Постанова

від 13.07.2020 по справі 914/2204/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа № 914/2204/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - Жук Р.С., Цимбала І.З.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті , б/н від 23 березня 2020 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 28 лютого 2020 року (підписане 10.03.2020 року), суддя Гоменюк З.П.

та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12 березня 2020 року, суддя Гоменюк З.П.Васьковський О.В.

у справі №914/2204/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аксонна , с. Гостів Тлумацького району Івано-Франківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті , м. Львів

про стягнення 898 172,55 грн.

в с т а н о в и в :

23 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аксонна звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті про стягнення 898 172,55 грн., з яких: 656 960,85 грн. - основний борг, 186 701,65 грн. - інфляційні втрати та 54 510 грн. - 3% річних. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору підряду №21/11/16 від 21 листопада 2016 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28 лютого 2020 року у справі №914/2204/19 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 380 960,85 грн. - основного боргу, 108 717,36 грн. - інфляційних втрат та 31 930 грн. - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що обґрунтованою та підставною є основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду в сумі 380 960,85 грн. Поряд з тим, суд встановив, що договором підряду не передбачено попередню оплату виконаної роботи або окремих її етапів, відтак дійшов висновку, що роботи мали бути оплачені після остаточної здачі робіт, яка, як випливає з п.2.6. договору, здійснювалась на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт. Суд погодився з доводами позивача, що в цьому випадку для визначення моменту виникнення обов`язку з оплати підлягають застосуванню саме положення статей 854 та 879 ЦК України, з тлумачення змісту яких можна дійти висновку, що такий обов`язок виникає одразу ж після прийняття робіт, а не статті 530 ЦК України, яка пов`язує момент виникнення такого обов`язку з пред`явленням вимоги. Суд у рішенні зазначив, що загальні положення статті 530 ЦК України не можуть застосовуватись до спірних правовідносин у зв`язку з тим, що термін виконання зобов`язання, яке випливає з правовідносин підряду, чітко визначено спеціальними нормами права, якими є статті 854 та 879 ЦК України, а сторонами фактично не було встановлено іншого строку оплати у випадку здійснення післяоплати виконаних робіт. Також суд вказує, що підписавши акти приймання виконаних будівельних робіт, замовник мав припускати, що це повинно спричинити певні наслідки для нього, в тому числі і обов`язок оплатити прийняті роботи, а частковою оплатою виконаних за договором робіт замовник підтвердив і те, що виконані роботи мали бути оплачені ним не дочікуючись пред`явленої в порядку ст.530 ЦК України вимоги. Місцевий господарський суд також не погодився з відповідачем, що 236 440 грн, які останнім сплачено на користь позивача 04.10.2016 року згідно з платіжним дорученням №892, можуть бути зараховані в рахунок попередньої оплати робіт за договором підряду, оскільки, призначенням платежу за вказаним платіжним дорученням є оплата згідно рахунку №25 від 03.10.2016 року за земляні роботи, тобто таке призначення є відмінним від оплати робіт за укладеним договором підряду чи оплати робіт за підписаними сторонами актами. Водночас суд зазначає, що останньому не надано рахунку, на оплату якого спрямований платіж, здійснений 04.10.2016 року, та не доведено, що така оплата була здійснена на виконання і в межах договору підряду, який укладено між сторонами лише 21.11.2016 року, тобто більш, ніж за місяць після здійсненої оплати, а в договорі не міститься жодних застережень стосовно того, що його умови застосовуються до раніше існуючих між сторонами відносин, як і не згадано про те, що такі відносини взагалі коли-небудь існували, а раніше здійснені оплати повинні враховуватись як оплати, здійснені за цим договором. При цьому, судом враховано часткову оплату відповідачем виконаних робіт на суму 26 000 грн. та 250 000 грн. та в цій частині відмовлено в позові.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд, дійшовши висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 380 960,85 грн., здійснив перерахунок заявлених до стягнення виплат на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та дійшов висновку про правомірність позову в частині стягнення 108 717,36 грн. - інфляційних втрат та 31 930 грн. - 3% річних.

03 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті звернулось до місцевого господарського суду з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 12 березня 2020 року у справі №914/2204/19 (з урахуванням ухвали суду від 26 березня 2020 року про виправлення описки) частково задоволено клопотання ТзОВ Девелопмент-Сіті про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; задоволено усну заяву ТзОВ Аксонна про зменшення витрат на професійну правничу допомогу; присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 10 334,67 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти клопотання ТзОВ Девелопмент-Сіті відмовлено.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі суд не вбачає необхідності відступати від загального правила розподілу витрат, за яким, у зв`язку з частковим задоволенням позову покладенню на позивача підлягало би 12 158,43 грн таких витрат. Однак, взявши до уваги складність справи, строк її розгляду, кількість і тривалість засідань у справі, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви позивача та зменшення розміру таких витрат на 15% з 12 158,43 грн (сума витрат, що підлягає стягненню пропорційно до позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено) до 10 334,67 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критеріям співмірності.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28 лютого 2020 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12 березня 2020 року у справі №914/2204/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також вирішити питання розподілу понесених сторонами судових витрат, шляхом стягнення з позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати у зв`язку з розглядом цієї справи. Зокрема, зазначає, що суд помилково не взяв до уваги докази оплати відповідачем 236 440 грн. платіжним дорученням №892 від 04 жовтня 2016 року, оскільки між сторонами не укладалось будь-яких інших договорів та не виконувалось будь-яких інших робіт, аніж за договором підряду №21/11/16 від 21 листопада 2016 року на об`єкті за адресою: м. Чернівці, вул. Мізюна, 20, корпус 3, 5, 6. Поряд з цим, апелянт наголошує, що судом першої інстанції помилково визначено строк виникнення у відповідача обов`язку на здійснення оплати виконаних робіт, який на думку скаржника слід обраховувати на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, так як такий строк у договорі підряду сторонами не визначено. Одночасно апелянт зазначає про порушення судом ч.2 ст.80 ГПК України щодо долучення доказів (претензії), які не були долучені до позовної заяви. Щодо нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, то скаржник вважає, що таке нарахування можливе лише з 06 вересня 2019 року, тобто з наступного дня, що визначений позивачем у претензії. У зв`язку з вказаними вище доводами, апелянт просить також переглянути і додаткове рішення суду першої інстанції та здійснити розподіл витрат на правову допомогу. Також апелянт зазначив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 25 000 грн.

12 травня 2020 року від скаржника до суду надійшли додаткові пояснення (б/н від 07.05.2020), в яких останній підтримав вимоги апеляційної скарги, а також навів свої розрахунки заборгованості.

13 липня 2020 року відповідач подав суду письмову промову (б/н від 22.06.2020 року).

Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28 лютого 2020 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12 березня 2020 року у справі №914/2204/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також вирішити питання розподілу судових витрат, шляхом стягнення з позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати. Також просили здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, докази понесення яких відповідач надасть суду після прийняття постанови апеляційним судом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Поряд з тим, у клопотанні (б/н від 28 травня 2020 року) просить розгляд справи здійснювати без участі його представника. Також у вказаному клопотанні просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Оскільки явка представника позивача не визнавалась обов`язковою, а розгляд справи неодноразово відкладався, беручи до уваги також клопотання позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аксонна (в тексті договору - підрядник) укладено договір підряду №21/11/16, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 підрядник зобов`язався виконати підготовчі роботи за адресою: вул. Мізюна, 20, корпус №3,5,6 м. Чернівці (в тексті договору - об`єкт), а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п.1.2 Договору перелік та об`єми робіт за цим договором викладені в додатку №1.

Судом встановлено та сторонами не заперечується відсутність (не укладення) додатку №1 до договору, про який зазначено у п.1.2 Договору.

Приймання-передача робіт за цим договором здійснюється на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які підрядник надає замовнику щотижня (п.2.6 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору підрядник зобов`язався завершити роботи та передати замовнику виконання за цим договором у термін не пізніше 31 вересня 2017 року.

У п.4.1 Договору сторони погодили, що вартість робіт за цим договором визначається відповідно до додатків даного договору, які виступають його невід`ємними частинами.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось відсутність (не укладення) будь-яких додатків до договору підряду №21/11/16 від 21 листопада 2016 року.

Оплата робіт, які виконуються згідно даного договору проводиться в наступному порядку: розрахунки за даним договором замовник проводить згідно плану-графіку фінансування робіт по даному договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт проводиться згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, належним чином завіреного сторонами (п.4.2 Договору).

План-графік фінансування робіт по договору в матеріалах справи відсутній та сторонами суду не надавався. Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи сторони не заперечували про відсутність (не підписання) такого плану-графіку.

Згідно з п.5.2.2 Договору замовник зобов`язався проводити розрахунки за виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.9.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 656 960,85 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме: №1 за листопад 2016 року від 30 листопада 2016 року на суму 193 553,43 грн.; №2 за грудень 2016 року від 21 грудня 2016 року на суму 152 357,83 грн. та №3 за лютий 2017 року від 28 лютого 2017 року на суму 311 049,59 грн., копії яких знаходяться у матеріалах справи. Вказані акти підписані представниками обох сторін.

Згідно з платіжним дорученням №892 від 04 жовтня 2016 року відповідач сплатив позивачу 236 440 грн. (призначення платежу: оплата зг. рахунку №25 від 03.10.2016 р. за земляні роботи .) Рахунок №25 від 03.10.2016 року в матеріалах справи відсутній та сторонами суду не надано.

Поряд з тим, згідно з платіжним дорученням №1150 від 05 грудня 2016 року відповідач сплатив позивачу 26 000 грн. та платіжним дорученням №1192 від 14 грудня 2016 року - 250 000 грн. Призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях - оплата зг договору №21/11/16 від 21.11.2016 р. за виконання підготовчих робіт .

14 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією №6/19 від 14.08.2019 року про сплату заборгованості за договором підряду в розмірі 656 960,85 грн. у строк до 05 вересня 2019 року.

Вказана претензія відповідачем не отримана та повернута на адресу позивача із довідкою Укрпошти на поштовому конверті: за закінченням встановленого строку зберігання .

У жовтні 2019 року ТзОВ Аксонна звернулось до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ Девелопмент-Сіті 898 172,55 грн., з яких: 656 960,85 грн. - основний борг, 186 701,65 грн. - інфляційні втрати та 54 510 грн. - 3% річних за період з 30 листопада 2016 року по 23 жовтня 2019 року.

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд позов задоволив частково та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 380 960,85 грн. - основного боргу, 108 717,36 грн. - інфляційних втрат та 31 930 грн. - 3% річних, проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Статтею 854 ЦК України визначено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

В силу положень ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації , а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію , якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня та сторонами суду не надано проектно-кошторисної документації на виконання робіт за договором підряду №21/11/16 від 21 листопада 2016 року. Поряд з тим, предметом вказаного договору було виконання позивачем підготовчих робіт за адресою: вул. Мізюна, 20, корпус №3,5,6 м. Чернівці та прийняття цих робіт і їх оплата відповідачем.

У відповідності до п.1.2 Договору перелік та об`єми робіт за цим договором мали бути викладені в додатку №1, який як встановлено судом відсутній та сторонами не підписувався.

У п.5.2.2 Договору замовник зобов`язався проводити розрахунки за виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Так, у п.4.2 Договору сторони погодили, що оплата робіт, які виконуються згідно даного договору проводиться в наступному порядку: розрахунки за даним договором замовник проводить протягом згідно плану-графіку фінансування робіт по даному договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт проводиться згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, належним чином завіреного сторонами.

Як встановлено судом план-графік фінансування робіт по договору в матеріалах справи відсутній та сторонами суду не надавався. Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи сторони не заперечували про відсутність (не підписання) такого плану-графіку.

У підписаних сторонами актах (№1 від 30 листопада 2016 року, №2 від 21 грудня 2016 року, №3 від 28 лютого 2017 року) не визначено строку оплати виконаних робіт.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги, що сторонами ні в договорі підряду чи будь-яких додатках до нього, ні в актах виконаних робіт не погоджено (не визначено) строк оплати замовником виконаних підрядником робіт, колегія суддів дійшла висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст.530 ЦК України.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 14 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією №6/19 від 14.08.2019 року про сплату заборгованості за договором підряду №21/11/16 від 21 листопада 2016 року в розмірі 656 960,85 грн. у строк до 05 вересня 2019 року.

Вказана претензія відповідачем не отримана та повернута на адресу позивача із довідкою Укрпошти на поштовому конверті: за закінченням встановленого строку зберігання .

Судом враховано, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення . Як вбачається з поштового конверту, що міститься у матеріалах справи, довідка підприємства зв`язку щодо причин повернення поштового відправлення, згідно з поштовим штемпелем оформлена 17 вересня 2019 року. Відтак, саме з цієї дати слід обраховувати строк, передбачений ч.2 ст.530 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, відповідач зобов`язаний був виконати обов`язок щодо оплати робіт за договором - у строк до 24 вересня 2019 року включно.

Разом з цим, судом відхиляються твердження скаржника про ненастання в останнього обов`язку з оплати робіт, у зв`язку з неотриманням ним претензії.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові . Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів вважає безпідставними і посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо прийняття доказів - претензії та поштового конверту, які надані позивачем суду, у зв`язку із запереченнями відповідача щодо одержання такої претензії.

Разом з цим, місцевий господарський суд не врахував, що сторонами в договорі та актах не погоджено строку оплати виконаних робіт, а з актів цивільного законодавства не випливає обов`язок негайного виконання такого обов`язку, у зв`язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ГПК України, відтак, не правильно визначив момент виникнення обов`язку щодо оплати робіт.

Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість зарахування, сплаченої відповідачем на підставі платіжного доручення №892 від 04 жовтня 2016 року, суми 236 440 грн., в рахунок оплати виконаних за договором робіт.

Так, місцевий господарський суд встановив, що призначенням платежу за вказаним платіжним дорученням є оплата згідно рахунку №25 від 03.10.2016 року за земляні роботи, тобто таке призначення є відмінним від оплати робіт за укладеним договором підряду чи оплати робіт за підписаними сторонами актами.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в призначенні платежу платіжного доручення №892 від 04 жовтня 2016 року на суму 236 440 грн. зазначено: оплата зг. рахунку №25 від 03.10.2016р за земляні роботи ПДВ 39406,67 грн. , в той час, позивачем згідно з актами: №1 від 30 листопада 2016 року, №2 від 21 грудня 2016 року, №3 від 28 лютого 2017 року, виконано роботи, серед яких і земляні роботи і загально-будівельні роботи, відтак, твердження місцевого суду про те, що роботи за договором та актами є відмінними від робіт, зазначених у призначенні платежу в платіжному дорученні №892 від 04 жовтня 2016 року, є помилковими.

Суд звертає увагу, що позивачем підтверджено надходження таких коштів, однак, не доведено суду належними та допустимими доказами існування між сторонами будь-яких інших правовідносин, укладення будь-яких інших договорів, актів чи виконання робіт на будь-яких інших об`єктах, у зв`язку з чим та на виконання яких відповідачем оплачено вказану суму за платіжним дорученням №892 від 04 жовтня 2016 року. Рахунку №25 від 03.10.2016 року, який зазначено у платіжному дорученні, сторони суду не надали.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором підряду №21/11/16 від 21 листопада 2016 року в сумі 144 520,85 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, обов`язок відповідача щодо оплати робіт за договором виник 17 вересня 2019 року та зважаючи на положення ч.2 ст.530 ЦК України, такий строк тривав до 24 вересня 2019 року включно, отже прострочення боржника настало з 25 вересня 2019 року. При цьому, позивач звертаючись до суду з цим позовом, визначив період прострочення виконання відповідачем зобов`язання - по 23 жовтня 2019 року.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що підставними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 344,47 грн. - 3% річних за період з 25 вересня по 23 жовтня 2019 року та 1 011,65 грн. - інфляційні втрати за жовтень 2019 року.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 145 876,97 грн. (з яких: 144 520,85 грн. - основного боргу, 344,47 грн. - 3% річних та 1 011,65 грн. - інфляційних втрат).

У зв`язку із висновком апеляційного суду про задоволення позову в частині 145 876,97 грн. перерозподілу підлягають і витрати на професійну правничу допомогу, присуджені додатковим рішенням суду першої інстанції, при цьому, колегія суддів здійснює такий розподіл з урахуванням зменшення судом першої інстанції цих витрат на 15%, оскільки вважає таке зменшення доцільним. Відтак, з позивача на користь відповідача слід стягнути 20 646,47 грн. - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в місцевому господарському суді.

Щодо судового збору:

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 188,15 грн. - у відшкодування витрат на сплату судового збору за подання позову. Разом з цим, з позивача слід стягнути на користь відповідача 16 926,66 грн. - у відшкодування витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з ч.11 ст.129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням положень ч.11 ст.129 ГПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути 14 738,51 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 28 лютого 2020 року у справі №914/2204/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті (79020, м. Львів, вул. Малоголосківська, 30; код ЄДРПОУ - 40038129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аксонна (78032, Івано-Франківська обл., Тлумацький район, село Гостів, вул. Василенчука, 5А; код ЄДРПОУ - 38265293) 144 520,85 грн. - основного боргу, 1 011,65 грн. - інфляційних втрат та 344,47 грн. - 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аксонна (78032, Івано-Франківська обл., Тлумацький район, село Гостів, вул. Василенчука, 5А; код ЄДРПОУ - 38265293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті (79020, м. Львів, вул. Малоголосківська, 30; код ЄДРПОУ - 40038129) 14 738,51 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 12 березня 2020 року у справі №914/2204/19 змінити, виклавши п.3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аксонна (78032, Івано-Франківська обл., Тлумацький район, село Гостів, вул. Василенчука, 5А; код ЄДРПОУ - 38265293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті (79020, м. Львів, вул. Малоголосківська, 30; код ЄДРПОУ - 40038129) 20 646,47 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. .

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Матеріали справи №914/2204/19 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 20 липня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Матущак О.І.