Постанова

від 13.10.2020 по справі 911/1413/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1413/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Костюк О. В., прокурор Офісу Генерального прокурора

позивач - не з`явився;

відповідач-1 - не з`явився;

відповідач-2 - не з`явився;

відповідач-3 - Ніколаєв О. С., адвокат;

відповідач-4 - Ніколаєв О. С., адвокат;

третя особа-1 - не з`явився;

третя особа-2 - не з`явився;

третя особа-3 - не з`явився;

третя особа-4 - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області (суддя Бацуца В. М.) від 15.01.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Тищенко О. В., судді: Дикунська С. Я., Станік С. Р.) від 02.07.2020 у справі

за позовом Першого заступника прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр)

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Управління), Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Рада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантера ЛТД" (далі - ТОВ "Пантера ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Билайн" (далі - ТОВ "Билайн")

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії агарних наук України" (далі - Інститут), Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії агарних наук України" (далі - ДП)

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )

про визнання недійсними наказу та рішення, витребування з незаконного володіння земельних ділянок,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Прокурор в інтересах держави в особі Держгеокадастру звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Управління, Ради, ТОВ "Пантера ЛТД" та ТОВ "Билайн" про визнання недійсним наказу Управління від 21.02.2014 № КИ/3222481600:02:001/00013584 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" (далі - Наказ); визнання недійсним рішення Ради від 21.03.2018 № 58 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється ТОВ "Пантера ЛТД" (далі - Рішення); витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 0,5761 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5145 (далі - Земельна ділянка-1), земельної ділянки площею 1,1048 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5146 (далі - Земельна ділянка-2), земельної ділянки площею 0,3 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5108 (далі - Земельна ділянка-3), які розташовані на території Ради.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Наказ та Рішення прийняті за відсутності відповідних правових підстав, оскільки спірні земельні ділянки є особливо цінними та передані у власність з порушеннями приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про землеустрій".

2. Короткий зміст рішень, прийнятих у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Прокурор та Держгеокадастр не надали докази, що підтверджують порушення Земельними ділянками-1,2,3 меж земельної ділянки площею 330,92 га з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт (далі - Земельна ділянка-4), на яку ДП видано державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001207 (далі - Державний акт), докази накладання між собою Земельної ділянки-4 та Земельних ділянок-1,2,3, докази, які підтверджують перебування у власності ТОВ "Пантера ЛТД" та ТОВ "Билайн" земельних ділянок, які входять до складу Земельної ділянки-4, докази, які підтверджують належність Земельних ділянок-1,2,3 до особливо цінних земель; подані Прокурором зведені картографічні матеріали, виготовлені ТОВ "Регіональний центр розвитку" (далі - Картографічні матеріали), розташування земельної ділянки площею 5,0 га, яка перебувала у користуванні ГО "Центральний спортивний клуб автомобілістів" (далі - ГО), не є достатніми доказами, що достовірно підтверджують обставини накладання між собою Земельної ділянки-4 та Земельних ділянок-1,2,3, а також перебування у власності ТОВ "Пантера ЛТД" та ТОВ "Билайн" земельних ділянок, які б входили до складу Земельної ділянки-4; стосовно заяв ТОВ "Пантера ЛТД" та ТОВ "Билайн" про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд першої інтенції зазначив, що Прокурор звернувся з позовною заявою із значним спливом трирічного строку позовної давності без поважних причин його пропущення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову також з цієї підстави, а суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність підстав для задоволення позову (відсутність порушеного права) виключає підстави для застосування позовної давності у цій справі; суд апеляційної інстанції не прийняв до розгляду нові докази, які Прокурор подав разом з додатковими поясненнями, а саме: лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.04.2020 № 10-10-0.331-5649/2-20 з поземельною книгою на земельну ділянку кадастровий номер 3222481600:02:001:5093 площею 1,9809 га (далі - Земельна ділянка-5), копію графічних матеріалів з проекту відведення земельної ділянки ГО та копію поземельних книг на Земельні ділянки-1,2,3 (далі - Додаткові документи), оскільки вони подані поза межами строку, визначеного апеляційним судом для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі, а Прокурор не навів обставин неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а також не подав клопотання про поновлення строків в порядку статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 06.08.2020 Перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди порушили статті 2, 3, 73, 74, 76-79, 86, 236, 237, 277, 282 ГПК України, оскільки дійшли неправильних висновків про недоведеність факту формування Земельних ділянок-1,2,3 за рахунок земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні ДП, та відсутність відповідних письмових доказів з огляду на таке:

4.1.1. відведення Управлінням у приватну власність Земельної ділянки-5 за рахунок особливо цінних земель ДП підтверджують Картографічні матеріали розташування спірних земельних ділянок та земельної ділянки площею 5 га, яка перебувала у користуванні ГО, щодо якої судом прийнято рішення у справі № 911/2892/13. Картографічні матеріали виконані уповноваженим суб`єктом, який має відповідну кваліфікацію та дозвільні документи, однак жодних мотивів їх неврахування, спростування чи правової позиції про причини їх недостатності не викладено, а лише зазначено про недоведеність Прокурором порушення інтересів держави;

4.1.2. суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив подані Прокурором Додаткові документи, які розкривають зміст Картографічних матеріалів, оскільки за наслідками судового засідання від 04.06.2020 судом постановлено ухвалу про необхідність їх дослідження з наданням оцінки при винесенні рішення.

4.2. Суди неправильно застосували статті 13, 14, 19 Конституції України, статті 6, 20, 22, 24, 84, 116, 122, 141, 142, 149, 150, 152 ЗК України, статті 256, 261, 267, 324, 391 ЦК України, статті 1, 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", пункт 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.10 № 318-р "Деякі питання збереження об`єктів державної власності" без врахування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 26.10.2016 у справі № 1008/2631/12-ц, від 27.09.2017 у справі № 362/2381/13-ц, від 25.04.2018 у справі № 2-318/12, від 10.07.2019 у справі № 22-55/12, від 18.09.2019 у справі № 362/2873/13-ц, від 16.10.2019 у справах № 362/2875/13-ц та № 362/122/15-ц (спори щодо правового статусу особливо цінних земель державної власності, порядку та способів припинення права державної власності та/або речового права землекористувачів на них), оскільки не врахували, що Наказом передано у приватну власність землі державної власності для проведення науково-дослідних робіт, які знаходяться у постійному користуванні ДП за Державним актом. При цьому право постійного користування ДП спірною ділянкою в установленому порядку не припинялося, а відповідні рішення Кабінету Міністрів України та погодження Верховного Ради України не ухвалювались.

4.3. З огляду на доведений факт порушення прав держави суди мали застосовувати до спірних правовідносин приписи частини другої статті 152 ЗК України з врахуванням приписів статті 391 ЦК України. Однак оскаржувані рішення ухвалені без урахування, зокрема, таких висновків Верховного Суду:

- судовий захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.18 у справі № 338/180/17);

- заволодіння громадянами та юридичними особами обмеженими в цивільному обороті землями всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Отже, зайняття особливо цінних земель з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц);

- закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів позивача у справі (постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 61-5857св.18, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15, від 20.06.2018 у справі 697/2751/14).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У встановлений Судом строк відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 15.09.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Першого заступника прокурора Київської області; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.10.2020; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.09.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 31.05.2001 Українська академія аграрних наук надала згоду на вилучення 5,0 га землі із землекористування ДП для створення матеріальної бази ГО.

7.2. 13.06.2001 ДП погодило ГО місце розташування спортивно-оздоровчої бази на земельній ділянці 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель ДП з умовою про надання можливості збору урожаю перспективних сортів ячменю.

7.3. 30.12.2003 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією видано ДП Державний акт, за яким відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 19.12.2003 № 549 у постійне користування надано Земельну ділянку-4.

7.4. 15.04.2003 розпорядженням Адміністрації погоджено місце розташування спортивно-оздоровчої бази на Земельній ділянці-4 за рахунок земель ДП на території Ради.

7.5. 01.12.2003 розпорядженням Адміністрації № 764 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель ДП на території Ради; надано ГО земельну ділянку в оренду на 49 років для будівництва спортивно-оздоровчої бази; доручено Києво-Святошинській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Адміністрації договір оренди цієї земельної ділянки з ГО за умови попереднього відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

7.6. 28.07.2004 Адміністрація та ГО уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Адміністрація розпорядженням від 01.12.2003 № 764 надала в оренду, а ГО прийняла у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га), розташовану на території Ради, за межами населеного пункту; термін дії договору 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (далі - Договір). Договір зареєстрований в реєстрі за № 1-1634 терміном на 49 років із цільовим призначенням під розміщення спортивно-оздоровчої бази.

7.7. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2013 у справі № 911/2892/13 за позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Адміністрації та ГО за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Києво-Святошинської районної державної адміністрації, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ДП про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, позов задоволено.

7.8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2013 у справі № 911/2892/13 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано незаконним та скасовано розпорядження Адміністрації від 01.12.2003 № 764 "Про надання в оренду земельної ділянки"; Договір визнано недійсним; зобов`язано ГО повернути державі земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:02:001:0007 площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га), що знаходиться на території Ради.

7.9. 21.02.2014 Наказом Управління затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 Земельної ділянки-5 на території Ради.

7.10. ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 15.07.2014 № 2701 відчужила Земельну ділянку-5 на користь ОСОБА_2 , який за договором купівлі-продажу від 19.06.2015 відчужив її ТОВ "Пантера ЛТД".

7.11. ТОВ "Пантера ЛТД" на підставі заяви від 23.06.2015 здійснило поділ Земельної ділянки-5 на дві ділянки: площею 1,6809 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5107 та Земельну ділянку-3.

7.12. На підставі заяви від 20.06.2017 ТОВ "Пантера ЛТД" здійснило поділ земельної ділянки площею 1,6809 га з кадастровим номером 3222481600:02:001:5107 на Земельні ділянки-1,2.

7.13. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2017 у справі № 911/2740/17 за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Інституту та ДП до Управління та ТОВ "Пантера ЛТД", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним Наказу та витребування на користь держави в особі ДП з незаконного володіння ТОВ "Пантера ЛТД" Земельних ділянок-1,2,3 загальною вартістю 63 329,68 грн позов задоволено повністю.

7.14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2017 у справі № 911/2740/17 скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

7.15. Постановою Верховного Суду від 04.10.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у справі № 911/2740/17 залишено без змін. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки Інститут та ДП не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи іншими суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких належать відповідні повноваження; належність спірної земельної ділянки до земельної ділянки 5 га особливо цінних земель не доведено.

7.16. Рішенням Ради № 19 від 05.10.2017 затверджено детальний план території для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на земельній ділянці площею 1,6809 га, яка розташована на території с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер 3222481600:02:001:5107).

7.17. 21.03.2018 Рішенням Ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Пантера ЛТД", цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (Земельна ділянка-1); віднесено земельну ділянку до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

7.18. За інформаційними довідками № 196023294 від 13.01.2020, № 155367615 від 07.02.2019, № 155367061 від 07.02.2019, № 155366905 від 07.02.2019, № 155367550 від 07.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на час розгляду справи Земельна ділянка-1 перебуває у власності ТОВ "Билайн", а Земельні ділянки-2,3 у власності ТОВ "Пантера ЛТД".

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.2. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

8.3. Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

8.4. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

8.5. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

8.6. Відповідно до пункту "ґ" статті 6 ЗК України погодження питань, пов`язаних із зміною цільового призначення особливо цінних земель державної та комунальної власності, припиненням права постійного користування ними відповідно до цього Кодексу належить до повноважень Верховної Ради України.

8.7. За змістом пункту "в" частини першої та частини другої статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу, а також землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів. Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті "в" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

8.8. Статтею 20 ЗК України врегульовано встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок.

8.9. Частиною першою цієї статті передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

8.10. Частиною другою статті 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

8.11. Згідно з частиною восьмою статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

8.12. Частиною дев`ятою статті 149 ЗК України визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

8.13. Таким чином зміна цільового призначення особливо цінних земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні, припинення права постійного користування ними, вилучення, припинення права державної власності та права постійного користування здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України. Такий правовий висновок викладений у пункті 13 постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 914/519/17.

8.14. Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, Прокурор з посиланням на Картографічні матеріали зазначав, що Земельні ділянки-1,2,3 є особливо цінними, а їх передача у власність ТОВ "Пантера ЛТД" та ТОВ "Билайн" здійснена всупереч вимог Закону та порушує інтереси держави та права Держеокадастру.

8.15. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.16. Частиною першою статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.17. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

8.18. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.19. Суди встановили, що 30.12.2003 ДП видано Державний акт, за яким у постійне користування надано Земельну ділянку-4 з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт; 01.12.2003 розпорядженням Адміністрації № 764 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель ДП на території Ради та надано ГО земельну ділянку в оренду на 49 років для будівництва спортивно-оздоровчої бази; 28.07.2004 Адміністрація та ГО уклали відповідний Договір; Договір зареєстровано за № 1-1634 на 49 років; постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 розпорядження Адміністрації від 01.12.2003 № 764 визнано незаконним та скасовано, Договір визнано недійсним, зобов`язано ГО повернути державі земельну ділянку площею 5,0 га; 21.02.2014 Наказом Управління затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 Земельної ділянки-5; ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відчужила Земельну ділянку-5 на користь ОСОБА_2 , а він за договором купівлі-продажу відчужив її ТОВ "Пантера ЛТД", яке здійснило поділ цієї ділянки на Земельні ділянки-1,2,3; 21.03.2018 Рішенням Ради затверджено проект землеустрою щодо відведення Земельної ділянки-1 ТОВ "Пантера ЛТД" та віднесено цю земельну ділянку до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; Земельна ділянка-1 перебуває у власності ТОВ "Билайн", а Земельні ділянки-2,3 у власності ТОВ "Пантера ЛТД".

8.20. Відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, суди виходили, зокрема, з того, що Прокурор та Держгеокадастр не довели, що Земельні ділянки-1,2,3 знаходяться в межах чи накладаються на Земельну ділянку-4, а також, що спірні земельні ділянки належать до особливо цінних земель. При цьому суди попередніх інстанцій дослідили надані Прокурором Картографічні матеріали та встановили, що цих доказів недостатньо для достовірного підтвердження обставин накладення спірних земельних ділянок на Земельну ділянку-4, а також, що у володінні ТОВ "Пантера ЛТД" та ТОВ "Билайн" знаходяться земельні ділянки, які є частинами Земельної ділянки-4.

8.21. Таким чином суди виходили не з того, що Картографічні матеріали взагалі не можуть бути використані як доказ, а здійснили їх оцінку та дійшли висновку про їх недостатність для підтвердження обставин накладення спірних земельних ділянок на Земельну ділянку-4, а також, що спірні земельні ділянки належать до особливо цінних земель.

8.22. За таких обставин Суд відхиляє аргументи Скаржника, викладені у підпункті 4.1.1 цієї постанови, про порушення судами норм процесуального права під час дослідження Картографічних матеріалів, оскільки вони дослідили цей доказ та встановили, що він не дає змоги дійти висновку про існування стверджуваних Прокурором обставин накладення спірних земельних ділянок на Земельну ділянку-4 та їх належність до особливо цінних земель. Видається, що Скаржник не погоджується з оцінкою цього доказу судами і вважає, що Картографічні матеріали підтверджують вищевказані обставини, однак здійснення переоцінки доказів у справі не входить у межі повноважень Верховного Суду, встановлених статтею 300 ГПК України.

8.23. Суд відхиляє твердження Скаржника, викладені у підпункті 4.1.2 цієї постанови, про безпідставне відхилення поданих Прокурором Додаткових документів, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у їх прийнятті, з огляду на те, що ці докази подані поза межами строку, визначеного апеляційним судом для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі, а Прокурор не навів обставин неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому Скаржник не посилається на процесуальні порушення при відхиленні апеляційним судом Додаткових документів з наведених підстав, а лише зазначає з посиланням на зміст описової частини ухвали апеляційного суду від 04.06.2020, що вони мали бути досліджені.

8.24. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій дослідили Картографічні матеріали в сукупності з іншими доказами, поданими сторонами, встановили, що вони не містять інформації про накладення спірних земельних ділянок на Земельну ділянку-4, а також належності цих ділянок до особливо цінних земель, Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили всі істотні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. За наведених мотивів Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.2 цієї постанови) як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

8.25. Беручи до уваги, що суди відмовили у задоволенні позову через відсутність доказів того, що оскаржувані Наказ та Рішення суперечать актам цивільного законодавства, Суд не вдається до оцінки доводів Скаржника, викладених у підпункті 4.3 цієї постанови, стосовно ефективності обраного Прокурором способу захисту та вирішення питання про застосування у спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності з посиланням на неврахування судами відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки вважає такі доводи недоречними.

8.26. Решта доводів касаційної скарги не спростовують наведених вище висновків, з яких виходить Суд у цій постанові.

8.27. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 911/1413/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак