Рішення

від 13.07.2020 по справі 909/415/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/415/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49550 грн 40 коп.

за участю:

від позивача: Мигович І. В.

від відповідача: Гримайло Н. Р.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. З урахуванням клопотання відповідача, на підставі ухвали суду від 17.06.2020 судове засідання, призначене на 13.07.2020, проведено з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49550 грн 40 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначити розгляд справи по суті на 17.06.2020; встановлено сторонам строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 17.06.2020 розгляд справи відкладено на 13.07.2020.

Позиції сторін.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, вказавши при цьому на той факт, що:

- відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди не уклав, орендні платежі за володіння та користування земельною ділянкою не сплачував. Відтак, позивач вважає, що відповідач зберіг без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності;

- земельна ділянка, яка знаходиться по вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ є сформованою та перебуває у комунальній власності;

- сума земельного податку, яка сплачувалась відповідачем врахована при здійсненні розрахунку;

- розрахунок здійснено у відсотковому відношенні площі займаного відповідачем нерухомого об`єкта до площі землі, на якому він знаходиться.

Представник відповідача проти позову заперечила, вказавши при цьому на те, що:

- нормами ПК України передбачено, що плата за землю справляється у формі земельного податку або орендної плати за землі комунальної власності. За користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомості, що належить на праві власності банку, відповідач сплачує земельний податок;

- укласти між сторонами даного спору договір оренди земельної ділянки неможливо, у зв`язку з тим, що банку не виділено конкретну земельну ділянку в користування, якій було б присвоєно відповідний кадастровий номер, відсутня будь-яка технічна документація на земельну ділянку. Разом з тим не заперечує проти укладення договору оренди земельної ділянки з Івано-Франківською міською радою.

Письмово позиція відповідача щодо даного спору викладена у відзиві на позовну заяву від 05.06.2020 (вх. № 7145/20 від 11.06.2020)

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Зі змісту повідомлення Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 20.09.2019 № 547/34.3-02/18в вбачається, що у відповідності до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківськ, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 № 1508-47 зі змінами від 07.06.2019 № 1508-47, з 30.09.2019 по 09.10.2019, проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:05:001:0256 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

23.09.2019 відповідачу надсилалось вищевказане повідомлення. Докази направлення містяться в матеріалах справи.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 09.10.2019 № 261.

Обстежуваній земельній ділянці згідно публічної кадастрової карти України присвоєно кадастровий номер 2610100000:05:001:0256 (0,1363 га). Вказана земельна ділянка є сформованою та перебуває в комунальній власності.

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне: земельна ділянка використовується для обслуговування адмінбудинку з офісними приміщеннями.

Частина нерухомого майна, а саме 642, 7 м кв., яке розташоване за адресою: вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ належить на праві власності АТ "УкрСиббанк", про що свідчить інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 182211679 від 24.09.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 535897526101).

Відповідно до даних отриманих з Державної фіскальної служби в Україні (лист від 25.10.2019 № 749/9-09-19-55-04-19) відповідач за 2016-2019 роки за користування земельною ділянкою за адресою вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ площею 0,0111 га задекларував: у 2016 році 3827 грн 12 коп., у 2017 році - 2976 грн 81 коп., у 2018 році - 3827 грн 12 коп., у 2019 році - 4465 грн 21 коп. та сплатив: у 2016 році 10962 грн 40 коп., у 2017 році - 9250 грн 06 коп., у 2018 році - 11362 грн 11 коп., у 2019 році - 5220 грн 41 коп.

31.10.2019 на адресу відповідача направлялось клопотання про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 23 між Івано-Франківською міською радою, як орендодавцем та АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Нікром Трейд Груп", як орендарями.

04.11.2019 вищевказане клопотання отримано представником АТ "УкрСиббанк", про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

14.02.2020 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності (претензія № 1118/01-18/21в від 28.12.2019).

17.02.2020 претензію отримано представником відповідача, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

25.02.2020 відповідач направив на адресу позивача лист № 61-4-09/33-78-1, в якому повідомив про те, що банком своєчасно та в повному обсязі задекларовано і сплачено платежі до бюджету по земельному податку за 2016-2019 роки.

Згідно розрахунку сума безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 23 з кадастровим номером 2610100000:05:001:0256 (площа земельної ділянки обраховано у відсотковому відношенні до площі нерухомого майна, що належить відповідачу, і яке знаходиться на вказаній ділянці) в період з 12.03.2017 по 31.12.2019 збереженої (заощадженої) у себе відповідачем, становить 49550 грн 40 коп.

Розрахунки здійснено з урахуванням витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017-2019 роки.

Як зазначалось сторонами в судовому засіданні, Івано-Франківська міська рада та АТ "УкрСиббанк" перебували в орендних правовідносинах впродовж 2007-2015 років.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, натомість вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

В силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Відповідач є власником частини нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна права користування земельною ділянкою, зокрема, продовження попереднього договору оренди чи укладення нового договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.

Зі змісту глави 15, ст. 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Як зазначалось вище, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю").

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованим об`єктом цивільних прав.

Крім того, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Перевіривши складений та наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він виконаний з 12.03.2017 по 31.12.2019. При розрахунку взято до уваги розмір земельної ділянки пропорційний частці майна, що належить відповідачу на праві власності та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року. Розрахунок виконаний окремо з 12.03.2017 по 31.12.2017 - 14527 грн 35 коп., з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 17830 грн 57 коп., з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 17192 грн 48 коп., що разом складає 49550 грн 40 коп.

Сплачену відповідачем суму земельного податку за період 2017- 2019 років враховано під час здійснення розрахунку.

В матеріалах справи наявні витяги про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2017-2019 роки.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49550 грн 40 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідач заявлені вимоги не спростував.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Івано-Франківської міської ради до відповідача Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49550 грн 40 коп. - задоволити.

Стягнути з Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вул. Андріївська, 2/12, Подільський район, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 09807750) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004; ідентифікаційний код 33644700) - 49550 грн 40 коп. (сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят грн 40 коп.) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 20.07.2020.

Суддя Т. В. Стефанів