Рішення

від 20.07.2020 по справі 927/48/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/48/20

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., у відкритому судовому засіданні в справі №927/48/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС ,

юридична адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070;

адреса для листування: вул. Леонтовича, буд. 9, офіс 301, м. Київ, 01030;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КАІР-1 ,

вул. Пирятинська, 129, корпус А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лореаль Україна ,

вул. М. Гринченка, 4, м. Київ, 03038;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Жефко Україна ,

вул. Жилянська, 110, м. Київ, 01032;

предмет спору: про стягнення страхового відшкодування в розмірі 220487,28грн

за участю сторін:

від позивача: не прибув ;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи на стороні позивача: не прибув;

від третьої особи на стороні відповідача: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

24.01.2020, до Господарського суду Чернігівської області, надійшов позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС до Товариства з обмеженою відповідальністю КАІР-1 про стягнення 220487,28грн страхового відшкодування за страховим випадком - крадіжка вантажу згідно страхового акту №АRХ2505664 від 10.10.2019.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що на виконання умов договору добровільного страхування вантажів №2019018/FR ним, як страховиком, було виплачено страхувальнику (застрахованій особі) - Товариству з обмеженою відповідальністю Лореаль Україна страхове відшкодування за фактом крадіжки вантажу в розмірі 220487,28грн на підставі страхового акту №АRХ2505664 від 10.10.2019 згідно платіжного доручення №604441 від 15.10.2019.

З урахуванням наведеного відповідно до статей 623, 993, 1166 Цивільного кодексу України, статей 1, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналась згідно Закону України від 01.08.2006 №57-V, позивач у межах суми фактичних витрат (220487,28грн) звернувся з позовом про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування до перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю КАІР-1 за договором №К-ОVL-12-02-18, як особи відповідальної за збереження вантажу на час його перевезення з моменту завантаження (15.01.2019)

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/48/20 за правилами загального позовного провадження.

13.07.2020, судом, за письмовою заявою позивача, відповідно до п.5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) постановлено залишити без розгляду позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС до Товариства з обмеженою відповідальністю КАІР-1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Лореаль Україна та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Жефко Україна про стягнення страхового відшкодування в сумі 220487,28грн у справі №927/48/20, про що винесено відповідну ухвалу.

У резолютивній частині даної ухвали суду вказано про призначення на 20.07.2020 о 12:30 судового засідання для вирішення питання розподілу судових витрат та надано відповідачу можливість у встановлений строк надати докази, в обґрунтування витрат на правову допомогу, понесених у ході судового розгляду цього спору, заявлених до відшкодування за рахунок позивача.

17.07.2020, на поштову адресу суду від відповідача надійшли: належним чином завірена копія договору про надання правової допомоги від 24.02.2020 №12; оригінал акту №ОУ-0000019 від 21.05.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаним Договором; розрахунок вартості виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що направлені на адресу суду в межах строку, встановленого ухвалою від 13.07.2020. Перелічені документи залучені судом до матеріалів справи.

Також, 17.07.2020, на електронну адресу суду, позивачем подано заперечення від 15.07.2020 №2748 АРКС щодо стягнення суми витрат на правову допомогу, заявлених відповідачем до відшкодування за рахунок позивача. Мотивував свої заперечення відсутністю правових підстав у силу частини 5 статті 130 ГПК України для покладення на нього витрат відповідача на правову допомогу, оскільки не вважає свої дії в межах судового розгляду даної справи необґрунтованими.

За доводами позивача для покладення на нього витрат відповідача на правову допомогу на підставі наведеної норми, останній має довести, які саме необґрунтовані дії вчинені позивачем у ході розгляду наявного спору та чим саме такі дії виражено, зокрема чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи мав позивач при подачі позову недобросовісну мету, а саме ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини; якими доказами наведене підтверджується. Наголошував, що на момент звернення з позовною заявою (20.01.2020) про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 220487,28грн, його дії були цілком обґрунтованими та направленими на захист своїх майнових прав.

За частинами 5 та 6 статті 130 ГПК України в разі закриття провадження в справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

20.07.2020, у судове засідання повноважні представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання щодо вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами оголошено в минулому засіданні, в якому були присутні сторони; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача до суду не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України засобами електронного зв`язку (за офіційними електронними адресами даних осіб, що розміщені на їх веб-сайтах).

Додатково інформація про хід розгляду даної справи оприлюднена на офіційному веб-сайті судової влади в мережі Інтернет (http://www.court.gov.ua) та в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/).

Неприбуття учасників справи в судове засідання щодо вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами не є перешкодою для проведення цього засідання.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних норм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціни позову, а також керуватися принципами розумності та справедливості.

На підтвердження заявлених витрат відповідач надав до матеріалів справи належним чином завірені копії договору про надання правової допомоги №12, укладеного 24.02.2020 між ним та Адвокатським об`єднанням Адвокатська контора Логос , ордер (серія СВ №1002550) на надання правової допомоги на ім`я адвоката Кіча В.В., виданого Адвокатським об`єднанням Адвокатська контора Логос , оригінал акту №ОУ-0000019 здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеного на виконання умов вказаного договору.

При поданні до суду в порядку статей 165, 178 ГПК України відзиву на позов відповідач повідомляв, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в межах судового розгляду даного спору становить 10000,00грн.

Виходячи з розрахунку заявлених витрат на правову допомогу в сумі 10000,00грн, до них включено: 4000,00грн вивчення документів, обрання тактики захисту майнових інтересів відповідача та підготовка відзиву на позовну заяву; 6000,00грн представництво інтересів замовника в суді першої інстанції (повноважний представник приймав участь у п`яти підготовчих засіданнях 02.03.2020, 20.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020 та 13.07.2020).

Відповідач просив відшкодувати витрати на правову допомогу, що понесені ним у ході судового розгляду даного спору, за рахунок позивача, зазначаючи, що такі витрати зумовлені необґрунтованими діями останнього. Звертав увагу суду, що за повідомленням позивача сума страхового відшкодування, заявлена до стягнення з відповідача в порядку суброгації в межах даної справи, була повернута позивачу страхувальником - ТОВ Лореаль Україна ще у квітні 2020 року, при цьому, належних доказів впродовж всього часу судового розгляду спору, всупереч вимогам ухвал суду від 20.05.2020, 01.06.2020 та 01.07.2020 до матеріалів справи позивачем надано не було. Ствердив, що позивач безпідставно затягував судовий розгляд справи, неодноразово звертаючись до суду із заявами суперечливого змісту, зокрема про відмову від позову, про залишення позову без розгляду (що були складені за підписом неуповноваженої особи), водночас повідомляючи суд про підтримання заявлених вимог у повному обсязі. Наведені дії позивача спричинили тривалий судовий розгляд даної справи (провадження в справі відкрито в лютому 2020 року), як наслідок, відповідач поніс значні витрати на правову допомогу, що зумовлені участю його повноважного представника в п`яти підготовчих засіданнях у справі.

На підтвердження фактичних витрат, заявлених до відшкодування, надав до матеріалів справи належним чином завірену копію платіжного доручення №1105 від 29.05.2020 на суму 10000,00грн.

Позивач у письмових запереченнях від 15.07.2020 №2748 АРКС проти відшкодування за його рахунок судових витрат відповідача заперечував, оскільки вважає, що його дії на момент звернення до суду з даним позовом були цілком обґрунтовані та направлені на захист його майнових прав. У той час, як право позивача на подачу до суду письмової заяви про залишення позову без розгляду є диспозитивним та не свідчить про необґрунтованість його дій.

За висновком суду відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України наявні достатні підстави для покладення витрат на правову допомогу, що понесені відповідачем у ході вирішення даного спору на позивача, оскільки такі витрати зумовлені саме необґрунтованими діями останнього, всупереч його твердженням.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов поданий 21.01.2020 , про що свідчить штемпель відділу поштового зв`язку на конверті, в якому позовну заяву з доданими до неї документами було направлено до суду.

Позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі 07.02.2020 , після усунення позивачем недоліків позовної заяви.

При цьому, згідно поданих позивачем до суду документів, зокрема листа-відповіді третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Жефко - Україна від 28.01.2020 №u-009mh, на запит позивача №176/12ЦВ від 10.01.2020, вбачається, що останній був обізнаний про те, що ТОВ КАІР-1 відшкодував ТОВ Жефко Україна (експедитору) вартість втраченого вантажу за договором про надання транспортно - експедиційних послуг (організація автомобільних перевезень вантажів) №К-ОVL-12-02-18 від 12.02.2018 ще 05 грудня 2019 року. Натомість наведені обставини позивач упродовж всього часу судового розгляд справи (лютий - липень 2020 року) суду не повідомляв. Неодноразово, з огляду на дію карантинних обмежень вжитих урядом з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби (COVID-19), заявляв клопотання про перенесення підготовчих засідань та не виконував вимог чинних ухвал суду зокрема в частині подання витребуваних документів (ухвали суду від 20.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020).

Судом також враховано, що фактично сума страхового відшкодування повернута позивачу страхувальником ТОВ Лореаль Україна ще у квітні 2020 року , про що повідомляв повноважний представник позивача в судових засіданнях 01.07.2020 та 13.07.2020 , але належних доказів на підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи не надав.

Наведені дії позивача спричинили тривалий судовий розгляд даного спору та зумовили значну кількість підготовчих засідань в цій справі, в яких приймав участь повноважний представник відповідача.

За висновком суду внаслідок необґрунтованих дій позивача упродовж судового розгляду справи відповідач відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України має право на відшкодування за рахунок позивача понесених ним витрат на правову допомогу в межах судового розгляду наявного спору.

Позивач у судовому засіданні 13.07.2020 також усно заперечував проти заявленого розміру витрат відповідача на правову допомогу з підстав їх неспіврозмірності (завищення) порівняно зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, в даному випадку саме позивач має довести на підставі належних, допустимих, достовірних, вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу відповідача є неспіврозмірним із складністю справи; часом та обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Суд, беручи до уваги ступінь складності справи (спір розглядався за правилами загального позовного провадження, потребував вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг, включаючи підготовку відзиву на позов та супроводження справи під час судового розгляду (участь повноважного представника в п`яти підготовчих засіданнях: 02.03.2020, 20.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, 13.07.2020, перенесення яких зумовлено саме діями позивача), беручи до уваги ціну заявленого позову (220487,28грн), а також поведінку позивача впродовж судового розгляду справи (зокрема неподання до суду витребуваних документів), виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 5 статті 130 ГПК України вирішив за рахунок позивача відшкодувати відповідачу судові витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00грн, що ґрунтуються на належних доказах, наявних в матеріалах справи, та фактично ним понесені згідно платіжного доручення №1105 від 29.05.2020 (копія якого наявна в матеріалах справи).

Доводи позивача про неспіврозмірність заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат не знайшли свого підтвердження, а тому судом відхилені.

У письмовій заяві позивача від 10.07.2020 №2748 АРКС про залишення без розгляду позовної заяви заявлено клопотання про вирішення питання про повернення судового збору.

Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір .

Відповідно до п.4 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням ).

Беручи до уваги, що позов залишено без розгляду на підставі п.5 частини 1 статті 226 ГПК України, тобто за письмовою заявою позивача, поданою до початку розгляду справи по суті, суд, з огляду на положення п.4 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір не вбачає правових підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору. Відтак клопотання позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем в межах строку, визначеного частиною 8 статті 129 ГПК України подано до справи достатньо доказів на підтвердження розміру судових витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, беручи до уваги, що такі витрати обумовлені необґрунтованими діями позивача, суд дійшов висновку, що за рахунок позивача відповідачу мають бути відшкодовано судові витрати на правову допомогу в сумі 10000,00грн, що є підставою для прийняття додаткового рішення в справі.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення з Державного бюджету України судового збору в сумі 3307,31грн, сплаченого за розгляд даного спору за платіжним дорученням №636 786 від 29.01.2020.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 233, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України та п.4 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір , господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАІР-1 (вул. Пирятинська, 129, корпус А, м. Прилуки, Чернігівська область, ЄДРПОУ 31360128) - 10000,00грн судових витрат на правову допомогу.

Видати судовий наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

2. Відмовити Приватному акціонерному товариству Страхова компанія АРКС (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) у задоволенні клопотання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого за розгляд даного позову.

Додаткове рішення набирає законної сили в строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 20.07.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко