Постанова

від 02.07.2020 по справі 911/1413/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2020 р. Справа№ 911/1413/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.07.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 (повний текст рішення підписано 14.02.2020)

у справі №911/1413/19 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2) Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Пантера ЛТД

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Билайн

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України

2) Державного підприємства Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

3) ОСОБА_1

4) ОСОБА_2

про визнання недійсними наказу та рішення, витребування з незаконного володіння земельних ділянок

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач-1), Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач-2), ТОВ Пантера ЛТД (далі - відповідач-3) про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.02.2014 №КИ/3222481600:02:001/00013584 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

- визнання недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 21.03.2018 № 58 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється ТОВ Пантера ЛТД ;

- витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 0,5761 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5145, земельної ділянки площею 1,1048 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5146, земельної ділянки площею 0,3 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5108, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача тим, що наказ від 21.02.2014 № КИ/3222481600:02:001/00013584 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність Головного управління Держгеокадастру у Київській області та рішення від 21.03.2018 № 58 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється ТОВ Пантера ЛТД Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області були прийняті всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій , іншим нормативно-правовим актам - за відсутності відповідних правових підстав для їх прийняття.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Національний науковий центр Інститут землеробства Національної академії агарних наук України , Державне підприємство Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Крім того, у зв`язку із продажем земельної ділянки за кадастровим номером 3222481600:02:001:5145 площею 0,5761 га на користь ТОВ Билайн , ухвалою суду першої інстанції від 20.11.2019 залучено ТОВ Билайн (далі - відповідач-4) у якості співвідповідача у справі.

У відзивах на позовну заяву, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ТОВ Пантера ЛТД та ТОВ Билайн , заперечили проти заявленого позову прокурора та просили відмовити в його задоволенні. Крім того, відповідачами подано заяви про застосування строку позовної давності, в яких вони просили відмовити у задоволенні позову у тому числі, і у зв`язку із пропущенням строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2020 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, виконуючий обов`язки прокурора Київської області 16.03.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 у справі №911/1413/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1413/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 у справі №911/1413/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

22.04.2020 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява прокурора Київської області про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 поновлено пропущений строк на звернення з апеляційною скаргою, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ Билайн заперечило проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі прокурора, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях, а рішення місцевого господарського суду від 15.01.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач-4 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, відповідач-4 звертає увагу суду на пропуск прокурором строку позовної давності.

У додаткових поясненнях прокурор вказує про належність спірних земельних ділянок до земель державної власності, яка взагалі не підлягає вилученню, передачі у приватну власність та будівництва. Разом з додатковими поясненнями прокурор долучає нові докази по справі, а саме, лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.04.2020 № 10-10-0.331-5649/2-20 з поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:001:5093, копію графічних матеріалів з проекту відведення земельної ділянки ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів та копію поземельних книг на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091 та 3222481600:02:001:5092.

Колегія суддів зазначає, що прокурором подано додаткові документи поза межами строку, визначеного апеляційним судом для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі, крім того, в своєму поясненні прокурор не наводить суду обставин неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Клопотання про поновлення строків, в порядку ст.118, 119 Господарського процесуального кодексу України прокурором не подано.

ТОВ Билайн у своїх поясненнях на додаткові пояснення прокурора заперечив проти їх прийняття судом апеляційної інстанції та просив залишити без розгляду, як такі, що подані з пропуском строку на подання заяв та документів.

У судове засідання 02.07.2020 з`явилися прокурор, представники ТОВ Пантера ЛТД та ТОВ Билайн .

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, сторони повідомлялися належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників що не з`явились у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Прокурор у судових засіданнях надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідача. Крім того, просив прийняти до уваги додаткові пояснення та додані додаткові докази.

Представники ТОВ Пантера ЛТД та ТОВ Билайн у судових засіданнях також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Подані прокурором додаткові докази залишити без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про долучення додаткових доказів по справі, в силу норми ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, апеляційний суд не приймає докази надані позивачем, оскільки подані поза межами процесуальних строків та без доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Клопотання про поновлення строків позивачем не подано.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 31.05.2001 Українська академія аграрних наук надала згоду на вилучення 5,0 га землі із землекористування ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України для створення матеріальної бази ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів .

13.06.2001 ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України погодило ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів місце розташування спортивно-оздоровчої бази на земельній ділянці 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України при умові надання можливості збору урожаю перспективних сортів ячменю розсадників розмноження 2 роки.

30.12.2003 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією було видано ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001207, відповідно до якого ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України у постійне користування надано 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 19.12.2003 № 549.

15.04.2003 розпорядженням Київської обласної державної адміністрації було погоджено місце розташування спортивно-оздоровчої бази на земельній ділянці площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України на території Гатненської сільської ради.

01.12.2003 розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 764 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, надано ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів земельну ділянку в оренду на 49 років для будівництва спортивно-оздоровчої бази.

Відповідно до п. 4 розпорядження доручено Києво-Святошинській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки з ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва у встановленому порядку.

28.07.2004 між Київською обласною державною адміністрацією та ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Київська обласна державна адміністрація згідно з розпорядженням від 01.12.2003 № 764 надало в оренду, а ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів прийняла у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га), розташовану на території Гатненської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 договору термін дії договору 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Договір зареєстрований в реєстрі за № 1-1634 терміном на 49 років із цільовим призначенням під розміщення спортивно-оздоровчої бази.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2013 у справі № 911/2892/13 за позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації, ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Києво-Святошинської районної державної адміністрації, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01.12.2003 року № 764 Про надання в оренду земельної ділянки ; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.07.2004 року між Київською обласною державною адміністрацією та Громадською організацією Центральний спортивний клуб автомобілістів ; зобов`язано Громадську організацію Центральний спортивний клуб автомобілістів повернути земельну ділянку, кадастровий номер 3222486200:02:001:0007 площею 5,0 га (рілля - 4,8 га, польові шляхи - 0,2 га), що знаходиться на території Гатненської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області у користування держави.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2013 у справі № 911/2892/13 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов Прокурора Києво-Святошинського району Київської області задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01.12.2003 року № 764 Про надання в оренду земельної ділянки . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.07.2004 між Київською обласною державною адміністрацією та Громадською організацією Центральний спортивний клуб автомобілістів . Зобов`язано Громадську організацію Центральний спортивний клуб автомобілістів повернути державі земельну ділянку, кадастровий номер 3222486200:02:001:0007, площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га), що знаходиться на території Гатненської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області.

Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 911/2892/13 щодо скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку є доведеними і на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.02.2014 № КИ/3222481600:02:001/00013584 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району площею 1,9809 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5093.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2014 №2701 відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2015 відчужив її Товариству з обмеженою відповідальністю Пантера ЛТД .

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Пантера ЛТД на підставі заяви від 23.06.2015 здійснила поділ земельної ділянки площею 1,9809 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5093, внаслідок чого утворилися дві ділянки: площею 1,6809 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5107 та площею 0,3 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5108.

Також, на підставі заяви від 20.06.2017 ТОВ Пантера ЛТД здійснило поділ земельної ділянки площею 1,6809 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5107, як наслідок утворилися дві земельні ділянки: площею 0,5761 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5145 та площею 1,1048 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5146.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2017 року Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України та ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ТОВ Пантера ЛТД , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.02.2014 №КИ/3222481600:02:001/00013584 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та витребування на користь держави в особі державного підприємства Дослідне господарство Чабани з незаконного володіння ТОВ Пантера ЛТД земельні ділянки: площею 0,5761 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5145; площею 1,1048 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5146; площею 0,3 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5108 загальною вартістю 63 329,68 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2017 у справі № 911/2740/17 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України та ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ТОВ Пантера ЛТД , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельних ділянок позов задоволено повністю. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.02.2014 № КИ/3222481600:02:001/00013584 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність . Витребувано на користь держави в особі Державного підприємства Дослідне господарство Чабани з незаконного володіння ТОВ Пантера ЛТД земельні ділянки: площею 0,5761 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5145; площею 1,1048 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5146; площею 0,3 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5108 загальною вартістю 63 329,68 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2017 у справі № 911/2740/17 скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у справі № 911/2740/17 - залишено без змін.

Отже, обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 911/2740/17 не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та є преюдиційними.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 04.10.2018 у справі № 911/2740/17 встановив та зазначив, що крім іншого, апеляційний господарський суд при розгляді справи дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, оскільки при розгляді справи було встановлено, що ННЦ ІЗ НААН та ДП ДГ Чабани ННЦ ІЗ НААН не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи іншими суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження. Судом також було вказано про недоведення належними та допустимими доказами належності спірної земельної ділянки до земельної ділянки 5 га особливо цінних земель.

При цьому, суд касаційної інстанції відхилив аргумент скаржника про те, що органи контролю через бездіяльність не виявили зазначених у позові порушень, тому у прокурора виникло право на звернення до суду відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру , оскільки згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 23 даного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Позивачі до числа таких органів не належать.

Рішенням № 19 від 05.10.2017 Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області затверджено детальний план території для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на земельній ділянці площею 1,6809 га, що розташована на території с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер 3222481600:02:001:5107).

Рішенням № 58 від 21.03.2018 Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Пантера ЛТД цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства загальною площею 0,5761 га, яка знаходиться в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3222481600:02:001:5145); віднести земельну ділянку до категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірні земельна ділянка площею 1,1048 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5146 та земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5108, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, станом на час розгляду справи перебувають у власності ТОВ Пантера ЛТД , та спірна земельна ділянка 0,5761 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5145, яка розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, станом на час розгляду справи перебуває у власності ТОВ Билайн , що підтверджується інформаційними довідками № 196023294 від 13.01.2020, № 155367615 від 07.02.2019, № 155367061 від 07.02.2019 та № 155366905 від 07.02.2019, № 155367550 від 07.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, наявними у матеріалах справи.

Як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі, прокурор просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.02.2014 № КИ/3222481600:02:001/00013584 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ; визнати недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 21.03.2018 № 58 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється ТОВ Пантера ЛТД ; витребувати з незаконного володіння земельну ділянку площею 0,5761 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5145, земельну ділянку площею 1,1048 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5146, земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5108, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно з ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування .

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування .

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 118 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 125 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 141 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 150 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що до особливо цінних земель відносяться:

а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини;

в) землі, надані в постійне користування НВАО Масандра та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах в і г частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 330 цього ж кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 цього ж кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 цього ж кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає, що ані прокурором, ані позивачем не було надано суду належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, що б підтверджували порушення меж земельної ділянки площею 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт, щодо якої ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України було видано державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001207, спірними земельними ділянками. Прокурором не доведено накладання між собою земельної ділянки площею 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт, щодо якої ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України було видано державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001207, та спірними земельними ділянками. Не надано доказів на підтвердження перебування саме у власності відповідача-3, відповідача-4 спірних земельних ділянок, які б входили до складу земельної ділянки площею 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт, щодо якої ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України було видано державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001207. Крім того прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази, додані прокурором до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи у суді першої інстанції, на підтвердження накладання між собою земельної ділянки площею 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт, щодо якої ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України було видано державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001207, та спірними земельними ділянками, а саме зведені картографічні матеріали ТОВ Регіональний центр розвитку - розташування земельної ділянки площею 5,0 га, яка перебувала у користуванні ГО Центральний спортивний клуб автомобілістів не є належними та достатніми доказами, що достовірно підтверджують вищевказані обставини та перебування саме у власності відповідача-3, відповідача-4 спірних земельних ділянок, які б входили до складу земельної ділянки площею 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт, щодо якої ДП Дослідне господарство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії агарних наук України було видано державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001207.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ні прокурором, ні позивачем не було надано суду усіх належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів для задоволення позову. Позовні вимоги прокурора про визнання недійсними наказу та рішення, витребування з незаконного володіння земельних ділянок, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у їх задоволенні.

Що стосується поданих відповідачами заяв про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перебіг позовної давності по вимогам, пов`язаним із вибуття із володіння власника не з його волі спірного нерухомого майна та про витребування майна із чужого незаконного володіння, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вибуття із свого володіння не з його волі спірного нерухомого майна.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

Як вбачається із матеріалів справи, та вірно встановлено судом, прокурор в інтересах позивача звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою № 05/1-907вих19 від 29.05.2019 до відповідачів про визнання недійсними наказу та рішення, витребування з незаконного володіння земельних ділянок лише 03.06.2019.

При цьому, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, прокурором та позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували переривання або зупинення перебігу позовної давності щодо вказаних його вимог до відповідачів.

Звертаючись до суду з даним позовом лише 03.06.2019, прокурором було пропущено трирічний строк позовної давності. При цьому, поважність причин пропуску строку позовної давності, прокурором не вказано.

Перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позов (відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу) то відсутні і підстави для застосування позовної давності у даній справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції прокурором не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі прокурора на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 15.01.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги виконуючого обов`язки прокурора Київської області слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 15.01.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 у справі №911/1413/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 у справі №911/1413/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №911/1413/19 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.07.2020

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

С.Р. Станік