Окрема думка

від 17.07.2020 по справі 420/4246/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

17 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4246/19

судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Федусика А.Г.

справа № 420/4246/19

17 липня 2020 року

м.Одеса

В провадженні колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Шевчук О.А., суддів Бойка А.В. та Федусика А.Г. перебувала справа №420/4246/19 за апеляційними скаргами Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (далі ПрАТ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" (далі ТОВ) до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 3-тя особа - ПрАТ, про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції в Одеській області та ПрАТ було залишено судом без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року залишено без змін.

Не погоджуюсь з відмовою у задоволенні апеляційних скарг та з залишенням в силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, в липні 2019 року ТОВ звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області №184/03-09 від 24 квітня 2018 року Про задоволення скарги ОСОБА_1 від 18 квітня 2019 року, поданої в інтересах ПрАТ, яким: внесено зміни до розділу №1346527151101 та вилучена складова частина об`єкта нерухомого майна: рампа І ; внесено зміни до права власності №22234953 та вилучені наступні документи: технічний паспорт від 05 вересня 2017 року, виданий ТОВ Архекспертбуд , довідку від 05 вересня 2017 року №23-21к, видану ТОВ Архекспертбуд .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ є протиправним з огляду на те, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вноситься до Державного реєстру прав у випадку скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, прийнятого державним реєстратором, за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України, а не його територіальним підрозділом, якому таке право Законом не надане. Позивач зазначає, що право на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є лише у Міністерства юстиції України (в разі наявності підставі, та лише за умови відсутності судового спору), а отже, у даному випадку, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області здійснило дії щодо майна ТОВ шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав, які не входять до обсягу його повноважень. Також позивач зазначив про пропуск строку звернення ПрАТ зі скаргою до відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПрАТ та відповідач подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, апелянти просили рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в позові в повному обсязі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Оперчук І.М. від 08 вересня 2017 року до складової частини об`єкту нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ, що розташований за адресою: м.Одеса. Київське шосе, буд.5 (далі Адреса), була включена рампа під літ. І .

22 листопада 2018 року ПрАТ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ про скасування вищезазначеної державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 березня 2019 року провадження у справі №916/2615/18 в частині вимог до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук І.М. про зобов`язання останньої скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017 року про реєстрацію права власності ТОВ на нежитлові будівлі, загальною площею 2481,8 м2, за Адресою (номер об`єкта РПВН - 23345663), які складаються із будівель за літерами "А" та "Б" зі складовою частиною об`єкта нерухомого майна у вигляді рампи за літерою "І" - було закрито. У задоволені позову в частині вимог до ТОВ - відмовлено повністю.

18 квітня 2019 року представник ПрАТ, адвокат Демінська К.В. звернулась до Головного територіального управління юстиції в Одеській області зі скаргою на рішення державного реєстратора Оперчук І.М. щодо реєстрації спірної рампи, та просила внести зміни до розділу №1346527151101.

24 квітня 2019 року начальником Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сауляк Р.В. за результатами розгляду скарги, на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22 квітня 2019 року, був виданий наказ за №184/03-09, яким скарга ОСОБА_1 була задоволена у повному обсязі, а до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено ряд змін, а саме: внесено зміни до розділу №1346527151101 та вилучена складова частина об`єкта нерухомого майна: рампа, І; внесено зміни до права власності №22234953 та вилучені наступні документи: технічний паспорт від 05 вересня 2017 року, виданий ТОВ Архекспертбуд , довідку від 05 вересня 2017 року №23-21к, видану ТОВ Архекспертбуд .

Прийняття вказаного наказу про задоволення скарги ОСОБА_1 і стало підставою для звернення з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, зазначив, що зі змісту позовної заяви, поданої ПрАТ до Господарського суду Одеської області вбачається, що представник ПрАТ 05 листопада 2018 року отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотека, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих за Адресою, зі змісту якої стало відомо, що 06 вересня 2017 року державний реєстратор КП "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук І.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36978033 від 08 вересня 2017 року про реєстрацію права власності ТОВ на нежитлові будівлі, загальною площею 2481,8 м.кв., за Адресою, які складаються із будівель за літерами А та Б зі складовою частиною об`єкта нерухомого майна у вигляді рампи І .

Суд дійшов висновку, що ПрАТ ще станом на 05 листопада 2018 року було відомо про наявність відповідного рішення державного реєстратора Оперчук ОСОБА_2 .М. від 08 вересня 2017 року.

Проте, з відповідною скаргою до Головного територіального управління юстиції в Одеській області відповідач звернулась лише 18 квітня 2019 року, тобто з пропущенням 60-денного строку, передбаченого ч.3 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для подання скарги.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог по суті, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з наступних правових позицій.

1. Судом апеляційної інстанції було зазначено, що: Законність реєстраційних дій була предметом розгляду Господарським судом Одеської області та підтверджена рішенням від 29 березня 2019 року, яке набрало законної сили.

Слід зазначити, що виходячи з принципу правової визначеності, суди не можуть вдаватися до переоцінки судових рішень, які вступили в законну силу. Оскарження висновків, встановлених зазначеними судами господарської юрисдикції, має відбуватися лише шляхом оскарження відповідних судових рішень в межах судової справи в господарському суді, проте ПрАТ ОЗОМ таким правом не скористалось, апеляційну скаргу в господарській справі не подавало, що не заперечувалось сторонами.

Не погоджуюсь з вказаними висновками, оскільки, як було вище зазначено, рішенням Господарського суду Одеської області від 29 березня 2019 року провадження у справі №916/2615/18 в частині вимог до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук І.М., про зобов`язання останньої скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017 року про реєстрацію права власності ТОВ на відповідні нежитлові будівлі - було закрито. У задоволені позову в частині вимог до ТОВ про витребування майна з незаконного володіння - відмовлено повністю.

З наведеного вбачається, що законність реєстраційних дій не була перевірена судом господарської юрисдикції, не отримала правової оцінки та, відповідно, не могла бути підтверджена судовим рішенням, оскільки провадження по вказаній господарській справі №916/2615/18 в цій частині було закрито без розгляду по суті.

Так, в самому рішенні Господарського суду Одеської області від 29 березня 2019 року було зазначено, що: Цей спір (який знаходився на розгляді господарського суду) є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, у зв`язку з чим належним відповідачем у даній справі є особа, право на майно якої оспорюється, та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а участь державного реєстратора як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Таким чином, позивачем правомірно визначено коло відповідачів у даній справі, а суд, відповідно до ч.7 ст.238 ГПК України повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено факт припинення за рішенням засновника КП "Реєстраційна служба Одеської області", враховуючи, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - акредитованим суб`єктом (ст.ст.6,10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог до державного реєстратора.

У задоволенні позову в частині вимог до іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

При цьому суд вказує, що за змістом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №920/1000/16, у разі відмови у позові з підстав обрання неналежного способу захисту місцевий господарський суд не повинен викладати у мотивувальній частині висновку по суті спору, оскільки це буде фактично вирішенням спору, що може бути використано як встановлення факту під час розгляду інших спорів між сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд не надає оцінки правомірності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017р.

Наведені обставини, на мою, думку однозначно свідчать про той факт, що законність оскаржуваних реєстраційних дій не була предметом розгляду Господарським судом Одеської області та не вирішувалась ним по суті.

Додатково слід зазначити, що предметом позову по господарській справі №916/2615/18 було, зокрема, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017 року.

Водночас, в скарзі, поданої до відповідача (т.1 а.с.68 абз.4) ПрАТ зазначено, що державний реєстратор Оперчук І.М. абсолютно неправомірно за відсутності документів внесла зміни до розділу №1346527151101 на підставі заяви про внесення змін до Державного реєстру прав, яка взагалі не стосувалась зазначеного об`єкта нерухомого майна.

З тої ж скарги вбачається, що вказаною заявою (яка не стосується об`єкта нерухомого майна) є заява про внесення змін до Державного реєстру прав від 25 липня 2017 за № 23382384, яка була подана громадянином ОСОБА_3 з метою внесення змін до іншого об`єкта нерухомого майна № 1309038751101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої (заяви) 14 вересня 2017 року державний реєстратор Оперчук І.М. на підставі рішення про внесення змін до запису від 25 липня 2017 року № 36294481 і внесла зміни до розділу №1346527151101 (на об`єкт, розташований за адресою: м.Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5), а саме: додала до опису об`єкта нерухомого майна складову частину - рампу І та додала документ: технічний паспорт, від 05 вересня 2017 року, виданий ТОВ Архекспертбуд .

З наведеного вбачається, що представником ПрАТ Демінською К.В. предметом розгляду по господарській справі №916/2615/18 та предметом розгляду скарги від 18 квітня 2019 року, поданої до Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення державного реєстратора Оперчук І.М. щодо реєстрації спірної рампи, визначено різні дії та різні рішення держаного реєстратора, що не свідчить про тотожність предмету дослідження по господарській справі та за скаргою представника ПрАТ Демінської К.В. до відповідача.

З урахуванням викладеного вважаю, що при прийнятті до провадження скарги ПрАТ, її розгляді та винесенні спірного наказу по суті скарги відповідач не порушив принцип правової визначеності та не вдавався до переоцінки судового рішення, яке вступило в законну силу, оскільки і на цей час не існує будь-яких судових рішень по суті питань та обставин, викладених у скарзі від 18 квітня 2019 року, поданої ПрАТ до Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

На мою думку, вказаний висновок колегії суддів щодо порушення відповідачем принципу правової визначеності та необхідність у зв`язку з цим скасування спірного наказу, є помилковим та фактично створює необґрунтовані перешкоди або взагалі унеможливлює захист ПрАТ своїх прав, які воно вважає порушеними, оскільки з одного боку є рішення суду, яке набрало законної сили та яким закрито провадження по справі в частині оскарження дій та рішення державного реєстратора з підстав обрання неналежного способу захисту прав, а з іншого боку колегією суддів по цій справі (яка розглядається) встановлено неможливість оскарження таких дій та рішення цього державного реєстратора до Головного територіального управління юстиції в Одеській області у зв`язку з наявністю рішення суду, яким закрито провадження по справі в частині оскарження дій та рішення державного реєстратора з підстав обрання неналежного способу захисту прав.

При цьому також вважаю необхідним зазначити, що звертаючись до суду з цим позовом ТОВ взагалі не обґрунтовувало свої вимоги наявністю рішення Господарського суду Одеської області від 29 березня 2019 року та неможливістю у зв`язку з цим розгляду відповідачем скарги ПрАТ від 18 квітня 2019 року.

Додатково стосовно висновків апеляційного суду з приводу того, що законність реєстраційних дій була предметом розгляду Господарським судом Одеської області та підтверджена рішенням від 29 березня 2019 року та в контексті 60-ти денного строку звернення зі скаргою до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, вважаю необхідним зазначити таке.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

З наведеного вбачається, що діючим законодавством та в контексті спірних правовідносин виключена можливість одночасного розгляду скарги, поданої до органів юстиції, та позову до суду, з питання оскарження рішення (дії) державного реєстратора. На мою думку та з огляду на вказані положення законодавства, особа, яка вважає свої права порушеними, повинна обрати або судовий захист, або захист в адміністративному порядку шляхом подачі скарги, оскільки при одночасному існуванні як судового провадження, так і поданої скарги, в задоволенні такої скарги повинно бути відмовлено суб`єктом розгляду.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції з приводу того, що законність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017 року про реєстрацію права власності була предметом розгляду Господарського суду Одеської області (ініційованого господарським позовом від 22 листопада 2018 року) та підтверджена рішенням вказаного суду від 29 березня 2019 року, яке набрало законної сили.

З аналізу наведеного вбачається, що в період часу з 22 листопада 2018 року по 29 березня 2019 року ПрАТ фактично було позбавлено правової можливості скористатись своїм правом на адміністративне (позасудове) оскарження рішень державного реєстратора Оперчук І.М., оскільки в задоволенні такої скарги було б безумовно відмовлено (без розгляду по суті) на підставі п.4 ч.8 ст.37 вищезазначеного Закону України.

Натомість, на мою думку, ПрАТ отримало відповідну можливість щодо адміністративного (позасудового) оскарження, лише після припинення судового провадження та за відсутності розгляду судом спірних правовідносин по суті, що є важливим, оскільки в разі вирішення спірних правовідносин по суті судом, вже існувало б судове рішення, яким би була надана оцінка діям та рішенням державного реєстратора, що дійсно мало б приюдиційне значення та виключало б можливість адміністративного (позасудового) оскарження рішень державного реєстратора, в тому числі з тих же підстав, що були зазначені під час звернення з позовом до суду.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовом до Господарського суду Одеської області ПрАТ вважало, що незаконними діями державного реєстратора за ТОВ було зареєстровано право власності на рампу, яка у дійсності зареєстрована на праві власності за ПрАТ як навіс.

В той же час, звертаючись до Головного територіального управління юстиції в Одеській області зі скаргою від 18 квітня 2019 року ПрАТ посилалося на додаткові суттєві обставини, а саме на те, що державним реєстратором за ТОВ було незаконно зареєстровано право власності на рампу за заявою про внесення змін до Державного реєстру прав від 25 липня 2017 за № 23382384, яка була подана громадянином ОСОБА_3 з метою внесення змін до іншого об`єкта нерухомого майна № 1309038751101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Одеса АДРЕСА_1 .

В своїй скарзі до Головного територіального управління юстиції в Одеській області та при розгляді справи у суді апеляційної інстанції ПрАТ посилалося на те, про вказані дії державного реєстратора їм стало відомо у квітні 2019 року, після чого вони і звернулися зі скаргою до відповідача.

Таким чином вважаю, що звертаючись до Головного територіального управління юстиції в Одеській області зі скаргою від 18 квітня 2019 року ПрАТ оскаржувало дії державного реєстратора з додатковим обґрунтуванням, ніж те, яке зазначалося у позові Господарського суду Одеської області та посилалося на інші суттєві обставини реєстрації за ТОВ права власності на рампу, а тому висновок суду першої інстанції та колегії суддів про те, що про викладені у вказаній скарзі обставини ПрАТ було відомо ще жовтні-листопаді 2018 року, є помилковим та таким, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, враховуючи факт звернення ПрАТ з позовом до господарського суду з вимогами, зокрема, щодо законності рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017 року та з урахуванням факту припинення судового провадження господарським судом згідно рішення від 29 березня 2019 року (набрало законної сили згідно ЄДРСР - 19 квітня 2019 року) та без розгляду по суті, вважаю, що представником ПрАТ не було пропущено строків звернення зі скаргою до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка подана 18 квітня 2019 року.

Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що у пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

Вважаю за необхідне зазначити, що відмовляючи в позові ПрАТ з підстав пропуску 60-ти денного строку звернення зі скаргою за вказаних обставин, судами першої та апеляційної інстанції з урахуванням п.4 ч.8 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень помилково застосовано норми (зокрема щодо строків подання скарги) діючого законодавства, якими надано право особі звертатись зі скаргою до Головного територіального управління юстиції в Одеській області на дії (рішення) державного реєстратора, що є недопустимим та таким, що звужує правові можливості ПрАТ щодо захисту свого права, яке воно вважає порушеним.

2. Крім того, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, судова колегія апеляційного суду зазначала, що при поданні скарги ПрАТ були наявні передбачені п.п.2 п.5 Порядку 1128 підстави для відмови у розгляді скарги, а саме пропуск 60-денного строку звернення зі скаргою, оскільки заявником (ПрАТ) не було надано доказів того, що про порушене право їм стало відомо 16 квітня 2019 року (а не 05 листопада 2018 року, як вважала колегія суддів).

З огляду на наведене, судова колегія вважала, що відповідач не мав правових підстав для розгляду скарги ПрАТ по суті, оскільки відповідна заява не відповідала встановленим вимогам та була подана з пропуском встановленого строку.

Вказаних висновків суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі посилань ТОВ, зазначених в адміністративному позові, в якому (т.1 а.с.6 (зворотній бік) та 7) зазначено, що для визначення початку перебігу строку, коли заявник ПрАТ дійзналось про порушення своїх прав, слід звернути уваги на позовну заяву представника ПрАТ - адвоката Демінської К.В. до Господарського суду Одеської області від 15 листопада 2018 року, а саме на четвертий абзац мотивувальної частини позову.

З наведеного вбачається, що єдиною підставою для загального висновку про пропуск строку подання скарги на рішення державного реєстратора, і суди (першої та апеляційної інстанцій), і ТОВ визначили лише посилання ПрАТ в позові (до господарського суду) на отримання інформації представником ПрАТ Демінською К.В. з Державного реєстру прав 15 листопада 2018 року.

Так, копія вказаного позову знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.14-20), в якому (абз.4 мотивувальної частини позову) зазначено: При підготовці до судового засідання у справі, призначеного Господарським судом Одеської області на 06 листопада 2018 року, представник Позивача, адвокат Демінська Каміла Віталіївна, 05 листопада 2018 року отримала Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5, зі змісту якої стало відомо, що 06 вересня 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області ОСОБА_4 Ірина Михайлівна, на підставі Свідоцтва про право власності: серія НОМЕР_1 , виданого 10 лютого 2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради та технічного паспорту, виданого 05 вересня 2017 року ТОВ АРХЕКСПЕРТБУД , прийшла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017 року про реєстрацію права власності ТОВ СВІТ ПЛЮС 2010 (код за ЄДРПОУ - 34108643) на нежитлові будівлі, загальною площею 2481,8 м.кв., за адресою: м.Одеса, Київське шосе, 5 (номер об`єкта в РПВН - 23345663), які складаються із будівель за літерами А та Б зі складовою частиною об`єкта нерухомого майна у вигляді рампи, І. .

З наведеного вбачається, що в обґрунтування вказаних позовних вимог до господарського суду представником ПрАТ зазначалось лише та виключно про рішення державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Оперчук І.М. індексний номер: 36978033 від 08 вересня 2017 року про реєстрацію права власності. Саме наявність цього рішення, за посиланнями позивача, і порушувало право власності ПрАТ на спірне майно та саме про існування цього рішення представник ПрАТ дізналась 05 листопада 2018 року; посилання на жодне інше рішення державного реєстратора (будь якого) КП Реєстраційна служба Одеської області вказаний позов до господарського суду не містить.

Разом з тим, звертаючись зі скаргою до відповідача на дії (рішення) державних реєстраторів та обґрунтовуючи свою правову позицію по даній адміністративній справі, представник ПрАТ зазначала, що 16 квітня 2019 року вона звернулась до приватного нотаріуса та отримала підтвердження порушень з боку реєстраторів та деталізовану інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі за текстом Державний реєстр прав), з якої ПрАТ дізналось, що 08 вересня 2017 року державним реєстратором КП Реєстраційна служба Одеської області Оперчук І.М. на підставі заяви про державну реєстрацію права власності від 06 вересня 2017 року за №24033537, поданої уповноваженою особою Ждановою В.В., в інтересах ТОВ, до якої були додані свідоцтво про право власності від 10 лютого 2011 року за № САЕ073434 видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради та технічний паспорт, виданий ТОВ АРХЕКСПЕРТБУД , прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08 вересня 2017 року за № 36978033 та відкрито розділ № 1346527151101 на об`єкт нерухомого майна, що розташований за Адресою та зареєстровано право власності за № 22234953.

Пізніше, 14 вересня 2017 року державний реєстратор Оперчук І.М. на підставі рішення про внесення змін до запису від 25 липня 2017 року № 36294481 по заяві про внесення змін до Державного реєстру прав від 25 липня 2017 за № 23382384, поданій громадянином ОСОБА_3 з метою внесення змін до іншого об`єкта нерухомого майна № 1309038751101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Одеса АДРЕСА_1 , внесла зміни до розділу № 1346527151101 (на об`єкт, розташований за Адресою), а саме: додала до опису об`єкта нерухомого майна складову частину - рампу І та додала документ: технічний паспорт, від 05 вересня 2017, виданий ТОВ Архекспертбуд .

Після чого, 14 вересня 2017 року державним реєстратором Оперчук І.М. по заяві № 24033537 (яка була подана для відкриття розділу № 1346527151101) повторно сформовано Витяг в процедурі реєстрації речового права з новими відомостями про складову частину об`єкта: рампу І .

Враховуючи зазначене, ПрАТ вважало, що державний реєстратор Оперчук І.М. абсолютно неправомірно, за відсутності належних документів, внесла зміни до розділу № 1346527151101 на підставі заяви громадянина ОСОБА_3 про внесення змін до Державного реєстру прав, яка взагалі не стосувалась зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності вважаю, що звертаючись зі скаргою до відповідача на дії (рішення) державних реєстраторів та обґрунтовуючи свою правову позицію по даній адміністративній справі, представник ПрАТ посилалась на низку інших обставин та подій більш широкого характеру та змісту, які висвітлюють загальну картину вчинених державним реєстратором дій, що мають правове значення та юридичні наслідки для ПрАТ та, на його думку, порушують право власності щодо спірного майна.

З урахуванням наведеного, приходжу до думки, що підстави для висновку про повноцінне та ґрунтовне усвідомлення ПрАТ (його представником) порушення своїх прав та інтересів (та об`єму такого порушення) в листопаді 2018 року після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна - відсутні, а тому і висновки судів першої та апеляційної інстанції і посилання ТОВ щодо пропуску ПрАТ 60-ти денного строку звернення зі скаргою до Головного територіального управління юстиції в Одеській області є на мою думку безпідставними.

Стосовно самих спірних правовідносин, що склались між ТОВ, Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області та третьою особою - ПрАТ, зазначаю таке.

Преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон) передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст.1 Закону).

Згідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ч.3 ст.10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

Статтею 18 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав, згідно якого державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, постановою КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок), пунктами 40, 41 (Розділ - Державна реєстрація прав та документи, необхідні для такої реєстрації) якого передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Так, під час провадження в суді апеляційної інстанції представником ТОВ було неодноразово наголошено, що спірне майно (рампа І ) було збудовано саме ТОВ, тобто є новозбудованим об`єктом нерухомого майна, що передбачає подання вищевказаного переліку документів для державної реєстрації права власності.

Разом з тим, матеріали судової справи містять Реєстраційні справи, з аналізу яких не вбачається подання представником ТОВ для реєстрації права власності на спірне майно документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Доводи ТОВ з приводу того, що вказаний об`єкт нерухомого майна не підлягає прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, вважаю безпідставним, оскільки такий об`єкт нерухомості, як рампа не міститься в Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (далі Перелік), затвердженого постановою КМУ від 07 червня 2017 року № 406 (в редакції станом на час державної реєстрації).

Справа містить довідку ТОВ Архекспертбуд (т.2 а.с.126) видану ТОВ, в якій є посилання на п.6 Переліку, як підстава для висновку про відсутність необхідності прийняття в експлуатацію.

Так, вказаний Перелік містить п.6, яким до об`єктів, що не підлягають прийняттю в експлуатацію віднесено зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

Разом з тим, з аналізу п.6 Переліку вбачається, що вказані будівлі (навіси, альтанки, намети, накриття та інші) не потребують введення в експлуатацію виключно у випадках будівництва та в пов`язаності з індивідуальними (садибними) житловими будинками, садовими, дачними будинками, якими згідно технічного паспорту (т.2 а.с.118) загальний комплекс будівель не є, а має статус - Виробничі та невиробничі будівлі .

Більш того, з наявних у справі матеріалів фотофіксації а також з оглянутих в судовому засіданні матеріалів технічних звітів, наданих ПрАТ (т.2 а.с.245-250), вбачається, що навіс, який зареєстровано на праві власності за ПрАТ, та "рампа", яку спірними діями державного реєстратора зареєстровано за ТОВ, фактично є однією конструкцією (оскільки "рампа" є опорою для навісу), яка існувала у такому вигляді щонайменше ще у 2005 році, що підтверджує доводи ПрАТ про незаконність реєстрації права власності за ТОВ на частину цієї конструкції та порушення їх прав, та відповідно спростовує твердження ТОВ про будівництво цієї "рампи" власними силами та без погодження з ПрАТ (оскільки фізично таке будівництво неможливе без руйнування належного ПрАТ на праві власності навісу).

Крім того, відповідно до п.1 та 2 ч.3 ст.10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.18 Закону державна реєстрація прав включає перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Згідно положень ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З матеріалів справи вбачається, що державний реєстратор Оперчук І.М. при внесенні зміни до розділу № 1346527151101 (на об`єкт, розташований за Адресою) на підставі рішення про внесення змін до запису від 25 липня 2017 року № 36294481 по заяві про внесення змін до Державного реєстру прав від 25 липня 2017 за № 23382384 вчинила реєстраційну дію на підставі заяви поданої не уповноваженою особою та поданою відносно іншого об`єкта нерухомого майна, що є порушенням вищезазначених норм Закону.

Окрім іншого, положеннями п.7 ч.1 ст.18 Закону передбачено під час державної реєстрації прав формування лише одного витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником.

Однак, 14 вересня 2017 року державним реєстратором Оперчук І.М. по заяві № 24033537 (яка була подана для відкриття розділу № 1346527151101) повторно сформовано Витяг в процедурі реєстрації речового права з новими відомостями про складову частину об`єкта: рампу І , що є порушенням вищевказаної норми Закону.

Крім того, слід зазначити, що в обґрунтування позову ТОВ посилалось виключно на допущення процедурних порушень відповідачем при розгляді скарги, а саме: скарга була розглянута не тим органом (належний орган на думку ТОВ - Міністерство юстиції України) та відповідна скарга подана з пропуском 60-ти денного строку, передбаченого Законом, при цьому ТОВ в позові не наведено жодного аргументу по суті розглянутої відповідачем скарги, що з урахуванням відсутності (на мою думку) пропуску 60-ти денного строку подачі скарги свідчить про абсолютну безпідставність позовних вимог ТОВ.

Отже, враховуючи все вищезазначене вважаю, що відповідач під час прийняття наказу за №184/03-09, яким скарга ОСОБА_1 була задоволена у повному обсязі, а до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено ряд змін, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що свідчить про відсутність підстав для скасування спірного наказу та задоволення позову.

Суддя: А.Г. Федусик