Ухвала

від 15.07.2020 по справі 921/758/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15 липня 2020 рокуСправа № 921/758/19 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участю секретаря судового засідання Курмило В.М.

розглянув заяву №81 від 03.07.2020 Дочірнього підприємства "МЖК Ірлага" ТОВ "МЖК Ірлага" про відстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРТІ Україна Т", вул. Микулинецька, 3А, офіс 811, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Дочірнього підприємства "МЖК ІРЛАГА" Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА", вул. Карпенка, 24, офіс 31, м. Тернопіль, 46018

про стягнення 33 219,81 грн.

за участю представника відповідача (заявника): Солонинко П.М.

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2020 по справі №921/758/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, задоволено позовні вимоги та стягнуто з Дочірнього підприємства "МЖК ІРЛАГА" Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРТІ Україна Т" 33 219,81 грн та 1921 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

На примусове виконання вище вказаного рішення, 25.06.2020 судом видано відповідний наказ.

03.07.2020 ДП "МЖК ІРЛАГА" ТОВ "МЖК ІРЛАГА" звернулось до суду із заявою №81, у якій просить відстрочити виконання судового рішення №921/758/19 до 31 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 07.07.2020 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 15.07.2020.

Повноважний представник заявника вимоги про відстрочку виконання рішення суду від 26.02.2020 у судовому засіданні підтримав у повному обсязі та надав усні пояснення по суті розгляду заяви.

Стягувач явку представника у судове засідання не забезпечив, проте направив на електронну адресу суду заяву №б/н (вх.№4538), в якій заперечує проти надання відстрочки на виконання рішення та просить розглядати заяву боржника без участі представника стягувача.

Розглянувши заяву, матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи заявника, заслухавши представника заявника, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Отже, лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може розстрочити чи відстрочити виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; його матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для, зокрема, відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання (постанови Верхового Суду від 15 червня 2018 року по справі № 917/138/1, від 23 квітня 2018 року по справі № 5019/1121/12).

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що у зв`язку із запровадженими карантинними обмеженнями та наявністю заборгованості споживачів зі сплати комунальних платежів на суму 262 407,13 грн, товариство не може виконати рішення суду на даний момент. А заходи примусового стягнення заборгованості можуть призвести до виникнення у товариства заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок, припинення господарської діяльності боржника, призведе до повної його неплатоспроможності та банкрутства.

В той же час, законодавчі приписи, що викладені у частині 2 статті 218 Господарського кодексу України та частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може слугувати підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. §40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки виконання рішення.

Існування заборгованості споживачів за надані послуги, як підставу для відстрочення рішення, суд оцінює критично. Адже стягувач не може нести матеріальні втрати через невиконання зобов`язань перед боржником третіми особами.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних особі - підприємців та громадський формувань (витяг в матеріалах справи) до видів діяльності ДП "МЖК Ірлага" ТзОВ "МЖК Ірлага" належить, зокрема, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS ІНФОРМАЦІЯ_1 CoV-2 із подальшими змінами, не встановлювалися заборони на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, відповідач мав можливість отримання доходу від підприємницької діяльності. Крім цього, доказів на підтвердження припинення або призупинення підприємницької діяльності відповідачем до заяви не долучено.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати", торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, … (ч. 2 ст. 141 Закону).

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Разом з тим, у матеріалах доданих до заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутній сертифікат чи будь-який інший документ Торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, який би засвідчував факт наявності форс-мажорних обставин за відповідним зверненням.

Суд також зазначає, що посилання заявника на введення на території України карантинних заходів та скрутне фінансове становище боржника у справі, як на підставу для надання відстрочення виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації знаходяться в однаковому становищі, тому стягувач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Крім цього, посилання боржника на відсутність коштів не кореспондується із характером спірних правовідносин. Адже предметом спору у справі було повернення надмірно сплачених коштів за надані послуги . Тобто ці кошти попередньо були перераховані самим стягувачем.

Також суд звертає увагу на те, що з моменту набрання судовим рішенням законної сили боржник не приступив до його виконання.

За змістом ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ЕСНR 2002-ІII, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

В рішенні від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Враховуючи викладене, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки по виконанню судового рішення, а тому у задоволенні його заяви слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 232-235, 331 ГПК України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви №81 від 03.07.2020 (вх. №4247) Дочірнього підприємства "МЖК ІРЛАГА" Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2020 у справі №921/758/19 - відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до ч.1 ст.235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена відповідно до ст.ст.254-256 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Дата виготовлення - 17.07.2020.

Суддя О.В. Руденко