Рішення

від 13.07.2020 по справі 908/666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/63/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2020 Справа № 908/666/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Селянського фермерського господарства "Перепілка" (72302 Запорізька область, Якимівський район, с. Шевченко, вул. Центральна, б. 4, ідентифікаційний номер юридичної особи 22120727)

до відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний номер юридичної особи 14360570)

про стягнення суми 859 974 грн. 17 коп. матеріальної шкоди

за участю

представника позивача: Алексєєнко В.П., дов. б/н від 25.11.2019

представник відповідача: Якушев С.О., ордер АР № 1002052 від 25.11.2019

СУТЬ СПОРУ:

Селянське фермерське господарство "Перепілка" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 859 974 грн. 17 коп. матеріальної шкоди.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/666/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 16.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано Селянському фермерському господарству "Перепілка" строк для усунення недоліків терміном не пізніше 31.03.2020, шляхом усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.

У зв`язку з тим, що ухвалу суду від 16.03.2020 помилково надіслано на невірну адресу позивача, 01.04.2020 останню перенаправлено на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13.04.2020 на адресу суду від Селянського фермерського господарства "Перепілка" надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2020.

Ухвалою суду від 15.04.2020 суддею Дроздовою С.С. прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/666/20. Присвоєно справі номер провадження 27/63/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.05.2020.

13.05.2020 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/666/20.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представником позивача надано суду заяву (вх. № 9250/08-08/20 від 13.05.2020 р.) про приєднання до матеріалів справи копій документів, що підтверджують сплату витрат на правову допомогу.

Представник відповідача заперечив проти заявленого позову на підставах викладених у відзиві (вх. № 8497/08-08/20 від 28.04.2020 р.), вважає, що АТ КБ "Приватбанк" не є належним відповідачем у справі. Просить суд у задоволенні позовної заяви Селянського фермерського господарства "Перепілка" до АТ КБ „ПРИВАТБАНК" про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 859 974 грн. 17 коп. та стягнення судових витрат, відмовити в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 42 ГПК України, ст. 257, 267 ЦК України, представник відповідача просить у випадку, якщо суд побачить правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення суми у розмірі 59 876 грн. 81 коп. як суми сплаченої позивачем 11.12.2015 заборгованості за кредитним лімітом згідно договору № б/н від 14.03.2011 р. застосувати позовну давність та відмовити позивачеві з цього приводу у задоволенні цієї позовної вимоги.

Представник позивача заявив усне клопотання, про оголошення перерви у підготовчому засіданні для надання йому можливості підготувати обґрунтовану відповідь на відзив відповідача, відповідно до статті 184 ГПК України.

В підготовчому засіданні 13.05.2020, на підставі ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 09.06.2020, про що винесено відповідну ухвалу.

Від позивача надійшли уточнення (вх. № 10839/08-08/20 від 05.06.2020) надісланні на адресу господарського суду 05.06.2020р. Відповідно до уточнень, позивач просив суд стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 222 876 грн. 94 коп., а також судові витрати в розмірі 21 027 грн. 00 коп., з яких 11 027 грн. 00 коп. витрати на проведення економічної експертизи та 10 000 грн. 00 коп. витрати на надання правової допомоги.

Представник відповідача повідомив, що на теперішній час не отримував заяви щодо уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, просить суд надати час для ознайомлення та підготовки відповіді на заяву позивача.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням (вх. № 10954/08-08/20 від 09.06.2020) в порядку ст. 177 частина 3 ГПК України, про продовження строку підготовчого засідання на тридцять днів.

Ухвалою суду від 09.06.2020, відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 30.06.2020.

Від позивача надійшла заява (вх. № 11180/08-08/20 від 11.06.2020) про зменшення позовних вимог. Повідомив суд про те, що за результатами проведення судової економічної експертизи № 142/06-18 від 11.06.2018 та додаткової судової економічної експертизи №168/06-2020 від 03.06.2020 було встановлено, що з рахунку СФГ "Перепілка" № НОМЕР_1 відкритому у Приватбанку, було безпідставно списано 72 033,16 грн. у тому числі у вигляді сплати підприємством відсотків - 7 002,98 грн.; комісії - 5 139,40 грн.; пені - 13,97 грн.; суми заборгованості по кредитній лінії - 59 876, 81 грн. Таким чином, в наслідок злочинної діяльності посадової особи АТ КБ "ПриватБанк", крім суми в розмірі 150 843,78 грн., встановлену вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 р., СФГ "Перепілка" були спричинені збитки у вигляді сплати підприємством сум по кредитній лінії в розмірі 72 033,16 грн., а всього на суму 222 876 грн. 94 коп. Зазначена обставина стала підставою для зменшення позовних вимог. Крім того, представник позивача зазначив в частині стягнення судових витрат, позивачем були понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи копіями договору-доручення № 2511-1 від 25.11.2019, квитанцію про сплату витрат на правову допомогу та копію розрахунку розміру гонорару за надану правову допомогу. Також позивач поніс витрати з проведення економічної експертизи та додаткової економічної експертизи в розмірі 11 027,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями актів здачі-приймання від 11.06.2018 та 03.06.2020, копіями рахунків, копією приходного касового ордеру та копіями квитанції.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на користь Селянського фермерського господарства "Перепілка" суму матеріальної шкоди в розмірі 222 876,94 грн.; судові витрати в розмірі 21 027,00 грн., з яких 11 027,00 грн. - витрати на проведення економічної експертизи та 10 000,00 грн. - витрати на надання правової допомоги.

Також, представник позивача звернувся до суду з заявою (вх. № 11874/08-08/20 від 22.06.2020) про поновлення строку позовної давності, в обґрунтування посилається на те, що згідно обставин справи та доданих до позову письмових доказів вбачається, що останнє списання позивачем кредиту, відсотків, комісії, пені за кредитним лімітом за договором № б/н від 14.03.2011 у сумі 59 876,81 грн. здійснено 11.12.2015. Про існування встановленого кредитного ліміту на рахунок підприємства, керівництву стало відоме після виявлення та припинення злочинної діяльності ОСОБА_2. З метою позасудового врегулювання спірного питання та з підстав існуючого кримінального провадження відносно посадової особи Банку, керівництво СФГ "Перепілка" неодноразово зверталось до керівництва ПАТ КБ "ПриватБанк" з заявами про зупинення нарахування відсотків за кредит, яким не користується, але відповідач посилаючись на договірні взаємовідносини продовжував нараховувати платежі за користування кредитними коштами, що підтверджуються численними листами відповідача доданими до позовної заяви. Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018, який був залишений без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду 06.12.2018 та набрав законної сили 06.12.2018, ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України. Безпідставні списання з рахунку підприємства сум по кредитній лінії були здійснені в результаті злочинної діяльності ОСОБА_2 , вина якої була встановлена вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018. Враховуючи ту обставину, що предмет спору у справі за позовом СФГ "Перепілка" до АТ КБ "Приватбанк", про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, напряму пов`язаний із злочинною діяльністю посадової особи відповідача, позивач не мав можливості звернутись до Господарського суду з позовом до закінчення розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_2 , що свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, а тому є всі підстави для його поновлення. Приймаючи до уваги викладене, позивач просив поновити Селянському фермерському господарству "Перепілка" строк позовної давності для звернення до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 222876 грн. 94 коп. матеріальної шкоди та 21027 грн. судових витрат.

Крім того, представник позивача надав суду відповідь (вх. № 11872/08-08/20 від 22.06.2020) на відзив відповідача, з якого вбачається що позивач підтримує свою позицію викладену у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог та заяві про поновлення строку позовної давності.

Представник відповідача надав суду відзив (вх. № 11412/08/-08/20 від 15.06.2020) на уточнену позовну заяву та заяву про зменшення розміру позовних вимог. Просить суд відмовити позивачу в позові.

Відповідач надав суду заперечення (вх. № 11404/08-08/20 від 15.06.2020 р.), щодо висновків судового експерта, вважає вказані висновки однобічними, неповними та помилковими, а отже такими що не можуть братися судом до уваги.

Відповідач надав суду заяву (вх. 11407/08-08/20 від 15.06.2020) про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновків, дана заява залишена судом без задоволення, в зв`язку з її безпідставністю та відсутності обставин для надання пояснень експерта.

Також відповідач надав заяву про визнання обов`язкової участі у справі керівника позивача для надання пояснень (вх. № 11414/08-08/20 від 15.06.2020), яка залишена судом без задоволена, оскільки адвокат, який представляє інтереси позивача є законним його представником та має право давати пояснення за керівника позивача, - Перепілка А.Г.

Під технічну фіксацію судового процесу, представник відповідача Якушев С.О. відмовився від виклику експерта та виклику керівника СФГ Перепілка , про що свідчить журнал судового засідання.

30.06.2020р. в судовому засіданні сторони звернулися до суду з письмовим клопотанням (вх. № 12290/08-08/20 від 30.06.2020) в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заяву представників сторін в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято. 30.06.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 30.06.2020 на підставі ст. 216 частина 2 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні на 13.07.2020р.

У судовому засіданні 13.07.2020р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу Акорд .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 13.07.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у уточненій позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2020 року заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у письмових відзивах та запереченнях на позовну заяву.

В засіданні суду 13.07.2020 року здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 13.07.2020р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Як зазначає позивач, 25.04.2003 між Запорізьким регіональним управлінням ПАТ КБ Приватбанк (в подальшому змінена назва на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ) та Селянським фермерським господарством Перепілка , в особі голови Перепілки Анатолія Григоровича було укладено Договір про відкриття та подальше розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку у національній валюті України № НОМЕР_1.

Матеріали господарської справи містять вирок Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначеним вироком Якимівського районного суду Запорізької області встановлено наступне:

В ході розгляду кримінальної справи № 330/2687/17 були встановлені наступі обставини та факти, які знайшли своє відображення у вищезазначеному вироку:

У невстановлений досудовим слідством день та час ОСОБА_2 , перебуваючи на своєму робочому місті, скориставшись особливою довірою Голови СФГ Перепілка ОСОБА_3 , використовуючи свій мобільний телефон, провела реєстрацію клієнта в програмному комплексі Приват24 . та здійснила фіксування у своєму блокноті та копіювання на свій персональний комп`ютер та флеш-носій логіну, пароль від входу до вказаного програмного комплексу та особистого цифрового підпису клієнта.

Таким чином, ОСОБА_2 , використовуючи надані їй повноваження у зв`язку із займанням посади провідного менеджера банку, зловживаючи надмірною довірою Голови СФГ Перепілка ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами клієнта, шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки отримала повний доступ до поточного рахунку № НОМЕР_1 , що належить СФГ Перепілка , в особі Голови СФГ Перепілка ОСОБА_3.

Маючи всі необхідні данні для входу в автоматизовану систему Приват 24 від імені Голови СФГ Перепілка ОСОБА_3 . , ОСОБА_2 в період з 04.05.2012 по 31.10.2014 здійснила ряд незаконних операцій по списанню грошових коштів з рахунку клієнта, в наслідок чого з рахунку клієнта ПАТ КБ ПриватБанк № НОМЕР_1 , який належить Селянському фермерському господарству Перепілка було списано грошових коштів на загальну суму 2 124 522 грн. Детальний перелік незаконних транзакції наведений у вироку Якимівського районного суду від 02.07.2018, що міститься в матеріалах справи.

З метою прикриття та маскування своєї злочинної діяльності в частині проведення незаконних операцій по рахунку, відкритому Селянським фермерським господарством Перепілка та зменшення ризику блокування карти клієнта службою безпеки банку, ОСОБА_2 в період часу з 14.08.2012 по 31.10.2014 здійснила за рахунок кредитних лімітів інших клієнтів ПАТ КБ Приватбанк часткове погашення існуючої заборгованості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому Селянським фермерським господарством Перепілка на загальну суму 1 973 678 грн. 22 коп. Детальний перелік незаконних транзакції наведений у вироку Якимівського районного суду від 02.07.2018, який міститься в матеріалах даної справи.

Таким чином, ОСОБА_2 за період з 04.05.2012 по 31.10.2014, незаконно заволоділа грошовими коштами, які знаходились на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого Селянським фермерським господарством Перепілка на загальну суму 150843 грн. 78 коп.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді п`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна з іспитовим строком, - три роки. Цивільний позов СФГ Перепілка залишено без розгляду, в зв`язку з поданням відповідної заяви представником СФГ Перепілка в ході судового засідання.

Вказаний вирок Якимівського районного суду Запорізької області залишений без змін ухвалою Запорізьким апеляційним судом від 06.12.2018 та відповідно набрав законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач вказував на те, що під час списання з рахунку № НОМЕР_1 , який належить СФГ Перепілка 2124522 грн. ОСОБА_2 був списаний кредитний ліміт в розмірі 34000 грн., встановлений ПАТ КБ ПриватБанк на рахунок СФГ Перепілка № НОМЕР_1 .

Позивач вказав на те, що внаслідок незаконного списання кредитного ліміту, за період з 04.05.2012 по 31.10.2014 на погашення наданого кредиту з рахунку СФГ Перепілка № НОМЕР_1 відкритому у ПриватБанку за користування кредитним лімітом, за даними виписок наданих банком, за період з 01.01.2011 по 11.12.2015, було безпідставно списано 72 033,16 грн. у тому числі у вигляді сплати підприємством відсотків - 7 002,98 грн.; комісії - 5 139,40 грн.; пені - 13,97 грн.; суми заборгованості по кредитній лінії - 59 876,81 грн. що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №142/06-18 від 11.06.2018 та висновку експерта за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи №168/06-2020 від 03.06.2020.

Про існування встановленого кредитного ліміту на рахунок підприємства, керівництву стало відоме після припинення злочинної діяльності ОСОБА_2 , оскільки керівництву підприємства від нового менеджера банку стали надходити вимоги щодо погашення існуючої заборгованості.

За весь час існування, СФГ Перепілка жодного разу не використовувало у своєї діяльності кредитних коштів, але через злочинну діяльність працівника банку, змушене нести збитки по кредиту, яким воно не користувалось.

Керівництво СФГ Перепілка неодноразово зверталось до керівництва ПАТ КБ ПриватБанк з заявами про зупинення нарахування відсотків за кредит, яким не користується та з підстав існуючого кримінального провадження, але відповідач посилаючись на договірні взаємовідносини продовжував нараховувати платежі за користування кредитними коштами.

Позивачем відсилались відповідачу заяви з приводу припинення нарахування заборгованості та відсотків, про що свідчать листи-відповіді відповідача, зокрема від 18.12.2014, 30.12.2014, 09.01.2015, 20.01.2015, 03.02.2015, 23.10.2015 та 27.10.2015, відповідно до яких відповідач не задовольняв прохання позивача щодо припинення нарахувань.

Позивач вказував на те, що 11.12.2015 при надходженні від контрагента СФГ Перепілка грошових коштів на рахунок підприємства № НОМЕР_1 , ПАТ КБ ПриватБанк у безспірному порядку за рахунок цих коштів погасив існуючу на той час кредитний ліміт в розмірі 59876 грн. 81 коп., що підтверджується звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку № НОМЕР_1 СФГ Перепілка з 01.12.2015 по 12.12.2015.

З цього приводу, голова СФГ Перепілка звернувся до Мелітопольської місцевої прокуратури з заявою від 19.01.2016, якою просив провести перевірку по даному факту.

Листом № 1346вих-16 від 09.02.2016, Мелітопольська місцева прокуратура вказала, що факти викладені у заяві не стосуються фактів шахрайського заволодіння коштами банка, в тому числі коштами ФГ Перепілка , а відносини з обслуговування банківського рахунку ФГ Перепілка є цивільно-правовими і виникли на підстав договору, тому підприємство має право звернутись до суду.

З цих підстав, факт безпідставного нарахування та стягнення з СФГ Перепілка витрат по кредитному ліміту не увійшов до складу обвинувального акту, на підставі якого ОСОБА_2 була притягнута до кримінальної відповідальності.

Позивач зазначив, що вищенаведені обставини підтвердила обвинувачена ОСОБА_2 , опитана під час розгляду кримінальної справи, зокрема пояснивши, що у 2008 році вона взяла в кредит гроші на вирішення побутових проблем у сумі 32000 гривень, однак через зменшення заробітної плати не змогла своєчасно погашати кредит та відсотки по ньому, через що були нараховані ще й штрафні санкції, тобто в обвинуваченої склалася дуже складне матеріальне становище. При цьому, у банку був запроваджений новий продукт Кредитний ліміт на поточний рахунок клієнта , як працівнику банка їй необхідно було виконувати план по підключенню клієнтів до цієї послуги. Встановивши, хто з клієнтів цією послугою не користується, вона вирішила підключити їх без їх відома, а також за рахунок кредитних кошті з цих клієнтів погасити свій кредит та нарахування по ньому. Обвинувачена за рахунок кредитних коштів клієнтів банку погасила свій кредит. По кредитним рахункам клієнтів погашала проценти шляхом перерахування грошових коштів з рахунків інших клієнтів без їх відома. Так, використовуючи те, що ОСОБА_2 була особисто знайома з клієнтами, вони довіряли їй робити перерахування з їх рахунків без їх присутності, по дзвінку , реєструвала їх у системі Приват24 , запевняючи клієнтів у такій необхідності, однак вказувала свій особистий номер телефону замість номерів телефонів клієнтів з метою отримання контрольних кодів для перерахування коштів. Після цього, використовуючи логіни та паролі клієнтів, а також одноразові коди, які повідомлялися у смс на її номер телефону, ОСОБА_2 здійснювала перерахування коштів з рахунків клієнтів банку без їх відома. Після того, як у СФГ Перепілка не вистачило коштів на придбання сільськогосподарської техніки, її незаконні дії були викриті ( аркуш Вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018р. -37).

В наслідок злочинної діяльності менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Якимівського відділення Запорізького регіонального управління АТ КБ Приватбанк ОСОБА_2 , крім суми в розмірі 150843 грн. 78 коп. встановлену вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018, СФГ Перепілка були спричинені збитки в розмірі 72 033 грн. 16 коп. у вигляді сплати підприємством сум по кредитній лінії, яким СФГ Перепілка не користалось. Незаконне привласнення працівником банку коштів банку у вигляді кредитного ліміту встановленого на рахунок СФГ Перепілка в розмірі 34000 грн., призвело до втрати приналежних на праві власності СФГ Перепілка грошових коштів в розмірі 72 033 грн. 16 коп., які перейшли у власність АТ КБ Приватбанк .

Таким чином, на думку позивача, вигодонабувачем від злочинної діяльності ОСОБА_2 стало АТ КБ Приватбанк , що за рахунок СФГ Переділка отримало дохід в розмірі 72 033 грн. 16 коп.

В зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду, вказавши, що загальна сума матеріальної шкоди завданої СФГ Перепілка , злочинною діяльністю ОСОБА_2 під час виконання нею своїх трудових обов`язків у Якимівському відділенні Запорізького регіонального правління АТ КБ Приватбанк , становить 222876 грн. 94 коп., які просить стягнути з відповідача.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України вказано, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір шкоди, заявленою позивачем становить 222876 грн. 94 коп., що складається з суми 150843 грн. 78 коп., яка була встановлена вироком Якимівського районного суду Запорізької області та з суми 72 033 грн. 16 коп. у вигляді сплати підприємством сум по кредитній лінії, яким як зазначає позивач СФГ Перепілка не користалось.

Як вже було встановлено вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 та вказано судом вище, ОСОБА_2 , займаючи посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ ПриватБанк , будучи матеріально- відповідальною особою, якій відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність ввірено та передано у відання чуже майно, у період з 04.05.2012 по листопад 2014, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, діючи повторно заволоділа чужими грошовими коштами, які знаходились на поточних рахунках клієнтів ПАТ КБ ПриватБанк . Таким чином, використання комп`ютерної техніки на робочому місці здійснювалось в робочий час у відділенні ПриватБанка задля вчинення шахрайських дій з метою власного незаконного збагачення та заволодіння коштами, які знаходилися на рахунках клієнтів в ПриватБанку, саме ОСОБА_2 .

У вироку зазначено, що у невстановлений досудовим слідством день та час ОСОБА_2 , перебуваючи на своєму робочому місті, запевнивши ОСОБА_3 в обов`язковості реєстрація клієнта, з метою належного обслуговування банківського рахунку, у внутрішньобанківській системі - програмному комплексі Приват24 , скориставшись особливою довірою останнього, який через свій похилий вік та відсутність вмінь роботи з комп`ютером не цікавився процедурою реєстрації та не виявляв бажання освоювання програмного комплексу, використовуючи свій мобільний телефон, провела реєстрацію клієнта в програмному комплексі Приват24 . В подальшому ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами Селянського фермерського господарства Перепілка , без надання ОСОБА_3 відповідної згоди на отримання та розголошення своїх персональних даних, а саме - логіну, паролю від входу до вказаного програмного комплексу та особистого цифрового підпису клієнта здійснила їх фіксування у своєму блокноті та копіювання на свій персональний комп`ютер та флеш-носій інформації відповідно. Отже, АТ КБ „Приватбанк" не несе відповідальності за вчинення шахрайських дій саме ОСОБА_2

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 встановлено, що внаслідок протиправних дій провідного менеджеру Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_2 в період з 04.05.2012 по 31.10.2014 з рахунку клієнта ПАТ КБ Приватбанк № НОМЕР_1 , який належить Селянському фермерському господарству Перепілка було списано грошових коштів на загальну суму 2 124 522 грн. В той же час, з метою прикриття та маскування своєї злочинної діяльності в частині проведення незаконних операцій по рахунку, відкритому Селянським фермерським господарством Перепілка та зменшення ризику блокування карти клієнта службою безпеки банку, ОСОБА_2 в період часу з 14.08.2012 по 31.10.2014 здійснила за рахунок кредитних лімітів інших клієнтів ПАТ КБ Приватбанк часткове погашення існуючої заборгованості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому Селянським фермерським господарством Перепілка в загальній сумі 1973678 грн. 22 коп. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 04.05.2012 по 31.10.2014 незаконно заволоділа грошовими коштами, які знаходились на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого Селянським фермерським господарством Перепілка , в особі Перепелки А.Г. на загальну суму 150843 грн. 78 коп.

Отже, як встановлено вироком суду, Селянському фермерському господарству Перепілка ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 150 843 грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Отже, СФГ Перепілка мало право в межах кримінальної справи заявити до ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення 150843 грн. 78 коп.

Однак, як вбачається з вироку Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018, цивільний позов СФГ Перепілка до ОСОБА_2 залишено без розгляду, про що зазначено у резолютивній частині вироку, підставою для залишення без розгляду стала заява представника СФГ Перепілка .

Представник відповідача зазначив, що відповідач у даній справі не може нести відповідальність за шахрайські діяння ОСОБА_2 , яка діяла в межах отримання власної вигоди та заволоділа коштами СФГ Перепілка в розмірі 150843 грн. 78 коп. на свою користь, а не на користь АТ КБ Приватбанк .

Що стосується суми в розмірі 72033 грн. 16 коп., яку позивач розцінює також, як матеріальну шкоду, судом вбачається, що вона складається з 59876 грн. 81 коп. - суми сплаченої заборгованості, 7002 грн. 98 коп. - відсотків за користування кредитним лімітом, 5139 грн. 40 коп. - комісія за користування кредитним лімітом та обслуговування поточного рахунка, 13 грн. 97 коп. - пеня. Вказані суми позивач обґрунтовує наданими висновками судової економічної експертизи та додаткової судової економічної експертизи.

Частинами 1-3 ст. 98 ГПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Вказані експертизи складені на замовлення позивача, що виключило можливість запропонувати власні запитання відповідачем або судом, а також подати свої докази відповідачем, що могло би вплинути на результат та висновки цих експертиз. Вказане виключає рівність прав сторін.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано правову природу матеріальної шкоди в розмірі 72033 грн. 16 коп.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 59876 грн. 86 коп. - це сума сплаченого 11.12.2015 та погашеного позивачем боргу перед відповідачем за кредитним лімітом, відповідно до договору № б/н від 14.03.2011.

В матеріалах справи міститься виписка разом з копіями меморіальних ордерів за рахунком № НОМЕР_1, відповідно до виписки вбачається, що позивачем в тому числі особисто використовувався кредитний ліміт у власних інтересах.

Виписка за поточним рахунком № НОМЕР_1 є належним та допустимим доказом, бо виписка є первинним бухгалтерським документом. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, СФГ Перепілка повинно було сплатити Банку використаний кредитний ліміт разом зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та пені, оскільки на поточний рахунок надійшли кошти, банком було зараховано на погашення боргу.

Представник відповідача зазначав в судових засіданнях, та у відзиві, що АТ КБ Приватбанк є неналежним відповідачем.

Суд зазначає наступне: за приписами ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу… відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

АТ КБ Приватбанк є юридичною особою, ОСОБА_2 не була службовою особою Банка, а була лише його працівником.

Матеріалами справи документально підтверджено, що ОСОБА_2 притягнута до кримінальної відповідальності лише за шахрайство ст.190 КК України, про що свідчить вирок суду.

Відповідач у справі міг би бути відповідачем за позовом лише у випадку, якщо би додатково були інкриміновані працівникові статті 364, 364-1, 366,367 КК України.

З викладеного, вбачається, що позивачем у справі позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Господарським процесуальним кодексом не надано права та не визначено обов`язку суду самостійно замінювати первісного відповідача належним відповідачем. Відповідного клопотання про заміну відповідача від позивача не надходило.

Крім того, у ч.6 статті 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст.16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

З огляду на викладене вбачається, що відповідачем не заподіяно матеріальної шкоди позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

З приписів зазначених норм статей вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди (збитків) необхідна наявність складу правопорушення:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи);

- наявність майнової шкоди (шкідливого результату такої поведінки);

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (…). Виходячи з цього, відповідно до ст. 1172 ЦК України, позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх необхідних складових для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача і збитками, також не доведено вину саме відповідача у завданні позивачу матеріальної шкоди в розмірі 222876 грн. 94 коп.

Посилання позивача на ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відповідно до якої зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, суд не приймає до уваги, в зв`язку з тим, що під виконання трудових, службових обов`язків слід розуміти виконання працівником роботи, обумовленої посадовою чи службовою інструкцією, а шахрайські дії працівника здійснювались з його власних спонукань. У свою чергу, шахрайські дії працівника, які за своїм змістом не випливають з його становища працівника банка, хоча й вчинені під час виконання ним своїх трудових обов`язків, не мають наслідком відповідальності банка. До того ж, ОСОБА_2 притягнута до кримінальної відповідальності за шахрайство (ст. 190 КК України), крім цього, СФГ Перепілка , як й інші постраждалі особи, мав процесуальну можливість пред`явити цивільний позов в рамках кримінальної справи до ОСОБА_2 .

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Вищевикладене спростовує позицію та твердження позивача.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Позивач повинен довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування. Разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами та засобами доказування наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди. Позивач не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами того, що в наслідок неправомірних дій саме відповідача спричинена матеріальна шкода в розмірі 222876 грн. 94 коп.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Селянського фермерського господарства "Перепілка" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відмовити .

Рішення оформлено та підписано 17.07.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя С.С. Дроздова