Рішення

від 07.07.2020 по справі 923/485/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2020 року Справа № 923/485/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., за участю секретаря судових засідань Бурдюг Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Укрриба" (м. Київ),

до: Приватного підприємства "Вікторія- Азов" (м. Генічеськ Херсонської області),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, (м. Херсон),

про стягнення 75914,61 грн.,

за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Вікторія-Азов" (м. Генічеськ Херсонської області),

до відповідача (позивача за первісним позовом): Державного підприємства "Укрриба" (м. Київ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (за зустрічним позовом): Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, (м. Херсон),

про стягнення 127000,00 грн.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - не прибув;

відповідача за первісним позовом - Кучма Н.В.;

третьої особи за первісним позовом - не прибув.

Державне підприємство "Укрриба" (надалі за текстом рішення - ДП "Укрриба", позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, поклажодавець) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Вікторія-Азов (надалі за текстом рішення - ПП "Вікторія-Азов", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, зберігач) про застосування наслідків недійсності укладеної сторонами додаткової угоди від 03.03.2016 до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16 та зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу кошти за фактичне користування державним нерухомим майном за цінами, які існують на момент відшкодування, у розмірі 75 914, 61 грн.

В обґрунтування позовних вимог ДП «Укрриба» посилається на положення ст. 216 ЦК України, а також зазначає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.16 по справі № 923/704/16, залишеною без змін, у відповідній частині, постановою Вищого господарського суду України від 29.03.17, частково скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 29.09.16 та визнано недійсною укладену сторонами додаткову угоду від 03.03.2016 до раніше укладеного договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16. Як стверджує ДП «Укрриба» , на підставі вказаної додаткової угоди, визнаної судом недійсною, ПП «Вікторія-Азов» протягом трьох місяців здійснювало користування державним нерухомим майном, не сплачуючи за це відповідні кошти, розмір яких становить 75 914,61 грн. за період з 03.03.2016 по 01.06.2016, виходячи з вартості такого користування: у березні 2016 року - 23 620, 96 грн., у квітні 2016 року - 26 133, 75 грн. та у травні 2016 року - 26 159, 89 грн.

Ухвалою від 11.07.17 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (надалі за текстом рішення - третя особа).

Справа слухалась судами неодноразово, постановою від 16.04.2018 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ДП "Укрриба", рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі № 923/485/17 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.05.2018 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Вікторія- Азов" на користь Державного підприємства "Укрриба" 75914,61 грн вартості користування орендованим майном та 1600 грн компенсації по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 року апеляційну скаргу ПП "Вікторія-Азов" задоволено, рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2018 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 23.01.2019 року касаційну скаргу ДП "Укрриба" задоволено. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 року та рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2018 року скасовано, справу № 923/485/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

У зв`язку з направленням справи на новий розгляд, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Цим розподілом справу № 923/485/17 передано судді Гридасову Ю.В. 26.02.2019 року.

Ухвалою від 26.02.19 прийнято справу до провадження суддею Гридасовим Ю.В. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, призначено на 21 березня 2019 року о 14:00.

20.03.19 ПП «Вікторія-Азов» звернулось до Господарського суду Херсонської області із зустрічним позовом до ДП «Укрриба» про застосування наслідків недійсності укладеної сторонами додаткової угоди від 03.03.2016 до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16 та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 127000,00грн. понесених ним витрат на виконання вказаної додаткової угоди.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПП «Вікторія-Азов» посилається на положення ч. 1 ст. 216 ЦК України та здійснення ним витрат за визнаною судом недійсною додатковою угодою від 03.03.16 до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, у розмірі 127000,00грн.

Ухвалою від 21.03.19 зустрічний позов, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладався протокольною ухвалою з 21.03.19 до 15.00 16.04.19.

Провадження у справі зупинялось з 16.04.19 по 18.11.19 у зв`язку з призначенням у справі судової економічної експертизи та повторної судової економічної експертизи, а також з 23.12.19 по 28.01.20 у зв`язку з направленням матеріалів справи до апеляційної інстанції, та з 20.03.20 по 15.06.20 у зв`язку з направленням матеріалів справи до касаційної інстанції.

Ухвалою у справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 16.04.19, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 28.01.20 судом продовжено строк підготовчого провадження до 27.02.20.

Ухвалою у справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 13.02.20, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 03.03.20 о 14 годині 00 хвилин.

Розгляд справи по суті у судовому засіданні відкладався протокольними ухвалами з 03.03.20 до 10.00 02.04.20, з 02.04.20 до 10.00 07.07.20.

У судовому засіданні 07.07.20 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

У відзиві та запереченнях на зустрічну позовну заяву позивач за первісним позовом посилається на умови п. 4 визнаної недійсною додаткової угоди від 03.03.16 до договору зберігання державного майна від 01.03.16 № 5/16, відповідно до яких ПП Вікторія-Азов вправі у разі необхідності за попереднім погодженням з ДП Укрриба здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів майна, що ним використовується. Такий ремонт не тягне за собою зобов`язання по компенсації його вартості з боку Поклажодавця. Крім того, позивачем за первісним позовом подано до суду укладену сторонами додаткову угоду від 07.05.18 до договору зберігання державного майна від 01.03.16 № 5/16 про припинення останнього за згодою сторін з 07.05.18 та акт приймання - передачі державного майна від 07.05.18.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), належним чином повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, не скористався правом на участь у вирішенні даного спору, надіславши до суду 01.07.20 письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника ДП Укрриба .

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) заперечував проти первісних позовних вимог і аргументів позивача за первісним позовом та підтримав зусрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом у письмових поясненнях просить задовольнити первісні позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 30%, решту боргу в сумі 70% стягнути з відповідача на користь третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом, належним чином повідомлена про час, дату і місце проведення судового засідання, не скористалась правом на участь у вирішенні даного спору.

Позивачем за первісним позовом під час нового судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

20.03.19 - клопотання про відкладення розгляду справи;

09.04.19 - заява щодо неможливості виконання вимог ухвали суду;

15.04.19 - клопотання про відкладення розгляду справи;

16.04.19 - заява щодо неможливості виконання вимог ухвали суду;

03.07.19 - заява щодо питань поставлених у клопотання експерта;

01.10.19 - заява щодо питань поставлених у клопотання експерта;

10.10.19 - заява щодо виконання вимог ухвали суду;

05.12.19 - клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за первісним позовом та проведення судового засіданні у режимі відеоконференції;

18.02.20 - клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за первісним позовом;

28.02.20 - клопотання про відкладення розгляду справи;

02.03.20 - клопотання про відкладення розгляду справи;

01.07.20 - відзив на зустрічну позовну заяву;

14.07.20 - заперечення.

Відповідачем за первісним позовом під час нового судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

07.03.19 - заява-клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції;

20.03.19 - заява про ознайомлення з матеріалами справи;

20.03.19 - клопотання про проведення всіх наступних судових засідань у режимі відеоконференції;

20.03.19 - зустрічна позовна заява;

21.03.19 - клопотання про витребування доказів;

21.03.19 - заява про видачу копії ухвали;

15.04.19 - пояснення та додаткові обґрунтування;

02.07.19 - пояснення;

01.10.19 - пояснення;

10.10.19 - заперечення;

17.10.19 - клопотання про приєднання до справи письмових доказів;

29.11.19 - заява про ознайомлення з матеріалами справи;

02.12.19 - клопотання про виконання ухвали суду;

16.12.19 - заява-клопотання про проведення всіх наступних судових засідань у режимі відеоконференції;

24.12.19 - клопотання про відкладення судового засідання;

07.07.20 - заперечення (відповідь на відзив).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом під час нового судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

24.03.20 - клопотання про проведення судового засідання без участі представника третьої особи;

30.03.20 - клопотання про проведення судового засідання без участі представника третьої особи.

Заслухавши вступне та заключне слово представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши у судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між ДП "Укрриба" та ПП "Вікторія-Азов" укладений договір зберігання державного майна № 5/16 (надалі за текстом рішення - договір зберігання), відповідно до умов п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. якого на відповідальне зберігання передано нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставків, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", а наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 17.02.2006 № 39 та наказом Державного комітету рибного господарства України від 23.07.2007 № 150 з балансу Державного підприємства "Азовський центр "ПівденНІРО" на баланс Державного підприємства "Укрриба" на праві господарського відання передано державне нерухоме майно.

01.03.2016 за актом приймання-передачі покложодавець передав зберігачу гідротехнічні споруди, згідно з переліком, вартістю 3 345 001 грн.

У подальшому, 03.03.2016 сторонами було укладено додаткову угоду до зазначеного договору зберігання (надалі за текстом рішення - додаткова угода), відповідно до умов пункту 2 якої сторони досягли згоди про припинення зобов`язання зберігача, встановленого пунктом 2.5. договору. Умовами зазначеної додаткової угоди не передбачено відшкодування вартості поліпшень зазначеного у ній державного майна.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.09.2016 у справі № 923/704/16 за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області до ДП "Укрриба" та ПП "Вікторія-Азов" про визнання недійсним договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16 та повернення майна, визнано недійсним договір зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, зобов`язано ПП «Вікторія-Азов» повернути ДП «Укрриба» державне нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди, згідно з переліком. За результатами апеляційного перегляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017, зазначене рішення частково скасоване, а саме визнано недійсною додаткову угоду від 03.03.2016 до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 №5/16, в решті позову відмовлено. Здійснивши правовий аналіз умов додаткової угоди від 03.03.2016 до договору, зокрема її пункту 1.8., суд дійшов висновку, що додаткова угода є удаваним правочином, оскільки вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди та сторонами при її укладенні не додержано вимог статті 287 ГК України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У даному випадку в результаті укладення зазначеної вище додаткової угоди, визнаної у подальшому недійсною у судовому порядку, правовідносини між сторонами змінились зі зберігання на правовідносини оренди державного майна, які полягають у набутті орендарем (відповідачем за первісним позовом) за плату права користування орендованим державним майном, а орендодавцем (позивачем за первісним позовом) - права на одержання цієї плати.

Судом встановлено, що сторонами не складався акт приймання-передачі державного майна в оренду від Орендодавця до Орендаря на підставі вказаної додаткової угоди, як не складались і акти виконаних робіт (наданих послуг), не сплачувалась орендна плата.

Таким чином, враховуючи визнання у судовому порядку додаткової угоди від 03.03.16 недійсною з моменту її укладання, між сторонами залишились чинними (продовжили діяти) правовідносини зберігання у період з 01.03.16 до 07.05.2018 р. (07.05.18 сторонами укладена додаткова угода до договору зберігання державного майна № 5/16 від 01.03.16 про припинення дії останнього за згодою сторін та складено акт приймання-передачі державного майна від зберігача до поклажодавця), у тому числі і у період існування додаткової угоди від 03.03.16, яка фактично сторонами не виконувалась, а державне майно знаходилось у відповідача за первісним позовом на зберіганні відповідно до умов договору зберігання від 01.03.16 та акту приймання - передачі від 01.03.16.

Вказані вище обставини свідчать про безпідставність вимог як за первісним так і за зустрічним позовами, які ґрунтуються на застосуванні наслідків недійсності додаткової угоди від 03.03.16, за якою сторони намагались змінити правовідносини зберігання на правовідносини оренди, оскільки у спірний період часу (три місяці впродовж яких позивачем за первісним позовом нарахована орендна плата) фактично продовжували існувати правовідносини зберігання, а вказана додаткова угода фактично сторонами не виконувалась.

Суд звертає увагу на те, що однією з умов застосування реституції є безпідставне володіння сторонами недійсного правочину майном (грошовими коштами), результатами послугами виконаних робіт (наданих послуг) на момент застосування наслідків недійсності відповідного правочину.

У даному випадку, предмет як первісного (вартість користування державним майном) так і зустрічного позову (результати покращень державного майна) набуті сторонами за договором зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, тому їх стягнення можливе лише на умовах останнього. А його розірвання за згодою сторін не звільняє останніх від виконання договірних зобов`язань.

Щодо доведення позивачем за первісним позовом ціни орендованого державного майна за додатковою угодою від 03.03.16 та обґрунтування розміру орендної плати за користування вказаним державним майном.

ДП "Укрриба" зверталось до Господарського суду Херсонської області з клопотанням від 06.07.2017 №11-09/186 (а.с. 105-107, т. 1) про призначення судової експертизи з метою проведення, відповідно до вимог Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 № 629, та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінки нерухомого майна, що передавалось у користування за договором, який визнано недійсним.

Відповідно до частини 5 статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права, зазначені у пунктах 14-19 мотивувальної частини даної постанови, є обов`язковими для місцевого та апеляційного судів під час нового розгляду.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 січня 2019 року у даній справі при новому розгляді справи судам належить розглянути клопотання та доводи позивача про необхідність призначення судової експертизи для визначення вартості державного майна, яке передавалось на зберігання за визнаним недійсним договором на час розгляду справи в суді, та з урахуванням періоду незаконного користування майном дійти висновку про розмір плати, яка належить позивачу згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України та можливість задоволення вимог позивача в межах заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до повідомлення № 19-535/537 від 12.11.19 про неможливість надання висновку комплексної оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи у господарській справі № 923/485/17 ухвала суду про призначення вказаної експертизи у справі залишена експертною установою без виконання оскільки протягом 45 календарних днів не задоволено клопотання експертів, зокрема, в частині надання додаткових матеріалів.

Зазначене клопотання експертів надійшло до суду 17.09.19, ухвалою суду від 18.09.19 учасникам справи встановлено строк на протязі 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 04.10.19 для надання до суду витребуваних експертами відомостей та письмових доказів, переважна більшість з яких мала надаватись позивачем за первісним позовом. Однак, вимоги ухвали суду були виконані учасниками справи не належним чином, що призвело до неможливості надання висновку комплексної оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи у господарській справі № 923/485/17.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Отже, позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами ціну державного майна, зазначеного у додатковій угоді від 03.03.16, а відтак не обґрунтовано розмір орендної плати за користування вказаним державним майном.

За вказаних обставин, аргументи, наведені позивачем за первісним та зустрічним позовами, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Натомість, аргументи, наведені відповідачем за первісним та зустрічним позовом, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 216 - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частина 1 статті 235 - удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частина 2 статті 235 - якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Господарський кодекс України

Частини 1, 2 статті 283 - за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 3 статті 283 - об`єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Частина 6 статті 283 - до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна"

Частина 1 статті 1 - цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Стаття 11 - оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Стаття 19 - орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши у судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивачів за первісним та зустрічним позовом, за захистом яких вони звернулися до господарського суду не були порушені, тому заявлені ними вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного рішення 17 липня 2020 р.

< Текст >

Суддя Ю.В. Гридасов