, як для особи-заявника соціально не захищеної в Україні за рішенням Уряду, за надані комунальні послуги, яка отримує пенсію з 06 січня 2018 року 1 373,00 грн. (прожитковий мінімум 1 762,00 грн.) по 01 лютого 2020 року 1 638,00 грн. (прожитковий мінімум 2 102,00 грн.);

б) не надання разової допомоги (грошової) із середньомісячного сукупного доходу на рівні одного прожиткового мінімуму на прожиття та лікування, як для особи-заявника соціально не захищеної в Україні з різницею доходу - 30 473,65 грн. (тридцять тисяч чотириста сімдесят три гривні 65 копійок) за статтею 46 Конституції України, бо в строках з 01 січня 2015 року по 01 січня 2018 року, згідно довідки Державної фіскальної служби України за № 2/10/09-15-08-01-009 від 11 січня 2018 року - відсутня інформація про доходи у зв`язку із хворобою та амбулаторним лікуванням, як особі соціально незахищеній в Україні;

- стягнути (відшкодувати) через Державну казначейську службу України з Уряду в особі члена Кабінету Міністрів України Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 матеріальну і моральну шкоду;

- стягнути (відшкодувати моральну шкоду) через Державну казначейську службу України з: Уряду в особі Прем`єр-міністра України ОСОБА_2 та Прем`єр-міністра України ОСОБА_3, Міністерства соціальної політики України в особі Міністра соціальної політики України ОСОБА_4, члена Кабінету Міністрів України Міністерства соціальної політики України в особі Міністерки соціальної політики України ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду, як справедливу сатисфакцію, в розмірах 2 700 000,00 грн. відповідно;

- стягнути (відшкодувати) через Державну казначейську службу України з Міського голови Івано-Франківська ОСОБА_6 та Державної казначейської служби України на користь позивача матеріальну і моральну шкоду;

- за прийнятим рішенням та матеріалами адміністративного провадження постановити ухвалу про зобов`язання Генеральну прокуратуру України в особі Генерального прокурора України ОСОБА_8, внести до Єдиного реєстру досудового розслідування відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 28, ч. 1ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України Урядовою групою осіб в складі виконавчої влади, як органу місцевого самоврядування за статями 1, 3, 6, 8, 9, 19, 21, 24, 28, 46, 55, 56, 102, 113, пунктами 2-3 частини 1 статті 116, 119, ст.ст. 140-146 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року позовну заяву повернуто позивачам на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спірна ухвала прийнята із порушенням вимог статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір повинен був розглядатись за правилами загального позовного провадження.

Апелянтом зазначено, що безпідставними є висновки суду першої інстанції щодо невизнання об`єднання в одному провадженні позовних вимог із соціальних питань, зокрема щодо донарахування пенсії за стажем; призначення житлової субсидії; донарахування різниці до пенсії за статтею 46 Конституції України, а також стягнення моральної шкоди завданої протиправною бездіяльністю Уряду та органів місцевого самоврядування.

Крім того, апелянтом зазначено, що спірною ухвалою суд першої інстанції обмежив право позивача на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 13.07.2020р. за вх. № 23688, відповідно до якого Міністерство соціальної політики України щодо задоволення апеляційної скарги заперечує. Відповідачем вказано, що судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву позивачу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається із змісту заявленого позову позивачем, одночасно заявлено вимоги щодо донарахування пенсії за стажем, призначення житлової субсидії, донарахування різниці до пенсії за статтею 46 Конституції України, а також стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Частиною 1 ст. 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Слід звернути увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Таким чином, з`ясувавши, що позивачами було порушено правило об`єднання позовних вимог, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, надання позивачам права доступу до суду, суд першої інстанції був наділений правом роз`єднати позовні вимоги в самостійне провадження, не повертаючи при цьому позовну заяву.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В рішення від 12.01.2000 у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та у рішенні від 28.10.1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що стало порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України та міжнародного права, повернення позовної заяви з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали надмірно формально розтлумачено норму процесуального закону, не застосовано положення ч. 6 ст. 172 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийняв ухвалу про повернення позову.

За таких обставин ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року про повернення позовної заяви є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 170, 241, 266, 294, 308, 310, 312, 320 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України в особі Прем`єр-міністрів України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Міністерства соціальної політики України в особі Міністрів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, міського голови Івано-Франківська ОСОБА_6, Державної казначейської служби України, треті особи: Президент України ОСОБА_7, Генеральний прокурор України ОСОБА_8 , Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій, визнання права та припинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язати вчинити дії задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року скасувати.

Справу № 640/8278/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Беспалов

Суддя В.Ю. Ключкович

Суддя О.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складено 16.07.2020 р.)