Ухвала

від 11.01.2021 по справі 909/415/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/415/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т., Мирутенко О.Л.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 (суддя Стефанів Т.В.) у справі № 909/415/20

за позовом Івано-Франківської міської ради

до Акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49 550,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 Акціонерне товариство "УкрСиббанк" надіслало безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 у справі № 909/415/20.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49 550,40 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн станом на 2020 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу справа № 909/415/20 є малозначною.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що дана справа "не може вважатись справою незначної складності, а навпаки є складною, оскільки при її вирішенні існують правові висновки Верховного Суду України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які містять протилежні висновки щодо права стягнення " .

При цьому, скаржник зазначає, що дана справа не визнавалась судом апеляційної інстанції малозначною, що підтверджується змістом постанови суду апеляційної інстанції, в якій зазначено про можливість оскарження постанови в касаційному порядку.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вище наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Натомість, у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, Господарським судом Івано-Франківської області ухвалою від 21.05.2020 про відкриття провадження у справі постановлено здійснювати розгляд справи № 909/415/20 за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з її малозначністю, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму .

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, доводи скаржника про те, що справа № 909/415/20 не може вважатися справою незначної складності, а навпаки є складною, відхиляються касаційний судом, оскільки суд першої інстанції відніс дану справу до категорії малозначних виходячи з ціни позову. При цьому, суд першої інстанції не визнавав дану справу незначної складності.

Лише вказівки скаржника на те, що саме на Верховний Суд, як на вищий орган в системі судової юрисдикцій покладено функції усунення невідповідності правозастосування та забезпечення єдності судової практики, не можуть бути визнані судом підставами, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що дана справа не визнавалась судом апеляційної інстанції малозначною, колегія суддів зазначає, що малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд зазначає, що ця справа є малозначною в силу імперативності положень пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України за ціною позову.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у фактичну складову рішень, ухвалених щодо нього судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Заінтересовані особи мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від таких осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Зважаючи на конкретні обставини справи та відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 909/415/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що дану ухвалу винесено в межах розумного строку з урахуванням перебування судді Міщенка І.С. на лікарняному.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/415/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 0019441295 від 20.11.2020 на суму 4204,00 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.