Рішення

від 09.07.2020 по справі 916/286/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/286/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Сидоров О.В., довіреність № 23-9/6, дата видачі : 02.01.20;

від відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА" Урсу І.М, ордер № 54674, дата видачі : 09.07.20;

Від відповідача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Одеській області - Стапінський .В.О., довіреність № 5, дата видачі : 08.01.09;,

Від третьої особи: не з`явився,

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство інфраструктури України про визнання угоди не дійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА" про визнання угоди не дійсною.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №916/286/20 за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні.

03.03.2020р. за вх.№5706/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

03.03.2020р. за вх.№5761/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2020р. було відкладено підготовче засідання до 02.04.2020р. о 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2020 року відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , Указу Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року» , «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2» , Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» , розуміючи відповідальність держави за свою діяльність, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед відвідувачів та працівників суду, судом було перенесено судове засідання у справі №916/286/20, яке призначене на 02.04.2020р. о 10год.45хв., а саме на « 16» квітня 2020р. о 10год.15хв.

16.04.2020р. за вх.№9678/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У позовній заяві вх..№303/20 від 04.02.2020р. Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" просить господарський суд Одеської області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2020р. було залучено до участі у справі №916/286/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14).

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: «Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/286/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "30" квітня 2020 р. о 11:45 год.

23.04.2020р. за вх.ГСОО№9960/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти викладених у відзивах на позов аргументів та наполягає на задоволенні позовних вимог.

27.04.2020р. за вх.№10315/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

29.04.2020р. за вх.№10816/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2020р. було відкладено підготовче засідання на 12.05.2020р. о 11:45 год.

12.05.2020р. за вх.№11619/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2020р. було відкладено підготовче засідання на 02.06.2020р. о 10:40 год.

13.05.2020р. за вх.№11926/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

28.05.2020р. на електронну адресу надійшло клопотання третьої особи за вх.№13618/20 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

07.05.2020р. за вх.№11392/20 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

До канцелярії Господарського суду Одеської області 01.06.2020р. позивачем було надано суду письмові пояснення по справі за вх.ГСОО№14056/20, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2020р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/286/20 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "25" червня 2020 р. о 14:00 год.

В судовому засіданні 25.06.2020р. судом було оголошено перерву у судовому засіданні до "06" липня 2020р. о 11:40 год.

В судовому засіданні 06.07.2020р. судом було оголошено перерву у судовому засіданні до "09" липня 2020р. о 11:40 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені прав та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

09 липня 2020 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як встановлено господарським судом, між Державним підприємством Одеський морський торговельний порт (далі - Позивач, Одеський порт, Балансоутримувач) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю Пріста Ойл - Україна (далі - Відповідач, Товариство) з іншого боку було укладено договір оренди державного нерухомого майна № КД-1614 від 21.05.2001 р. (далі - Договір).

Згідно до п.1.1. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, що обліковується на балансі Орендодавця, а саме: нежитлове приміщення площею 19,0 кв.м в будинку інв. № 061700 - для розміщення офісу; складське приміщення площею 585,00 кв.м - з метою використання для зберігання вантажів; відкриту складську площу 12 630 кв.м - з метою використання для розміщення терміналу по перевантаженню базових фракцій мастила; залізничну колію протягом 72 п/м -з метою використання для відстою вагонів з базовими фракціями мастила.

Вартість майна згідно до експертної оцінки на 04.05.2001 р. становить 1 664 764 грн.

В 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю Пріста Ойл - Україна звернулось до Приморського районного суду м. Одеса із заявою про тлумачення умов Договору стосовно дійсності орендних правовідносин у зв`язку з фактичним продовженням користування орендованим майном та відсутністю акту про повернення майна.

Відповідно до Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2016р. у справі № 522/24599/15-ц заяву Товариства про тлумачення умов Договору було задоволено та розтлумачено умови п. 2.4 та п. 10.1 Договору таким чином, що орендні правовідносини між Портом та Товариством за вказаним Договором не були припинені та є дійсними до 10.05.2019р.; орендні правовідносини за Договором діють до моменту повернення Товариством об`єкту оренди та підписання відповідного акту про повернення майна.

Відповідно до Договору, між Державним підприємством Одеський морський торговельний порт з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю Пріста Ойл - Україна було укладено Додаткову угоду №КД-1614/3 від 04.08.2016р. та встановлено термін дії Договору до 10.05.2019р.

16.07.2019р. між Товариством та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Фонд) укладено додаткову угоду до Договору, якій вже був на даний час вже припинений, про те, що Балансоутримувач (Одеський порт) передав Фонду в повному обсязі права та обов`язки орендодавця за Договором на умовах, передбачених цими змінами. Дану додаткову угоду з боку Одеського порту підписано не було, оскільки, договір на дату її підписання вже був припиненим.

Також позивач вказує, що Акт приймання-передачі державного нерухомого майна від 23.12.2019р. до Договору між Товариством та Фондом також оформлено не було.

З урахуванням чого позивач стверджує, що вищевказаними сторонами протиправно та незаконно зазначено у додатковій угоді про обов`язок Одеського порту передати Фонду права орендодавця за припиненим Договором.

23.12.2019р. Фондом та Товариством підписано ще одну Додаткову угоду, якою визначено нову оціночну вартість майна - 14 963 045,00грн., а також підписано Акт приймання-передачі майна від 23.12.2019 р.

З наведених підстав, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА" про визнання угоди не дійсною.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ч.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач вважаючи, що його права та інтереси були порушені, оскільки вищевказаними сторонами протиправно та незаконно зазначено у Додатковій угоді про обов`язок Одеського порту передати Фонду права орендодавця за припиненим Договором.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одними із засад цивільного законодавства, наведених у ст.1 ЦК України, є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, підставою для чого є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

За змістом ст. 215 ЦК України, вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена або однією із сторін правочину, або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Позивач не обґрунтував у чому полягає порушення його законних прав та інтересів.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оспорюваний Договір не скасований та не визнаний недійсним у судовому порядку, договір не суперечить положенням законодавства, спрямований на реальне настання прав та обов`язків сторін, не порушує публічний порядок, інтереси третіх осіб, тому підстави для його визнання відсутні.

Відповідно до Закону України Про оренду державного та комунального майна України (далі - Закон) передбачений певний порядок укладення договору оренди державного нерухомого майна. Ст. 9 Закону передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна України , договір оренди припиняється, серед іншого, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна України ).

Одними з засад цивільного законодавства є свобода договору, а також справедливість, добросовісність та розумність. Це передбачено ст. З Цивільного кодексу України. Принцип свободи договору полягає у праві фізичних та юридичних осіб вільно встановлювати свої права та обов`язки на основі договору і у визначенні будь - яких умов договору, які не суперечать законодавству. Під принципом справедливості, добросовісності та розумності, в свою чергу, розуміється відповідність поведінки суб`єктів морально-етичним нормам, фактична чесність суб`єктів у їх поведінці, усвідомлення правомірності своєї поведінки.

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора (ст. 511 ЦКУ). Ст. 512 ЦКУ встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

В ч. 1, 2 ст. 13 Закону визначено, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим. В той же час, ст. 765 ЦКУ встановлено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 ст. 777 ЦКУ передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Сутність даної норми полягає у тому, що в разі наявності бажання сторони (наймача) договору, який припинився, продовжувати користуватися майном, з нею має бути укладений новий договір. Жодних норм, які б давали змогу переукласти договір в законодавстві не встановлено.

Додатковою угодою від 16.07.2019 р. не передбачено строку передачі об`єкта оренди.

Відповідно до ст. 765 ЦК України встановлено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна України (далі - Закон), який діяв на момент укладення спірних додаткових угод, передбачено особливості порядку укладення договору оренди державного нерухомого майна:

- фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві; орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди;

- Орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника;

- Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди;

- У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Тобто суд зазначає, що Законом врегульовано, що пропозицію укласти договір має направити саме орендар. Також встановлено додаткову умову - погодження передачі державного нерухомого майна з органом управління, а також передбачена процедура вибору орендаря та в деяких випадках - конкурс. Водночас акцепт чи відмова від договору сторони, якій направили проект договору, регулюється загальними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та Господарського кодексу України (далі - ГКУ) про договір.

Ч. 2 ст. 15 Закону встановлено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Однак форма передачі прав новому власнику передбачена не Законом, а ст. 513 ЦКУ. У ч. 1 зазначеної статті вказано, що правочин про заміну кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Передача прав має відбутися за участю трьох сторін: Одеського порту - попереднього орендодавця, Фонду - нового орендодавця та Товариства - орендаря. В іншому складі правочин про передачу прав не може бути оформлений, адже суперечить законодавству України.

Однак в ч. 1 та 3-4 ст. 13 Закону вказано, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об`єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об`єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди. Орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.?

Статтею 13 Закону передбачено передачу майна в оренду у строки та на умовах, визначених у договорі. Тобто сторони ще при укладенні договору, повинні включити до його змісту пункт про те, коли буде здійснена передача майна орендарю. Законом не врегульовано випадки, коли відбувається передача майна за відсутності відповідної умови у договорі оренди. Тому, якщо такий строк у договорі не передбачений, застосовується ст. 765 ЦКУ, в якій зазначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. З контексту статті зрозуміло, що за відсутності вказівки в договорі про строк, протягом якого майно повинно бути передано, передача здійснюється негайно.

Згідно з ст. 640 ЦКУ договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9 визначено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, з урахуванням наведеного, відповідачами було дійсно порушено чинним законодавством України порядок укладення договору оренди державного нерухомого майна, а саме: не погоджено передачу майна в оренду з органом управління - Міністерством інфраструктури України. При цьому Міністерство інфраструктури України листом від 09.07.2019р. № 7840/16/10-19 висловило позицію про те, що Договір вважається припиненим 10.05.2019р.; укладено Додаткову угоду до договору, який припинив свою дію до дати її підписання; додаткову угоду підписано 16.07.2019р., а Акт приймання-передачі оформлено лише 23.12.2019р.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що Додаткова угода від 16.07.2019р. є недійсною, у зв`язку з тим, що при її укладенні сторонами не було дотримано вимог відповідно до ст. 640 ЦК України, а саме не було здійснено фактичну передачу майна Товариству за Договором.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідачів порівну. При цьому, суд, проаналізувавши правовідносини сторін, вважає, що мало місце задоволення двох вимог немайнового характеру, що зумовлює відповідне визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство інфраструктури України про визнання угоди не дійсною - задовольнити.

2.Визнати недійсною Додаткову угоду від 16.07.2019р. до Договору оренди державного нерухомого майна № КД-1614 від 21.05.2001р.

3.Визнати недійсною Додаткову угоду від 23.12.2019р. до Договору оренди державного нерухомого майна № КД-1614 від 21.05.2001р.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 20984091) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1; код ЄДРПОУ 01125666) судовий збір у сумі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1; код ЄДРПОУ 31461055) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1; код ЄДРПОУ 01125666) судовий збір у сумі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 17 липня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут