Рішення

від 17.07.2020 по справі 814/617/16

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 р. № 814/617/16 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО", вул. Карла Маркса, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

до відповідача:Головного управління ДПС України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2016 р. № 0000062200, № 0000072200,

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївагро (далі-Позивач, ТОВ Миколаївагро ) звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач) від 29.03.2016 № 0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 222580 грн. та застосовано штраф на суму 111290 грн., всього на суму 333870 грн та № 0000072200, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 12687 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на безпідставність висновків відповідача про безтоварний характер правочинів ТОВ Миколаївагро з контрагентами -постачальниками ТОВ Нік-Нафта та ТОВ Нафта-Ойл та у зв`язку із цим не визнання податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2016, залишеною без змін Одеським апеляційним адміністративним судом від 08.02.2017 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області т ввід 29.03.2016 р. № 0000062200 та № 0000072200.

Постановою Верховного суду від 26.03.2020 року, задоволено частково касаційну скаргу Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Миколаївській області, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до розпорядження від 10.04.2020 року про призначення повторного автоматичного розподілу справ, на розгляд судді Брагар В.С. було передано справу № 814/617/16.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року справу прийнято до свого провадження, та ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 03.06.2020 р. замінено первісного відповідача у справі 814/617/16 - Баштанську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС України в Миколаївській області на його правонаступника - Головне управління ДПС України у Миколаївській області.

Від відповідача до суду 06.05.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зазначив про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що взаємовідносини позивача з постачальниками ТОВ "Нік-Нафта" та ТОВ "Нафта-Ойл" носили не реальний характер, а тому підприємство не має право на податковий кредит за рахунок коштів сплачених на користь цих постачальників.

У відповідності до вимог ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Одним із основних видів діяльності ТОВ Миколаївагро є роздрібна торгівля пальним, яку позивач здійснює на автозаправній станції, яка розташована за адресою: м.Баштанка, вул. Карла Маркса, 84.

01.03.2019 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Миколаївагро з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 р., червень 2015 р. по взаємовідносинам з платниками податків-постачальниками ТОВ "Нік-Нафта" та ТОВ "Нафта-Ойл" та покупцями придбаних товарів. У період, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб`єкта господарювання були (є), зокрема директор ОСОБА_1 .

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.1 - 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту. Підставою для наведених висновків слугувало невизнання відповідачем податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Нік-Нафта" та ТОВ "Нафта-Ойл", з підстав безтоварності господарських операцій.

За наслідками перевірки 29.03.2016р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000062200 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 222580грн та застосування штрафних санкцій на суму 111290грн., всього на суму 333870грн.; №0000072200 про зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 12687грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про відсутність фінансово-господарських відносин ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО" з ТОВ "Нік-Нафта" та ТОВ "Нафта-Ойл" за перевіряємий період.

Одночасно з цим, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано документів підтверджуючих факт здійснення господарських операцій позивачва з контрагентами-постачальниками ТОВ "Нік-Нафта" та ТОВ "Нафта-Ойл", а саме: документи, які підтверджують оплату за товар (платіжні доручення, видаткові касові ордери), картки бухгалтерських рахунків №203 Паливо (на якому обліковується рух паливно-мастильних матеріалів) або №28 Товари , №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (по взаєморозрахунках з ТОВ "Нік-Нафта", журнал реєстрації довіреностей, документи які підтверджують факт того, що особи, якими у ТТН зроблено підпис в графі Вантаж одержав дійсно працювали на підприємстві на момент отримання від ТОВ "Нафта-Ойл" паливно-мастильних матеріалів (табелі, відомості про нарахування заробітної плати, тощо), документи які підтверджують використання придбаного товару у виробничому процесі, документи, які повинні супроводжувати придбання товару згідно умов договору від 10.10.2014 р. №035-НО (заявки Покупця на поставку відповідної партії Товару (п. 2.1 договору), документи, які підтверджують відповідність придбаного товару державним стандартам, діючим на території України, паспорт якості товару (сертифікату відповідності) та мають безпосередній зв`язок із закупівлею того чи іншого виду пального ТОВ "Миколаївагро", акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за жовтень 2014 р., подорожні листи, та інші документи, які можуть бути пов`язані з придбанням у жовтні 2014 р. паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "Нафта-Ойл".

Позивач зазначає, що на підтвердження реальності господарських операцій, ним до перевірки були надані всі необхідні первинні документи (договори поставки від 28.10.2014 р. №0073-НН, від 10.10.2014 р. №035-НО, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. А у якості доказів наявності технічних ресурсів позивачем було надано копію договору оренди АЗС від 27.08.2014 р. №2/08-14.

Судом встановлено, що Договір поставки від 28.10.2014 р. №0073-НН, укладений між ТОВ Нік-Нафта та ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО", підписаний зі сторони ТОВ Нік-Нафта ОСОБА_3 , яка як зазначено в договорі, є директором даної юридичної особи та діє на підставі статуту.

Проте, згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 28.10.2014 р. директором ТОВ Нік-Нафта значиться ОСОБА_1 (керівник та підписант з 02.08.2012 р.), станом на 21.11.2014 та 02.06.2015 директором ТОВ Нік-Нафта була ОСОБА_1 .

Тобто, наданий договір поставки підписаний зі сторони контрагента-постачальника особою, яка не була уповноважена на здійснення таких дій та, юридично не мала жодного відношення до встановлення господарських зв`язків з третіми особами. Зазначене свідчить, що зазначений договір не міг призвести до зміни майнового стану підприємства, а саме, здійснення поставки товару (нафтопродуктів).

Крім того, як встановлено судом податкові накладні від 28.10.2014 р. №197, від 11.11.2014 №203, від 21.11.2014 №221, від 21.11.2014 №258, від 26.11.2014 №224, видаткові накладні від 28.10.2014 №185, від 11.11.2014 №198, від 21.11.2014 №200, від 26.11.2014 №204, товарно-транспортні накладні від 28.10.2014 р. №185, від 11.11.2014 р. №198, від 21.11.2014 №200, від 26.11.2014 р. №204 були підписані від імені ТОВ Нік-Нафта ОСОБА_3 , яка не була директором Нік-Нафта .

Також, з наданих податкових накладних від 02.06.2015 р. №113, №114, №115, №116, №117 вбачається, що особою, яка склала податкову накладну зазначено ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ Миколаївагро . Аналогічна ситуація й щодо наданих видаткових накладних від 02.06.2015 р. №104, 105, №106, №107, №1085 в графі Від постачальника зазначена ОСОБА_1 , яка є директором позивача та скріплено печаткою контрагента-постачальника Нік-Нафта .

Наведені розбіжності у поданих документах не спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи жодними належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зберігання, транспортування та облік нафтопродуктів має свої особливості в залежності від типу транспорту, яким вони транспортувались та врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496 (далі - Інструкція) .

Відповідно до пункту 5.2.3 пункту 5.2, Інструкції встановлено єдині норми організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням відпуском та обліком товарної нафти на нафтопродуктів, які є обов`язковими для всіх суб`єктів господарської діяльності.

Згідно з порядком приймання найти та нафтопродуктів перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила)

Відповідно до пункту 1 Правил, товарно-транспортна накладна (ТТН) - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов`язану сторону щодо доставки товару.

При оформленні первинних документів, до яких відноситься і ТТН, необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, та частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . А саме (п.2.4 Положення) первинні документи мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарській операції.

Згідно п.2.1 Договорів, товар поставляється автотранспортом Постачальника узгодженими партіями згідно із заявками покупця на поставку відповідної партії Товару. При цьому, згідно п. 2.3 вартість транспортування, яка узгоджується сторонами, входить у вартість Товару.

Відповідно до ТТН від 02.06.2015 р. №104, №105, №106, №107, №108 транспортування товару здійснювалося ТОВ Миколаївагро . Відповідно до наданих ТТН за 28.10.2014 №185 та 21.11.2014 р. №200, №201, перевізником зазначено ФОП ОСОБА_4 за замовленням ТОВ Нік-Нафта . Проте, позивачем надано копію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2014 р., який укладено між ФОП ОСОБА_4 та позивачем.

Крім цього, відповідно до зазначених ТТН товар було відпущено ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ "Миколаївагро", що є неможливим, оскільки дане підприємство виступало покупцем товару, а реалізація мала здійснюватися ТОВ "Нік-нафта" та відповідно дані документи мають підписуватися уповноваженою на відпуск посадовою особою ТОВ "Нік-Нафта".

Також, згідно наданої ТТН від 28.10.2014 р. №176 транспортування товару здійснювалося ТОВ Миколаївагро . Відповідно до наданих ТТН за 13.10.2014 р. №171, перевізником зазначено ФОП ОСОБА_4 за замовленням ТОВ Нафта-Ойл . Проте, позивачем надано копію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2014, який укладено між ФОП ОСОБА_4 та позивачем.

Виходячи із вищезазначених умов п.2.1, п. 2.3 договорів, позивачем здійснювалася оплата за транспортування товару, хоча транспортування виконувалося або орендованим транспортом позивача, або перевізником за замовленням позивача.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платник податків зобов`язаний вести облік показників, пов`язаних з визначенням оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів регістрів податкового обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що абзацом першим цього пункту.

Так, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та до валових витрат з податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Необхідно враховувати фактичну можливість платників податків до вчинення тих чи інших дій. Будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем із його контрагентами є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними вище підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого факту здійснення господарських операцій, а тому правові підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ Миколаївагро про скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївагро (вул. Карла Маркса, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код ЄДРПОУ 39247191) до Головного управління ДПС України у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 43144729) про скасування податкових повідомлень-рішення - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя В. С. Брагар