Постанова

від 03.11.2020 по справі 909/415/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. Справа №909/415/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Мирутенко О.Л.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" б/н від 23.07.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/2146/20 від 03.08.2020)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 (суддя Т.В. Стефанів, повний текст складено 20.07.2020)

у справі №909/415/20

за позовом : Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (надалі АТ "УкрСиббанк"), м. Київ

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49 550,40 грн

за участю учасників справи :

від позивача: Буджак В.М. - представник (довіреність №11/01-20/14в від 02.01.2020)

від відповідача: Гримайло Н.Р. - адвокат (довіреність № 15-2-02/2322 від 14.01.2020, свідоцтво № 1722 від 27.06.2017)

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до АТ "УкрСиббанк" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 49 550,40 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 у справі № 909/415/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь Івано-Франківської міської ради 49 550,40 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2 102,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на загальну суму 49 550,40 грн за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 з огляду на те, що АТ УкрСиббанк без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберегло у себе кошти у розмірі плати, які б мало заплатити за користування земельною ділянкою та зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з даним рішенням, АТ "УкрСиббанк" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка не є сформованою, земельну ділянку не було виділено саме для АТ "УкрСиббанк" та не було визначено межі земельної ділянки на місцевості. Відтак, вважає апелянт, що розрахунок безпідставно одержаних коштів орендної плати є необґрунтованим.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4864/20 від 27.08.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 182211679 від 24.09.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 535897526101) частина нерухомого майна, а саме 642, 7 м кв., яке розташоване за адресою: вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ належить на праві власності АТ "УкрСиббанк". Дата державної реєстрації 22.12.2014 (а.с. 27-33, 92-93).

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківськ, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 № 1508-47 зі змінами від 07.06.2019 № 1508-47, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради повідомив АТ УкрСиббанк листом від 20.09.2019 № 547/34.3-02/18в про проведення з 30.09.2019 по 09.10.2019 обстеження земельної ділянки за адресою вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:05:001:0256 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с. 15).

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне: земельна ділянка використовується для обслуговування адмінбудинку з офісними приміщеннями.

Загальна площа нерухомого майна всього будинку 4 069,70 кв.м. (642,7 кв.м - площа нерухомого майна АТ УкрСиббанк , 3 427,0 кв.м. - площа нерухомого майна ТзОВ Нікрон Трейд Груп ).

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,1363 га за адресою вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ.

Згідно публічної кадастрової карти України даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610100000:05:001:0256. Вказана земельна ділянка є сформованою та перебуває в комунальній власності (а.с. 37-39).

За результатами обстеження вищевказаної земельної ділянки складено акт № 261 від 09.10.2019, в якому зафіксовано відсутність наявних документів на право користування земельною ділянкою (а.с. 16-18).

Також було з`ясовано, що Івано-Франківська міська рада та АТ "УкрСиббанк" перебували в орендних правовідносинах впродовж 2007-2015 років (а.с. 89-91).

Відповідно до даних отриманих з Державної фіскальної служби в Україні (лист від 25.10.2019 № 749/9-09-19-55-04-19) відповідач за 2016-2019 роки за користування земельною ділянкою за адресою вул. Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ площею 0,0111 га задекларував: у 2016 році 3827 грн 12 коп., у 2017 році - 2976 грн 81 коп., у 2018 році - 3827 грн 12 коп., у 2019 році - 4465 грн 21 коп. та сплатив: у 2016 році 10962 грн 40 коп., у 2017 році - 9250 грн 06 коп., у 2018 році - 11362 грн 11 коп., у 2019 році - 5220 грн 41 коп.

31.10.2019 на адресу відповідача направлялось клопотання про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 23 між Івано-Франківською міською радою, як орендодавцем та АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Нікром Трейд Груп", як орендарями (а.с. 19-20).

04.11.2019 вищевказане клопотання отримано представником АТ "УкрСиббанк", про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

28.12.2019 позивач звернувся з претензією № 1118/01-18/21в до відповідача з вимогою про сплату безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності (а.с. 21-23).

У відповідь на претензію відповідач направив на адресу позивача лист № 61-4-09/33-78-1від 25.02.2020, в якому повідомив про те, що банком своєчасно та в повному обсязі задекларовано і сплачено платежі до бюджету по земельному податку за 2016-2019 роки (а.с. 34-35).

Проте, позивач вважає, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради недоотримала дохід у вигляді саме орендної плати.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2017, 2018 та 2019 роки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 23 з кадастровим номером 2610100000:05:001:0256 загальною площею 1363 кв. м нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 569 132,97 грн. Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки 1,897 (а.с. 36, 70-72).

Відповідно до розрахунку сума безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 23 з кадастровим номером 2610100000:05:001:0256 (площа земельної ділянки обраховано у відсотковому відношенні до площі нерухомого майна, що належить відповідачу, і яке знаходиться на вказаній ділянці) в період з 12.03.2017 по 31.12.2019 становить 49 550,40 грн (а.с. 41). При цьому позивачем враховано суму земельного податку, яка сплачувалася відповідачем.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, вказує на те, що нормами ПК України передбачено, що плата за землю справляється у формі земельного податку або орендної плати за землі комунальної власності. За користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомості, що належить на праві власності банку, відповідач сплачує земельний податок. Укласти між сторонами даного спору договір оренди земельної ділянки неможливо, у зв`язку з тим, що банку не виділено конкретну земельну ділянку в користування, якій було б присвоєно відповідний кадастровий номер, відсутня будь-яка технічна документація на земельну ділянку. Разом з тим не заперечує проти укладення договору оренди земельної ділянки з Івано-Франківською міською радою.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з ст. 80 Земельного Кодексу України визначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного Кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до ст. 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної форми власності свідчить про втрату позивачем майна, що у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто, в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею. Отже, фактичний землекористувач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних правовідносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

В силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Як зазначалося вище, відповідач є власником частини нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна права користування земельною ділянкою, зокрема, продовження попереднього договору оренди чи укладення нового договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованим об`єктом цивільних прав.

Крім того, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В матеріалах справи наявні витяги про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2017-2019 роки.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 16.09.2020 у справі №922/3361/19.

З огляду на викладене АТ УкрСиббанк як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку, наданим позивачем, судом встановлено, що він виконаний в період з 12.03.2017 по 31.12.2019. При розрахунку взято до уваги розмір земельної ділянки пропорційний частці майна, що належить відповідачу на праві власності та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року. Розрахунок виконаний окремо з 12.03.2017 по 31.12.2017 - 14527 грн 35 коп., з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 17830 грн 57 коп., з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 17192 грн 48 коп., що разом складає 49 550,40 грн.

Сплачену відповідачем суму земельного податку за період 2017- 2019 років враховано під час здійснення розрахунку.

Вищенаведеним спростовуються доводи скаржника щодо необґрунтованості розрахунку безпідставно збережених коштів, оскільки позивачем взято до уваги розмір земельної ділянки пропорційний частці майна , що належить відповідачу на праві власності та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року.

Враховуючи, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від надання земельної ділянки в оренду, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 49 550,40 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яка розрахована на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахуванням ставки річної орендної плати за період з 12.03.2017 по 31.12.2019.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав Івано-Франківської міської ради у спосіб, передбачений статтею 1212 ЦК України не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 у справі № 909/415/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

О.Л. Мирутенко