Постанова

від 08.07.2020 по справі 754/3147/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 754/3147/18

провадження № 61-13142св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей ,

позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,

третя особа за зустрічним позовом - Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Нікітіна -Дудікова Ганна Юріївна, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2019 року у складі судді Саламон О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Орган опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві, Служба у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів з накладенням заборони на відчуження житла.

Позовна заява мотивована тим, що у родині ОСОБА_4 померла рідна дочка, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили удочерити ОСОБА_5 , 2006 року народження.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2006 року оголошено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усиновлювачами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано відділ РАЦС Деснянського РУЮ в м. Києві внести такі зміни у актовий запис № 2570 від 26 вересня 2006 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : вказати її батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , змінити прізвище дитини з ОСОБА_8 на ІНФОРМАЦІЯ_2 , ім`я з ОСОБА_8 на ІНФОРМАЦІЯ_2 , по батькові з ОСОБА_8 на ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також змінити дату народження дитини з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із народження дитина проживала у новій родині. Коли ОСОБА_8 виповнилося два роки, у батька ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я, що призвело до його інвалідності.

Зі слів матері стосунки почали погіршуватися два роки тому, дитина стала дорослішати та не слухатися. Замість того, щоб налагоджувати стосунки з дочкою, намагатися вирішувати конфлікти мирним шляхом, шукати компроміси, мати дитини розповіла їй, що вона є нерідною дитиною, а усиновленою.

Відповідно до актів служби у справах дітей, складених у вересні 2017 року, стосунки у сім`ї складні, напружені, при цьому подружжя прийняло рішення помістити дитину до Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації.

Враховуючи психологічний стан батьків та дитини, родині рекомендовано провести роботу з психологом, пройти корекційні зайняття, проте у грудні 2017 року мати дитини звернулася до служби у справах дітей із заявою про скасування усиновлення, яку обґрунтувала тим, що малолітня ОСОБА_8 не поважає батьків, знущається з чоловіка, який є особою з інвалідністю та не може навіть говорити, краде гроші, тікає на вулицю гуляти і гуляє дотемна, в школі не хоче вчитися і виконувати домашнє завдання, фарбує волосся. На запитання, яким чином дитина знущається з чоловіка, ОСОБА_1 відповіла, що ОСОБА_8 його лоскоче.

Служба у справах дітей звернулася до Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації щодо проведення психологічного обстеження дитини з метою вивчення її емоційного стану та особливостей дитячо-батьківських відносин, прив`язаності дитини до батьків.

Однак, незважаючи на намагання служби у справах дітей вирішити ситуацію, яка склалася у сім`ї ОСОБА_4 , та допомогти родині, 28 грудня 2017 року мати дитини зібрала речі дитини та вирішила віддати дочку, тому спеціалісти Служби у справах дітей влаштували дитину до Центру допомоги дітям Місто щасливих дітей .

Психологом проведена робота з родиною ОСОБА_4 . Згідно з висновком психологічного обстеження від 15 січня 2018 року, Надія знаходиться на початковому етапі проходження кризи підліткового віку, у дівчинки спостерігається велика потреба в емоційній близькості та прийнятті, у дитини виявлені ознаки хронічної психологічної травми, виявлені ознаки психологічного насильства з боку ОСОБА_1 над ОСОБА_8 . ОСОБА_8 адаптувалася до травмуючих умов життя, сформувавши виправдання та пояснення таких дій матері (використовує захисний механізм - раціоналізацію). У дитини до матері сформована амбівалентна прихильність. ОСОБА_1 має неінтегровані втрати, які заважають досягти емоційної стабільності. Центр рекомендував ініціювати питання позбавлення батьківських прав батьків, дитині пройти курс соціально-психологічної реабілітації, а ОСОБА_1 - курс кваліфікованої психотерапевтичної допомоги з метою інтеграції та проживання втрат.

Проте мати дитини відмовляється від будь-якої допомоги психологів та не бажає врегулювання конфлікту та ситуації, яка склалась. З розповідей малолітньої дитини вбачається, що вона не відчувала від батьків любові, ніжності, турботи та розуміння. Дівчинка розповідала, що у неї відсутні дитячі розваги, їй не давали кишенькових грошей, вона не знає, що таке обійми та поцілунки між дитиною та батьками, мати не приділяла їй достатньої уваги, материнської турботи та любові, вона постійно її сварила, ображала, поводилася жорстоко, розмовляла з нею у підвищеному тоні, не впускала додому за елементарні дитячі провини, а саме: запізнення зі школи на п`ять хвилин, за затримку з прогулянки тощо. Надія неодноразово зазначала, що мати її ненавидить, а вона дуже хоче, щоб мама її любила. Незважаючи на те, що мати відмовилась від неї та віддала напередодні Нового року (28 грудня), ОСОБА_8 все ж виправдовує матір, пише їй листи, чекає та сподівається, що мама її забере.

Дитина проходить психологічну реабілітацію, оскільки зазнала великої психологічної травми стосовно себе від батьків, у першу чергу - від матері. Дитина не усвідомлює, що таке люблячі, турботливі та ніжні батьки. У її розумінні батьки повинні бути жорстокими, так як інших прикладів у дитини немає. Батьки дитини були присутні на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, підтвердили свої наміри відмовитись від дитини та категорично зазначили своє бажання не повертати ОСОБА_8 у свою родину. Мати дитини поводилася цинічно, не визнала своєї поведінки по відношенню до дитини, а батько дитини у всьому погоджується зі своєю дружиною. Комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку, що батьки свідомо нехтують своїми обов`язками, ухиляються від виховання дитини, не проявляють батьківської турботи, не цікавляться її життям та здоров`ям, поводяться з дитиною жорстоко.

06 лютого 2018 року Органом опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батьків дитини.

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, Орган опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві просив позбавити відповідачів батьківських прав стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідачів аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів їх заробітку (доходу) щомісячно з кожного, до досягненню дитиною повноліття та накласти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , де зареєстрована та має право користування ОСОБА_8 .

У травні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до Органу опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві, в якому просили скасувати усиновлення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що дитина зростала у доброзичливих умовах та батьківській любові, батьки приділяли їй багато уваги, була добре одягнена, нагодована, займалася в різноманітних гуртках, сприяли її навчанню у дошкільному закладі № 597 та спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 189 з поглибленим вивченням англійської та німецької мов, приділяли багато часу навчанню та вихованню, проводили вільний час, відвідуючи кінотеатри, театри та інші культурно-оздоровчі заклади, їздили на відпочинок, тому дитина не була позбавлена любові до неї та дитячих радощів. Однак протягом двох останніх років стосунки між дитиною та її усиновлювачами почали різко погіршуватися, тому що дівчинка почала красти гроші та речі у однокласників, погано себе поводила, вчитися не хотіла, не слухала батьків та тікала на вулицю. З цього приводу мати неодноразово зверталася до органу опіки та піклування, однак будь-яких дій, направлених на корегування вказаної ситуації, відповідачем вчинено не було. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про скасування усиновлення, в якій вказала підстави для прийняття такого рішення, зокрема, що ОСОБА_8 не поважає батьків, знущається з ОСОБА_2 , який має вади здоров`я, краде гроші, тікає, у школі не бажає вчитися, фарбує волосся. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, не може нормально розмовляти через порушення мовних центрів, тому йому важко присікти дії ОСОБА_8 , а дівчинка закриває його в кімнаті і не дає змоги звідти вийти. Своєю поведінкою та діями, які направлені на ОСОБА_2 та вчиняються проти його волі, дівчинка неодноразово доводила його до нападу епілепсії. Оскільки мати постійно на роботі, а ОСОБА_2 перебуває в тому стані, коли не може сам собі дати раду, залишати їх вдвох з малолітньою дитиною стало небезпечно. Таким чином, вони виконували свої батьківські обов`язки, проте між ними та дитиною склалися, незалежно від їхньої волі, стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року, позов Органу опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві в особі Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Органу опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві в особі Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13 березня 2018 року і до досягненню дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Органу опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві в особі Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13 березня 2018 року і до досягненню дитиною повноліття.

Накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , де зареєстроване місце проживання ОСОБА_8 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги Органу опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що батьки свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків стосовно усиновленої ними дитини та, враховуючи якнайкраще забезпечення інтересів дитини, дійшов висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо малолітньої дитини ОСОБА_8 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 238 СК України, для скасування усиновлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Нікітіна -Дудікова Г. Ю., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Органу опіки та піклування Деснянської РДА в м. Києві та задовольнити їхній зустрічний позов.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції порушив процесуальні вимоги щодо подачі документів та неправомірно прийняв документи, які були подані з пропуском строків для їх подачі.

При цьому суд першої інстанції ухвалив рішення щодо вимог позивача, про які їм не було відомо, а саме щодо накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Вказані позовні вимоги були заявлені позивачем шляхом подачі заяви про збільшення позовних вимог, яка подана з порушенням процесуальних строків подачі такої заяви.

Крім того, накладаючи заборону на відчуження квартири, суд першої інстанції не з`ясував, кому саме належить вказана квартира.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, на вказані порушення судом першої інстанції уваги не звернув.

Вказували на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що підставою для позбавлення їх батьківських прав став факт складання усиновлювачами заяви про скасування усиновлення.

Зазначали, що відсутні підстави вважати, що вони свідомо ухиляються від батьківських обов`язків, оскільки дитина передана до Центру допомоги дітям Місто щасливих дітей на підставі їхня заяви про скасування усиновлення, яка не вирішена органом опіки та піклування.

Отже, суди неправильно застосували положення статті 164 СК України та помилково не застосували положення статті 238 СК України.

Крім того, зазначали, що висновки психологів не можуть бути належними доказами у цій справі.

При цьому суди не надали належної правової оцінки доказам, які підтверджують, що протягом всього часу проживання малолітньої ОСОБА_8 у сім`ї вони належним чином виконували свої батьківські обов`язки.

За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про позбавлення їх батьківських прав.

Також суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні їх зустрічних позовних вимог про скасування усиновлення, не врахували, що підставою цього позову стало те, що між ними як усиновлювачами та дитиною, незалежно від їхньої волі, значно погіршились відносини, що унеможливлює їхнє спільне проживання і виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року Центр допомоги дітям Місто щасливих дітей подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19 липня 1989 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2006 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усиновлення задоволено.

Оголошено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усиновлювачами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано відділ РАЦС Деснянського РУЮ в м. Києві внести такі зміни у актовий запис № 2570 від 26 вересня 2006 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : вказати її батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , змінити прізвище дитини з ОСОБА_5 на ІНФОРМАЦІЯ_2 , ім`я з ОСОБА_5 на ІНФОРМАЦІЯ_2 , по батькові з ОСОБА_5 на ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також змінити дату народження дитини з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до актів Служби у справах дітей, складених у вересні 2017 року, стосунки у сім`ї ОСОБА_4 напружені, батьки не мають впливу на дитину. Подружжя ОСОБА_1 прийняло рішення помістити ОСОБА_8 до Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації.

08 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей Деснянського РДА в м. Києві із заявою про скасування усиновлення, яку обґрунтовувала тим, що ОСОБА_8 не поважає батьків, знущається з чоловіка, який є особою з інвалідністю та навіть не може розмовляти, краде кошти, тікає на вулицю гуляти, у школі не хоче вчитися та виконувати домашнє завдання, а також фарбує волосся.

Служба у справах дітей звернулась до Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї Київського міської державної адміністрації щодо проведення психологічного обстеження дитини з метою вивчення її емоційного стану та особливостей дитячо-батьківських відносин.

Усиновлювачі вирішили передати дочку до служби у справах дітей, де ОСОБА_8 влаштовано до Центру допомоги дітям Місто щасливих дітей для проходження соціально-психологічної реабілітації.

Згідно з висновком психологічного обстеження від 15 січня 2018 року № 007 малолітня ОСОБА_8 знаходиться на початковому етапі проходження кризи підліткового віку, у дівчинки спостерігається велика потреба в емоційній близькості та прийнятті, у ОСОБА_8 виявлено ознаки хронічної психологічної травми, а також виявлено ознаки психологічного насильства з боку ОСОБА_1 на дитиною. ОСОБА_8 адаптувалась до травмуючих умов життя, сформувавши виправдання та пояснення таких дій матері (використовує захисний механізм-раціоналізацію). У Надії сформована до матері амбівалентна прихильність. Крім того, ОСОБА_1 має неінтегровані втрати, які заважають досягти емоційної стабільності.

Вказаним висновком рекомендовано ініціювати не скасування усиновлення, а позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 Пройти курс соціально-психологічної реабілітації для ОСОБА_8 , а для ОСОБА_1 рекомендовано пройти курс кваліфікованої психотерапевтичної допомоги з метою інтеграції та проживання втрат.

Згідно з висновком Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві від 06 лютого 2018 року № 102/03/31-1070 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та накладення заборони на відчуження квартири

Відповідно до частини першої статті 242 СК України, якщо усиновлювач був записаний матір`ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, встановлених у статті 164 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, на підставі якої заявлено об`єднаний позов, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто особа має повністю розуміти наслідки своєї винної поведінки.

Позбавлення батьківських прав (тобто позбавлення прав на виховання, захист інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України) і допускається лише у разі, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, за наявності вини в діях батьків.

У справі, що переглядається, установлено, що подружжя ОСОБА_1 не бажають брати участь у вихованні та утриманні дитини, не бажають налагодити стосунки з дочкою, дитина тривалий час знаходиться на вихованні у Центрі допомоги дітям Місто щасливих дітей , а батьки не відвідують її.

Установивши, що батьки свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків стосовно усиновленої ними дитини, та, враховуючи якнайкраще забезпечення інтересів дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо малолітньої дитини ОСОБА_8 .

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів аліментів.

Так, частиною другою статті 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Установивши відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від обов`язку утримувати дочку ОСОБА_8 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів щодо накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , де зареєстроване місце проживання дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України Про охорону дитинства суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками.

Установивши, що малолітня дитина ОСОБА_8 має право користування квартирою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для накладення заборони на відчуження вказаної квартири.

Щодо позовних вимог про скасування усиновлення

Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами про скасування усиновлення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що між ними та дитиною склалися, незалежно від їхньої волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої-четвертої, шостої, сьомої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (стаття 207 СК України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

У справі, що переглядається, установлено, що подружжя ОСОБА_4 обрали собі дитину у пологовому будинку, коли дівчинці було 4 дні від народження, та вона перебувала у сім`ї ОСОБА_1 до 11 років.

Частиною першою статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифікована Законом України від 15 лютого 2011 року № 3017-VІ (3017-17) із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 березня 2015 року у cправі Zaiet vs Romania зазначив, що поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням, і будь-які такі заходи повинні ґрунтуватися на досить значущих і вагомих причинах не тільки в інтересах дитини, але і по відношенню до правової визначеності. Анулювання усиновлення не може бути заходом, спрямованим проти усиновленої особи. Правові положення, які регулюють усиновлення, як правило, спрямовані, в першу чергу, на захист інтересів дітей.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав роз`яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з пунктом 13 указаної постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Отже, одним із головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається, установлено, що між батьками та дитиною склались напружені відносини, на погіршення яких вплинула саме поведінка подружжя ОСОБА_4 .

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що напружені відносини, які склалися між усиновлювачем і дитиною, залежали від волі усиновлювачів.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 238 СК України, для скасування усиновлення.

Також судами правильно враховано, що скасування усиновлення порушує права дитини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, дослідження та оцінки доказів, що є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Нікітіна -Дудікова Ганна Юріївна, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк