Постанова

від 16.07.2020 по справі 909/1188/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2020 р. Справа №909/1188/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Данко Л.С.

Мирутенка О.Л.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Таскомбанк б/н від 27.03.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 (повний текст рішення складено 10.03.2020, м. Івано-Франківськ, суддя Скапровська І.М.)

у справі № 909/1188/19

за позовом: Акціонерного товариства Таскомбанк , м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бабій Олександра Васильовича, с.Липівка Тисменицького району Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості за кредитним договором № ID4864796 від 27.06.2018 року в сумі 66 840,35 грн.

ВСТАНОВИВ :

АТ Таскомбанк звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ФОП Бабій Олександра Васильовича про стягнення заборгованості за кредитним договором № ID4864796 від 27.06.2018 в розмірі 66 840,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач всупереч приписам ГК України, ЦК України та умовам кредитного договору №ID4864796 від 27.06.2018, не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню у встановлені строки кредитних коштів.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 у справі №909/1188/19 позов АТ Таскомбанк задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з фізичної особи-підприємця Бабій Олександра Васильовича на користь Акціонерного товариства Таскомбанк - 43094,15 грн. - заборгованості та 1238,53 грн. - судового збору. В решті в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Акціонерне товариство Таскомбанк подало апеляційну скаргу б/н від 27.03.2020, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не навів в рішенні жодної вмотивованої підстави щодо часткової відмови в позові.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Про розгляд справи в апеляційному суді повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 7746300045887.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2018 Бабій Олександр Васильович підписав заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ Таскомбанк на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів. В даній заяві (договорі) зазначено що, Бабій Олександр Васильович просив відкрити поточний рахунок у гривні для здійснення господарської діяльності та отримав картку №5169541400077276.

Пізніше, 27.06.2018 позивачем підписано електронним цифровим підписом заяву-договір №ID4864796 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк . Згідно заяви-договору №ID4864796 від 27.06.2018 банк зобов`язався надати позичальникові кредит на умовах встановлених цим договором в розмірі 60 000,00 грн., а відповідач - прийняти належним чином використати та повернути кредит, згідно графіку погашення кредиту, і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

27.06.2018 АТ Таскомбанк перерахувало відповідачу кошти в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою. Кошти були перераховані, згідно кредитної угоди №ID4864796 від 27.06.2018.

Згідно графіку погашення кредиту відповідач зобов`язався щомісяця 27 числа сплачувати частину кредитних коштів. Останній строк погашення кредиту 27.06.2020.

Відповідно до 18.1.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цими Правилами, Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач умов кредитного договору не виконав, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, а станом на 04.10.2019 розмір заборгованості становить 66 840,35 грн.

Також позивач зазначає, що 10.10.2019 направив відповідачу повідомлення - вимогу про повернення кредиту в розмірі 66840,35 грн. Проте, дана вимога залишена без належного реагування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (1046 ЦК України).

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Суд першої інстанції встановив, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що Бабій О.В. підписав заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ Таскомбанк на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів та отримав банківську картку № НОМЕР_1 , на яку АТ Таскомбанк перераховано кошти в сумі 60000,00 грн., з яких підприємцем отримано - 59445,70 грн. та повернуто - 16351,55 грн., про що свідчать виписки банку по особовому рахунку.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем фактично отриманої суми позики в повному обсязі, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованою на суму 43094,15 грн.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не навів в рішенні жодної вмотивованої підстави щодо часткової відмови в позові.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути лише заборгованість в сумі 66840,35 грн. Щодо штрафних санкцій позивач в позовній заяві не посилається. Однак, до позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості на суму 66 840,35 грн., в якому зазначає, що дана заборгованість складається із тіла кредиту -22 500,00 грн., заборгованості за комісіями -1 050,00 грн., простроченої заборгованості за тілом кредиту - 27 500,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими відсотками -0,03 грн., простроченої заборгованості за комісіями -9 457,72 грн., пені -6 332,60 грн. Зазначений розрахунок не є документально обґрунтованим і не містить періодів прострочення.

На вимогу суду першої інстанції позивачем подано до суду інший розрахунок позовних вимог на суму 66 840,35 грн. із зазначенням періодів прострочення. Зазначений розрахунок не мітить посилань на умови договору та є документально необґрунтованим. Згідно даного розрахунку вбачається, що позивач зазначає, що дана заборгованість складається із тіла кредиту -50000,00 грн, заборгованості по відсотках - 0,03 грн., пені на суму простроченої заборгованості - 5 297,78 грн., заборгованості по комісіях -10 507,72 грн., штрафу - 1034,82 грн.

Враховуючи те, що позивач у позовній заяві не просив стягнути штрафні санкції, а лише просив стягнути заборгованість, згідно договору, при цьому подав до суду два різні за змістом розрахунки позовних вимог, а суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, відтак, судом першої інстанції було здійснено перерахунок позовних вимог і обґрунтовано стягнути лише 43094,15 грн. заборгованості по тілу кредиту, а в іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані та висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Таскомбанк б/н від 27.03.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 у справі № 909/1188/19 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Мирутенко О.Л.

Суддя Данко Л.С.