Рішення

від 24.06.2020 по справі 910/16811/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020 р.Справа № 910/16811/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мьюзік

Паблішинг"

до Державного підприємства "Державний академічний естрадно-

симфонічний оркестр України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерство культури, молоді та спорту

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Марко концерт"

про стягнення 542 490,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Мьюзік Паблішинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України" про стягнення 542 490,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача.

Ухвалою від 02.12.2019 р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.12.2019 р.

Протокольною ухвалою від 10.12.2019 р. відкладено підготовче засідання на 22.01.2020 р.

16.01.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує.

22.01.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 22.01.2020 р. задоволено клопотання відповідача від 22.01.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.02.2020 р.

03.02.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.02.2020 р. від позивача надійшли відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 04.02.2020 р. задоволено клопотання відповідача від 03.02.2020 р. про долучення доказів до матеріалів справи, відкладено підготовче засідання на 19.02.2020 р.

У підготовчому засіданні 19.02.2020 р. суд поставив на обговорення питання щодо залучення до участі у справі Міністерства культури, молоді та спорту України (як засновника відповідача) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко концерт" (як організатора концерту) третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Представники сторін у підготовчому засіданні проти залучення вказаних осіб до участі у справі не заперечили.

Ухвалою від 19.02.2020 р. залучено до участі в справі Міністерство культури, молоді та спорту України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Марко концерт" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання на 03.03.2020 р.

24.02.2020 р. від позивача та відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третім особам копій позовної заяви та відзиву.

Протокольною ухвалою від 03.03.2020 р. підготовче засідання відкладено на 25.03.2020 р.

Ухвалами від 25.03.2020 р. та від 29.04.2020 р. підготовче засідання відкладалось у зв`язку із запровадженням на території України карантину, відповідно до постанови Кабміну №211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

29.04.2020 р. від Міністерства культури, молоді та спорту України надійшли пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 26.05.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2020 р.

У судовому засіданні 17.06.2020 р. суд заслухав пояснення представників сторін та оголосив перерву в судовому засіданні до 24.06.2020 р.

19.06.2020 р. від відповідача та 24.06.2020 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 24.06.2020 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 24.06.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (позивач, Субвидавець) та компанією Universal Music Publishing International Limited (Universal, Видавець) укладено ліцензійний договір під назвою "Ліцензія ОРСО: (Комп Мюзік Паблішинг): Україна" (далі - Договір), відповідно до якого позивачу на строк дії Договору та в межах території України надаються права (ліцензія) на музичні твори (далі - Твори), якими володіє Universal.

Згідно з підпунктом 5 (1) Договору, він діє протягом строку з 01 січня 2017 року і до 31 грудня 2019 року. Відповідно до підпункту 1 (11) Договору, територією наданої Ліцензії на використання Творів є Територія України.

Згідно з п. (2) Договору, Твори означає слова та музику всіх музичних творів, якими володіє, контролює чи управляє Видавець (Universal) безпосередньо чи через дочірні компанії та/або через третіх осіб на початок Строку чи яких набуде (чи які втратить) Видавець (Universal) протягом Строку.

01.01.2017 р. сторони підписали Додаток №1 до Договору, яким передбачено, що з дати початку Договору Твори, наведені нижче, належать Видавцю чи контролюються Видавцем (вцілому чи в частині) та, в тій частці, якою володіє чи яку контролює Видавець, ліцензовані Субвидавцю на виключній основі для використання на Території, визначеній в Договорі, у відповідності з умовами Договору.

В зазначеному Додатку від 01.01.2017 р. до Договору наведено перелік музичних творів, зокрема:

- "Last Samurai" (автор: Zimmer);

- "Iron Man" (автори: Djawadi & Zimmer);

- "This Land" (автори: Zimmer);

- "Interstellar" (автори: Gibson, Rubin & Zimmer);

- "Madagascar" (автори: Zimmer);

- "Is She With You? (Wonder Woman Theme)" (автори: Zimmer);

- "Pirates Of The Caribbean" (автори: Zimmer);

- "Spirit: Stallion Of The Cimarron" (автори: Zimmer);

- "The Dark Knight" (автори: Zimmer);

- "Pearl Harbor - Main Title" (автори: Zimmer);

- "Suite From Gladiator" (автори: Zimmer);

- "Inception" (автори: Zimmer);

- "Discombobulate" (автори: Zimmer).

Як вказує позивач, відповідно до підпункту 2 (1) Договору йому надаються права на публічне виконання, демонстрацію, представлення, відтворення Творів для виконання чи показу. Підпунктом 2 (3) (а) Договору позивачу надано право аранжувати та адаптувати Твори, перекладати слова та лібрето на мови Території, а пп. 2 (3) (b) йому надані такі ж права на використання вищевказаних аранжувань, адаптацій та перекладів, які надані йому на Твори.

Згідно з пп. 14 (1) Договору, Видавець (Universal) безумовно уповноважує та наділяє Субвидавця (ТОВ "Комп МЮЗІК Паблішинг"), зокрема, правом забезпечувати дотримання та захищати всі права на Твори на Території (включаючи, право забороняти незаконне використання на Території Творів), а також подавати будь-які позови від імені чи починати процеси від імені Видавця чи Субвидавця чи інших осіб, від яких Субвидавець вважатиме за потрібне.

Отже, позивач вказує, що він є особою, яка на законних підставах отримала авторські права на Твори, тому, в силу ст.7 Закону України "Про авторське право та суміжні права" є суб`єктом авторського права.

22.04.2018 року позивачем було зафіксовано використання відповідачем Творів шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час концерту "Ze Best Cinema Music - Hans Zimmer", що відбувся 22 квітня 2018 року о 19:00 за адресою м. Київ, вул. Б. Грінченка, 7, Центральний будинок архітектора (далі - Концерт), що підтверджується Актом фіксації № 22/04/18 від 22 квітня 2018 року з Додатком до нього та відеозаписом цього концерту на двох компакт-дисках, які містяться в матеріалах справи та були досліджені в судовому засіданні 24.06.2020 р.

Позивач вказує, що він, як законний правовласник, не надавав дозволу на використання Творів відповідачем, в тому числі й дозволу на здійснення аранжування, адаптації (тобто на створення похідних творів).

Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем дозволу на адаптацію і аранжування Творів у позивача отримано не було, що є порушенням авторського права позивача та дає підстави для судового захисту.

Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" суму компенсації за порушення авторських прав на спірні Твори в розмірі 542 490 грн.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб`єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав ; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов`язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об`єкта суміжних прав позивачем: мають бути з`ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об`єкта такого права.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як встановлено судом, умовами п. (2) розділу І Договору передбачено, що Твори означає:

(а) слова та музику всіх музичних творів, .якими володіє, контролює чи управляє Видавець безпосередньо чи через дочірні компанії та/або через третіх осіб на початок Строку чи яких набуде (чи які втратить) Видавець протягом Строку (за умови, що будь-які права можуть бути припинені будь-яким Грантором шляхом укладення договору чи інакше);

(b) не зважаючи на універсальність вищевикладеного, Твори не включають: і) будь-які класичні музичні твори (включаючи без обмеження інструментальну та камерну музику, симфонічні та симфонічні хорові твори, оперу і балет, їх заголовки, слова, музику, лібрето, партитури, інтерполяції,збірки та компіляції, а також всі їх аранжування, адаптації, версії, редакції та переклади) незалежно від їх композиторів, разом з будь-якими музичними творами, які не підпадають під класичний або серйозний музичний жанр, але містяться в каталогах, що складаються переважно з класичних або серйозних композицій.

За результатом дослідження в судовому засіданні відеозаписів концерту, що містяться в матеріалах справи на дисках (а.с. 52), судом встановлено, що відповідачем дійсно було виконано музичні твори (автор - Hans Zimmer), під час симфонічного концерту, тобто, відповідачем було використано твори, що не включаються в Твори на підставі п. (b) (включаючи без обмеження інструментальну та камерну музику, симфонічні та симфонічні хорові твори, оперу і балет, їх заголовки, слова, музику, лібрето, партитури, інтерполяції,збірки та компіляції, а також всі їх аранжування, адаптації, версії, редакції та переклади) незалежно від їх композиторів, разом з будь-якими музичними творами, які не підпадають під класичний або серйозний музичний жанр, але містяться в каталогах, що складаються переважно з класичних або серйозних композицій .

З огляду на зазначені умови Договору, використання відповідачем інструментальних, симфонічних творів власне шляхом їх аранжування та виконання на концерті "Ze Best Cinema Music - Hans Zimmer", що відбувся 22 квітня 2018 року о 19:00 за адресою м. Київ, вул. Б. Грінченка, 7, Центральний будинок архітектора (далі - Концерт), не підпадає під дію виключних прав позивача та музичні твори за Договором від 01.01.2017 р.

Крім того, суд вважає за доцільне також зауважити, що Додатком від 01.01.2017 р. до Договору передбачено, що з дати початку Договору Твори, наведені нижче, належать Видавцю чи контролюються Видавцем (вцілому чи в частині) та, в тій частці, якою володіє чи яку контролює Видавець, ліцензовані Субвидавцю на виключній основі для використання на Території, визначеній в Договорі, у відповідності з умовами Договору.

Водночас, ні у вказаному Додатку, ні в будь-яких інших матеріалах, зібраних у справі, не відображений розміри часток щодо кожного окремого твору, які належать Видавцю (Universal) та, відповідно, були передані позивачу за Договором від 01.01.2017 р., що унеможливлює встановлення дійсного обсягу отриманих позивачем прав та свідчить про недоведеність обставин, на які позивач посилається як на підставу для задоволення його вимог.

Як встановлено ч. ч. 1 ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мьюзік Паблішинг" до Державного підприємства "Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство культури, молоді та спорту та Товариство з обмеженою відповідальністю "Марко концерт", про стягнення 542 490,00 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.07.2020 р.

Суддя Н.І. Зеленіна